65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"13" березня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2629/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.,
за участю представників:
від позивача: адвокат Часова А.Р.,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/2629/25
за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантажна транспортна компанія» (65009, м. Одеса, вул. Академічна, буд. 20Б, оф. 8, каб. № 2, код ЄДРПОУ 40362398)
про стягнення 21 582 439,11 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантажна транспортна компанія», в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 21 582 439,11 грн, з яких: 15033970,00 грн основного боргу, 5400583,64 грн інфляційного збільшення та 1147885,47 грн 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 11.07.2016 між ПАТ «Українська залізниця» в особі філії «Дарницький вагоноремонтний завод» ПАТ «Українська залізниця» та ТОВ «Вантажна транспортна компанія» в особі директора був укладений договір про надання послуг № 07/16/11/01-Р.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.07.2018 у справі № 916/626/18, залишеним в силі постановою Верховного суду від 19.03.2019, зобов'язано АТ «Українська залізниця» в особі філії «Дарницький вагоноремонтний завод» з дня передачі ТОВ «Вантажна транспортна компанія» за актами подачі/повернення 880 одиниць напіввагонів, для забезпечення здійснення перевезень вантажу згідно Правил перевезення вантажів навалом і насипом, затверджених Міністерством транспорту України від 20.08.2021 № 542, надати безперервно послуги з організації перевезень загальним обсягом 376,838 вагонодіб протягом одного року, а саме: з дня передачі ТОВ «Вантажна транспортна компанія» за актами подачі/повернення 880 одиниць напіввагонів, забезпечити надання послуг протягом кожного з 356 днів загального терміну надання послуг з організації перевезень, вагонами у кількості не меншою ніж 1032 одиниці за номерами згідно переліку.
В свою чергу, як додає позивач, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 11.07.2016 № 07/16/11/01-Р про надання послуг в частині внесення передплати за користування вагонами позивача у період з жовтня 2019 року по листопад 2020 року, отриманими на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2018 у справі № 916/626/18, АТ «Укрзалізниця» звернулась до суду з позовною заявою про стягнення з ТОВ «Вантажна транспортна компанія» 5581078,32 грн заборгованості, з яких 4226000,00 грн основного боргу, 288294,25 грн пені, 177485,62 грн 3% річних, 466698,45 грн інфляційних нарахувань та 422600,00 грн 10% штрафу.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 у справі № 916/2700/21 позов задоволений частково та стягнуто ТОВ «Вантажна транспортна компанія» на користь АТ «Українська залізниця» 4226000,00 грн основного боргу, 60000,00 грн пені, 177295,06 грн 3% річних, 466698,45 грн інфляційних нарахувань та 110000,00 грн 10% штрафу, 83713,31 грн витрат із сплати судового збору. Рішення суду відповідачем не оскаржувалось та 15.03.2024 набрало законної сили.
Позивач також зазначає, що 28.12.2021 між АТ «Укрзалізниця» та ТОВ «ВТК» були укладені угода про порядок виконання рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/626/18 та мирова угода у справі № 916/626/18, затверджена ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.01.2022, за умовами якої сторони дійшли згоди, що на виконання рішення суду від 19.07.2018 АТ «Укрзалізниця» зобов'язується поетапно, після випуску з ремонту (переведення в робочий парк), але в строк не більше місяця з дати затвердження судом мирової угоди, здійснити передачу ТОВ «ВТК» за актами подачі/повернення 862 напіввагонів згідно переліку, а також надати безперервно послуги зазначеними 862 напіввагонами в загальній кількості 314642 вагонодоби, починаючи з дати підписання відповідних актів подачі/повернення вагонів та протягом одного року від дати підписання кожного окремого акту подачі/повернення вагонів, для забезпечення здійснення перевезень вантажу згідно Правил перевезення вантажів навалом і насипом, затверджених Міністерством транспорту України від 20.08.2021 № 542.
За ствердженням позивача, на виконання угоди про порядок виконання рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/626/18 та мирової угоди позивачем, на підставі актів подачі/повернення, в період січень-квітень 2022 року, були передані відповідачу для здійснення перевезення відповідні вагони в кількості 825 одиниць.
При цьому, як зауважує позивач, умовами мирової угоди встановлено ставку за кожен напіввагон за кожну добу періоду надання послуг з організації перевезень визначеною у мировій угоді кількістю напіввагонів в розмірі 240,00 грн з ПДВ, яка при цьому не є платою за перевезення. Умовами мирової угоди також встановлено, що оплата послуг АТ «Укрзалізниця» здійснюється ТОВ «ВТК» у національній валюті України шляхом 100 відсоткової передоплати вартості послуг за поточний період (календарний місяць надання послуг протягом перших 5-ти календарних днів місяця, в якому будуть надаватися послуги. Окрім того, сторони дійшли згоди про здійснення ТОВ «ВТК» доплати у розмірі 240,00 грн з ПДВ за кожен напіввагон за кожну добу періоду надання послуг, яку відповідач мав здійснювати шляхом перерахування на рахунок позивача до 15 числа кожного місяця відповідно до кількості напіввагонів, передбачених АТ «Укрзалізниця» в попередньому періоді за кожен переданий напіввагон на кожну добу використання переданих напіввагонів.
Водночас позивач зауважує, що у зв'язку з необхідністю проведення деповського ремонту у період з лютого по березень 2022 року на підставі залізничних накладних були складені відповідні акти подачі/повернення вагонів. За період знаходження зазначених позивачем вагонів в ремонті оплата відповідно до умов мирової угоди не нараховувалась. Окрім того, на виконання вимог мирової угоди філію «Головний інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Укрзалізниця» було зобов'язань додати до переліку особливих умов таблиці «Вагони, які пересуваються в особливих умовах, мову «перевезення у власних вагонах філії «Дарницький вагоноремонтний завод» оператор ТОВ «Вантажна транспортна компанія» (код оператора 75) на умовах власного рухомого складу…».
Відтак, як стверджує позивач, за період січень - березень 2022 року, на виконання мирової угоди, ТОВ «ВТК» були надані послуги з організації перевезень вантажів 825 напіввагонами у кількості 79696 вагонодів, про що позивачем були складені відповідні акти наданих послуг з організації перевезень за вказаний період, частина яких відповідачем підписана із запереченнями та частково сплачена. Таким чином, на переконання позивача, у ТОВ «ВТК» перед АТ «Укразалізниця» за надані послуги з організації перевезень вантажів напіввагонами існує заборгованість в сумі 15033970,00 грн з ПДВ.
Між тим, позивач пояснює, що акти наданих послуг з організації перевезень за лютий - червень 2022 року зі сторони відповідача не підписані, про що останнім було зазначено у своїх запереченнях, а також не підписані акти звірки взаєморозрахунків, які позивачем надсилались на адресу відповідача для їх підписання, натомість позивачем отримано відповідні заперечення відповідача, проте, жодних підтверджень причин їх непідписання ТОВ «ВТК» не надало. Водночас, позивач звертає увагу, що за умовами мирової угоди період надання послуг починається та закінчується датою підписання акту подачі/повернення вагонів.
Отже, з ствердженням позивача, оплата за надані послуги на виконання умов мирової угоди нараховувалась відповідно до кількості вагонів, якими надаються послуги ТОВ «ВТК» в певний період, на підставі актів подачі/повернення вагонів, які були складені в день проставлення ознаки «Оператор - ТОВ «ВТК»», та не нараховувалась за час знаходження вагонів у ремонті та до зняття ознаки «Оператор - ТОВ «ВТК»».
Відзив на позов відповідач суду не надав, своїм правом на захист не скористався.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2025 позовна заява вх.№ 2697/25 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.
08.07.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№2697/25 від 03.07.2025) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/262925. Постановлено справу № 916/2629/25 розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "31" липня 2025 року о 14:20 год.
11.07.2025 представник АТ «Українська залізниця» через систему «Електронний суд» звернувся до суду із заявою (вх. № 21991/25), якою просив залучити Гніздицьку Л.І. в якості представника позивача у справі та надати доступ до електронної справи № 916/2629/25 в підсистемі «Електронний суд». Вказана заява була того ж дня задоволена судом.
18.07.2025 за вх.№ 22805/25 до суду від представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшла заява про його участь у судовому засіданні 31.07.2025 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, яка судом була задоволена відповідною ухвалою від 28.07.2025.
29.07.2025 позивачем подано до суду клопотання (вх. № 23900/25), яким позивач просив приєднати до матеріалів справи № 916/2629/25 копію угоди про порядок виконання рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/626/18 від 28.12.2021.
31.07.2025 ТОВ «Вантажна транспортна компанія» через систему «Електронний суд» надало до суду клопотання (вх. № 24075/25), відповідно до якого просив подані клопотання ОСОБА_1 від імені АТ «Українська залізниця» в особі філії «УЗ «Вагон-сервіс» АТ «Українська залізниця» повернути заявнику без розгляду, оскільки до клопотань не надано належних доказів на підтвердження наявності у зазначеного представника повноважень на підписання та подання до суду від імені АТ «Українська залізниця» в особі філії «Дарницький вагоноремонтний завод» (а також доказів на підтвердження того, що зазначений представник має статус адвоката).
Того ж дня, представник відповідача звернувся до суду із клопотанням (вх. № 24085/25 від 31.07.2025) про відкладення розгляду справи № 916/2629/25, призначеного на 31.07.2025 о 14:20 год, на іншу дату, оскільки нарощення військової агресії та сімейні обставини представник не матиме змоги бути присутньою у судовому засіданні з поважних причин.
Підготовче засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.07.2025 у справі № 916/2629/25 на 31.07.2025 о 14:20 год., не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Цісельського О.В. у період з 31.07.2025 по 07.08.2025 включно на лікарняному.
08.08.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області підготовче засідання у справі № 916/2629/25 призначено на "26" серпня 2025 року об 10:40 год.
26.08.2025 суд розпочав підготовче засідання, перевірив явку представників і встановив особу представника позивача, однак, здійснивши детальну перевірку повноважень представника, який брав участь у засіданні, встановив, що останнім не було надано суду достатніх доказів на підтвердження його повноважень для здійснення представництва в суді від імені позивача, у зв'язку з чим суд не допустив представника до участі у підготовчому засіданні та запропонував надати суду додаткові докази на підтвердження відповідних повноважень.
26.08.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області продовжено термін підготовчого провадження у справі № 916/2629/25 за ініціативою суду на 30 днів та в зв'язку з не явкою учасників справи підготовче засідання відкладено на 11.09.2025 на 11:00 год.
27.08.2025 через систему «Електронний суд» до суду надійшло повідомлення (вх. № 26634/25) про отримання представником відповідача доступу до запису судового засідання від 26.08.2025 у справі № 916/2629/25.
05.09.2025 до суду від представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» Шукліної О.В. надійшла заява (вх. № 27590/25) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, яка судом була задоволена відповідною ухвалою суду від 08.09.2025.
10.09.2025 від позивача до суду надійшло клопотання (вх. № 28110/25), відповідно до якого позивач просив долучити до матеріалів справи № 916/2629/25 копію угоди про порядок виконання рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/626/18 від 28.12.2021 та взяти її до уваги під час розгляду справи. Вказане клопотання було долучено до матеріалів справи разом із доданими до нього доказами.
11.09.2025 відповідач надав до суду клопотання (вх. № 28165/25), в якому просив подане клопотання адвокатом - представником АТ «Укрзалізниця» Шукліною О.В., зокрема, про долучення доказів до матеріалів справи, повернути заявнику без розгляду з огляду на те, що адвокатом не надано належних доказів на підтвердження своїх повноважень, як адвоката, що унеможливлює представлення інтересів позивача в суді, а відтак, і на підписання та подання до суду від імені АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Дарницький вагоноремонтний завод» відповідного клопотання.
Окрім того, 11.09.2025 відповідачем було подано клопотання (вх. № 28174/25) про відкладення розгляду справи № 916/2629/25 на іншу дату через черговий спалах коронавірусу, погане самопочуття представника ТОВ «ВТК» та підозру щодо його захворювання на COVID-19.
Підготовче засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.08.2025 у справі № 916/2629/25 на 11.09.2025 об 11:00 год., не відбулося у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги, що унеможливило проведення підготовчого засідання.
11.09.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області підготовче засідання у справі № 916/2629/25 призначено на "16" жовтня 2025 року об 11:40 год.
13.10.2025 представник позивача адвокат Часова А.Р. звернулась до суду із заявою (вх. № 31819/25) про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді та внесення її даних до додаткових відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи. 13.10.2025 представнику було забезпечено доступ до матеріалів електронної справи № 916/2629/25.
Того ж дня, до суду від представника АТ «Українська залізниця» - адвоката Часової А.Р. надійшло клопотання (вх.№ 31828/25 від 13.10.2025), сформоване в системі «Електронний суд» 10.10.2025, згідно якого заявник просив забезпечити проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів. Ухвалою суду від 15.10.2025 клопотання позивача було задоволено повністю.
16.10.2025 від ТОВ «Вантажна транспортна компанія» до суду надійшло клопотання (вх. № 32463/25), згідно якого відповідач просив витребувати у представника позивача, адвоката Часової А.Р., належним чином засвідчену копію договору про надання правової допомоги УЗВС-701/2-П від 08.10.2025, укладеного з АТ «Українська залізниця», для перевірки відомості про керівника юридичної особи, інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори та обсягу і терміну дії повноважень.
