23 березня 2026 року
м. Київ
справа № 367/3420/25
провадження № 61-3057 ск 26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Аветисян Роберт Миколайович, на постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дихніча Василя Івановича щодо здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 ,
1. 12 листопада 2021 року Ірпінським міським судом Київської області у справі № 367/7939/21 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 жовтня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
2. У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, у якій, просила:
- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Ірпінського ВДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дихніча В. І. щодо здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів № 62/7 від 17 березня 2025 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 ;
- зобов'язати старшого державного виконавця Ірпінського ВДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дихніча В. І. провести розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 відповідно до судового наказу Ірпінського міського суду Київської області № 367/7939/21 від 12 листопада 2021 року без обмеження максимального розміру аліментів десятьма прожитковими мінімумами на дитину відповідного віку за лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, листопад 2022 року, січень 2023 року, березень 2023 року, грудень 2023 року, березень 2024 року, червень 2024 року, грудень 2024 року; із зазначенням заборгованості за жовтень-грудень 2021 року у графі «Сукупний розмір заборгованості з моменту відкриття виконавчого провадження»; зарахувати платежі у жовтні 2023 року у розмірі 87 698,22 грн., у грудні 2023 року у розмірі 520 638,42 грн., у жовтні 2024 року у розмірі 341 840,30 грн, у грудні 2024 року у розмірі 45 469,70 грн на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла у попередніх місяцях, починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості, на погашення платежу за поточний місяць; з урахуванням дійсного доходу ОСОБА_2 ; з урахуванням того, що у січні 2025 року ОСОБА_1 не отримувала 27 037,67 грн, у лютому 2025 року ОСОБА_1 не отримувала 22 740,76 грн, 10 грудня 2024 року вона отримала 23 603,79 грн.
3. Ірпінський міський суд Київської області ухвалою від 06 листопада 2025 року відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1 .
4. Київський апеляційний суд постановою від 18 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 06 листопада 2025 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дихніча В. І. щодо здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 задовольнив частково.
4.1. Визнав неправомірними дії старшого державного виконавця Ірпінського ВДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дихніча В. І. щодо здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів № 62/7 від 17 березня 2025 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 за період з грудня 2024 року по січень 2025 року.
4.2. Зобов'язав старшого державного виконавця Ірпінського ВДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дихніча В. І. провести перерахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 за період з грудня 2024 року по січень 2025 року.
4.3. В іншій частині вимог скарги відмовив.
5. У березні 2026 року до Верховного Суду, через підсистему Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд», надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Аветисян Р. М., на постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року, у якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволенні скарги та ухвалити в цій частині нове рішення.
6. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 березня 2026 року справу призначено судді-доповідачу Пророку В. В., судді, які входять до складу колегії: Калараш А. А., Петров Є. В.
7. На підставі розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 18 березня 2026 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями на підставі службової записки судді Пророка В. В.
8. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 березня 2026 року справу призначено судді?доповідачу Пророку В. В., судді, які входять до складу колегії: Литвиненко І. В., Петров Є. В.
9. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
10. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
11. Пунктом 3 частини шостої статті 19 ЦПК України встановлено, що малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
12. Предметом позову у цій справі є стягнення аліментів, а отже вона є малозначною у силу вимог закону.
13. Крім цього, касаційна скарга не містить посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
14. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
15. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
16. Оскарження в суді третьої інстанції має відбуватися щодо справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, що забезпечує ефективність касаційного провадження.
17. Зазначене відповідає і Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
18. При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення ЄСПЛ у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
19. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
20. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
21. Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
22. Крім цього, Верховний Суд звертає увагу на те, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
23. За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 389-392 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дихніча Василя Івановича щодо здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Аветисян Роберт Миколайович, на постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року.
2. Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді В. В. Пророк
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров