18 березня 2026 року
м. Київ
справа № 519/423/20
провадження № 61-12913св25
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) -ОСОБА_1 ,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_14 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_14 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, поділ майна подружжя та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_14 про визнання майна особистою приватною власністю
за касаційною скаргою адвоката Чурсова Миколи Валентиновича як представника ОСОБА_1 на рішення Южного міського суду Одеської області від 22 січня 2025 року у складі судді Барановської З. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Комлевої О. С.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила встановити факт проживання її та відповідача однією сім'єю без реєстрації шлюбу з жовтня 2015 року; визнати спільною сумісною власністю подружжя двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та машино-місце на АДРЕСА_2 ; виділити ОСОБА_1 1/2 частини квартири та 1/2 частини машино-місця на АДРЕСА_2 .
Як на обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що з жовтня 2015 року сторони почали проживати разом однією сім'єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу та вести спільне господарство. Сторони проживали на АДРЕСА_3 разом з батьками позивача. Ці факти підтверджуються спільними фотокартками, письмовими свідченнями свідків.
10 листопада 2015 року ОСОБА_1 за погодженням з ОСОБА_2 підписав меморандум асоційованого члена кооперативу № 9-214 з обслуговуючим кооперативом «Будинок 10» на придбання квартири у новобудові на АДРЕСА_4 . Усі оплати з придбання квартири здійснювала ОСОБА_2 зі спільних заощаджень.
У подружжя не вистачало коштів для сплати чергового внеску у зв'язку із чим у січні 2016 року ОСОБА_2 за погодженням з ОСОБА_1 взяла у борг у ОСОБА_3 20 000,00 дол. США для внесення пайового внеску за договором з придбання новобудови, які зобов'язалась повернути після повернення чоловіка ОСОБА_1 з рейсу до грудня 2016 року. Борг не повернено.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась дитина - ОСОБА_4 , а 11 листопада 2016 року сторони зареєстрували шлюб.
Право власності на спірну квартиру зареєстроване 28 листопада 2016 року.
За час подружніх відносин сторони придбали квартиру АДРЕСА_1 , машино-місце № 2 за цією ж адресою. Вартість квартири становить 835 795,00 грн, ринкова вартість машино-місця складає 159 202,00 грн.
ОСОБА_1 згідно з умовами договору позики зобов'язана повернути 542 000 грн, що становить більше половини ринкової вартості квартири на сьогодні.
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив визнати за ним право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Як на обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що спірну квартиру ОСОБА_1 придбав за особисті кошти і це майно не належить до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Южний міський суд Одеського області рішенням від 22 січня 2025 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав об'єктом права спільної сумісної власності подружжя: машино-місце на АДРЕСА_2 .
У порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності визнав за ОСОБА_1 і за ОСОБА_14 право особистої приватної власності по 1/2 частки машино-місця на АДРЕСА_2 .
В іншій частині позову відмовив.
Позов ОСОБА_1 задовольнив. Визнав за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю тієї обставини, що між сторонами з жовтня 2015 року склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.
Спірну квартиру ОСОБА_1 придбав за особисті кошти, а тому вона є його особистою власністю. ОСОБА_14 не надала доказів придбання квартири внаслідок спільної праці чи внесення пайового внеску за рахунок коштів, одержаних внаслідок сумісної праці членів сім'ї.
Машиномісце є спільною власністю подружжя, тому підлягає поділу між ними в рівних частинах.
Короткий зміст постанови суду апеляційного суду
Одеський апеляційний суд постановою від 03 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Южного міського суду Одеської області від 22 січня 2025 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_14 про визнання майна особистою приватною власністю скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
В іншій частині рішення суду залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 уклав персональний меморандум асоційованого члена кооперативу та вніс останній платіж до укладення шлюбу із ОСОБА_1 , з якою він не проживав однією сім'єю. Спірна квартира належить ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності. Вимоги ОСОБА_1 про визнання особистої приватної власності не є ефективним захистом порушеного права.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Чурсов М. В. як представник ОСОБА_1 , просить частково скасувати рішення Южного міського суду Одеської області від 22 січня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року й ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25 січня 2018 року у справі № 337-5266/15-ц, від 09 жовтня 2024 року у справі № 753/11423/22, від 09 квітня 2025 року у справі № 754/4040/20.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції в частині вимог ОСОБА_1 про визнання частки на квартиру неповно з'ясував обставини, не дослідив і не надав оцінки доказам, необґрунтовано відхилив підстави позову.