16.10.2026 у підготовчому засіданні судом були розглянуті клопотання АТ «Українська залізниця» (вх. № 28110/25 від 10.09.2025) щодо долучення документів до матеріалі справи та клопотання ТОВ «Вантажна транспортна компанія» (вх. № 28165/25 від 11.09.2025), за результатами яких, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвали, які занесені до протоколу судового засідання, про: залишення клопотання АТ «Українська залізниця» (вх. № 28110/25 від 10.09.2025) без розгляду, оскільки позивач, заявляючи клопотання про подання додаткових доказів, в порушенням вимог Господарського процесуального кодексу України жодним чином не обґрунтував неможливість їх подання до суду разом з позовною заявою, з причин, що не залежали від нього, не надав заяви про поновлення процесуального строку та не надав доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для подання відповідного доказу; про відмову в задоволенні клопотання ТОВ «Вантажна транспортна компанія» (вх. № 28165/25 від 11.09.2025) з огляду на те, що судом особи тих, хто з'явився в підготовче засідання, встановлено, повноваження представників перевірено та допущено до участі у справі.
Окрім того, 16.10.2025 у підготовчому засіданні по справі № 916/2629/25, у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги, судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "13" листопада 2025 року об 11:20 год., про що відповідача було повідомлено ухвалою суду від 17.10.2026, постановленою у відповідності до приписів ст. 120 ГПК України.
17.10.2025 судом отримано повідомлення (вх. № 32748/25) із системи «Електронний суд» про сплату відповідачем судового збору та надання доступу до запису судового засідання за допомогою електронного кабінету користувача ЄСІТС.
06.11.2025 за вх.№ 35292/25 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантажна транспортна компанія» надійшла заява, згідно якого заявник просить надати можливість участі у судовому засіданні у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, яка судом була задоволена відповідною ухвалою від 10.11.2025.
11.11.2025 представником позивача подано до суду заперечення (вх. № 35910/25) на клопотання відповідача про витребування договору про надання правової допомоги, де позивач зазначив, що у матеріалах справи наявний ордер серії СА № 1138386 від 09.10.2025, виданий відповідно до вимог чинного законодавства та є самостійним і достатнім документом, що підтверджує повноваження адвоката на представництво інтересів клієнта в суді, а відтак повноваження адвоката належно підтверджені. При цьому позивач додав, що ГПУ України не передбачає обов'язку адвоката розкривати зміст чи умови договору з клієнтом, оскільки така інформація може містити адвокатську таємницю, а клопотання опонента не ґрунтується на вимогах процесуального закону, виходить за межі предмета доказування у справі та має ознаки зловживання процесуальними правами.
12.11.2025 позивач надав до суду клопотання (вх. № 35968/25), згідно з яким просив визнати причини пропуску строку на подання угоди про порядок виконання рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/626/18 від 28.12.2021 поважними, поновити процесуальний строк на подання відповідного доказу, долучити угоду до матеріалів справи та врахувати її під час ухвалення рішення. В обґрунтування поданого клопотання позивач, серед іншого, зазначив, що в силу організаційних змін та оптимізації штатних посад, тривалої передачі господарської діяльності до новоствореного структурного підрозділу, а також надскладною тривалою поетапною процедурою передачі первинних документів, Угода про порядок виконання рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/626/18 від 28.12.2021 не була передана новоствореному підрозділу та, відповідно, не була долучена до матеріалів позовної заяви під час формування додатків до останньої та звернення до суду. При цьому, тривалість систематизації первинних документів, які підлягали передачі, надзначним чином ускладнилась внаслідок постійних повітряних тривог, обстрілів залізничної інфраструктури та необхідності забезпечення ефективної і безпечної роботи персоналу в умовах перебування в укриттях.
13.11.2025 відповідач повторно звернувся до суду із заявою (вх. № 36120/25), якою просив витребувати у представника позивача, адвоката Часової А.Р., належним чином засвідчену копію договору про надання правової допомоги УЗВС-701/2-П від 08.10.2025, укладеного з АТ «Українська залізниця», для перевірки відомостей про керівника юридичної особи, інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори та обсягу і терміну дії повноважень. В обґрунтування поданої заяви відповідач зауважив, що представником позивача надано до суду документи на підтвердження своїх повноважень, як адвоката, які викликають сумніви щодо справжності та чинності таких повноважень, що унеможливлює представлення інтересів позивача в Господарському суді Одеської області, а відтак, такі докази викликають сумніви щодо їх чинності на підтвердження наявності у чергового представника АТ «Укрзалізниця» повноважень на представництво інтересів, підписання та подання до суду від імені позивача, зокрема, клопотань та заперечень.
Того ж дня суд отримав від відповідача заяву (вх. № 36126/25 від 13.11.2025), відповідно до якої відповідач просив повернути позовну заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» у справі № 916/2629/25 без розгляду на ч.ч. 1, 2 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України. Мотивуючи подану заяву, позивач вказав, що з переліку та змісту поданих адвокатом Часовою А.Р. документів, а саме витягу з протоколу № А-12/27-в від 25.04.2024 та протоколу засідання наглядової ради Ц-72/137-2024 від 13.03.2024 вбачається, що на дату підписання та направлення позовної заяви була відсутня наявність повноважень на представництво інтересів позивача у в.о. директора виконавчого філії «ДВРЗ» АТ «Українська залізниця» Стріленко В.Е. та в.о. заступника директора виконавчого з фінансово-економічних питань філії «ДВРЗ» АТ «Українська залізниця» Гордієнко Ю.І., оскільки станом на 25.04.2024 по філії «ДВРЗ» АТ «Українська залізниця» було прийнято рішення щодо ліквідації. Відтак, на переконання відповідача, є підстави вважати, що у матеріалах справи № 916/2629/25 та позовній заяві відсутні належні докази наявності у вказаних вище осіб права на підписання позовної заяви від імені АТ «Українська залізниця».
13.11.2025 у підготовчому засіданні судом були розглянуті клопотання АТ «Українська залізниця» (вх. № 23900/25 від 29.07.2025; 35968/25 від 12.11.2025) та клопотання ТОВ «Вантажна транспортна компанія» (вх. № 24075/25 від 31.07.2025; вх. № 32463/25 від 16.10.2025), за результатами яких, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвали, які занесені до протоколу судового засідання, про: про залишення клопотання АТ «Українська залізниця» (вх. № 23900/25 від 29.07.2025) без розгляду, оскільки подане клопотання підписано особою, якою не надано достатніх доказів на підтвердження належних повноважень; про залишення клопотання ТОВ «Вантажна транспортна компанія» (вх. № 24075/25 від 31.07.2025) без розгляду, оскільки викладені у клопотанні обставини не підтверджені матеріалами справи; про відмову в задоволенні клопотання ТОВ «Вантажна транспортна компанія» (вх. № 32463/25/25 від 16.10.2025) про витребування доказів з огляду на те, що матеріали справи містять належним чином оформлений ордер адвоката Часовоюї А.Р.; про задоволення клопотання АТ «Українська залізниця», поновлення процесуального строку на подання доказів та долучення поданого позивачем документу до матеріалів справи.
Також, 13.11.2025 у підготовчому засіданні по справі № 916/2629/25, у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги, судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "02" грудня 2025 року о 12:20 год.
Щодо клопотання АТ «Українська залізниця» про визнання причин пропуску строку на подання угоди про порядок виконання рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/626/18 від 28.12.2021 поважними, поновлення процесуального строку на подання відповідного доказу та долучення угоди до матеріалів справи суд вважає додатково зазначити наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Суд відзначає, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 113 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до приписів статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущений строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (стаття 119 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при розгляді справи суд керується принципом верховенства права.
Відповідно до Копенгагенського документа (Документ Копенгагенської наради Конференції щодо людського виміру НБСЄ, 1990) «верховенство права не зводиться лише до формальної законності, яка забезпечує правильність та узгодженість процесу творення і впровадження в життя демократичного ладу, а означає також і справедливість, засновану на визнанні та повному сприйнятті людської особи як найвищої цінності та яку гарантовано інститутами, що забезпечують рамки для її якнайповнішого вираження».
Таким чином, дотримання принципу верховенства права перебуває у тісному взаємозв'язку з забезпеченням права на доступ до правосуддя, в тому числі з реалізацією принципу змагальності сторін, який означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії», пункт 63).
Принцип змагальності сторін нерозривно пов'язаний і з принципом рівності сторін. Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що принцип рівності сторін у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони (рішення у справах «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands» від 27.10.1993, пункт 33, та «Ankerl v. Switzerland» від 23.10.1996, п. 38).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» по. 4436/07 від 03.07.2014 також зазначено, що «ключовим для концепції справедливого розгляду справи як у цивільному, так і кримінальному провадженні є те, щоб скаржник не був позбавлений можливості ефективно представляти свою справу в суді та мав змогу нарівні із протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Принцип рівності сторін вимагає «справедливого балансу між сторонами», і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом».
У п. 5.16 постанови від 23 січня 2020 року у справі № 925/186/19 Верховний Суд зазначив, що оскільки згідно з практикою Європейського суду з прав людини «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції; це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справі «Зубац проти Хорватії» від 5 квітня 2018 року).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.07.2023 суд акцентує увагу на те, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності, з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Усебічність дослідження доказів означає те, що суд враховує аргументи всіх осіб, що беруть участь у справі, дослідження та подальшу оцінку доказів проводить не з позиції однієї зі сторін, а з позиції незалежного арбітра.
При цьому суд враховує, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 ст.236 ГПК України).
Виходячи з принципу верховенства права, з метою забезпечення принципу змагальності (стаття 13 Господарського процесуального кодексу України) та всебічного, повного і об'єктивного визначення обставин справи, які підлягають встановленню, приймаючи до уваги мотиви подання вказаного клопотання, суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення позивачу строку для подачі додаткового доказу, прийняття його до розгляду та долучення до матеріалів справи.
17.11.2025 до суду надійшло повідомлення (вх. 36619/25) системи «Електронний суд» про отримання представником відповідача доступу до запису судового засідання від 13.11.2025 у справі № 916/2629/25.
01.12.2025 від представника ТОВ «Вантажна транспортна компанія» до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява (вх. № 38070/25), відповідно до якої представник просив суд надати можливість участі у всіх судових засіданнях по справі № 916/2629/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
02.12.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантажна транспортна компанія» (вх. № 38070/25 від 01.12.2025) задоволено частково та постановлено здійснити проведення всіх наступних підготовчих та судових засідань по справі № 916/2629/25 в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку «ВКЗ».
02.12.2025 від відповідача до суду повторно надійшла заява (вх. № 38326/25) про повернення позовної заяви АТ «Українська залізниця» по справі № 916/2629/25 без розгляду, в якій відповідач, окрім раніше зазначеного, зауважив, що відповідно до положень статуту АТ «Укрзалізниця» (затвердженим постановою КМУ № 615 від 27.05.2025, набрав чинності 03.06.2025) голова правління згідно з п. 131, підпункт 28 статуту, представляє інтереси товариства в судах та здійснює відповідні повноваження, передбачені законодавством, діє без довіреності і має право першого підпису на документах, включаючи процесуальні. При цьому, п. 71 статуту встановлює, що до виключної компетенції наглядової ради належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства, та правочину із заінтересованістю у випадках, передбачених законом та цим статутом, а визначена позивачем ціна позову вочевидь є значною.
Окрім того, відповідач звернув увагу, що саме лише зазначення в установчих документах чи положенні про наявність у відокремленого підрозділу права представляти юридичну особу в суді (господарському суді) у справах, пов'язаних з діяльністю відокремленого підрозділу, не свідчить про надання такому підрозділові відповідних повноважень та визначення їх кола.
У підготовчому засіданні 02.12.2026, за участю представника сторін, суд, розглянувши клопотання ТОВ «Вантажна транспортна компанія» (вх. № 38326/25 від 02.12.2025) про повернення позовної заяви без розгляду, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України постановив ухвалу без оформлення окремого документа, якою відмовив у задоволенні зазначеного клопотання відповідача.
Окрім того, у підготовчому засіданні 02.12.2025, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи № 916/2629/25 до судового розгляду по суті на "16" грудня 2025 року о 10:40 год.
Щодо тверджень відповідача, викладених у його численних клопотаннях, про наявність сумнівів щодо справжності та чинності повноважень адвокатів Шукліної О.В. та Часової А.Р., а також щодо наявності підстав для повернення позову без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне додатково зазначити наступне.
За змістом частини 4 статті 64 Господарського кодексу України (який був чинним на дату подання позовної заяви) підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.
Відповідно до частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
Частинами 1, 3, 4 та 5 статті 95 Цивільного кодексу України визначено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за ідентифікаційним кодом 40075815 значиться Акціонерне товариство «Українська залізниця» за місцезнаходженням: 03150, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5. У графі «відокремлені підрозділи юридичної особи» міститься інформація, зокрема, про відокремлений підрозділ Укрзалізниці: філію «Дарницький вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ ВП: 40081263).
Суд звертає увагу, що коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи щодо здійснення в господарському суді повноваження сторони в справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому, стороною в справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.
Позовна заява від імені Акціонерного товариства «Українська залізниця» підписана в.о. директора виконавчого філії «ДВРЗ» АТ «Укрзалізниця» Стріленком В.Е. та в.о. заступника директора виконавчого філії з фінансово-економічних питань філії «ДВРЗ» АТ «Укрзалізниця» Гордієнко Ю.І. на підставі довіреності від 04.04.2025 № Ц-1/6-2.2-03/73-25, якою представникам надано право від імені АТ «Українська залізниця» здійснювати дії, пов'язані з діяльністю філії «Дарницький вагоноремонтний завод» АТ «Українська залізниця», зокрема, представляти інтереси довірителя у судах всіх інстанцій та юрисдикцій з усіма правами, що надані позивачу, стягувачу, відповідачу, боржнику, заявнику, заінтересованій особі, скаржнику, третій особі, спеціалісту, потерпілій стороні, цивільному позивачу/відповідачу в кримінальному провадженні, у тому числі: підписувати та подавати будь-які заяви, скарги, позовні заяви, заявляти клопотання, повністю або частково відмовлятись від позовних вимог, повністю або частково визнавати позовні вимоги, змінювати предмет, підстави позову та збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог, знайомитися з матеріалами судових справ, одержувати копії процесуальних документів, судових рішень, виконавчі документи, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, тощо, з урахуванням обмежень, встановлених Положенням про Філію.
