18 березня 2026 року
м. Київ
справа № 522/16671/22
провадження № 61-10608св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Обслуговуючий кооператив «Екодом-1»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Обслуговуючого кооперативу «Екодом-1» про визнання недійсним договору про сплату пайових внесків
за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Зайця Костянтина Вікторовича на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2024 року у складі судді Абухіна Р. Д. та постанову Одеського апеляційного суду від 17 червня 2025 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Громіка Р. Д., Комлевої О. С.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсним договір № 64А про сплату пайових внесків у Обслуговуючому кооперативі «Екодом-1» (далі - ОК «Екодом-1», кооператив), укладений 04 березня 2019 року між ОК «Екодом-1» та ОСОБА_2 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що їй на підставі договору № 12/3а про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1», укладеного з ОК «Екодом-1» 11 жовтня 2018 року, належали майнові права на квартиру АДРЕСА_1 (будинку присвоєно адресу: АДРЕСА_2 , вартість якої вона повністю сплатила на підставі зазначеного договору.
04 березня 2019 року ОК «Екодом-1» уклав з ОСОБА_2 договір про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1», предметом якого стала квартира, майнові права щодо якої належали позивачці.
У подальшому ОСОБА_2 зареєстрував право власності на належну позивачу квартиру, яке на підставі наказу Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст) за наслідками звернення ОК «Екодом-1» та забудовника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ханбер» (далі - ТОВ «Ханбер», товариство) було скасовано. Після цього право власності на спірну квартиру було зареєстровано за ТОВ «Ханбер» та, з огляду на укладений 11 жовтня 2018 року з позивачкою договір та здійснену на підставі нього оплату вартості квартири, зазначену квартиру передано позивачці у власність на підставі договору купівлі-продажу від 13 серпня 2020 року.
Згодом ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому, вважаючи, що йому на підставі укладеного 04 березня 2019 року з ОК «Екодом-1» договору № 64А про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1» належать права на спірну квартиру, просив, зокрема скасувати наказ Мін'юсту про скасування державної реєстрації його права власності на зазначену квартиру та визнати право власності на квартиру шляхом її витребування від ОСОБА_1 .
У зв'язку з цим позивачка просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 07 листопада 2024 року позов задовольнив. Визнав недійсним договір № 64А про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1», укладений 04 березня 2019 року між ОК «Екодом-1» і ОСОБА_2 . Вирішив питання про розподіл судових витрати.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними. ОСОБА_1 є першим інвестором у будівництві на підставі договору, який є чинним та у встановленому порядку не був визнаний недійсним; позивачка внесла повну вартість паю, зареєструвала у встановленому законом порядку своє право власності на квартиру.
Таким чином, ОК «Екодом-1», не ініціюючи розірвання договору, укладеного з позивачкою у 2018 році, не мав права укладати договори про пайову участь щодо зарезервованого та оплаченого позивачкою об'єкта. При цьому ОСОБА_2 не надав належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у нього майнових прав на спірне нерухоме майно.
Водночас суд зазначив, що наявність на розгляді в суді цивільної справи № 757/18453/20-ц підтверджує факт порушення договором від 04 березня 2019 року про сплату пайових внесків законних прав та інтересів ОСОБА_1 , які підлягають захисту шляхом визнання оспорюваного договору недійсним.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Одеський апеляційний суд постановою від 17 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Заяць К. В., залишив без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2024 року залишив без змін.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
При цьому суд зазначив, що майнові права на квартиру АДРЕСА_3 на підставі договору від 11 жовтня 2018 року № 12/3а належали позивачці. ОК «Екодом-1», не ініціюючи розірвання договору, укладеного з позивачкою у 2018 році, не мав права укладати договір про пайову участь щодо зарезервованого та оплаченого позивачкою об'єкта.