Зустрічний позов подано з порушенням строків та всупереч іншим нормам, встановленим ЦПК України.
В суді першої інстанції було двічі допитано свідків, які підтвердили факт проживання родини ОСОБА_5 спільно з осені 2015 року. Твердження ОСОБА_1 щодо обставин їх спільного проживання не відповідають дійсності.
У листопаді 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Родіонова А. В. як представника ОСОБА_1 , мотивований законністю й обґрунтованістю судових рішень.
Спірну квартиру ОСОБА_1 придбав за особисті кошти, і вона є його особистою власністю.
Оформлення ОСОБА_1 довіреності на ОСОБА_14 не є підставою для визнання спірного майна спільним сумісним.
Зустрічний позов ОСОБА_1 суд ухвалою від 31 серпня 2021 року повернув без розгляду. У подальшому ОСОБА_1 подав окрему позовну заяву, яку суд об'єднав із позовною заявою ОСОБА_1 .
Суд надав належну оцінку показам свідків у сукупності з іншими доказами у справі.
ОСОБА_1 не надавав згоди на отримання ОСОБА_14 коштів у борг, а обставини отримання коштів у позику є сумнівними.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
10 листопада 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 і ОСОБА_5 народилася донька ОСОБА_4 .
11 листопада 2016 року ОСОБА_1 і ОСОБА_5 зареєстрували шлюб. ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_5 .
19 листопада 2020 року шлюб між сторонами розірвано заочним рішенням Южного міського суду Одеської області.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в компанії ТОВ «Ельвіктор Шиппинг єнд Трейдинг Одеса» та з 14 січня до 04 листопада 2015 року перебував у рейсі на судні іноземного судновласника на посаді 3-го механіка (довідка від 19 квітня 2021 року № 4049).
10 листопада 2015 року ОСОБА_1 уклав персональний меморандум асоційованого члена кооперативу № 9-214 з обслуговуючим кооперативом «Будинок 10» щодо об'єкта нерухомості, а саме квартири, будівельний номер АДРЕСА_5 . На момент укладання розмір паю асоційованого члена становить 425 376,00 грн. Асоційований член перераховує (вносить) пай на рахунок Кооперативу у наступному порядку, до 13 листопада 2015 року - 100 000,00 грн до 30 березня 2016 року- 162 688,00 грн, до 20 червня 2016 року - 162 688,00 грн.
У пункті 5.13 персонального меморандуму зазначено, що ОСОБА_1 гарантує, що він не одружений.
ОСОБА_1 на виконання умов персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу № 9-214 вніс 10 листопада 2015 року 1 701,51 грн та 100 000,00 грн, 21 січня 2016 року - 162 688,00 грн.
13 червня 2016 року ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище позивача) внесла 149 000,00 грн та 14 червня 2016 року - 18 463,14 грн на підставі довіреності від 13 січня 2016 року, якою ОСОБА_1 уповноважив її представляти його інтереси в Обслуговуючому кооперативі «Будинок 10» щодо виконання його зобов'язань відповідно до Персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу № 9-214 від 10 листопада 2015 року.
Спірна квартира на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_1 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності).
Відповідно до розписки від 17 січня 2016 року ОСОБА_5 одержала в борг від ОСОБА_3 20 000,00 дол. США для оплати внесків за нерухоме майно (квартиру) за адресою: АДРЕСА_6 . Зобов'язалась повернути кошти в повному обсязі після повернення чоловіка з рейсу 30 грудня 2016 року.