Довіреності, правочини та інші вихідні документи вважаються належним чином укладеними (вчиненими) та мають юридичну силу для Філії, довірителя та третіх осіб виключно у разі, коли вони укладені (вчинені) з дотриманням правила двох підписів, а також з урахуванням обмежень, передбачених пунктами 5.6 та 5.7 Положення про Філію. За цією довіреністю представники користуються правом подання, підпису, замовлення та отримання всіх документів, необхідних для виконання наданих цією довіреністю повноважень.
Довіреність видана Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі голови правління Перцовського О.С. та члена правління Шрамка Є.С. без права передоручення іншим особам та дійсна до 30.06.2025 включно.
Відтак, на момент підписання позову довіреність від 04.04.2025, видана Акціонерним товариством «Українська залізниця» на ім'я Стріленка В.Е. та Гордієнко Ю.І., була чинною та доказів скасування цієї довіреності суду не надано.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
За змістом положень частин 1, 3 статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом відповідно до вимог закону) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Частинами 2, 3 статті 244 Цивільного кодексу України передбачено, що представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Відповідно до статті 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.
Згідно з Положенням про філію «Дарницький вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 21.12.2021 (далі - Положення) філія є відокремленим підрозділом Акціонерного товариства «Українська залізниця». Філія діє від імені та в інтересах Товариства, здійснює делеговані Товариством функції відповідно до мети, завдань та предмета діяльності Товариства.
Згідно з пунктом 5.1. Положення, керівництво Філією відповідно до Статуту Товариства та цього Положення здійснюється директором виконавчим Філії, який призначається на посаду та звільняється з посади в порядку, передбаченому Статутом Товариства та внутрішніми нормативними документами Товариства. Директор виконавчий Філії діє на підставі довіреності, виданої Товариством у порядку, передбаченому Статутом Товариства, цим Положенням та внутрішніми нормативними документами Товариства. Директор виконавчий Філії, заступники директора виконавчого Філії діють на підставі трудового договору, посадової інструкції, цього Положення, довіреності виданої Товариством у встановленому порядку, та наказу про розподіл обов'язків між директором виконавчим, заступником директора виконавчого та головним бухгалтером Філії, який затверджується директором виконавчим Філії. У довіреності визначаються межі та обсяг повноважень заступників директора виконавчого Філії на виконання дій від імені Товариства
Підпунктом 5.5.10. пункту 5.5. Положення встановлено, що директор виконавчий Філії на підставі довіреності та в межах своїх повноважень має право представляти інтереси Товариства в судах, у тому числі в судах загальної юрисдикції, у господарських та адміністративних судах, а також у міжнародних арбітражах у правах, пов'язаних з діяльністю Філії.
Відповідно до п. 5.6. Положення у разі коли виконання зазначених у пункті 5.5 цього Положення повноважень передбачає розпорядження майном (крім грошових коштів), у тому числі його відчуження та списання, та/або укладання договорів (угод) (у тому числі й з одним контрагентом та/або щодо одного класу товару/робіт/послуг сукупно за рік) на суму, більшу ніж 1000000 гривень, директор виконавчий Філії має право здійснювати такі дії тільки після попереднього отримання письмового дозволу правління Товариства.
Відповідно до пункту 5.7. Положення будь-які договори, довіреності та інші документи, зокрема, щодо листування з третіми особами (крім банківських документів), від імені Товариства вважаються належним чином укладеними (вчиненими) та мають юридичну силу для Філії, Товариства та третіх осіб лише в разі, коли вони укладені (вчинені) з дотриманням правила двох підписів, скріплені підписами щонайменше двох уповноважених на це посадових осіб Філії, які діють на підставі довіреності, виданої Товариством (директор виконавчий, заступники директора виконавчого Філії або інша уповноважена на це посадова особа Філії тощо). Довіреності, правочини та інші вихідні документи від імені Товариства, адресовані третім особам, вважаються належним чином укладеними (вчиненими) Філією, якщо вони укладені (вчинені) відповідно до Статуту Товариства, внутрішніх документів Товариства та законодавства України.
Підпунктом 10.5.1. пункту 10.5. Положення передбачено право філії від імені Товариства вчиняти будь-які правочини (укладати договори, угоди), пов'язані з діяльністю Філії, вести претензійну роботу, набувати майнових та немайнових прав, виступати позивачем, у тому числі цивільним, та відповідачем у судах усіх інстанцій, з усіма правами, наданими законом позивачу, цивільному позивачу, відповідачу і третій особі, з правом підпису усіх процесуальних документів у межах своїх повноважень, передбачених внутрішніми документами Товариства та Філії, а також вчиняти інші дії, які необхідні для здійснення господарської діяльності Філії, з урахуванням обмежень, передбачених пунктом 5.6, та процедури, передбаченої пунктом 5.7 цього Положення.
У підпункті 10.5.6. пункту 10.5. Положення також передбачено право представляти інтереси Товариства в судах всіх інстанцій та юрисдикцій, а також у міжнародних арбітражах у справах, пов'язаних з діяльністю Філії.
Слід зауважити, що ГПК України у статті 60 наводить перелік документів, що підтверджують повноваження представників. Водночас він не містить схожої норми з переліком документів, якими для суду підтверджуються повноваження осіб, через яких юридична особа бере участь у справі на засадах самопредставництва.
Формулювання частини третьої статті 56 ГПК України дозволяє зробити висновок про те, через яких осіб можливе самопредставництво юридичної особи, а також про те, що окрім керівника і члена виконавчого органу такими особами можуть бути також інші особи, уповноважені діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).
Особа, через яку юридична особа діє на засадах самопредставництва, має підтвердити суду цей свій статус. При цьому, як вже було зауважено, процесуальний закон не містить вичерпного переліку документів, якими для суду можуть бути підтверджені повноваження особи, через яку юридична особа діє на засадах самопредставництва. Вочевидь це можуть бути й документи, вказані у частині третій статті 56 ГПК України, зокрема статут, положення, трудовий договір (контракт).
Посилання відповідача щодо прийняття рішення про ліквідацію філії «ДВРЗ» АТ «Українська залізниця» станом на 25.04.2024 суд відхиляє з огляду на те, що відповідно до приписів частин першої, п'ятої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
На переконання суду, перебування юридичної особи в стані ліквідації - це правовий статус підприємства з моменту прийняття рішення про його припинення до моменту внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. У цей період організація продовжує існувати як суб'єкт права, але її діяльність спрямована виключно на завершення справ, розрахунки з кредиторами та розподіл майна. Юридична особа офіційно припиняє своє існування лише з дати внесення запису про її ліквідацію до вказано вище реєстру та до цього моменту вона може бути стороною в судових процесах.
Водночас, станом на час як звернення позивача із даним позовом, так і станом на час ухвалення судового рішення по даній справі відповідного запису про припинення філії «ДВРЗ» АТ «Українська залізниця» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не внесено, тобто остання не є ліквідованою або припиненою. Водночас, судом враховано, що в даному випадку стороною в справі є юридична особа - АТ «Українська залізниця» і рішення приймається саме стосовно вказаної юридичної особи, а не в особі її відокремленого підрозділу.
Відповідачем не доведено наявності передбачених процесуальними приписами підстав для залишення без розгляду позовної заяви АТ «Українська залізниця» у цій справі. Жодної із вказаних у пункті 2 частини 1 статті 226 ГПК України обставин, як підстав для залишення позову без розгляду, відповідачем не обґрунтовано та не доведено, тоді як усі вказані ним доводи не є тими обставинами, які надають можливість прийти до висновку про залишення позову без розгляду.
Під час прийняття позовної заяви у цій справі до розгляду судом перевірено вказані вище документи та встановлено наявність повноважень представників позивача на підписання відповідного позову.
За таких обставин повноваження довірених осіб - в.о. директора виконавчого філії «ДВРЗ» АТ «Укрзалізниця» Стріленка В.Е. та в.о. заступника директора виконавчого філії з фінансово-економічних питань філії «ДВРЗ» АТ «Укрзалізниця» Гордієнко Ю.І. згідно з довіреністю від 04.04.2025 № Ц-1/6-2.2-03/73-25, виданою від імені АТ «Українська залізниця», зокрема, на представництво у судах всіх інстанцій та юрисдикцій з правами, що надані позивачу, у тому числі, з правом підписувати та подавати позовні заяви, є достатніми для підтвердження у таких осіб права на представництво довірителя в суді та підписання позову. З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення заяв відповідача та залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Стосовно повноважень адвокатів Шукліної О.В. та Часової А.Р. на представництво інтересів АТ «Українська залізниця» в Господарському суді Одеської області суд відзначає наступне.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина 1 статті 58 ГПК України).
Згідно з частиною 4 статті 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
Частиною третьою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» також передбачено, що повноваження адвоката як представника в господарському судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги відповідно до частини першої статті 26 вказаного Закону, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
На підтвердження повноважень адвоката до матеріалів справи долучено ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1494000 від 14.11.2023, зі змісту якого вбачається, що у даній справі адвокат Шукліна Олександра Володимирівна (свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю серії КС №8812/10 від 13.03.2020) надає Акціонерному товариству «Українська залізниця» у Господарському суді Одеської області правову допомогу на підставі договору про надання правової допомоги № ВС/78/2023-ЦЮ від 15.05.2023. В ордері також чітко визначені обмеження повноважень адвоката згідно договору про надання правової допомоги: без права повної або часткової відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання вимоги/претензії/позову, укладення та/або підписання мирової угоди, відкликання апеляційної/касаційної скарги, відмови від примусового виконання рішення суду.
Також, на підтвердження повноважень адвоката до матеріалів справи долучено ордер на надання правничої (правової) допомоги серії СА №1138386 від 10.10.2025, зі змісту якого вбачається, що адвокат Часова Анастасія Романівна (свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю серії ЧК №001539 від 01.10.2024) надає Акціонерному товариству «Українська залізниця» у Господарському суді Одеської області правову допомогу на підставі договору про надання правової допомоги № УЗВС-701/2-П від 08.10.2025. В ордері також визначені обмеження повноважень адвоката згідно договору про надання правової допомоги: без права повної або часткової відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання вимоги/претензії/позову, укладення та/або підписання мирової угоди, відкликання апеляційної/касаційної скарги, відмови від примусового виконання рішення суду
У розрізі вказаного суд звертає увагу на те, що процесуальний закон передбачає право адвоката підтверджувати власні повноваження на представництво інтересів особи у суді одним із передбачених у ч. 4 ст. 60 ГПК України документів, зокрема ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
У постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №369/13467/20 зазначено, що ордер, який виданий адвокатом і містить його підпис, є належним документом, що підтверджує повноваження на представництво особи.
Не відповідає правильному застосуванню норм процесуального права й висновок про обов'язковість надання для підтвердження повноважень адвоката як представника одночасно з ордером договору про надання правової допомоги, оскільки ордер, який видано відповідно до Закону України "Про адвокатуру", є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.
Відповідно до частин 1, 2 статті 61 ГПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
В свою чергу, відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина перша статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Суд враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 817/66/16, де, зокрема, вказано на те, що документами, які посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Надання правової допомоги адвокатом без укладення договору в письмовій формі, зокрема лише на підставі довіреності, не допускається, окрім випадків, укладення договору в усній формі.
Отже, правилами статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що повноваження адвоката як представника сторони у справі може бути підтверджено як ордером, так і договором про надання правової допомоги.
Виходячи зі змісту частин першої, третьої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням) лише на підставі вже укладеного договору.
Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (стаття 400-1 Кримінального кодексу України).
Ордер, який видано відповідно до статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката".
Таким чином, у встановленому частиною 4 ст. 60 ГПК України порядку повноваження адвокатів Шукліної О.В. та Часової А.Р. як представників АТ «Українська залізниця» підтверджені відповідними ордерами, виданими відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Отже суд з'ясував наявність у вказаних вище адвокатів повноважень на представництво позивача у справі № 916/2629/25.
15.12.2025 від відповідача до суду надійшло клопотання (вх. № 40116/25) про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю явки представника відповідача з поважних причин.
Судове засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.12.2025 у справі № 916/2629/25 на 16.12.2025 о 10:40 год., не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Цісельського О.В. у період з 15.12.2025 по 17.12.2025 включно у відпустці, зокрема через необхідність судді взяти участь у засіданні ВРП.
18.12.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області судове засідання у справі № 916/2629/25 призначено на "08" січня 2026 року о 10:40 год.
08.01.2026 відповідач звернувся до суду із клопотанням (вх. № 490/26), яким просив відкласти розгляд справи № 916/2629/25 на іншу дату у зв'язку з неможливістю явки представника відповідача з поважних причин, зокрема, через перебування представника у відпустці за сімейними обставинами.
08.01.2026 у судовому засіданні по справі № 916/2629/25 суд, з'ясувавши думку представників позивача та врахувавши клопотання відповідача, постановив протокольну ухвалу про перерву до "27" січня 2026 року о 14:20 год., про що відповідача було повідомлено відповідною ухвалою суду від 09.01.2026, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.
27.01.2026 у судовому засіданні по справі № 916/2629/25, з метою надання представнику відповідача скористатись своїми процесуальними правами на участь у розгляді справи, судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "17" лютого 2026 року об 11:00 год. ТОВ «Вантажна транспортна компанія» про дату, місце та час судового засідання по суті у справі № 916/2629/25 була повідомлена ухвалою суду від 28.01.2026 відповідно до вимог ст. 120 ГПК України.
Судове засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.01.2026 у справі № 916/2629/25 на 17.02.2026 об 11:00 год., не відбулося у зв'язку відсутністю доступу до підсистеми ВКЗ та відсутністю стабільного з'єднання з медіа-сервером та мережею інтернет в установі суду, що унеможливило проведення судового засідання в режимі відеоконференції з учасниками справи, які знаходились поза межами суду з використанням технічних засобів представників.
