Справа № 461/2057/26
Провадження № 1-кс/461/1741/26
20.03.2026 року,слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участі:
прокурора ОСОБА_3 ( в режимі ВКЗ),
слідчого ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши клопотання старшого слідчого ВРЗСТ СУ ГУ Національної поліції у Львівській області капітана поліції ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Яворів, Яворівського району, Львівської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 ,
за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026140000000235, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.03.2026, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України,-
Слідчий звернувся до суду з вказаним клопотанням, яке обґрунтоване тим, що водій ОСОБА_5 , 19 березня 2026 року, о 07 годині 58 хвилин, керуючи автомобілем марки «Peugeot 301», р.н. НОМЕР_1 , та рухаючись ним по другорядній дорозі, виїжджаючи з території Нової пошти терміналу ЛЕО в напрямку автодороги «Східний під'їзд до м. Львова», порушив вимоги, Розділу 1, п.п. 1.5, - дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; Розділу 2, п. 2.3 б) - бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) - не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху; Розділу 16 п.16.11 - на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху, технічні вимоги дорожнього знаку 2.1. (Дати дорогу) та 4.2 (Рух праворуч) Розділу 33 «ДОРОЖНІ ЗНАКИ» та технічні вимоги дорожньої розмітки 1.3 Розділу 34 «ДОРОЖНЯ РОЗМІТКА», чинних Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, які виразилися в тому, що він будучи не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, виїжджаючи із другорядної дороги на нерегульоване перехрестя нерівнозначних доріг, всупереч вимог дорожнього знаку 4.2 Дод. №1 ПДР та дорожньої розмітки 1.3 Дод. №2 ПДР маючи намір здійснити поворот ліворуч, не дав дорогу автомобілю марки «Mazda 6» р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_7 , який рухався по головній дорозі зліва направо, з яким відбулось зіткнення, внаслідок чого останнього по інерції винесло на зустрічну смугу руху, по якій у цей час в зустрічному напрямку рухався автомобіль марки «Chevrolet KL1Y Orlando» р.н. НОМЕР_3 із причепом марки «АМС 500 СТАРКОНЬ» р.н. НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_8 , з яким відбулось зіткнення та загорання автомобіля марки «Mazda 6».
Внаслідок порушення водієм ОСОБА_5 Правил дорожнього руху, водій автомобіля марки «Chevrolet KL1Y Orlando», ОСОБА_8 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: хребтової травми L5 хребця, а водій автомобіля марки «Mazda 6», ОСОБА_7 загинув на місці події.
Слідчий зазначив, що станом на день подання клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, відтак просить слідчого суддю застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Прокурор в судовому засідання клопотання підтримав, просив суд задовільнити його в повному обсязі. Додатково зазначив, що ДТП настала саме внаслідок грубого порушення ПДР України з боку підозрюваного ОСОБА_5 .
Підозрюваний в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення заперечив.
Захисник зазначив, що ризики у клопотанні слідчого викладені формально, є необґрунтованими. Зокрема, підозрюваний не має наміру ухилятись від органів досудового розслідування та суду, не буде впливати на свідків. Вказав, що лише тяжкість можливого покарання не може бути покладена в основу ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. З урахуванням вищевикладеного, вважав за можливе застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави.
Вивчивши клопотання, додані до нього документи, якими прокурор та слідчий обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового провадження, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання, виходячи з наступного.
Слідчим суддею встановлено, що у проваджені СУ ГУНП у Львівській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12026140000000235, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.03.2026, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України.
19.03.2026 року ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує, хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з положеннями ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд зобов'язані оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних доказів, зокрема:
0протоколом огляду місця події від 19.03.2026 зі схемою та фото-таблицею до нього, згідно якого зафіксована слідова інформація ДТП;
- відеозаписом із відеореєстратора на якому зафіксовано момент дорожньо-транспортної пригоди;
- іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності та взаємозв'язку.
Ураховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об'єктивного спостерігача у тому, що підозрюваний своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру, міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення.
Крім того, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведене існування ризиків, а саме:
- ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та/або суду свідчить те, що у разі визнання ОСОБА_5 винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, останньому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до восьми років, що вже само по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного до втечі. Крім того, слідчий суддя враховує, що у підозрюваного відсутні міцні соціальні зв'язки, зокрема останній неодружений, дітей не має, офіційно не працює;
- ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні. Вказаний ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілих та дослідження їх судом. Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб на свідків, потерпілих з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.
Європейський суд з прав людини зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто, у справах, де особа обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване відносно підозрюваного .
Слідчий суддя зазначає, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій підозрюваного, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного слід вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.
Відповідно до ч. 1 ст.183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що інші запобіжні заходи з об'єктивних причин не забезпечать законослухняну поведінку підозрюваного. Слідчий суддя також враховує, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, який спричинив загибель людини, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, а також впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, виникає необхідність у застосуванні стосовно останнього строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
При цьому, слідчий суддя вважає, що запобіжний захід тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 .
Враховуючи наведене та керуючись ст. 369-372 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого, - задоволити повністю.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном на 60 діб, тобто до 17 травня 2026 року включно без визначення розміру застави.
Повний текст ухвали проголошено 24 березня 2026 року о 15 год. 40 хв.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1