вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
24.03.2026 Справа № 904/5623/25 (183/4558/25)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Камші Н.М., розглянувши справу судді
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Європейська агенція з повернення боргів", Київська область, Броварський район, м. Бровари
до ОСОБА_1 , Дніпропетровська область, Самарівський район, с.Свічанівка
про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту у загальному розмірі 38 354,20 грн.
Без виклику (повідомлення) учасників
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (далі - позивач) звернулось до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про надання фінансового кредиту у загальному розмірі 38 354,20 грн., з якої: 14 725,00 грн. - основний борг, 19 879,20 грн. - заборгованість за процентами, 3 750,00 грн. - заборгованість по штрафних санкціях.
Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.05.2025 відкрито провадження у справі № 183/4558/25, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 02.07.2025.
У подальшому, ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25.11.2025 цивільну справу № 183/4558/25 передано до Господарського суду Дніпропетровської області з метою її подальшого розгляду в межах справи № 904/5623/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
04.02.2026 матеріали справи № 183/4558/25 надійшли до Господарського суду Дніпропетровської області.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.02.2026 справу № 183/4558/25 передано на розгляд судді Камші Н.М.
Відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Здійснивши аналіз ціни позову, предмета та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи, значення для суспільного інтересу, суд дійшов висновку, що цей спір є малозначним і має розглядатися у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2026 постановлено про таке:
- прийнято позовну заяву до розгляду в межах справи № 904/5623/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та відкрито провадження у справі;
- вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами;
- запропоновано відповідачу: подати протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позовну заяву та документи в обґрунтування заперечень; надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів; надати до суду документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву та доданих до нього документів позивачу;
- запропоновано позивачу: протягом 10 днів з дня одержання відзиву на позовну заяву надати до суду відповідь на відзив на позовну заяву, яка має відповідати вимогам 166 ГПК України, в якій викласти свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення; надіслати відповідачу копію відповіді на відзив та доданих до неї документів, надати до суду документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив відповідачу.
- запропоновано відповідачу: протягом 10 днів з дня одержання відповіді на відзив надати до суду заперечення, які мають відповідати вимогам ст. 167 ГПК України.
Слід відзначити, що згідно з ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно з довідкою Господарського суду Дніпропетровської області про доставку електронного листа встановлено, що 09.02.2026 о 19:57 год. ОСОБА_1 отримав ухвалу суду від 09.02.2026, якою прийнято позовну заяву до розгляду в межах справи про банкрутство, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, та запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву і всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.
Водночас, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вказане, судом встановлено, що ухвала суду від 09.02.2026 вважається врученою відповідачеві 10.02.2026, що підтверджується залученою до матеріалів справи довідкою про доставку електронного листа (а.с. 67).
З огляду на встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем (10.02.2026), граничним строком для подання відзиву на позовну заяву було 25.02.2026.
Однак, станом на 24.03.2026 строк на подання відзиву на позовну заяву закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Судом також враховано, що відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Отже, враховуючи приписи ч. 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Введено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Керуючим реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Мотальову - Кравець Валерію Юріївну, свідоцтво №1907 від 25.04.2019 (адреса: 61002, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 57, оф. 10, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).
У подальшому, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2026 призначене підсумкове судове засідання на 28.04.2026; зобов'язано керуючого реструктуризацією Мотальову - Кравець В.Ю. подати до дати судового засідання протокол зборів кредиторів, план реструктуризації боргів ОСОБА_1 , який схвалено боржником та всіма кредиторами по даній справі.
При цьому згідно з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на посаді посадових та службових осіб боржника.
Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
У відповідності до вказаних положень закону прийнято справу № 904/5623/25 (183/4558/25) за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту у загальному розмірі 38 354,20 грн. до провадження в межах справи № 904/5623/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Так, 25.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аванс Кредит" (далі - товариство) та ОСОБА_1 (далі - клієнт, відповідач) був укладений договір про надання фінансового кредиту № 43753-04/2024 (далі - кредитний договір, а.с. 6-9), за умовами пункту 1.1. якого товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 15 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з пунктом 7.1. договору даний договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку вказаного в пункті 1.2. цього договору.
У пункті 1.2. договору визначено:
- тип кредиту: кредит;
- мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта, не пов'язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника;
- кредит надається строком на 120 днів;
- дата надання кредиту - 25.04.2024;
- наданий кредит клієнт зобов'язаний погасити в останній день строку кредитування;
- дата погашення кредиту - 22.08.2024.
Згідно з пунктом 1.4. договору за користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована.
Денна процентна ставка становить 1,50% та застосовується у межах кредитування, вказаного в пункті 1.2. договору (пункт 1.4.1 договору).
Відповідно до пункту 1.6. договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 5168-74хх-хххх-0174 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.
Згідно з пунктом 3.1. договору за користування кредитом товариством нараховуються виключно проценти. Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком платежів, який є невід'ємною частиною цього договору. Порядок нарахування платежів за прострочення клієнтом виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за цим договором передбачено в пункті 5.3. цього договору.
У пункті 3.3. договору визначено, що нарахування процентів за цим договором здійснюється в межах строку кредитування, зазначеного в пункті 1.2. договору, починаючи з дня надання кредиту клієнту. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня.
Пунктом 5.3. договору передбачено, що у випадку прострочення клієнтом терміну сплати чергового платежу, визначеного в графіку платежів, товариство у перший день прострочення нараховує штраф у розмірі 25,00% від суми, одержаної клієнтом за цим договором, при цьому загальний розмір нарахованого штрафу не може перевищувати граничні обмеження, встановлені нормами чинного законодавства України про споживче кредитування. Штраф підлягає оплаті клієнтом протягом строку кредитування.
На виконання умов кредитного договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Аванс Кредит" було надано ОСОБА_1 кредит у розмірі 15 000,00 грн., який відповідач повернув частково в сумі 275,00 грн., решта кредитних коштів відповідачем повернута не була, внаслідок чого ТОВ "Аванс Кредит" здійснений розрахунок заборгованості за кредитним договором за період з 25.04.2024 по 21.10.2024, відповідно до якого сума заборгованості за кредитом становить: 14 725,00 грн. - основний борг, 19 879,20 грн. - заборгованість за процентами, 3 750,00 грн. - заборгованість по штрафних санкціях.
У подальшому, 21.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аванс Кредит" (далі - клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія" Європейська агенція з повернення боргів" (далі - фактор) був укладений договір факторингу №21102024 (далі - договір факторингу, а.с. 13-15), за умовами пункту 1.1. якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком № 1 та є невід'ємною частиною договору.
Згідно з пунктом 1.2. договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передані Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
На виконання умов договору факторингу 21.10.2024 сторони підписали Акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу, відповідно до пункту 1.1. якого клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників, після чого, з урахуванням пункту 1.2. договору факторингу, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.
Як вбачається із витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 21102024 від 21.10.2024 (додаток № 1 до договору факторингу), ТОВ "Аванс Кредит" відступило ТОВ "ФК" Європейська агенція з повернення боргів" право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 43753-04/2024 в сумі 38 354,20 грн., з яких: 14 725,00 грн. - основний борг, 19 879,20 грн. - заборгованість за процентами, 3 750,00 грн. - заборгованість по штрафних санкціях.
Таким чином, ТОВ "ФК" Європейська агенція з повернення боргів", набувши статусу нового кредитора у кредитному договорі, отримало право пред'явлення вимоги до відповідача про погашення наявних в нього заборгованостей за вказаним кредитним договором.
Однак, всупереч умов договорів та приписів законодавства відповідач не повернув кредитні кошти у передбачений договором термін і не сплатив у повному обсязі проценти за користування кредитом, що і стало причиною виникнення спору.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтями 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Також, судом враховано, що згідно зі ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
У ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6. ч.1. ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").
За приписами ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 Закону України "Про електронну комерцію" процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 Закону України "Про електронну комерцію").
За змістом ст. 1046 Закону України "Про електронну комерцію" за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Закону України "Про електронну комерцію" позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Закону України "Про електронну комерцію" позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Закону України "Про електронну комерцію").
У договорі про надання фінансового кредиту № 43753-04/2024 від 25.04.2024 сторони погодили розмір кредиту; процентну ставку за користування кредитом, строк кредиту та дату погашення кредиту.
Як встановлено судом, ТОВ "Аванс Кредит" належним чином виконало свої договірні зобов'язання, надавши ОСОБА_1 визначену договором суму кредиту, тоді як відповідачем визначені кредитним договором зобов'язання щодо повернення наданого кредиту не виконано, кредитні кошти у повному обсязі та у визнаний договором строк не повернуто.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ "Аванс Кредит" станом на 21.10.2024 сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором становить 38 354,20 грн., з яких: 14 725,00 грн. - основний борг, 19 879,20 грн. - заборгованість за процентами, 3 750,00 грн. - заборгованість по штрафних санкціях.
За перерахунком суду, суми заборгованості за основним боргом та процентами за вказаним договором є обґрунтованими та арифметично правильними.
Поряд з цим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.
Указом Президента України № 40/2026 від 12.01.2026 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 3 лютого 2026 року строком на 90 діб.
Оскільки укладений між боржником та ТОВ "Аванс Кредит" договір за своєю правовою природою є кредитним договором, відповідні правовідносини підпадають під регулювання пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.
З аналізу положень пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України можна дійти висновку про те, штраф, сплата якого передбачена договором, який нарахований в період воєнного стану за таким договором, підлягає списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відтак нарахований ТОВ "Аванс Кредит" штраф не може бути стягнутий з відповідача та підлягає списанню, позаяк період прострочення та нарахування неустойки припадає на період дії воєнного стану.
Аналогічна правова позиція щодо застосування пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладена в постанові Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 910/8349/22.
Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, 21.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аванс Кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія" Європейська агенція з повернення боргів" був укладений договір факторингу №21102024, за умовами якого ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" набуло право вимоги до боржника за договором про надання фінансового кредиту №43753-04/2024 від 25.04.2024.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
За приписами ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Судом встановлено, що на підставі договору факторингу № 21102024 від 21.10.2024 ТОВ "Аванс Кредит" відступило ТОВ "ФК" Європейська агенція з повернення боргів" право вимоги до відповідача за кредитним договором №43753-04/2024 від 25.04.2024 в сумі 38 354,20 грн., з яких: 14 725,00 грн. - основний борг, 19 879,20 грн. - заборгованість за процентами, 3 750,00 грн. - заборгованість по штрафних санкціях.
Однак, за встановлених судом обставин того, що нарахований ТОВ "Аванс Кредит" відповідачеві штраф за порушення ним зобов'язань за кредитним договором підлягав списанню, відповідно у нього були відсутні підстави для передачі за договором факторингу заборгованості за нарахованим та не списаним ним штрафом у розмірі 3 750,00 грн.
Суд має встановити обсяг дійсних переданих правонаступнику прав вимоги до боржника. При цьому оцінюючи обсяг переданих прав, слід врахувати загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам (аналогічний висновок зазначено у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 31/160(29/170(6/77-5/100), від 02.03.2021 у справі № 910/12257/13).
З урахуванням викладеного, дійсна вимога за вказаним договором, яку ТОВ "Аванс Кредит" могло передати ТОВ "ФК" Європейська агенція з повернення боргів" становить 34 604,20 грн., з яких: 14 725,00 грн. - основний борг, 19 879,20 грн. - заборгованість за процентами.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 34 604,20 грн., з яких: 14 725,00 грн. - основний борг, 19 879,20 грн. - заборгованість за процентами - підлягають задоволенню, тоді як вимога позивача про стягнення штрафу в сумі 3 750,00 грн. задоволенню не підлягає.
Суд відзначає, що відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин справи, які підтверджені належними доказами, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 2 731,94 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Паранька Івана Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2; ідентифікаційний код 35625014) 14 725,00 грн. - основного боргу за кредитом, 19 879,20 грн. - заборгованості за процентами за користування кредитом та 2 731,94 грн. - судових витрат по сплаті судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили через 20 днів після підписання повного тексту і в цей же строк може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду у встановленому порядку.
Повне рішення складено - 24.03.2026.
Суддя Н.М. Камша