23 березня 2026 року
м. Київ
справа № 307/350/24
провадження № 61-3116 ск 26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Решетар Василь Васильович, на постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,
1. У січні 2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом, у якому просили стягнути з ОСОБА_1 на їх користь майнову шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, в розмірі 106 563,17 грн та 40 000 грн моральної шкоди.
2. Тячівський районний суд Закарпатської області рішенням від 15 липня 2024 року відмовив у задоволенні позову.
3. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 27 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено, рішення Тячівського районного суду від 15 липня 2024 року скасовано, та ухвалено нове рішення, яким у позові задоволено частково.
4. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заподіяні збитки у розмірі 106 563,17 грн та моральну шкоду по 5 000,00 грн на кожного, а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
5. У березні 2026 року засобами поштового зв'язку до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Решетар В. В., на постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 січня 2026 року, в якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення першої інстанції.
6. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 березня 2026 року справу призначено судді-доповідачу Пророку В. В., судді, які входять до складу колегії: Калараш А. А., Петров Є. В.
7. На підставі розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 18 березня 2026 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями на підставі службової записки судді Пророка В. В.
8. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 березня 2026 року справу призначено судді?доповідачу Пророку В. В., судді, які входять до складу колегії: Литвиненко І. В., Петров Є. В.
9. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
10. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
11. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
12. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
13. Ціна позову в цій справі становить 146 563,17 грн, що станом на 01 січня 2026 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 грн х 250 = 832000,00 грн). Тобто судові рішення у справі № 307/350/24 не підлягають касаційному перегляду в силу вимог закону.
14. Касаційна скарга містить посилання на підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відповідно до якого судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню у випадку, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
15. Так, заявник, обґрунтовуючи касаційну скаргу як таку, що стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, вказує на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.
16. Перевіривши зазначені доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що наведені заявником обґрунтування не дають достатніх підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки посилання заявника на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, не вказує на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики.
17. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що заявник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
18. Наведена заявником обставина, передбачена підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зводиться виключно до незгоди із оскаржуваним судовим рішенням та встановленими судом обставинами справи і не містять належного обґрунтування наявності актуальної правової проблеми.
19. Верховний Суд зауважує, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено. Сама лише вказівка на зазначені винятки без належного обґрунтування та підтвердження належними доказами зазначених обставин, не свідчить про те, що є підстави для розгляду справи в суді касаційної інстанції.
20. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
21. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
22. Оскарження в суді касаційної інстанції має відбуватися щодо справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, що забезпечує ефективність касаційного провадження.
23. Зазначене відповідає і Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
24. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка, відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України є джерелом права, умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
25. При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення ЄСПЛ у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
26. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
27. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
28. Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Решетар В. В.,подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
29. Крім цього, Верховний Суд звертає увагу на те, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
30. За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 389-392 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 та 398 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкодиза касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Решетар Василь Васильович, на постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 січня 2026 року.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді /підпис/ В. В. Пророк
/підпис/ І. В. Литвиненко
/підпис/ Є. В. Петров