18.02.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області судове засідання у справі № 916/2629/25 призначено на "03" березня 2026 року о 10:40 год.
Під час розгляду справи по суті представники позивача виступили із вступною промовою, заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та у судових дебатах просили суд позов задовольнити повністю з підстав, викладених позивачем у позовній заяві, та підтверджених наданими до матеріалів справи доказами.
Відповідач - ТОВ «Вантажна транспортна компанія» про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно, проте свого представника в судові засідання з розгляду справи не направив, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтував, своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Так, частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Особи, які зареєстровані в ЄСІТС, мають змогу знайомитися з матеріалами справи в електронному вигляді, оскільки всі внесені до автоматизованої системи діловодства судів документи та повідомлення по справі надсилаються до Електронних кабінетів користувачів в автоматичному порядку.
Відповідно до відомостей, наявних у матеріалах справи, відповідач є користувачем ЄСІТС, зареєстрований в «Електронному суді» та має власний «кабінет» в «Електронному суді».
Ухвали суду були надіслані відповідачу до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» та відповідно доставлені йому, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку документу до електронного кабінету.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного та своєчасного повідомлення відповідача про розгляд справи і забезпечення реалізації ним своїх прав.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Таким чином, суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності за наявними у ній матеріалами.
У той же час чергове безпідставне відкладення розгляду справи може призвести до тривалого виходу за межі встановлених чинним ГПК України строків розгляду господарських спорів та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
З огляду на те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв'язку з нез'явленням представника відповідача у судові засідання, неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності відповідача у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо строків розгляду справи суд зауважує, що за змістом статей 10, 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Разом з цим, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов'язків є суттєво ускладненою. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії».
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Окрім того, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» зазначив, що [..] очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі «Штеґмюллер проти Австрії»).
У справі «Bellet v. France» Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що «при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом» (див. рішення у справі «Walchli v. France», заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; «ТОВ «Фріда» проти України», заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).
Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Великої Британії»).
При цьому, ворожі війська постійно здійснюють масований ракетний обстріл по об'єктам енергетичної інфраструктури України і через це в багатьох містах України, зокрема і у місті Одесі, де розташований Господарський суд Одеської області, періодично відсутнє електропостачання та, відповідно, інтернет-зв'язок. Поновлення постачання електроенергії та інтернет-зв'язку потребує додаткового часу. Водночас, у місті Одесі періодично оголошуються повітряні тривоги, під час яких суддя та працівники апарату суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров'ю.
На підставі вищевикладеного, суд звертає увагу, що враховуючи наявність загрози, у зв'язку зі збройною агресією збоку РФ, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, поточну обстановку, що склалася в місті Одесі, постійні повітряні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, наявної беззаперечної та відкритої інформації щодо постійних обстрілів всієї країни, періодичну відсутність електроенергії у зв'язку з пошкодженням обладнання, після масованих ракетних обстрілів, з метою всебічного, повного, об'єктивного розгляду справи, задля забезпечення сторонам конституційного права на судовий захист, приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля ефективної реалізації сторонами своїх процесуальних прав, необхідності забезпечення реалізації процесуальних прав та обов'язків учасників справи, їх належного та безпечного доступу до правосуддя, суд був вимушений вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи встановленого ГПК України, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
З урахуванням викладеного, за об'єктивних обставин розгляд даної позовної заяви був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В процесі розгляду справи всі подані учасниками справи клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань. Судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з'ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.
Враховуючи наведене, 03.03.2026 Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті, оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення 13.03.2026 об 11:30 год.
13.03.2026 судом, відповідно до ч.1 ст.219 та ст. 240 ГПК України, в присутності представника позивача було проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
11.07.2016 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (виконавець, позивач, АТ «Укрзалізниця») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вантажна транспортна компанія» (замовник, відповідач, ТОВ «ВТК» укладено договір про надання послуг № 07/16/11/01-Р, за умовами пункту 1.1. якого виконавець від свого імені та за рахунок замовника надає послуги з організації перевезень вантажів піввагонами, власності виконавця, (далі вагони).
Відповідно до п. 1.2. договору кількість вагонів для здійснення послуги, їх номери, модель, дата та станція початку здійснення перевезення, дата та станція повернення вагону після здійснення перевезення відображаються в актах подачі/повернення вагонів.
За змістом п/п. 2.1.2. п. 2.1. договору, на виконавця покладено обов'язок складати акти наданих послуг (додаток № 3) з нарахування сум платежів згідно з умовами п. 3.6 розділу 3 цього договору та надавати їх для оформлення замовнику не пізніше 7-го числа місяця наступного за звітним. При цьому, для організації перевезень вантажів, вказаних в замовленнях замовника, виконавець надає технічно справний рухомий склад (п/п. 2.1.8. п. 2.1. договору).
Згідно з п/п. 2.2.2. п. 2.2. договору замовник самостійно оплачує залізничний тариф, а також оплачує усі додаткові збори, що супроводжують перевезення. Для проведення розрахунків з залізницями України і обліку сплачених сум замовник має право використовувати власні коди вантажовідправника, вантажоодержувача, та код платника. Не пізніше 10 днів до початку наступного місяця направляє виконавцю місячне замовлення на подачу вагонів під завантаження вантажів із зазначенням станцій відправлення, станцій призначення, найменування вантажів, його ваги та типу вагона.
Підпунктом 2.2.4. пункту 2.2. договору передбачений обов'язок замовника здійснювати передплату та забезпечувати своєчасне надходження на рахунок виконавця коштів. У разі відсутності на розрахунковому рахунку виконавця попередньої оплати замовника, виконавець припиняє подачу рухомого складу замовнику під завантаження (вивантаження - при імпорті на Україну).
Умовами п.п. 3.1.-3.4. договору встановлено, що розрахунок ставки за кожен вагон за кожну добу періоду надання послуг визначається протоколом договірної ціни, який є невід'ємною частиною цього договору (додаток 1). Оплата за надані виконавцем послуги здійснюється замовником по пред'явленому рахунку згідно з актами подачі/повернення вагонів (додаток 2). Оплата здійснюється у національній валюті України, на умовах попередньої оплати. Період надання послуг починається з дати підписання акту подачі/повернення вагонів. Період надання послуг закінчується датою підписання акту подачі/повернення вагонів (додаток 2). Щоквартально сторони проводять звірку розрахунків, яка оформлюється актом звірки. У разі якщо одна із сторін не підписала акт звірки у термін до 10 календарних днів без письмового обґрунтування, він вважається узгодженим обома сторонами.
Оплата послуг виконавця здійснюється замовником в національній валюті України шляхом 100 відсоткової передплати вартості послуг за поточний та останній місяці надання послуг протягом 5-ти календарних днів з дати отримання рахунку виконавця згідно з реквізитами, вказаними у розділі 12 цього договору. Кожна наступна оплата послуг виконавця здійснюється замовником в національній валюті України шляхом 100 відсоткової передплати вартості послуг за поточний календарний місяць протягом 5-ти календарних днів з дати отримання рахунку виконавця згідно з реквізитами, вказаними у розділі 12 цього договору. Виконавець зобов'язаний виставити рахунок на оплату послуг в перший робочий день поточного місяця (пункт 3.5. договору).
Відповідно до п.п. 3.6., 3.7. договору щомісячна вартість послуг визначається з розрахунку ставки за кожен вагон за кожну добу періоду надання послуг (додаток 3), згідно з протоколами узгодження договірної ціни (додаток 1) та нараховується на підставі актів подачі/повернення вагонів. Вартість послуг виконавцем не нараховується за час перебування вагонів у капітальному, деповському та ремонтах з оформленням актів подачі/повернення вагонів, дата складання яких підтверджується календарним штемпелем станції відправлення вагонів для виконання ремонту в електронній залізничній накладній, а також за час перебування вагонів у технічних обслуговуваннях, що виникли в гарантійний термін через неякісно виконані вищезазначені ремонти на підставі актів форм ВУ-23 та ВУ-36М. Доставка вагонів до/з місць проведення планових (деповський, капітальний) видів ремонтів здійснюється за рахунок замовника (пункт 3.7).
За умовами п. 10.1. договору, він набирає чинності з дати підписання обома сторонам і діє 1 рік, а в частині проведення розрахунків за надані послуги - до повного здійснення розрахунків. Строк дії договору може змінюватися за згодою сторін шляхом підписання додаткового угоди до цього логовору.
Додатками до договору визначено протокол узгодження договірної ціни, акт подачі/повернення вагонів, Акт наданих послуг з організації перевезень вантажів, заявку на здійснення перевезень.
Вказаний договір про надання послуг № 07/16/11/01-Р від 11.07.2016 разом із додатками до нього підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток сторін.
11.07.2016 між сторонами укладено протокол № 1 узгодження договірної ціни, яким узгоджено ставку за кожен вагон за кожну добу періоду надання послуг в розмірі 200,00 грн без ПДВ, або 240,00 грн з ПДВ. Місячна вартість надання послуг нараховується на підставі актів подачі/повернення вагонів.
31.10.2016 між АТ «Укрзалізниця» та ТОВ «ВТК» укладена додаткова угода № 1 до договору, якою внесено зміни до наступних пунктів (шляхом викладення у новій редакції):
Пункт 3.2 - «Оплата за надання виконавцем послуги у поточному періоді (календарному місяці) здійснюється замовником згідно з умовами даного договору відповідно до кількості вагонів, якими надається послуга, на підставі актів подачі/повернення вагонів (додаток 2).»;
Пункт 3.5 - «Оплата послуг виконавця здійснюється замовником в національній валюті України шляхом 100 відсоткової передоплати вартості послуг за поточний період (календарний місяць) надання послуг протягом перших 5-ти календарних днів місяця, в якому будуть надаватись послуги, згідно з реквізитами, вказаними у розділі 12 цього договору. Оплата за надання послуг додатковою кількістю вагонів (погодженою з замовником), здійснюється замовником на підставі виставленого виконавцем рахунку протягом 5 календарних днів з дня його виставлення. Оплата послуг виконавця здійснюється відповідно до умов даного договору та кількості вагонів, якими надається послуга, станом на перше число місяця, за який здійснюється передоплата, згідно з актами подачі/повернення вагонів і ставкою, визначеною протоколом узгодження договірної ціни, що діє на дату здійснення передоплати.»;
Пункт 3.7 - «Вартість послуг виконавцем не нараховується: на період дії обставин непереборної сили (форс-мажор); за час перебування вагонів у капітальному, деповському ремонтах з оформленням актів подачі/повернення вагонів, дата складання яких підтверджується календарним штемпелем станції відправлення вагонів для виконання ремонту в електронній залізничній накладній, а також за час перебування вагонів у технічних обслуговуваннях, що виникли в гарантійний термін через неякісно виконані вищезазначені ремонти на підставі актів форм ВУ-23 та ВУ-36М. Доставка вагонів до/з місць проведення планових (деповський, капітальний) видів ремонтів здійснюється за рахунок замовника»;
Пункт 4.3 - «За несвоєчасну оплату платежів, передбачених цим договором, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми несвоєчасно сплачених платежів, за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 5 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 10% від суми несплачених та/або несвоєчасно сплачених платежів. У разі порушення замовником строків оплати платежів передбачених цим договором, замовник сплачує заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.».
Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.07.2018 у справі № 916/626/18, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 19.03.2019, зокрема зобов'язано ПАТ «Українська залізниця» повернути 880 порожніх напіввагонів за наведеним переліком на станцію приписки напіввагонів - «Дарниця» регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» для їх передачі за актами подачі/повернення вагонів ТОВ «ВТК» та внести дані по власних вантажних вагонах до автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів (АБД ПВ Укрзалізниці) для проставлення ознаки «Оператор ТОВ «ВТК» (код оператора 75); зобов'язано АТ «Українська залізниця» в день прибуття 880 порожніх напіввагонів за наведеним переліком на станцію приписки - «Дарниця» регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (код станції 320007) виключити з даних по власних вантажних вагонах автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів (АБД ПВ Укрзалізниці) - ознаку курсування вагону - як власного під управлінням Філії «Центр транспортної логістики»; зобов'язано АТ «Українська залізниця» в день прибуття порожніх напіввагонів на станцію приписки «Дарниця» регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (код станції 320007) передати ТОВ «ВТК» за актами подачі/повернення 880 одиниць напіввагонів за наведеним переліком; зобов'язано АТ «Українська залізниця» з дня передачі ТОВ «ВТК» за актами подачі/повернення 880 одиниць напіввагонів, для забезпечення здійснення перевезень вантажу згідно Правил перевезення вантажів навалом і насипом, затверджених Міністерством транспорту України від 20.08.2001 № 542, надати безперервно послуги з організації перевезень загальним обсягом 376 838 вагонодіб протягом одного року, а саме: з дня передачі ТОВ «ВТК» за актами подачі/повернення 880 одиниць напіввагонів, забезпечити надання послуг протягом кожного з 356 днів загального терміну надання послуг з організації перевезень, вагонами у кількості не меншою ніж 1032 одиниці за наведеними номерами напіввагонів, що перебувають у користуванні ТОВ «ВТК» на підставі актів подачі/повернення, та також що будуть передані філією «Дарницький вагоноремонтний завод» ПАТ «Українська залізниця» за актами подачі/повернення згідно рішення суду; зобов'язано АТ «Українська залізниця» в день прибуття 880 порожніх напіввагонів на станцію приписки - «Дарниця» регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (код станції 320007) по напіввагонах за наведеними номерами підтвердити через автоматизоване робоче місце (АРМ) «Вантажні вагони компаній-операторів операцію «передача власних вагонів в оперативне управління» для проставлення ознаки «Оператор ТОВ «ВТК» (код оператора 75).
31.01.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області у справі затверджено мирову угоду від 28.12.2021 року по справі № 916/626/18, укладену між сторонами в процесі виконання рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2018, пунктом 1 якої сторони визнали, що згідно з рішенням Господарського суду Одеської області від 19.07.2018 у справі № 916/626/18 (далі - рішення), залишеним в силі постановою Верховного Суду від 19.03.2019, АТ «Укрзалізниця» зобов'язано передати ТОВ «ВТК» за актами подачі/повернення 880 одиниць напіввагонів, для забезпечення здійснення перевезень вантажу згідно з Правилами перевезення вантажів навалом і насипом, затверджених Міністерством транспорту України від 20.08.2001 № 542, а також надати безперервно послуги з організації перевезень загальним обсягом 376 838 вагонодіб протягом одного року, а саме протягом кожного з 356 днів загального терміну надання послуг з організації перевезень, вагонами у кількості не меншою ніж 1032 одиниці.
У п. 4 затвердженої 31.01.2022 мирової угоди від 28.12.2021 сторони дійшли згоди, що на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2018 у справі № 916/626/18, враховуючи пункти 2, 3 цієї мирової угоди, АТ «Укрзалізниця» зобов'язується поетапно, після випуску з ремонту (переведення в робочий парк), але в строк не більше місяця з дати затвердження Господарським судом Одеської області цієї мирової угоди, здійснити передачу ТОВ «ВТК» за актами подачі/повернення 862 напіввагонів за наведеними у цьому пункті номерами, а також надати безперервно послуги зазначеними 862 напіввагонами в загальній кількості 314 642 вагонодоби, починаючи з дати підписання відповідних актів подачі/повернення вагонів та протягом одного року від дати підписання кожного окремого акту подачі/повернення вагонів, для забезпечення здійснення перевезень вантажу згідно Правил перевезення вантажів навалом і насипом, затверджених Міністерством транспорту України від 20.08.2001 № 542. Протягом 5 робочих днів з дати затвердження судом цієї мирової угоди, АТ «Укрзалізниця» зобов'язується надати ТОВ «ВТК» графік передачі напіввагонів на виконання цього пункту мирової угоди.
Пунктами 7 - 9 вказаної мирової угоди сторони погодили встановити ставку за кожен напіввагон за кожну добу періоду надання послуг з організації перевезень визначеною у пункті 4 цієї мирової угоди кількістю напіввагонів в розмірі 240,00 грн з ПДВ, в т. ч. ПДВ 40,00 грн. Також, сторони погодили, що оплата послуг АТ «Укрзалізниця» здійснюється ТОВ «ВТК» в національній валюті України шляхом 100 відсоткової передоплати вартості послуг за поточний період (календарний місяць) надання послуг протягом перших 5-ти календарних днів місяця, в якому будуть надаватися послуги, згідно з реквізитами, вказаними у пункті 27 цієї мирової угоди. Оплата за надання АТ «Укрзалізниця» послуг у поточному періоді (календарному місяці) здійснюється ТОВ «ВТК» відповідно до кількості вагонів, якими надаються послуги, на підставі Актів подачі/повернення вагонів.
Відповідно до п.п. 10, 11 мирової угоди сторони дійшли згоди про здійснення ТОВ «ВТК» доплати у розмірі 240,00 грн з ПДВ, в т. ч. ПДВ 40,00 грн. до передбаченої пунктом 7 цієї Угоди ставки, за кожен напіввагон за кожну добу періоду надання послуг. ТОВ «ВТК» зобов'язується здійснювати доплату за кожен напіввагон за кожну добу періоду надання послуг в розмірі, передбаченому пунктом 10 цієї мирової угоди, шляхом перерахування на банківський рахунок АТ «Укрзалізниця» до 15 числа кожного місяця, відповідно до кількості напіввагонів, переданих АТ «Укрзалізниця» в попередньому періоді за кожен переданий напіввагон та кожну добу використання переданих напіввагонів.
Згідно з п. 12 мирової угоди ТОВ «ВТК» зобов'язується здійснювати передплату та забезпечувати своєчасне надходження на рахунок АТ «Укрзалізниця» коштів для сплати вартості послуг, а також доплати відповідно до пункту 10 цієї Угоди. У разі відсутності на розрахунковому рахунку АТ «Укрзалізниця» попередньої оплати від ТОВ «ВТК» або нездійснення доплати за попередній період, АТ «Укрзалізниця» зупиняє експлуатацію напіввагонів до надходження коштів від ТОВ «ВТК». Всі витрати, пов'язані із зупинкою та вимушеним простоєм напіввагонів, оплачуються ТОВ «ВТК». В разі ненадходження коштів від ТОВ «ВТК» протягом одного календарного місяця, АТ «Укрзалізниця» має право експлуатувати напіввагони на власний розсуд.
Умовами п.п. 13, 14 мирової угоди передбачено, що період надання послуг починається з дати підписання акту подачі/повернення вагонів. Період надання послуг закінчується датою підписання акту подачі/повернення вагонів. В період надання послуг не входить час знаходження напіввагонів у капітальному, деповському ремонтах, та це не є порушенням виконання рішення суду.
Вартість послуг позивачем не нараховується: на період дії обставин непереборної сили (форс-мажор); за час перебування напіввагонів у капітальному, деповському ремонтах з оформленням актів подачі/повернення вагонів, дата складання яких підтверджується календарним штемпелем станції відправлення напіввагонів для виконання ремонту в електронній залізничній накладній, а також за час перебування вагонів у технічних обслуговуваннях, що виникли в гарантійний період через неякісно виконані вищезазначені ремонти на підставі актів форм ВУ-23 та ВУ-36М та календарним штемпелем станції відправлення напіввагонів для виконання ремонту в електронній залізничній накладній. Доставка напіввагонів до/з місць проведення планових (деповський, капітальний) видів ремонтів здійснюється за рахунок позивача.
Сторони визнають, що плата, встановлена пунктом 7 цієї мирової угоди, не є платою за перевезення. ТОВ «ВТК» окремо та самостійно оплачує залізничний тариф, а також оплачує усі додаткові збори, що супроводжують перевезення. Для проведення розрахунків з залізницями України і обліку сплачених сум ТОВ «ВТК» має право використовувати власні коди вантажовідправника, вантажоодержувача, та код платника, з обов'язковим виконанням умов, передбачених пунктами 7 - 11 резолютивної частини рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2018 у справі №916/626/18 (п. 15 мирової угоди).
Відповідно до п.п. 21, 23 та 24 мирової угоди, її сторони повністю усвідомлюють умови, мету та сутність цієї мирової угоди. Сторони підтверджують, що всі викладені умови цієї мирової угоди відповідають їх реальному волевиявленню та інтересам і породжують настання наслідків, зазначених у тексті цієї мирової угоди. Наслідки затвердження мирової угоди сторонам відомі. Одностороння відмова від виконання зобов'язань за цією мировою угодою або одностороння зміна її умов не допускаються. Ця мирова угода набирає чинності з моменту її підписання обома сторонами, скріплення печатками сторін та набрання законної сили ухвалою Господарського суду Одеської області у справі № 916/626/18, якою її затверджено, і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за мировою угодою та є обов'язковою для сторін. Текст мирової угоди викладається в ухвалі Господарського суду Одеської області про затвердження цієї мирової угоди.
В матеріалах справи міститься укладена 28.12.2021 між АТ «Українська залізниця» та ТОВ «ВТК» угода про порядок виконання рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/626/18, у якій містяться тотожні умови виконання рішення суду по справі № 916/626/18 умовам, що узгоджені ними у затвердженій судом 31.01.2022 мировій угоді Вказана угода підписана повноважними представниками сторін без жодних заперечень та зауважень, а також скріплена печатками підприємств.
31.01.2022 сторонами складений та підписаний акт наданих послуг з організації перевезень за січень 2022 року (а.с. 193-195, т.с. 2), згідно якого позивачем було надано відповідачу послуги 733 напіввагонами в загальній кількості 9111 вагонодоби на загальну суму 4373280,00 грн з ПДВ. Вказаний акт підписаний представником ТОВ «ВТК» із запереченнями № 11/02-2022/зп від 11.02.2022.
На підтвердження початку та закінчення періодів надання послуг за актом від 31.01.2022 позивачем додано підписані обома сторонами акти подачі/повернення вагонів до угоди про порядок виконання рішення Господарського суду Одеської області, зокрема: від 11.01.2022 №№ 1-17 (кількість вагонів 68, дата початку здійснення перевезення 11.01.2022) (а.с. 143-159 т.с. 1); від 12.01.2022 №№ 18-41 (кількість вагонів 107, дата початку здійснення перевезення 12.01.2022) (а.с. 160-183 т.с. 1); від 13.01.2022 №№ 42 - 57 (кількість вагонів 38, дата початку здійснення перевезення 13.01.2022) (а.с. 184-199 т.с. 1); від 14.01.2022 №№ 58 -74 (кількість вагонів 63, дата початку здійснення перевезення 14.01.2022) (а.с. 200-216 т.с. 1); від 17.01.2022 №№ 75 - 94 (кількість вагонів 76, дата початку здійснення перевезення 17.01.2022) (а.с. 217-236 т.с. 1); від 18.01.2022 №№ 95 - 112 (кількість вагонів 41, дата початку здійснення перевезення 18.01.2022) (а.с. 237-250 т.с. 1, а.с. 1-4 т.с. 2); від 19.01.2022 №№ 113 - 123 (кількість вагонів 24, дата початку здійснення перевезення 19.01.2022) (а.с. 5-15 т.с. 2); від 20.01.2022 №№ 124 - 141 (кількість вагонів 46, дата початку здійснення перевезення 20.01.2022) (а.с. 16-33 т.с. 2); від 21.01.2022 №№ 142 - 149 (кількість вагонів 23, дата початку здійснення перевезення 21.01.2022) (а.с. 34-41 т.с. 2); від 24.01.2022 №№ 150 - 164 (кількість вагонів 31, дата початку здійснення перевезення 24.01.2022) (а.с. 42-56 т.с. 2); від 25.01.2022 №№ 165 - 177 (кількість вагонів 41, дата початку здійснення перевезення 25.01.2022) (а.с. 57-68 т.с. 2); від 26.01.2022 №№ 178 - 190 (кількість вагонів 41, дата початку здійснення перевезення 26.01.2022) (а.с. 69-81 т.с. 2); від 27.01.2022 №№ 191 - 196 (кількість вагонів 15, дата початку здійснення перевезення 27.01.2022) (а.с. 82-87 т.с. 2). Всього за вказаними актами подано 614 вагонів, дати повернення вагонів акти не містять.
08.02.2022 АТ «Укрзалізниця» звернулось до ТОВ «ВТК» з листом № 5/1020 (а.с. 62-63 т.с. 3), в якому зазначило, що різниця між отриманою від відповідача передоплатою та наданими послугами у січні 2022 року склала 511440,00 грн з ПДВ, а також просило відповідача виконати умови мирової угоди в частині оплати послуг за лютий 2022 в найкоротший термін та зауважило, що ТОВ «ВТК» необхідно до 15.02.2022 здійснити доплату за надання послуг 614 вагонами в січні 2022 року в розмірі 2186640,00 грн ПДВ.
14.02.2022 ТОВ «ВТК» надіслало засобами поштового зв'язку позивачу заперечення № 11/02-2022/зп від 11.02.2022 (а.с. 70-91 т.с. 3), відповідно до яких відповідач просив здійснити перерахунок суми послуг, що надається відповідно до акту наданих послуг з організації перевезень вантажів за січень 2022 та привести обсяг наданих послуг у відповідність до фактичного користування рухомим складом для організації перевезень, а також прийняти заходи для запобігання фактів надання ТОВ «ВТК» технічно несправних та комерційно непридатних вагонів, а також для запобігання фактів самовільного використання вагонів та простоювання вагонів очікування прийняття перевізних документів до перевезення у майбутньому. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що послуги філією «ДВРЗ» АТ «Укрзалізниця» надані були не в повному обсязі, а відомості, включені до акту, зокрема, щодо кількості вагонодіб, не відповідають дійсності, оскільки певні вагони були передані у технічно непридатному стані, також мало місце самовільне використання позивачем переданих вагонів без відома та згоди відповідача, і деякі вагони не були видані, через те, що вони заставлені іншим рухомим складом та продовжують простоювати.
Відтак, відповідач у запереченнях підсумовував, що філія «ДВРЗ» АТ «Укрзалізниця» у порушення рішення та мирової угоди у січні 2022 року не надала послуги з організації перевезення технічно справними, комерційно придатними, здатними вільно курсувати залізничними коліями, не обтяженими жодними заборонами і обмеженнями, в тому числі в електронних автоматизованих базах, адміністратором яких є АТ «Укрзалізниця», проте неправомірно здійснила нарахування ТОВ «ВТК» плати за користування усіма вагонами, щодо яких було підписано акти подачі/повернення, тоді як, за даними відповідача, різниця між даними філії «ДВРЗ» та ТОВ «ВТК» складає 1917 вагонодіб.
На вищевказані заперечення позивач відповів листом № 5/1498 від 22.02.2022 (а.с. 92 т.с. 3), де зауважив, що зазначені відповідачем претензії повинні розглядатися в рамках договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, який укладений ТОВ «ВТК» з філією «ЦТЛ» АТ «Укрзалізниця» від 16.03.2020 № 8202548, а тому у АТ «Укрзалізниця» відсутні підстави щодо перерахунку суми послуг за січень 2022 року в рамках даної мирової угоди.
Окрім того, листом № 5/1497 від 22.02.2022 позивач надав відповідь на лист відповідача № 20/01-2022/1 від 02.01.2022 а.с. 64-69 т.с. 3), яким надав інформацію щодо відправлення в експлуатацію вагонів з ознакою «Оператор - ТОВ «ВТК» та зазначив, що на всі вагони, які зазначені в додатку, ТОВ «ВТК безпосередньо після підписання актів подачі/повернення вагонів та початку надання послуг, були оформлені електронні перевізні документи, а відтак, умови мирової угоди виконані. До вказаного листа долучено додаток в електронному вигляді із зазначенням номерів вагонів, датою їх відправлення та прибуття.