Під час укладення договору від 04 березня 2019 року № 64А щодо сплати пайових внесків у ОК «Екодом-1» між ОСОБА_2 і ОК «Екодом-1» не дотримано норм частини першої статті 203 ЦК України.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У серпні 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Заєць К. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 червня 2025 року й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 22 вересня 2022 року у справі № 127/2157/19, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 та постановах Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 10 березня 2021 року у справі № 201/8412/18, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17, від 26 травня 2023 року у справі № 905/77/21, від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21, від 27 травня 2021 року у справі № 910/8072/20, від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, від 27 лютого 2018 року у справі № 925/1121/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/675/15, від 06 жовтня 2021 року у справі № 910/13574/20.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що позов ОСОБА_1 позбавлений будь-якої процесуальної мети та спрямований не на остаточне усунення невизначеності у правовідносинах сторін, а на встановлення фактів, які позивачка в майбутньому розраховує використати в іншому спорі, зокрема у справі № 757/20926/20-ц.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту.
У вересні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Наседкін О. І. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, посилаючись на те, що це судове рішення є законним і обґрунтованим, оскільки суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
29 вересня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що 11 жовтня 2018 року ОК «Екодом-1» в особі голови кооперативу Корнієнко Н. О. та асоційований член кооперативу ОСОБА_1 (учасник) уклали договір № 12/3а про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1», згідно з пунктом 1.1 якого кооператив зобов'язався організувати будівництво багатоповерхового житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями на АДРЕСА_4 за рахунок внесків учасника та внесків інших асоційованих членів кооперативу, здати його в експлуатацію, передати учаснику квартиру в об'єкті будівництва, обумовлену цим договором, та всі документи, необхідні учаснику для реєстрації права власності на неї, а учасник зобов'язався сплатити до кооперативу внески у розмірах та в порядку, встановлених цим договором та додатками до нього.
Відповідно до пункту 1.5 договору сторони домовились, що об'єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_4 передається з такими характеристиками: квартира на дванадцятому поверсі, загальна площа 57,6 кв. м, кількість кімнат 1, номер 12/3а, вказана площа проектна, номер будівельний.
Відповідно до пункту 1.8 договору план та розміщення об'єкта нерухомості на поверсі зазначено в додатку 2 до цього договору.
Згідно з додатком 2 до договору (план поверху) на дванадцятому поверсі є квартира, позначена номером 12/3а.
Квитанціями до прибуткових касових ордерів від 27 вересня 2018 року № 2810, від 11 жовтня 2018 року № 1286, від 16 січня 2019 року № 1984 підтверджується отримання ОК «Екодом-1» від ОСОБА_1 оплати за квартиру № 12/3а згідно з договором від 11 жовтня 2018 року № 12/3а.
Повна сплата внеску ОСОБА_1 за договором від 11 жовтня 2018 року № 12/3а про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1» також підтверджується поясненнями представника ОК «Екодом-1» в судовому засіданні та довідкою ТОВ «Ханбер» від 08 липня 2020 року.
28 грудня 2018 року Управління ДАБК Одеської міськради видало сертифікат серії ОД № 162183622574, яким засвідчило відповідність закінченого будівництвом об'єкта - багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_4 проектній документації та підтвердило його готовність до експлуатації. Відповідно до зазначеного сертифіката замовником будівництва є ТОВ «Ханбер».
29 грудня 2018 року Приморська районна адміністрація Одеської міської ради розпорядженням № 569 присвоїла багатоквартирному житловому будинку з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями побудованому за адресою: АДРЕСА_4 адресу: АДРЕСА_2 .
Відповідно до переліку асоційованих членів ОК «Екодом-1» - власників квартир у будинку за адресою: АДРЕСА_2 від 29 грудня 2018 року, розташованій на 12-му поверсі квартирі ОСОБА_1 присвоєно номер 64а.
Водночас 04 березня 2019 року між ОК «Екодом-1», в особі голови правління Корнієнко Н. О., з однієї сторони, та ОСОБА_2 , з іншої сторони, було укладено договір № 64А про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1».
Згідно з висновком судово-економічної експертизи від 27 лютого 2023 року № 22.12/04, складеного судовим експертом Хосоновою О. С. за результатми дослідження документів щодо звіту про фактичні результати виконаних погоджених аудиторських процедур стосовно фінансової інформації ОК «Екодом-1»від 21 грудня 2021 року, підготовленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Арте Аудит», в частині невідображення в бухгалтерському обліку та звітності ОК «Екодом-1» інформації, зокрема, щодо розрахунків ОСОБА_2 за договором від 04 березня 2019 року № 64А про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1», підтверджується непроведення зазначених вище розрахунків.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01 серпня 2019 року, індексний номер 175918871, 31 липня 2019 року на підставі рішення державного реєстратора Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничука В. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 серпня 2019 року індексний номер 48045003, за ОСОБА_2 на підставі договору про сплату пайових внесків від 04 березня 2019 року № 64А, акта приймання-передачі від 14 липня 2019 року було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_3 .
