ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
(додаткова)
23 березня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/5249/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву Фермерського господарства “Златов Ігор Васильович» про ухвалення додаткового рішення
при розгляді апеляційної скарги Фермерського господарства “Златов Ігор Васильович»
на рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2025 року, суддя в І інстанції Рога Н.В., повний текст якого складено 26.05.2025, в м. Одесі
у справі: №916/5249/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “АгроЛіга Хім»
до відповідача: Фермерського господарства “Златов Ігор Васильович»
про стягнення 943 000,52 грн
В листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю “АгроЛіга Хім» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фермерського господарства “Златов Ігор Васильович», в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 943 000,52 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.05.2025 у справі №916/5249/24 позовну заяву задоволено; стягнуто з Фермерського господарства “Златов Ігор Васильович» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АгроЛіга Хім» кошти у розмірі 943000 грн 52 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 145 грн 01 коп.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 у справі №916/5249/24 апеляційну скаргу Фермерського господарства “Златов Ігор Васильович»- задоволено; рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2025 у справі №916/5249/24 - скасовано; ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “АгроЛіга Хім» на користь Фермерського господарства “Златов Ігор Васильович» витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 16 974,01 грн.
11.02.2026 до суду апеляційної інстанції від Фермерського господарства “Златов Ігор Васильович» надійшла заява, в якій останнє просить ухвалити додаткове рішення у справі №916/5249/24, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АгроЛіга Хім» на користь Фермерського господарства “Златов Ігор Васильович» судові витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції - 80 000 грн та у суді апеляційної інстанції 40 000 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2026 у справі №916/5249/24 відкладено вирішення питання щодо подальшого руху заяви Фермерського господарства “Златов Ігор Васильович» про ухвалення додаткового рішення у справі №916/5249/24 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Одеської області; доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/5249/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
26.02.2026 матеріали справи №916/5249/24 надійшли на адресу суду.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 02.03.2026 прийнято до розгляду заяву Фермерського господарства “Златов Ігор Васильович» про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Фермерського господарства “Златов Ігор Васильович» на рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2025 у справі №916/5249/24; розгляд заяви представника Фермерського господарства “Златов Ігор Васильович» про ухвалення додаткового рішення вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
До суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “АгроЛіга Хім» надійшли заперечення на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення.
Позивач зазначає, що заявлений стороною Позивача розмір судових витрат є неспівмірним із виконаних адвокатом роботами (наданими послугами), часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. У зв'язку з неспівмірністю зі складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову, є всі підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 20000 грн, що буде частково співмірним з позицією відповідача щодо витрат на правничу допомогу позивача.
Розглянувши доводи та вимоги заяви про ухвалення додаткової постанови, судова колегія вважає, що вказана заява підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Разом з тим, ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Як вбачається з матеріалів справи, разом з першою заявою по суті - відзиві на позов відповідач на виконання п. 8 ч. 3 ст. 165 ЦПК України повідомив, що сторона Відповідача планує понести у суді першої інстанції лише витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 80 000 гривень. Інших судових витрат у суді першої інстанції, на момент подання відзиву, не вбачається. Відтак, орієнтовний розмір судовий витрат, які очікує понести сторона Відповідача у суді першої інстанції становить 80 000 гривень.
До відзиву було додано копію Договору про надання правової допомоги № 11/11/21 та Додаткову угоду № 23/12/2024 від 23 грудня 2024 року.
Відповідно до п. 1 Додаткової угоди вартість послуг (гонорар) адвокатського об'єднання за участь (представництво) Позивача в суді першої інстанції є фіксованою (незалежно від кількості здійснених адвокатом дій, обсягу наданих послуг, витраченого ним часу, кількості судових засідань, результатів розгляду справи тощо) та становить 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок.
Згідно з п. 2 Додаткової угоди Позивач протягом шести місяців після набрання законної сили остаточного судового рішення у справі зазначеній в п.1 цієї Угоди, зобов'язаний шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Адвокатського об'єднання або внесення готівкою в касу Адвокатського об'єднання у повному обсязі сплатити вартість послуг (гонорар) Адвокатського об'єднання, встановлену у п. 1 цієї додаткової угоди.
З протоколу судового засідання від 15.05.2025 вбачається, що представником відповідача було заявлено про стягнення витрат на правову допомогу з позивача.
Суд першої інстанції не вирішував питання стягнення витрат з Позивача, оскільки позов було задоволено в повному обсязі.