28.02.2022 позивачем складено акт наданих послуг з організації перевезень за лютий 2022 року, відповідно до якого позивачем було надано відповідачу послуги 801 напіввагонами в загальній кількості 20067 вагонодіб на загальну суму 9632160,00 грн з ПДВ. Вказаний акт підписаний не підписаний представником ТОВ «ВТК».
На підтвердження початку та закінчення періодів надання послуг за актом від 28.02.2022 позивачем додано підписані обома сторонами акти подачі/повернення вагонів до угоди про порядок виконання рішення Господарського суду Одеської області, зокрема: від 07.02.2022 №№ 200-218 (кількість вагонів 85, дата початку здійснення перевезення 07.02.2022) (а.с. 199-217 т.с. 2); від 11.02.2022 №№ 221-230 (кількість вагонів 37, дата початку здійснення перевезення 09.02.2022) (а.с. 220-229 т.с. 2); від 15.02.2022 №№ 233-240, 251 (кількість вагонів 23, дата початку здійснення перевезення 15.02.2022) (а.с. 232-239, 250 т.с. 2); від 18.02.2022 №№ 241-250 (кількість вагонів 30, дата початку здійснення перевезення 18.02.2022) (а.с. 240-249 т.с. 2); від 21.02.2022 №№ 263-264 (кількість вагонів 4, дата початку здійснення перевезення 21.02.2022) (а.с. 88-84 т.с. 2); від 23.02.2022 №№ 265-266, 255, 260 (кількість вагонів 24, дата початку здійснення перевезення 21.02.2022) (а.с. 90-91, 251-252 т.с. 2); від 25.02.2022 № 267 (кількість вагонів 1, дата початку здійснення перевезення 25.02.2022) (а.с. 92 т.с. 2); від 27.02.2022 № 268 (кількість вагонів 1, дата початку здійснення перевезення 27.02.2022) (а.с. 93 т.с. 2); а також щодо повернення вагонів: від 02.02.2022 №№ 197-198 (кількість вагонів 2, дата повернення вагону 02.02.2022, ст. Кривий Ріг-Головний) (а.с. 196-197 т.с. 2); від 03.02.2022 № 199 (кількість вагонів 1, дата повернення вагону 03.02.2022, ст. Кривий Ріг-Головний) (а.с. 198 т.с. 2); від 08.02.2022 № 219 (кількість вагонів 5, дата повернення вагону 08.02.2022, ст. Золотнишине) (а.с. 218 т.с. 2); від 09.02.2022 № 220 (кількість вагонів 2, дата повернення вагону 09.02.2022, ст. Кривий Ріг-Сортувальний) (а.с. 219 т.с. 2); від 12.02.2022 № 231 (кількість вагонів 2, дата повернення вагону 12.02.02.2022, ст. Кривий Ріг-Головний) (а.с. 230 т.с. 2); від 15.02.2022 № 232 (кількість вагонів 1, дата повернення вагону 15.02.02.2022, ст. Кривий Ріг-Головний) (а.с. 231 т.с. 2); від 21.02.2022 № 269 (кількість вагонів 1, дата повернення вагону 21.02.2022, ст. Кривий Ріг-Головний) (а.с. 94 т.с. 2). Всього за вказаними актами позивачем подано 205 вагонів, а відповідачем повернуто 14 вагонів.
31.03.2022 позивачем складено акт наданих послуг з організації перевезень за березень 2022 року, відповідно до якого позивачем було надано відповідачу послуги 784 напіввагонами в загальній кількості 24302 вагонодоби на загальну суму 11664960,00 грн з ПДВ. Вказаний акт підписаний лише представниками АТ «Укрзалізниця» та не підписаний представником ТОВ «ВТК».
На підтвердження початку та закінчення періодів надання послуг у період березня 2022 року позивачем додано підписані обома сторонами акти подачі/повернення вагонів до угоди про порядок виконання рішення Господарського суду Одеської області, зокрема: від 09.03.2022 № 282 (кількість вагонів 1, дата початку здійснення перевезення 09.03.2022) (а.с. 103 т.с. 2); від 29.03.2022 № 285 (кількість вагонів 1, дата початку здійснення перевезення 29.03.2022) (а.с. 106 т.с. 2); від 30.03.2022 № 286 (кількість вагонів 1, дата початку здійснення перевезення 30.03.2022) (а.с. 107 т.с. 2); а також щодо повернення вагонів: від 12.03.2022 №№ 283-284 (кількість вагонів 1, дата повернення вагону 12.03.2022, ст. Кривий Ріг-Головний) (а.с. 104-105 т.с. 2); від 30.03.2022 № 261 (кількість вагонів 1, дата повернення вагону 30.03.2022, ст. Кривий Ріг-Головний) (а.с. 7 т.с. 3). Всього за вказаними актами передано 3 вагона та повернуто 3 вагона.
04.04.2022 ТОВ «ВТК» надало позивачу заперечення № 04/04-2022/зп (а.с. 95-146 т.с. 3) на акти наданих послуг за лютий та березень 2022, в яких відповідач зазначив, що категорично не погоджується з даними актами в частині показників, зазначених АТ «Українська заілзниця», вбачає можливість підписати їх тільки в разі отримання належним чином оформлених та підписаних примірників актів та із зауваженнями, викладеними у даному запереченні. По суті заперечень відповідач повторно наголошував про надання відповідних послуг не в повному обсязі через технічно несправні вагони, закінчення терміну служби (стоїть заборона експлуатації вагону) самовільне використання позивачем вагонів відповідача. Відповідач також вказував про настання з 24.02.2022 форс-мажорних обставин у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, введенням воєнного стану та проведенням бойових дій на території країни, у зв'язку з чим ТОВ «ВТК» не приймає ту кількість вагонодіб, зокрема, щодо вагонів, які не мають можливості відправитись по станції Херсон. Зазначивши перелік вагонів та обсяг наданих послуг у період лютого-березня 2022 року, відповідач зазначив що різниця між даними філії «ДВРЗ» та ТОВ «ВТК» складає 1118 та 4765 вагонодіб відповідно, у зв'язку з чим просив здійснити перерахунок суми послуг та привести їх обсяг у відповідність до фактичного обсягу користування рухомим складом, а також врахувати обставини непереборної сили у вигляді введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022.
На вказані заперечення позивач надав лист № 5/1814 від 25.04.2022 (а.с. 147-149 т.с. 3), в якому повторно повідомив, що стосовно вагонів, що відправлялися зі ст. Дарниця ПЗЗ повинні розглядатися в рамках договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, який укладений ТОВ «ВТК» з філією «ЦТЛ» АТ «Укрзалізниця» від 16.03.2020 № 8202548. Щодо вагонів, які забраковуються в ремонт через несправність позивач вказав, що такі вагони в оперативному режимі направляються у ВЧДР АТ «Укрзалізниця» для виконання деповського ремонту та повертаються в експлуатацію, на такі вагони оформлюються акти подачі/повернення вагонів з експлуатації, не нараховується плата за надання послуги та час перебування вагонів у деповському ремонті не зараховується до загального обсягу вагонодіб. Також позивач зазначив, що філією «ДВРЗ» АТ «Укрзалізниця» можливе здійснення коригування сум за надання послуг щодо вагонів, експлуатація яких тимчасово обмежена через військову агресію, проте після визначення періоду неможливості експлуатації вагонів та надання відповідачем документів, які будуть підтверджувати факт настання обставин, які унеможливлюють надання послуг, у зв'язку з чим позивач просив надати відповідні документи. Відтак, позивач виснував, що філією «ДВРЗ» акти наданих послуг за січень-березень 2022 року складені вірно, виключно у відповідності до умов мирової угоди та підписаних з обох сторін первинних документів - актів подачі/повернення вагонів.
30.04.2022 позивачем складено акт наданих послуг з організації перевезень за квітень 2022 року, відповідно до якого позивачем було надано відповідачу послуги 825 напіввагонами в загальній кількості 23243 вагонодоби на загальну суму 11156640,00 грн з ПДВ. Вказаний акт підписаний лише представниками АТ «Укрзалізниця» та не підписаний представником ТОВ «ВТК».
На підтвердження початку та закінчення періодів надання послуг у квітні 2022 року позивачем додано підписані обома сторонами акти подачі/повернення вагонів до угоди про порядок виконання рішення Господарського суду Одеської області, зокрема: від 08.04.2022 № 281 (кількість вагонів 1, дата початку здійснення перевезення 08.04.2022) (а.с. 102 т.с. 2); від 12.04.2022 №№ 270-274 (кількість вагонів 23, дата початку здійснення перевезення 12.04.2022) (а.с. 95-99 т.с. 2); від 18.04.2022 №№ 275 (кількість вагонів 1, дата початку здійснення перевезення 18.04.2022) (а.с. 100 т.с. 2); а також щодо повернення вагонів: від 12.04.2022 № 276 (кількість вагонів 1, дата повернення вагону 12.04.2022, ст. Золотнишино) (а.с. 101 т.с. 2). Всього за даними актами подано 25 вагонів, а повернуто 1 вагон.
До матеріалів справи позивачем додано залізничні накладні, на підставі яких у період з лютого по квітень 2022 вагони у загальній кількості 23 одиниці були направлені для проведення деповського ремонту, та відповідно плата за ними не нараховувалася (а.с. 35-61 т.с. 3).
Також у матеріалах справи міститься довідка філії «ДВРЗ» АТ «Укрзалізниця» від 02.05.2025 про дату зняття у період з 19.04.2022 по 29.04.2022 з 254 вагонів (згідно наведеного у ній переліку) ознаки «Оператор - ТОВ «ВТК» відповідно до п. 12 мирової угоди у справі № 916/626/18 від 28.12.2021, затвердженої ухвалою Господарського суду Одеської області 31.01.2022, у зв'язку із припиненням надання послуг з організації перевезень вантажів через заборгованість ТОВ «ВТК» (а.с. 8-12 т.с. 3). Довідка підписана першим заступником директора Департаменту вагонного господарства АТ «Укрзалізниця».
19.04.2022 позивач звернувся до відповідача з листом № ЦВ10-190 (а.с. 93-94 т.с. 3), в якому зазначив, що на виконання умов мирової угоди у справі № 916/626/18 філією «ДВРЗ» АТ «Укрзалізниця» в січні - березні 2022 року ТОВ «ВТК» було надано послуг з організації перевезень вантажів в обсязі 53480 вагонодіб, що складає 25670400,00 грн з ПДВ, проте протягом січня-квітня 2022 року від ТОВ «ВТК» отримано 23220110,00 грн з ПДВ, а остаточний розрахунок за вказаний період повинен був здійснений до 15.04.2022. Відтак, позивач просив виконати умови мирової угоди в частині оплати послуг в найкоротший термін та зазначив, що на виконання п. 12 мирової угоди вимушений розпочати зупинку вагонів з ознакою «Оператор - ТОВ «ВТК» до погашення боргу в повному обсязі.
27.04.2022 позивач звернувся до ТОВ «ВТК» з листом № 5/1839 (а.с. 184-185 т.с. 3), яким повідомив, що через існуючу заборгованість позивач вимушений зупинити 128 вагонів з ознакою «Оператор - ТОВ «ВТК» до погашення боргу в повному обсязі, просив відповідача надати документи згідно з наказом МТУ від 25.09.1999 № 113, які дадуть змогу підтвердити факт настання обставин, які унеможливлюють надання послуг та на підставі яких буде здійснено коригування філією «ДВРЗ» сум за надання послуг щодо вагонів, експлуатація яких тимчасово обмежена у зв'язку з військовою агресією, а також зауважив, що коригування буде здійснено після документального підтвердження факту настання вищезазначених обставин і визначення їх періоду окремо по кожному номеру вагону.
07.06.2022 позивачем складено акт наданих послуг з організації перевезень за травень 2022 року, відповідно до якого позивачем було надано відповідачу послуги 571 напіввагоном в загальній кількості 2876 вагонодіб на загальну суму 1380480,00 грн з ПДВ. Вказаний акт підписаний лише представниками АТ «Укрзалізниця» та не підписаний представником ТОВ «ВТК».
До вказаного акту позивачем додано інформацію (довідку) про дату зняття у період з 03.05.2022 по 29.05.2022 з 565 вагонів (згідно наведеного у ній переліку) ознаки «Оператор - ТОВ «ВТК» відповідно до п. 12 мирової угоди у справі № 916/626/18 від 28.12.2021, затвердженої ухвалою Господарського суду Одеської області 31.01.2022, у зв'язку із припиненням надання послуг з організації перевезень вантажів через заборгованість ТОВ «ВТК» (а.с. 17-28 т.с. 3). Довідка підписана першим заступником директора Департаменту вагонного господарства АТ «Укрзалізниця».
22.06.2022 філією «ДВРЗ» АТ «Українська залізниця» складено до ТОВ «ВТК» вимогу № 5/2657 (а.с. 186-201 т.с. 3) про погашення заборгованості, в якій позивач зазначив, що станом на 20.06.2022 у ТОВ «ВТК» існує заборгованість в сумі 14987410,00 грн з ПДВ за надані у січні-травні 2022 року послуги та вимагав погасити наявну суму заборгованості та нараховану суму штрафних санкцій протягом 7 днів з дати отримання вимоги. До вказаної вимоги позивачем додано рахунок-фактуру від 20.06.2022 № 138 на сплату штрафних санкцій, розрахунки штрафних санкцій, а також докази направлення вимоги із додатками на адресу відповідача засобами поштового зв'язку.
30.06.2022 позивачем складено акт наданих послуг з організації перевезень за червень 2022 року, відповідно до якого позивачем було надано відповідачу послуги 6 напіввагонами в загальній кількості 97 вагонодіб на загальну суму 46560,00 грн з ПДВ. Вказаний акт також підписаний лише представниками АТ «Укрзалізниця» та не підписаний представником ТОВ «ВТК».
До вказаного акту позивачем також додано інформацію (довідку) про дату зняття у період з 05.06.2022 по 22.06.2022 з 6 вагонів (згідно наведеного у ній переліку) ознаки «Оператор - ТОВ «ВТК» відповідно до п. 12 мирової угоди у справі № 916/626/18 від 28.12.2021, затвердженої ухвалою Господарського суду Одеської області 31.01.2022, у зв'язку із припиненням надання послуг з організації перевезень вантажів через заборгованість ТОВ «ВТК» (а.с. 105 т.с. 1). Довідка підписана першим заступником директора Департаменту вагонного господарства АТ «Укрзалізниця».
05.07.2022 філія «ДВРЗ» АТ «Укрзалізниця» направила на адресу ТОВ «ВТК» лист № 5/2902 від 05.07.2022 разом із актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.07.2022, який позивач просив підписати та повернути на адресу філії (а.с. 229-231 т.с. 3).
08.07.2022 позивач разом із листом № 5/2488 від 13.06.2022 направив відповідачу для підписання акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.06.2022, який після підписання просив повернути на адресу філії «ДВРЗ» (а.с. 226-228 т.с.3).
19.07.2022 ТОВ «ВТК» надало свої заперечення № 19/07-2022 (а.с. 165-183 т.с.3) на акти звірки взаєморозрахунків станом на 01.06.2022 та станом на 01.07.2022, де відповідач заперечив щодо підписання відповідних актів в редакції з показниками, що була направлена позивачем, та, посилаючись на раніше викладені обставини неможливості отримання зазначених послуг в повному обсязі, існування форс-мажорних обставин, неотримання від позивача належним чином оформлених та підписаних примірників актів подачі/повернення вагонів та неналежне оформлення філією поштової кореспонденції, зазначив, що не погоджується із значеннями, відображеними в актах, оскільки наявність чи відсутність заборгованості ТОВ «ВТК» станом на 01.01.2022 перед позивачем буде визначено рішенням у справі № 916/2700/21, яке набрало законної сили, а послуги з організації перевезень вантажів філією «ДВРЗ» з січня 2022 року надані були не в повному об'ємі та відомості, включені до акту, не відповідають дійсності, а також у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених і підписаних примірників актів наданих послуг за травень-червень 2022р. та актів подачі/повернення вагонів. До вказаних заперечень відповідачем додані скріншоти електронних листів позивача відповідачу про надіслання актів подачі/повернення вагонів та копії надісланих позивачем конвертів.
03.08.2022 позивач засобами поштового зв'язку повторно направив відповідачу вимогу № 5/3401 від 02.08.2022 (а.с. 202-217 т.с. 3) про погашення заборгованості від 22.06.2022 № 5/2657, а також вимагав погасити наявну суму заборгованості в розмірі 15033970,00 грн з ПДВ та нараховану суму штрафних санкцій протягом 7 днів з дати отримання вимоги. До вимоги позивачем додано рахунок-фактуру на сплату штрафних санкцій, розрахунки штрафних санкцій та вимогу від 22.06.2022 № 5/2657 з підтвердженням їх надсилання.
08.08.2022 відповідач надав позивачу заперечення № 08/08-2022/зп (а.с. 150-164 т.с. 3) на акти наданих послуг з організації перевезень вантажів за квітень 2022 року, в яких відповідач вкотре зауважив, що станом на 23.02.2022 та надалі у березні та квітні 2022 року продовжувало зіштовхуватись з проблемами, які унеможливлюють виконання рішення суду від 19.07.2018 у межах справи № 916/626/18 та підписаних угоди про порядок його виконання та мирової угоди в повному об'ємі та відповідно унеможливлюють надання обсягу послуг з організації перевезень вантажів напіввагонами власності філії «ДВРЗ» у вказаному періоді. Окрім раніше зазначеного, відповідач додав, що з 24.02.2022 зважаючи на проведення бойових дій на території України АТ «Укрзалізниця» взагалі не змогла в повному обсязі виконувати свої договірні зобов'язання, а ТОВ «ВТК» не могло приймати ту кількість вагонодіб, у зв'язку з чим відповідачем було узгоджено з позивачем щодо тимчасового зняття з певної кількості вагонів ознаки «Оператор - ТОВ «ВТК» з оперативним узгодженням через засоби електронної пошти та оформленням актів подачі/повернення вагонів. Відповідач наголосив, що через відсутність належним чином оформлених та підписаних примірників первинних документів, як акти подачі/повернення вагонів за період не тільки з 24.02.2022, а і раніше, ТОВ «ВТК» не зможе прийняти без зауважень та підписати зі своєї сторони акт наданих послуг за квітень , а згодом після отримання оригіналів належним чином оформлених актів наданих послуг за травень та червень 2022 року.
Окрім того, 19.08.2022 ТОВ «ВТК» надало позивачу заперечення № 19/08-2022 (а.с. 218-225 т.с. 3) на вимоги про погашення заборгованості, в яких відповідач посилався на неодноразово викладені у попередніх запереченнях обставини, не погодився із нарахованими штрафними санкціями та зазначив, що позивачем протягом січня-червня 2022 року не було надано належних послуг з організації перевезення технічно справними та комерційно придатними вагонами, за якими ним було нараховано плату, а також не надано належних обґрунтувань щодо зняття у квітні-червні 2022 року з вагонів ознаки «Оператор - ТОВ «ВТК» та їх експлуатації АТ «Укрзалізниця» на власний розсуд.
Матеріали справи містять лист філії «ДВРЗ» № 5/151 від 16.01.2023 з доданим до нього актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2023 (а.с. 232-233 т.с. 3), на який ТОВ «ВТК» надані відповідні заперечення № 02/02-2023 від 02.02.2023 (а.с. 234-244 т.с. 3) з підстав, неодноразово викладених у попередніх запереченнях відповідача. При цьому. Відповідачем було зауважено, що безпідставна відсутність відповідей від АТ «Укрзалізниця» на звернення відповідача є однією з багатьох обставин, що унеможливлює підписання для ТОВ «ВТК» в редакції з показниками АТ «Укрзалізниця» філії «ДВРЗ» первинних документів, оскільки це унеможливлює можливість перевірити їх достовірність.
Як убачається з матеріалів справи, Філією «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця» надано Філії «ДВРЗ» АТ «Укрзалізниця» на її запит від 16.05.2025 № ДВРЗ-5/45н інформацію за період січень - червень (включно) 2022 року щодо вагонів, наведених у додатку 1, про дати проставлення та дати зняття ознаки «оператор - ТОВ «ВТК». Так, у додатку у форматі XLSX наведено перелік вагонів та по кожному визначений тип операції (постановка в/зняття з оперування ТОВ «ВТК») і дату відповідної операції та час (а.с. 160-192 т.с. 2).
Позивачем надано узагальнену детальну інформацію щодо переданих вагонів згідно мирової угоди у справі № 916/626/18 від 28.12.2021, затвердженої ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.01.2022. У вказаній інформації відображені номери 862 вагонів, по кожному із перелічених вагонів відображено дати встановлення ознаки «Оператор - ТОВ «ВТК», дати її зняття, номери актів подачі вагонів та їх дати, номери та дати актів повернення, а також кількість вагонодіб за актами наданих послуг у спірний період і період перебування відповідних вагонів у ремонті (а.с. 89-104 т.с. 1).
Матеріали справи містять довідку Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» № 77/4-09/218 від 01.05.2025 з інформацією про надходження грошових коштів на рахунок Філії «Дарницький вагоноремонтний завод» від контрагента ТОВ «Вантажна транспортна компанія» за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 включно (а.с. 84-88 т.с.1).
Відповідно до інформації про надходження коштів у вказаний період відповідач здійснив оплату за послуги відповідно до угоди про порядок виконання рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/626/18 від 28.12.2021 на загальну суму 23 220 110,00 грн, зокрема: 11.01.2022 - 141120,00 грн; 11.01.2022 - 359040,00 грн; 12.01.2022 - 566400,00 грн; 13.01.2022 - 228000,00 грн; 14.01.2022 - 518400,00 грн; 17.01.2022 - 216000,00 грн; 18.01.2022 - 134400,00 грн; 20.01.2022 - 141120,00 грн; 24.01.2022 - 264000,00 грн; 26.01.2022 - 129600,00 грн; 07.02.2022 - 3000000,00 грн; 09.02.2022 - 614670,00 грн; 10.02.2022 - 151200,00 грн; 10.02.2022 - 264000,00 грн; 10.02.2022 - 288000,00 грн; 10.02.2022 - 511410,00 грн; 14.02.2022 - 1675230,00 грн; 16.02.2022 - 201600,00 грн; 23.02.2022 - 79200,00 грн; 30.03.2022 - 4600000,00 грн; 31.03.2022 - 4000000,00 грн; 04.04.2022 - 2000000,00 грн; 04.04.2022 - 2800000,00 грн; 12.04.2022 - 336720,00 грн, однак, зобов'язання щодо своєчасного та повного розрахунку за надані позивачем у спірний період послуги в розмірі 15033970 грн відповідачем не виконано.
Звертаючись до суду із позовом позивач доводить, що ТОВ «Вантажна транспортна компанія» своєчасно зобов'язання за вищеозначеними договором про надання послуг № 07/16/11/01-Р від 11.07.2016, угодою від 28.12.2021 про порядок виконання рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/626/18 та мировою угодою у справі № 916/626/18, затвердженою ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.01.2022, не виконало, надані позивачем послуги в повному обсязі не оплатило, а відтак просить стягнути суму існуючої заборгованості, а також інфляційні втрати та 3% річних.
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Приписами статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Виконавець повинен надати послугу особисто (частина 1 статті 902 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі №909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору.
Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Так, нормами цивільного права України в розділі «Зобов'язальне право» визначено, що зобов'язання припиняється тільки у випадку їх належного виконання. Тобто, якщо сторона, яка здійснила будь-які дії на виконання своїх договірних зобов'язань, вважає, що інша сторона неналежним чином виконала свої договірні зобов'язання, вона має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів у порядку, визначеному в главі 51 ЦК України із застосуванням наслідків порушення винною стороною її договірного зобов'язання.
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що первісно між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмовий договір про надання послуг від 11.07.2016 № 07/16/11/01-Р. Щодо належного виконання сторонами своїх зобов'язань за вказаним договором виник спір, який був вирішений відповідно до рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2018 у справі № 916/626/18, залишеного в силі постановою Верховного Суду від 19.03.2019.
В подальшому, як встановлено судом, сторонами були врегульовані відносини, пов'язані з виконання рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2018 у справі № 916/628/18 та невиконання умов договору, шляхом укладення угоди про порядок виконання рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2018 у справі № 916/628/18 та мирової угоди від 28.12.2021, затвердженої Господарським судом Одеської області ухвалою від 31.01.2022.
У постанові від 09.08.2023 у справі № 914/1789/19 Верховний Суд дійшов висновку, що мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір, на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони припиняють наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі на стадії виконання судового рішення.
На відміну від звичайного договору мирова угода в позовному провадженні укладається у процесі розгляду справи в господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством, підлягає затвердженню господарським судом, припиняє процесуально-правові відносини сторін, якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/661/20 та постановах Верховного Суду від 21.03.2023 у справі № 914/3014/20, від 12.05.2021 у справі № 910/11213/20.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2024 у справі № 185/8179/22 щодо застосування ст. 207 ЦПК України, яка за змістом є аналогічною ст. 192 ГПК України, зазначила, що мирова угода є юридичним документом, який створюється сторонами процесу і затверджується судом з метою вирішення спору шляхом досягнення взаємної згоди. Загальний наслідок укладення мирової угоди полягає в тому, що сторони приймають умови, які для них є прийнятними, замість того, щоб покладати вирішення спору на суд.
Верховний Суд у постановах від 05.08.2021 у справі № 911/1070/20, від 17.04.2018 у справі № 917/672/17 зазначив, що мирова угода підпадає під ознаки зобов'язання у цивільно-правовому розумінні з усіма наслідками, що з цього випливають. Наступне затвердження мирової угоди судом не змінило правового характеру цієї угоди, оскільки зазначені процесуальні дії суду були лише однією з форм завершення розгляду справи судом і жодним чином не позначалися на правовій природі укладеної сторонами мирової угоди.
У разі ухилення однією із сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов'язків за цією угодою, якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», то вона є виконавчим документом і підлягає виконанню державною виконавчою службою. Отже, за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах. Якщо ухвала суду про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам до виконавчого документа, зазначеним у Законі України "Про виконавче провадження", то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого, суд видає наказ (постанови Верховного Суду від 05.08.2021 у справі №911/1070/20, від 21.03.2018 у справі № 908/1125/17, від 22.03.2023 у справі № 916/1932/20).
Із викладених позицій Верховного суду вбачається, що спонукання до виконання мирової угоди є одним із способів захисту сторін у разі невиконання іншою стороною умов мирової угоди, яка в силу різних причин не є виконавчим документом.
Отже, мирова угода, у розумінні змісту ст. 202, 203 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою є правочином, а, отже, і підставою виникнення прав та обов'язків для сторін, що її уклали, і згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України підлягає обов'язковому виконанню.
Відтак, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору про надання послуг від 11.07.2016 № 07/16/11/01-Р, угоди про порядок виконання рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2018 у справі № 916/628/18 та мирової угоди від 28.12.2021, затвердженої ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.01.2022, є господарськими зобов'язаннями і згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, які мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом надана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаних видів правочинів, тобто встановили їх предмет, визначили плату за надання послуг, порядок здійснення розрахунків, порядок передання вагонів та їх повернення, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 759 ЦК України, вони вважаються укладеними, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.
