24 березня 2026 року
м. Київ
справа № 737/164/25
провадження № 51 - 690 ск 26
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
вивчивши матеріали касаційної скарги захисника ОСОБА_4
в інтересах засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 24 листопада 2025 року,
установив:
Вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16 червня 2025 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 4 та 6 ст. 152 Кримінального кодексу України (далі - КК), та призначено покарання із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 24 листопада 2025 року змінено вирок та виключено з мотивувальної частини вироку обставину, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.
16 березня 2026 року захисник ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду
з касаційною скаргою на рішення апеляційного суду разом із клопотанням про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Перевіривши надані матеріали, колегія суддів (далі - Суд) вважає, що касаційна скарга не може бути предметом касаційного розгляду, оскільки подана після закінчення строку касаційного оскарження, встановленого у ст. 426 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), та за відсутності підстав для його поновлення.
Згідно з ч. 2 ст. 426 КПК касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Процесуальний строк може бути поновлено лише за умови його пропуску
з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним,
а його вирішення покладається на розсуд суду.
Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно
з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Правило дотримання тримісячного строку для подання касаційної скарги має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності. При цьому це правило надає сторонам кримінального провадження достатній строк для роздумів, у межах якого вони зобов'язані (мають право) вчинити процесуальну дію, чітко визначити свої аргументи та окреслити стверджувану правову позицію.
Захисник просить поновити строк на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду посилаючись на відсутність світла у місті, де вона проживає, водночас її підзахисний звернувся до неї з місця відбування покарання запізно.
При вирішенні питання про поновлення строку Суд виходить із того, що визначений процесуальним законом трьохмісячний строк для подання касаційної скарги є досить тривалим і достатнім для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень. При цьому особа, яка бажає подати касаційну скаргу має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Хоча
ст. 117 КПК містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на касаційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) в межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.
Як убачається зі змісту ухвали Чернігівського апеляційного суду від 24 листопада 2025 року, захисник брала участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Між тим, з касаційною скаргою захисник звернулася до Верховного Суду лише
16 березня року, тобто майже через 1 місяць з моменту закінчення строку на касаційне оскарження.
Оцінюючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження Суд враховує тривалість строку на подачу касаційної скарги (3 місяці), значний проміжокчасу, який минув з дати завершення процесуального строку (1 місяць), присутність у судовому засіданні в апеляційному суді захисника, а також відсутність будь-яких даних у касаційній скарзі, які могли би свідчити про її інтерес до справи у межах розумних строків.
У своїй касаційній скарзі захисник не обґрунтовує, яким чином відсутність світла та пізнє звернення засудженого за правничою допомогою перешкодили їй звернутися із касаційною скаргою у межах встановленого строку.
Таким чином, захисник ОСОБА_4 не навела переконливих доводів щодо наявності поважних причин пропуску нею строку на касаційне оскарження судового рішення, а тому це клопотання не підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК касаційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку касаційного оскарження і особа, яка її подала,
не порушує питання про поновлення цього строку або суд касаційної інстанції
за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення.
На підставі викладеного та керуючись п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про поновлення строку
на касаційне оскарження ухвали Чернігівського апеляційного суду
від 24 листопада 2025 року щодо засудженого ОСОБА_5 відмовити.
Касаційну скаргу захисника разом із усіма доданими до неї матеріалами повернути останній.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3