ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.03.2026Справа № 910/14868/25
Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні господарську справу
за позовною заявою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс»
до Фізичної особи-підприємця Ярмоли Володимира Івановича
про стягнення 63 716,47 грн
без повідомлення учасників справи
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (далі - КП «Київкомунсервіс», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Ярмоли Володимира Івановича (далі - ФОП Ярмола В. І., відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 63 716,47 грн за договором про надання послуг № Вп-29229-П від 01.12.2023.
Позов обґрунтований тим, що відповідач порушив умови вказаного договору в частині сплати вартості послуг, наданих позивачем у період з 01.12.2023 по 31.10.2025, у зв'язку з чим у ФОП Ярмоли В. І. утворилася заборгованість.
У позові КП «Київкомунсервіс» просить стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 52 491,52 грн., пеню в сумі 4 568,87 грн, інфляційні втрати в сумі 5 079,23 грн та 3% річних в сумі 1 576,85 грн, що разом складає 63 716,47 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Відповідач у строк, встановлений законом, надав відзив на позов, в якому проти заявлених вимог заперечив, вказав, що у заявлений період послуги позивачем не надавалися, оскільки 31.10.2024 ФОП Ярмола В.І. розірвав договір оренди, звільнив орендоване приміщення та припинив користуватися відповідними послугами, у той же час, позивач не довів належними доказами обставин надання таких послуг відповідачу та не підтвердив факту направлення йому актів наданих послуг, що свідчить про відсутність заявленої заборгованості. Також відповідач заперечив проти стягнення пені й матеріальних втрат та просив зменшити розмір штрафних санкцій до мінімально справедливого рівня.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідач не надав доказів розірвання договору оренди приміщення, яке він використовував для своєї господарської діяльності, не повідомив в установленому договором порядку позивача про намір розірвати договір надання послуг № Вп-29229-П від 01.12.2023, відтак, цей договір вважається чинним та обов'язковим для виконання сторонами. Позивач також зазначив, що здійснив всі розумні та необхідні заходи для того, щоб повідомити відповідача про наявний борг, будь-яких заперечень щодо надання послуг відповідач не заявляв, що свідчить про визнанням ним обсягу наданих послуг. Стосовно нарахування штрафних санкцій та матеріальних втрат позивач вказав, що вони були правомірно нараховані.
На підтвердження своєї позиції відповідач надав додаткові пояснення, в яких наведені вище доводи підтримав та заявлені вимоги не визнав.
Також відповідач заявив клопотання про витребування у КП «Київкомунсервіс» доказів, які можуть підтвердити або спростувати факт надання йому послуг позивачем у період з листопада 2024 по жовтень 2025, а саме: маршрутні листи спецтранспорту із зазначенням адреси: м. Київ, вул. Хорива, 25/12; дані GPS-моніторингу (трекінгу) сміттєвозів щодо факту зупинок/заїздів за адресою відповідача у відповідні дати; первинні документи приймання відходів полігоном/переробником (талони, акти зважування тощо), які підтверджують фактичне вивезення відходів, зібраних у відповідача; акти наданих послуг за кожен місяць, докази їх направлення/отримання відповідачем (описи вкладення з деталізацією, докази КЕП тощо); докази зміни тарифів/норм накопичення, а також повідомлень замовника про такі зміни.
Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
За результатами розгляду вказаного клопотання, суд вирішив відмовити у його задоволенні з огляду на те, що відповідач, заявляючи клопотання про витребування доказів, не вказав, які заходи для отримання цих доказів ним вживалися самостійно, не зазначив причини неможливості самостійного надання таких доказів, а у матеріалах справи наявні достатні докази для об'єктивного розгляду справи.
Отже, розглянувши заяви учасників справи по суті спору та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Установлено, що 01.12.2023 між КП «Київкомунсервіс» (виконавець) та ФОП Ярмола В.І. (замовник) був укладений договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № ВП-29299-Пд (далі - договір), за умовами якого виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги з вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізації, захоронення) твердих побутових відходів (далі - ТПВ), що утворюються на об'єкті замовника (кав'ярні), розташованого за адресою: м. Київ, вул. Хорива, 25/12, а замовник зобов'язується прийняти і своєчасно оплачувати послуги (п. 1.1 договору).
Пунктом 1.2 договору визначено, що кількість (обсяг) побутових відходів, що підлягає вивезенню по факту утворення ТПВ, становить 11,3 м. куб. в місяць.
Відповідно до п. 2.1 договору тариф на послуги, передбачені пунктом 1.1 цього договору, встановлено розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 450 від 18.03.2019 «Про встановлення тарифів на послуги з вивезення побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, утилізації, захоронення) виконавцю послуг - КП «Київкомунсервіс» (у редакції розпорядження Київської міської військової адміністрації від 31.08.2022 № 637). Тариф на послуги за цим договором становить 198,40 грн (з ПДВ за 1 м куб.), вартість послуг по договору - 2 282,24 грн з ПДВ в місяць.