При цьому, судом враховано, що зобов'язання, яке існувало на момент дії договору, однак лишилось невиконаним, підлягає виконанню незалежно від того, що термін дії договору закінчився. За таких обставин, зобов'язання між сторонами щодо надання послуг за договором та їх належної сплати досі існують.
Водночас, судом встановлено, що в даному випадку укладені між сторонами правочини підписано уповноваженими особами, предметом судових розглядів не виступали, недійсним судом не визнавалися, сторонами розірвані не були. Таким чином, укладені між сторонами договір, угода про порядок виконання рішення суду та мирова угода є дійсними, укладеними належним чином та є обов'язковими для виконання сторонами.
Ураховуючи вищевикладене можна зробити висновок, що за загальними правилами договори укладаються сторонами цивільних правовідносин, різновидами яких є правовідносини, які виникають з договорів про надання послуг, на принципах рівності сторін, свободи договору з урахуванням обов'язкових вимог щодо такого виду договорів та зазначенням його істотних умов і у відповідній формі.
У даному випадку, за умовами мирової угоди сторони за взаємною згодою фактично змінили істотні умови договору, зокрема, змінили порядок та обсяг надання послуг, строки та порядок оплати наданих послуг з організації перевезень та передбачили доплату до ставки за кожен напіввагон за кожну добу періоду надання послуг, тобто своє волевиявлення на зміну умов укладеного між сторонами спору договору про надання послуг від 11.07.2016 № 07/16/11/01-Р (із змінами до нього) сторони виразили шляхом укладення, зокрема, і мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.01.2022 у справі №916/626/18. Обидві сторони спору у даній справі вчиняли дії, спрямовані на зміну умов договору про надання послуг відповідно до положень мирової угоди, проте, не дійшли до спільного рішення щодо їх виконання. Відтак, сторонами визнається, що на час виникнення спірних правовідносин надання послуг позивачем відбувалося саме на виконання рішення суду у справі №916/626/18, що було наслідком невиконання позивачем умов договору.
Факт передачі позивачем на виконання умов вищезазначених угоди про порядок виконання рішення суду у справі № 916/626/18 та відповідної мирової угоди, затвердженої ухвалою суду від 31.01.2022, відповідачу напіввагонів у кількості 825 одиниць, підтверджується, як-то передбачено даними угодами, актами подачі/повернення відповідних вагонів, підписаними з обох сторін та дослідженими судом в описовій частині рішення, що є належними доказами виконання зобов'язань позивача.
Так само, повернення напіввагонів для здійснення деповського ремонту підтверджується відповідними актами подачі/повернення, а також інформацією з перевізних документів (накладних). Окрім того, дослідженими судом доказами підтверджується поступове зупинення позивачем експлуатації відповідачем напіввагонів та зняття з них ознаки «оператор - ТОВ «ВТК». Водночас, укладення актів подачі/повернення напіввагонів та схвалення передачі вагонів неодноразово відображено у численних листах сторін одна одній.
Враховуючи вищевикладені умови договору та мирової угоди, господарський суд доходить до висновку, що сторонами погоджено, що позивач надає ТОВ «ВТК» послуги з організації перевезення вантажів піввагонами, які є власністю позивача, у той же час, умови договору та мирової угоди передбачають сплату вартості послуг (ставку за кожен напіввагон за кожну добу періоду надання послуг), яка, в свою чергу, не є платою за перевезення, а також доплату до передбаченої п. 7 мирової угоди ставки, за кожен напіввагон за кожну добу періоду надання послуг. При цьому, сторонами чітко визначено, що період надання послуг починається з дати підписання акту подачі/повернення вагонів та закінчується також датою підписання акту подачі/повернення вагонів, а оплата за відповідні послуги здійснюється відповідно до кількості вагонів, якими надаються послуги, на підставі саме актів подачі/повернення вагонів.
Тобто отримавши для перевезення відповідну кількість вагонів, ТОВ «ВТК» зобов'язано було сплати вартість наданих послуг за користування відповідними вагонами, при цьому оплати коштів, пов'язаних із залізничним тарифом, зборів за подачу і забирання вагонів, завантаження і вивантаження вантажів, відбувається за відсутності позивача.
У вказаній справі встановлено, що філією «Дарницький вагоноремонтний завод» АТ «Українська залізниця» з дня підписання актів подачі/повернення напіввагонів надавались послуги з організації перевезень вантажів, що підтверджується складеними у період з січня по червень 2022 року вище переліченими актами наданих послуг.
Спірні акти наданих послуг з організації перевезень, окрім акту за січень 2022 року, підписані лише представником позивача, а відповідачем надавались численні заперечення щодо невідповідності обсягів наданих послуг (через технічно несправні вагони, закінчення терміну служби, самовільне використання позивачем вагонів відповідача, введення воєнного стану тощо) та неповноти відображення всіх показників, зазначених АТ «Українська залізниця» у цих актах, у зв'язку з чим, існувала різниця у кількості використаних відповідачем вагонів та відповідно у кількості обрахованих вагододіб між даними, вказаними позивачем у актах, та даними, визначеними відповідачем у відповідних запереченнях.
Між тим, з досліджених судом матеріалів справи вбачається, що відповідачем до жодного із заперечень не було додано будь-яких доказів на підтвердження викладених ним у відповідних запереченнях обставин, зокрема, але не виключно, щодо неможливості використання відповідачем певних вагонів з тих чи інших підстав, або навпаки на спростування зазначених позивачем обсягів наданих послуг, як і не було надано таких доказів і під час розгляду даної справи в суді.
Стосовно питання розрахунків суд зазначає, що умовами договору дійсно передбачений обов'язок позивача складати акти наданих послуг з нарахуванням сум платежів згідно з умовами п. 3.6. договору та надавати їх для оформлення відповідачу не пізніше 7-го числа місяця наступного за звітним. Водночас, такому обов'язку вочевидь кореспондує обов'язок відповідача не пізніше 10 днів до початку наступного місяця направляти позивачу місячне замовлення на подачу вагонів під завантаження вантажів із зазначенням станцій відправлення, станцій призначення тощо, а також завчасно, за 7 днів до дати подачі вагонів, відправляти позивачу заявку відповідно до місячного плану перевезень.
При цьому, судом враховано, що в даному випадку умовами мирової угоди сторони погодили ставку, яка не є платою за перевезення, за кожен напіввагон за кожну добу періоду надання послуг з організації перевезень визначеною у пункті 4 цієї Мирової угоди кількістю напіввагонів в розмірі 240,00 грн з ПДВ, порядок оплати послуг АТ «Укрзалізниця» шляхом 100 відсоткової передоплати вартості послуг за поточний період (календарний місяць) надання послуг протягом перших 5-ти календарних днів місяця, в якому будуть надаватися послуги, доплату у розмірі 240,00 грн з ПДВ, до передбаченої пунктом 7 мирової угоди ставки, за кожен напіввагон за кожну добу періоду надання послуг, а також порядок здійснення такої доплати, зокрема, шляхом перерахування на банківський рахунок АТ «Укрзалізниця» до 15 числа кожного місяця, відповідно до кількості напіввагонів, переданих АТ «Укрзалізниця» в попередньому періоді за кожен переданий напіввагон та кожну добу використання переданих напіввагонів.
Також сторони взаємно визначили, що оплата за надання АТ «Укрзалізниця» послуг у поточному періоді (календарному місяці) здійснюється ТОВ «ВТК» відповідно до кількості вагонів, якими надаються послуги, на підставі актів подачі/повернення вагонів. Період надання послуг також визначається відповідними датами підписання актів подачі/повернення.
Відтак, сам по собі факт не підписання відповідачем актів наданих послуг, за наявності інших доказів надання послуг (про що зазначено вище), та положень укладених між сторонами договору, угоди про порядок виконання рішення суду та мирової угоди у справі № 916/626/18 щодо порядку оформлення наданих послуг та порядку їх оплати, на переконання суду, не свідчать, що такі послуги не надавались.
Сам факт надання позивачем послуг за вказаними правочинами під час розгляду цієї справи не заперечено та не спростовано відповідачем. Контррозрахунку наданих послуг з зазначенням інших обсягів послуг відповідач також не надав.
Таким чином, надані позивачем докази на підтвердження факту надання послуг з урахуванням специфіки послуги як об'єкту цивільних правовідносин у своїй сукупності є належними, допустимими та достатніми для твердження, що послуги надавалися в обсязі, вказаному в актах наданих послуг з організації перевезень, в той час як заперечення відповідача на вказані акти є необґрунтованими, є лише припущеннями та спростовуються наявними в матеріалах доказами. Отже, з урахуванням наявних в матеріалах справи документів, строк виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо здійснення оплати за надані позивачем послуги відповідно до означених судом актів є таким, що настав.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 р. у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 ГПК України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
Згідно із статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Допустимість доказів за статтею 77 ГПК України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (статті 78 ГПК України).
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
У частині 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 р. у справі № 917/2101/17, від 06.09.2022 р. у справі № 910/13501/21).
За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищенаведене, оцінивши в сукупності представлені сторонами докази до матеріалів справи, господарський суд доходить до висновку, що представлені АТ «Українська залізниця» докази в підтвердження надання у користування ТОВ «ВТК» вагонів у відповідній кількості за спірний період є більш вірогідними, аніж заперечення ТОВ «ВТК» на акти наданих послуг та акти звірки взаєморозрахунків, в яких наведені спростування цього, а відтак за висновками суду в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази того, що позивачем були надані в повному обсязі послуги з організації перевезень у спірний період, що підтверджується відповідними актами наданих послуг, копії яких додані до матеріалів справи, у зв'язку з чим господарський суд доходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ТОВ «Вантажна транспортна компанія» на користь АТ «Українська залізниця» 15033970,00 грн основного боргу за користування вагонами у період з січня по червень 2022 року, розмір якого вважається судом арифметично вірним. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Крім того позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у загальному розмірі 5400583,64 грн та 3% річних у загальному розмірі 1147885,47 грн у зв'язку із порушенням строків оплати вартості наданих послуг та відповідної доплати.
Отже неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо здійснення своєчасної плати за користування вагонами та здійснення доплати до ставки за таке користування підтверджено матеріалами справи, а тому у позивача наявні підстави для заявлення до стягнення з відповідача передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України коштів.
Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур'єр». Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
З огляду на вимоги частин першої та другої статті 2, частини п'ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Водночас судом встановлено, що позивачем невірно визначено початок прострочення за актами за квітень-червень 2022 року, оскільки враховуючи умови мирової угоди, які передбачають оплату ставки протягом перших 5-ти календарних днів місяця в якому будуть надаватися послуги, та умови здійснення доплати до 15 числа кожного місяця відповідно до кількості напіввагонів, переданих АТ «Укрзалізниця» в попередньому періоді, а також положення статей 253, 254 Цивільного кодексу України, строк оплати за вказаними актами частково настав до 05 числа кожного відповідного місяця, а строк доплати - до 15 числа відповідного місяця. Відтак, за актом наданих послуг за квітень строк оплати в сумі 5578320,00 грн закінчився 05.04.2022, прострочення настало з 06.04.2022, а на всю суму за таким актом - з 16.04.2022. Відповідно, за актом наданих у травні послуг строк оплати на суму 690240,00 грн закінчився 05.05.2022, прострочення настало з 06.05.2022, а на всю суму за відповідним актом - з 17.05.2022 (з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України, оскільки 15.05.2022 - неділя). За актом наданих у червні послуг строк здійснення оплати в сумі 23280 закінчився 05.06.2022 (неділя), а прострочення розпочалось з 07.06.2022, при цьому, на всю суму заборгованості за даним актом прострочення розпочалось з 16.06.2022.
Суд здійснивши власний обрахунок відповідних сум в межах правильного періоду, з урахуванням відповідно встановлених обставин справи, встановив, що за прострочення виконання грошового зобов'язання за наведеними вище актами сума 3 % річних становить 1140990,21 грн, інфляційні втрати - 4880606,50 грн. З огляду на вказане, оскільки обрахований судом арифметично правильний розмір 3% річних та інфляційних втрат складає 1140990,21 грн та 4880606,50 грн відповідно, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, відповідно, у розмірах встановлених судом.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 справа «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до п.5 ч.4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За результатами з'ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні судом із наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, що полягало у неналежному виконанні відповідачем умов договору про надання послуг від 11.07.2016 № 07/16/11/01-Р, угоди про порядок виконання рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2018 у справі № 916/628/18 та мирової угоди від 28.12.2021, затвердженої ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.01.2022, а, отже, про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на встановлені судом помилки щодо визначення початку прострочення виконання зобов'язання відповідачем.
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача коштів за надані позивачем за спірними правочинами послуг з організації перевезень, підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають частковому задоволенню в загальній сумі 21055566,71 грн заборгованості, в т.ч.: 15033970,00 грн - основна заборгованість, 1140990,21 грн - 3% річних та 4880606,50 грн - інфляційні втрати.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 315833,50 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантажна транспортна компанія» (65009, м. Одеса, вул. Академічна, буд. 20Б, оф. 8, каб. № 2, код ЄДРПОУ 40362398) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) основну заборгованість в розмірі 15 033 970 (п'ятнадцять мільйонів тридцять три тисячі дев'ятсот сімдесят) грн 00 коп, інфляційні втрати в розмірі 4 880 606 (чотири мільйона вісімсот вісімдесят тисяч шістсот шість) грн 50 коп, 3% річних в розмірі 1 140 990 (один мільйон сто сорок тисяч дев'ятсот дев'яносто) грн 21 коп та судовий збір в розмірі 315 833 (триста п'ятнадцять тисяч вісімсот тридцять три) грн 50 коп.
3. В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.
Наказ видати відповідно до ст.327 ГПК України.
Повне рішення складено 23 березня 2026 р.
Суддя О.В. Цісельський