Допитана в суді першої інстанції як свідок ОСОБА_7 пояснила, що ОСОБА_8 є дочкою її знайомих, вони дружать. З осені 2015 року ОСОБА_8 і ОСОБА_9 жили разом. Вони купили квартиру на АДРЕСА_7 і спільно робили ремонт. До придбання цієї квартири та під час ремонту в ній ОСОБА_8 і ОСОБА_9 проживали з батьками ОСОБА_8 на АДРЕСА_3 . Квартиру придбали за спільні кошти, в тому числі за гроші батьків, і займали борг. Через тиждень після народження дитини сторони одружились.
Допитана в суді першої інстанції як свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що з ОСОБА_5 перебувала в дружніх сусідських відносинах. Сторони жили у батьків ОСОБА_8 , зараз вони проживають за іншою адресою, її запрошували на новосілля, на дні народження. Свідок завжди думала, що сторони проживали у зареєстрованому шлюбі.
Допитаний в суді першої інстанції як свідок ОСОБА_11 (батько ОСОБА_1 ) пояснив, що сімейні відносини у сторін почались восени 2015 року, вони проживали разом у кімнаті ОСОБА_8 цивільним шлюбом. ОСОБА_5 ходив у тривалі рейси, а дочка з онукою постійно жили у них. Свідок також надав пояснення щодо коштів на придбання квартири.
Свідок ОСОБА_3 пояснила суду, що з ОСОБА_5 поки в гарних відносинах. В 2016 році вона дала в борг ОСОБА_8 20 000,00 дол. США для купівлі квартири, і з року в рік дата повернення боргу переноситься, і до сьогодні коштів не повернули. На думку свідка, ОСОБА_12 було відомо про те, що ОСОБА_8 взяла гроші.
Свідок ОСОБА_13 (двоюрідна сестра ОСОБА_1 ) пояснила, що в 2015 році ОСОБА_5 зустрічався з іншою дівчиною до грудня 2016 року, проживав у неї в м. Одесі, вони разом приїжджали до свідка. Деякий час ОСОБА_1 проживав у свідка. В листопаді 2016 року після народження у нього доньки та повернення з рейсу він переїхав проживати до ОСОБА_8 . ОСОБА_12 почав зустрічатись з ОСОБА_8 у січні 2016 року. Зі слів ОСОБА_12 та його матері, свідку відомо, що ОСОБА_12 у листопаді 2015 уклав договір на купівлю квартири в новобудові за свої кошти.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Зміст касаційної скарги з урахуванням принципу диспозитивності свідчить про те, що судові рішення оскаржені тільки в частині первісних позовних вимог ОСОБА_1 , а тому переглядаються лише в цій частині.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням: встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу (підпункти а), в) пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України).
Звертаючись із апеляційної скаргою, ОСОБА_1 просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання спірної квартири особистою власністю і ухвалити нове рішення, яким визнати факт проживання однією сім'єю до шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_14 , визнати спірну квартиру спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та в порядку поділу майна визнати по 1/2 частини квартири за ОСОБА_1 і ОСОБА_14 .
Отже, відповідно до змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 , та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. Тобто апеляційна скарга фактично містить вимогу про перегляд і тієї частини рішення, якою відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Водночас апеляційний суд, переглядаючи апеляційну скаргу, дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_1 оскаржує рішення суду першої інстанції тільки в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю, і переглянув рішення лише в цій частині.
Крім того, зазначаючи в мотивувальній частині, що рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині позовних вимог ОСОБА_1 , апеляційний суд в резолютивній частині дійшов висновку не тільки про скасування рішення районного суду в частині задоволення позову ОСОБА_1 , а також про залишення без змін рішення в іншій частині.
Водночас мотивувальна частина постанови апеляційного суду не містить жодних мотивів щодо рішення суду першої інстанції в частині вимог ОСОБА_1 , обґрунтованості/необґрунтованості доводів апеляційної скарги в цій частині.
За таких обставин апеляційний суд не здійснив повного перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 .
У частині четвертій статті 411 ЦПК України визначено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду в частині вимог ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання спірної квартири спільною сумісною власністю та її поділ між сторонами скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу адвоката Чурсова Миколи Валентиновича як представника ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов