Ухвала від 23.03.2026 по справі 918/1007/21

УХВАЛА

23 березня 2026 року

м. Київ

cправа № 918/1007/21(918/938/25)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В. Г. - головуючий, Жукова С. В., Картере В. І.,

перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 (вх.№1218/2026)

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2026

та на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.11.2025

у справі № 918/1007/21 (918/938/25)

за позовом ОСОБА_1

до Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про відшкодування шкоди, спричиненої смертю особи на виробництві (стягнення моральної шкоди)

у межах справи № 918/1007/21

про банкрутство Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про відшкодування шкоди, спричиненої смертю особи на виробництві, в якій просила відшкодувати моральну шкоду в розмірі 2 000 000,00 грн.

17.11.2025 рішенням Господарського суду Рівненської області у справі №918/1007/21 (918/938/25) у задоволенні позову відмовлено.

14.01.2026 постановою Північно-західного апеляційного господарського суду (повний текст постанови складено 22.01.2026) апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Рівненської області від 17.11.2025 у справі № 918/1007/21 (918/938/25) - залишено без змін.

02.03.2026 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 та рішення Господарського суду Рівненської області від 17.11.2025 у справі № 918/1007/21 (918/938/25); ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнути на її користь моральну шкоду у розмірі 2 000 000,00 грн.

02.03.2026 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В.Г.(суддя-доповідач), суддів: Жукова С.В., Картере В.І.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

Статтею 288 ГПК України встановлено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

З відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що повна постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 у справі № 918/1007/21 (918/938/25) складена 22.01.2026. Таким чином, останнім днем встановленого наведеною вище нормою строку на подання касаційної скарги було 11.02.2026.

Відповідно до частини сьомої статті 116 ГПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

Як було зазначено вище, касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 та рішення Господарського суду Рівненської області від 17.11.2025 у справі № 918/1007/21 (918/938/25) надійшла до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 02.03.2026, що підтверджується відбитком вхідного штампу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Зазначена касаційна скарга була направлена скаржником на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду через кур'єрську службу доставки - "ФЭМ Экспресс".

З доданої до касаційної скарги накладної кур'єрської служби "ФЭМ Экспресс" № 003629 вбачається, що датою прийняття поштового відправлення з касаційною скаргою є 10.02.2026, проте касаційна скарга ОСОБА_1 була одержана Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду 02.03.2026, що підтверджується відбитком штампу Суду з датою реєстрації вхідного документа.

Діяльність кур'єрських служб з надання послуг доставки поштових відправлень регулюється Законом України "Про поштовий зв'язок" та здійснюється у відповідності з положеннями Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про поштовий зв'язок" поштовий зв'язок - це приймання, обробка, перевезення та доставка (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, банківських операцій. Оператор поштового зв'язку (оператор) - це суб'єкт підприємницької діяльності, який в установленому законодавством порядку надає послуги поштового зв'язку.

Статтею 15 Закону України "Про поштовий зв'язок" визначено, що оператори поштового зв'язку надають користувачам послуги поштового зв'язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку.

Відповідно до частини шостої статті 8 Закону України "Про поштовий зв'язок" на Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, покладається ведення Єдиного державного реєстру операторів поштового зв'язку.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку (далі - НКЕК) від 20.04.2022 № 29, запроваджено ведення єдиного державного реєстру операторів поштового зв'язку. Реєстр оприлюднюється в систематизованому вигляді на офіційному вебсайті НКЕК. Відомості, що містяться в реєстрі, є відкритими та загальнодоступними, крім даних фізичних осіб - підприємців про реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті).

Суб'єкт господарювання, який є оператором поштового зв'язку, здійснює свою діяльність із дотриманням Правил надання послуг поштового зв'язку, та направляє до НКЕК повідомлення відповідно до цього Порядку.

Таким чином, особа, яка надає послуги поштового зв'язку (у тому числі кур'єрські послуги, що охоплюється поняттям "послуги поштового зв'язку"), має бути внесена до відповідного реєстру та має здійснювати свою діяльність з дотриманням Правил надання послуг поштового зв'язку.

Верховним Судом встановлено, що відповідно до Єдиного державного реєстру операторів поштового зв'язку, кур'єрська служба "ФЭМ Экспресс" ("ФЕМ Експрес") не внесена до Єдиного державного реєстру операторів поштового зв'язку, і відповідно, не є повноважним оператором з надання послуг поштового зв'язку, який зареєстрований відповідно до вимог чинного законодавства та наділений таким правовим статусом і відповідними повноваженнями.

Крім цього з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходженням ТОВ "ФЕМ Експрес" (код ЄДРПОУ 36443554) є м. Донецьк, а відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, вся територія Донецького району з 07.04.2014 віднесена до тимчасово окупованих територій.

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним.

Зважаючи на викладене, додана до касаційної скарги накладна кур'єрської служби "ФЭМ Экспресс" не є належним доказом своєчасного подання ОСОБА_1 до Верховного Суду касаційної скарги у справі № 918/1007/21 (918/938/25).

Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 подано з пропуском встановленого частиною першою статті 288 ГПК України строку, проте, скаржником не порушується питання про поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 та рішення Господарського суду Рівненської області від 17.11.2025 у справі №918/1007/21 (918/938/25).

Крім цього, відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Зазначення суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права полягає в тому, що скаржник повинен у касаційній скарзі вказати, порушення яких конкретно норм матеріального та/або процесуального права припустився суд при прийнятті оскаржуваного судового рішення, а також обґрунтування того, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цього рішення.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому, необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої цієї ж статті (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

У разі оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

З огляду на принципи диспозитивності, рівності та змагальності Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу касаційного оскарження, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом зазначених принципів господарського судочинства.

Згідно з частиною четвертою статті 294 ГПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

За змістом частини першої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначати конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

Всупереч наведеному ОСОБА_1 у касаційній скарзі чітко не зазначено, які саме норми матеріального та/або норм процесуального права були неправильно застосовані та/або порушені судами першої та апеляційної інстанцій, та в чому конкретно полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, а також не вказано підставу (підстави), передбачену (передбачені) частиною другою статті 287 ГПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга.

Зміст касаційної скарги ОСОБА_1 зводиться до викладення обставин справи, правового обґрунтування заявлених нею позовних вимог про стягнення моральної шкоди, посилань норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, окремі норми процесуального права, які на думку скаржника порушені судом апеляційної інстанції, та окремі висновки Верховного Суду. Проте, за оцінкою суду, наведені доводи не є належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України.

Отже, касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Частиною третьою статті 292 ГПК України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме:

1) подати заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 та рішення Господарського суду Рівненської області від 17.11.2025 у справі № 918/1007/21 (918/938/25) з обґрунтуванням причин пропуску цього строку та наданням відповідних доказів на їх підтвердження;

2) вказати підставу (підстави), передбачену (передбачені) частиною другою статті 287 ГПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга, та належно її (їх) обґрунтувати.

Разом з цим, відповідно до статті 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника касаційної скарги.

Водночас, у матеріалах касаційної скарги ОСОБА_1 , яка надійшла до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду через скриню вхідної кореспонденції, не виявилось вказаного у додатку касаційної скарги підтвердження надсилання копії касаційної скарги, про що Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду складено Акт № 29.1-25/358 від 29.06.2023.

При цьому надіслання скаржником до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду разом з касаційною скаргою у справі № 916/153/21 (916/2583/23) окремого примірника касаційної скарги з додатками з приміткою "відповідач" не відповідає вимогам статті 291 ГПК України.

Відтак, ОСОБА_1 необхідно надати Суду докази надіслання відповідачу у справі № 918/1007/21 (918/938/25) копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у нього відсутні, з урахуванням положень статті 42 ГПК України.

Керуючись статтями 116, 174, 234, 235, 288, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 та рішення Господарського суду Рівненської області від 17.11.2025 у справі №918/1007/21 (918/938/25) - залишити без руху.

2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали визначені статтею 292 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді С. Жуков

В. Картере