Згідно з п. 2.3 договору оплата послуг за цим договором у розмірі, що вказаний у п. 2.1 даного договору, з урахуванням ПДВ, здійснюється замовником щомісячно, до 20-го числа місяця наступного за місяцем надання послуг.
Пунктом 2.5 договору передбачено, що за результатами наданих послуг виконавець направляє замовнику для підписання акти наданих послуг в двох екземплярах та податкову накладну. Акт наданих послуг підписується щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним. Після підписання акту наданих послуг уповноваженими представниками сторін усі суперечки щодо обсягу наданих послуг вважаються необґрунтованими. Замовник зобов'язаний протягом 5 робочих днів з дати підписання повернути вищезазначений акт наданих послуг виконавцю. Якщо замовник не повернув його протягом зазначеного терміну, акт наданих послуг вважається підписаним та вважається, що замовник не має жодних претензій до обсягів наданих послуг.
Відповідно до п. 3.9 договору замовник зобов'язується здійснювати 100 % оплату послуг на умовах, зазначених у п. 2.3 та п. 2.5 цього договору.
Згідно з п. 8.1 договору цей договір вступає в силу з 01.12.2023 та діє до 31.12.2023. У разі, якщо жодна із сторін протягом п'ятнадцяти календарних днів до закінчення строку дії цього договору не заявить у письмовій формі (шляхом надсилання рекомендованого листа) про свій намір припинити дію даного договору, то строк дії цього договору вважається автоматично продовженим на кожний наступний календарний рік (п. 8.2 договору).
Відповідно до ч. 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що визначені договором.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем були надані відповідачу послуги з вивезення ТПВ за період з 01.12.2023 по 30.09.2025 2025 (включно) на загальну суму 50 209,28 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг № 79953 від 31.12.2023 на суму 2 282,24 грн, № 6114 від 31.01.2024 на суму 2 282,24 грн, № 6614 від 29.02.2024 на суму 2 282,24 грн, № № 20362 від 31.03.2024 на суму 2 282,24 грн, № 20873 від 30.04.2024 на суму 2 282,24 грн, № 34575 від 31.05.2024 на суму 2 282,24 грн, № 35084 від 30.08.2024 на суму 2 282,24 грн, № 50879 від 31.07.2024 на суму 2 282,24 грн, № 514008 від 31.08.2024 на суму 2 282,24 грн, № 62875 від 30.09.2024 на суму 2 282,24 грн, № 63419 від 31.10.2024 на суму 2 282,24 грн, № 76994 від 30.11.2024 на суму 2 282,24 грн, № 77541 від 31.12.2024 на суму 2 282,24 грн, № 6967 від 31.01.2025 на суму 2 282,24 грн, № 7525 від 28.02.2025 на суму 2 282,24 грн, № 21202 від 31.03.2025 на суму 2 282,24 грн, № 21765 від 30.04.2025 на суму 2 282,24 грн, № 35658 від 31.05.2024 на суму 2 282,24 грн, № 36226 від 30.06.2025 на суму 2 282,24 грн, № 50195 від 31.07.2025 на суму 2 282,24 грн, № 50726 від 31.08.2025 на суму 2 282,24 грн, № 64509 від 30.09.2025 на суму 2 282,24 грн та відповідними рахунками на їх оплату за вказаний період.
Зазначені акти надання послуг та рахунки за заявлений період були надіслані на поштову адресу відповідача (замовника), що підтверджується фіскальними чеками та відомостями письмової кореспонденції про пересилання поштових відправлень, наявними в матеріалах справи.
Отже твердження відповідача про ненаправлення йому актів наданих послуг спростовуються матеріалами справи.
Разом з цим встановлено, що ФОП Ярмола В. І. акти приймання-передавання наданих послуг не підписав, вартість вказаних в них послуг не сплатив, хоча сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів не є визначальним для суду у формуванні висновку про невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати вартості наданих послуг з вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізації, захоронення) твердих побутових відходів. Зокрема суд врахував умови договору, якими сторони погодили, що замовник зобов'язаний протягом 5 робочих днів з дати підписання повернути вищезазначений акт наданих послуг виконавцю. Якщо замовник не повернув його протягом зазначеного терміну, акт наданих послуг вважається підписаним та вважається, що замовник не має жодних претензій до обсягів наданих послуг.
Відтак суд вважає, що вищевказані акти були погоджені відповідачем, послуги вивезення ТПВ надані в повному обсязі, претензії замовника відсутні, а тому він зобов'язаний здійснити сплату вартості послуг згідно з направленими йому документами.