06 лютого 2020 року Мін'юст на підставі скарги ОК «Екодом-1» і ТОВ «Ханбер» від 24 жовтня 2019 року видав наказ № 452/5, яким, крім іншого, скасував рішення державного реєстратора Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничука В. О. від 01 серпня 2019 року, індексний номер 48045003, про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_3 .
13 серпня 2020 року між ТОВ «Ханбер» і ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Петровською О. В., реєстраційний номер 739, на підставі якого за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 55,1 кв. м, житловою площею 11,1 кв. м.
За твердженнями представника позивачки, які не заперечувались представниками відповідачів та підтверджуються інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень, 24 червня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси ухвалив рішення у цивільній справі № 757/20926/20-ц, яким, зокрема, витребував із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_2 . Постановою Одеського апеляційного суду від 13 травня 2025 року зазначене судове рішення залишено без змін.
Водночас постановою Верховного Суду від 01 жовтня 2025 року постанову Одеського апеляційного суду від 13 травня 2025 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи постанову апеляційного суду та направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд, зокрема, зазначив, що апеляційний суд не надав оцінки обставинам справи, не обґрунтував висновки про те, чи вплинуло продовження строку розгляду скарг на правильність висновку Колегії Мін'юсту та оскарженого наказу Мін'юсту від 06 лютого 2020 року № 452/5 по суті, чи були порушені права та інтереси позивачів цим наказом. Тому висновки про незаконність вказаного наказу є передчасними.
Крім того, апеляційний суд не надав належної оцінки усім доводам апеляційних скарг, належним чином не дослідив достовірності доказів, наданих позивачами на підтвердження сплати ними вартості будівництва нерухомого майна, відповідності первинних бухгалтерських документів вимогам закону.
На тепер справу апеляційний суд не розглянув.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Загальні підстави недійсності правочину визначені статтею 215 ЦК України. Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).
З огляду на зазначені норми та правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Правочин може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов'язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні норми статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.
Таким чином, захисту в суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що на підставі договору про сплату пайового внеску набула право власності на спірну квартиру.
Водночас спірне майно всупереч закону та за відсутності на те повноважень ОК «Екодом-1» на підставі оспорюваного правочину повторно відчужило ОСОБА_2 .
Відповідно до статті 19-1 Закону України від 10 липня 2003 року № 1087-IV «Про кооперацію» член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна.
Встановивши, що ОСОБА_1 раніше стала вкладником (пайовиком) у будівництві (правочин від 11 жовтня 2018 року), ніж ОСОБА_2 (правочин від 04 березня 2019 року), на підставі договору, який є чинним та у встановленому порядку не був визнаний недійсним, і внесла повну вартість паю, зареєструвала у встановленому законом порядку своє право власності на квартиру, місцевий суд, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним договору про сплату пайових внесків від 04 березня 2019 року № 64А про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1», укладеного між ОК «Екодом-1» та ОСОБА_2 , оскільки ОК «Екодом-1», не ініціюючи розірвання договору, укладеного з ОСОБА_1 у 2018 році, не мав права укладати договір про пайову участь щодо зарезервованого та оплаченого позивачкою об'єкта будівництва, і вчинення практичних дій щодо реалізації інвестицій за цим договором суперечить закону.
Встановивши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позову.
Правильним є і висновок апеляційного суду про те, що наявність на розгляді у суді цивільної справи № 757/20926/20-ц свідчить про оспорювання та невизнання ОСОБА_2 прав ОСОБА_1 і, відповідно, вказує на те, що оспорюваним правочином порушуються права та охоронювані законом інтереси позивачки.
Доводи касаційної скарги (в межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) спростовуються встановленими судами фактичними обставинами справи та наведеними нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до компетенції Верховного Суду.
Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судами попередніх інстанцій, оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Зайця Костянтина Вікторовича залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко В. М. Коротун
М. Ю. Тітов