При цьому суд врахував, що позивач просив стягнути заборгованість у розмірі 52 491,52 грн, включаючи нарахування за жовтень 2025 року, проте, в матеріалах справи відсутній відповідний акт надання послуг за жовтень 2025 року на суму 2 282,24 грн, а наявний у матеріалах справи акт звірки взаєморозрахунків на суму 52 491,52 грн не може вважатись належним доказом, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Зазначена правова позиція неодноразово викладалася Верховним Судом, зокрема в постановах від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 24.10.2018 у справі № 905/3062/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 04.12.2019 у справі № 916/ 1727/17, від 21.12.2020 у справі № 916/499/20.
Таким чином судом встановлено, що у відповідача утворилася заборгованість з оплати наданих послуг з вивезення побутових відходів у сумі 50 209,28 грн.
Також матеріали справи свідчать, що з метою досудового врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача претензії про сплату заборгованості за договором, а саме: № 000022373 від 13.02.2024, № 000025517 від 22.05.2024, № 000026768 від 16.07.2024, № 000028539 від 23.09.2024, № 000029514 від 18.11.2024, № 000030873 від 25.02.2025, № 000032974 від 10.04.2025, № 000034456 від 30.05.2025, № 000035427 від 28.07.2025, № 000037179 від 29.09.2025.
Однак відповідей на вказані претензії відповідач не надав, заборгованість не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки доказів належної оплати заборгованості відповідач не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що з відповідача підлягає стягненню 50 209,28 грн плати за надані послуги, тобто в меншій сумі, ніж просив позивач.
Доводи відповідача про те, що він звільнив орендоване приміщення після розірвання договору оренди та не користувався послугами з вивезення ТПВ, суд відхиляє, адже належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин відповідач не надав (зокрема, угоди про розірвання договору, акту приймання-передачі приміщення орендодавцю тощо). Водночас у справі відсутні докази того, що укладений сторонами договір про надання послуг № Вп-29229-П від 01.12.2023 є розірваним.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Так, окрім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 4 568,87 грн, нараховану за прострочення зобов'язання.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
У пункті 5.2 договору сторони домовились, що за прострочення оплати послуг з вивезення побутових відходів за цим договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.
Разом з тим суд враховує, що послуги, які надаються позивачем за договором на надання послуг з вивезення побутових відходів, є комунальними послугами, а тому їх регулювання підпадає під норми Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Згідно з ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розрахунок позивача з урахуванням зазначених норм, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягає пеня в сумі 397,56 грн, тобто у меншому розмірі, ніж просив позивач.
Стосовно стягнення матеріальних втрат у вигляді інфляційної складової боргу в сумі 5 079,23 грн та 3 % річних у сумі 1 576,85 грн. суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зі змісту статей 612, 625 ЦК України вбачається, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Тобто, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання, у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, суд прийшов до висновку, що нарахування позивачем матеріальних втрат є правомірним.
Здійснивши перевірку наведених позивачем розрахунків інфляційних втрат в сумі 5 079,23 грн та 3 % річних в сумі 1 576,85 грн в межах заявлених позивачем періодів, суд дійшов висновку про те, що вони є арифметично правильними, а відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на постанову КМУ № 206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", оскільки наведеною постановою заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних до припинення чи скасування воєнного стану в Україні, що нараховуються за порушення порядку сплати житлово-комунальні послуг населенню, а не власникам/орендарям нежитлового приміщення (суб'єктам господарювання).
Також суд розглянув клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та прийшов до висновку, що воно задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.
Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.
Правовий зміст вказаної статті свідчить про те, що вона не є імперативною, а застосовується на розсуд суду за наявності визначених у ній умов та на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто є правом суду.
Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", а також висновків, що містяться у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 905/1180/17, від 12.09.2018 у справі № 912/3594/17, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
У даному випадку суд вважає, що відповідач не довів наявності виняткових обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру пені, та не навів поважних причин порушення зобов'язання.
Крім того за результатами проведеного судом перерахунку відповідно до вимог чинного законодавства встановлений до стягнення розмір пені (397,56 грн) не є надмірно великим у порівнянні із сумою основної заборгованості (50 209,28 грн).
Отже, на підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги КП «Київкомунсервіс» підлягають частковому задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.
За таких обставин, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» до Фізичної особи-підприємця Ярмоли Володимира Івановича про стягнення 63716,47 грн задовольнити частково.
Стягнути Фізичної особи-підприємця Ярмоли Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 23, ідентифікаційний код 33745659) заборгованість в сумі 50 209 (п'ятдесят тисяч двісті дев'ять) грн 28 коп., пеню в сумі 397 (триста дев'яносто сім) грн 56 коп., інфляційні втрати в сумі 5 079 (п'ять тисяч сімдесят дев'ять) грн 23 коп., 3% річних в сумі 1 576 (одна тисяча п'ятсот сімдесят шість) грн 85 коп. та судовий збір у сумі 2 176 (дві тисячі сто сімдесят шість) грн 87 коп.
У решті позовних вимог - відмовити.
Повне судове рішення складене 23 березня 2026 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головіна К. І.