У першій заяві по суті в суді апеляційної інстанції - апеляційній скарзі відповідач на виконання п. 8 ч. 3 ст. 165 ЦПК України повідомив, що відповідно до п. 1 Додаткової угоди №23/12/2024 до Договору про надання правової допомоги № 11/11/21 від 11 листопада 2021 року вартість послуг (гонорар) адвокатського об'єднання за участь (представництво) Позивача в суді першої інстанції є фіксованою (незалежно від кількості здійснених адвокатом дій, обсягу наданих послуг, витраченого ним часу, кількості судових засідань, результатів розгляду справи тощо) та становить 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок. В суді апеляційної інстанції вартість послуг адвокатського об'єднання становить 40 000 гривень 00 копійок.
В 3 пункті прохальної частини апеляційної скарги зазначалось: «3. Стягнути з ТОВ «АгроЛіга Хім» на користь ФГ «Златов Ігор Васильович» судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу у судах першої та апеляційної інстанцій».
Стороною Відповідача були надані до судових дебатів в суді апеляційної інстанції документи, що підтверджували розмір витрат на правничу допомогу адвоката, які підлягали сплаті протягом 6 місяців після набрання законної сили остаточного судового рішення.
З протоколу судового засідання в суді апеляційної інстанції від 08.12.2025 вбачається, що представником відповідача було заявлено про стягнення витрат на правову допомогу з позивача.
Усі процесуальні дії у суді першої та апеляційної інстанції здійснювались адвокатом АО «Лєгіст» Мурашко І.С.
Проаналізувавши надані Товариством докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу на предмет їх відповідності критеріям визначення розміру витрат на правничу допомогу, враховуючи наявність договору, додаткових угод, актів про надання послуг та їх зміст, права та обов'язки за ними, порядку обчислення таких послуг, а також визначення розміру гонорару, у контексті статті 86 ГПК України з точки зору статей 73, 75-77 ГПК України, які підтверджують факт представлення інтересів відповідача адвокатом Мурашко І.С. як у суді першої інстанції так і на стадії апеляційного оскарження рішення, судова колегія враховує, що відповідно до п. 1 Додаткової угоди вартість послуг (гонорар) адвокатського об'єднання за участь (представництво) Позивача в суді першої інстанції є фіксованою (незалежно від кількості здійснених адвокатом дій, обсягу наданих послуг, витраченого ним часу, кількості судових засідань, результатів розгляду справи тощо).
А тому суд вважає, що відображена інформація в цих документах щодо характеру та обсягу фактично виконаної адвокатом робіт (наданих послуг) відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах судової справи, отже, відповідачем доведено факт понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.
Водночас апеляційний суд наголошує, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
За наслідками здійсненої оцінки розміру витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п'ятою статті 129 ГПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатами робіт, судова колегія доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на наступне.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України").
Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Суд апеляційної інстанції при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20.
Дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи, зважаючи на заперечення відповідача щодо стягнення таких витрат, суд вважає, що розмір заявлених витрат на правничу (правову) допомогу у сумі 80 000 грн (в суді першої інстанції) та 40 000 грн (в суді апеляційної інстанції неспівмірний, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, витрати у заявленому розмірі не мають характеру необхідних.
Її стягнення у повному обсязі призвело б до покладення на іншу сторону надмірного фінансового тягаря, який не відповідає фактичному обсягу здійсненої правничої допомоги.
Як вбачається із матеріалів справи, правова позиція відповідача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору двома судовими інстанціями.
Із заяв по суті представником відповідача додано до суду першої інстанції відзив та заперечення на відповідь на відзив, а також клопотання про призначення експертизи, в задоволені якого було відмовлено.
На переконання судової колегії, сума витрат на правничу допомогу, понесених позивачем в суді першої інстанції, складає 40 000 грн, як такі, що відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їх розміру.
Судова колегія зазначає, що із заяв по суті в суді апеляційної інстанції було подано один документ - апеляційну скаргу.
При цьому, зміст апеляційної скарги є аналогічним із змістом із відзивом та запереченнями на відповідь на відзив, наданого відповідачем в суді першої інстанції, тобто доводи відповідача не зумовили збільшення джерел правого регулювання спірних правовідносин, збільшення доказової бази та обставин, які входять до предмету доказування.
З матеріалів справи вбачається, що адвокат Мурашко І.С. в якості представника відповідача брав участь у розгляді даної справи місцевим господарським судом, відтак обізнаність адвоката щодо предмета спору, специфіки спірних правовідносин, судової практики у подібних правовідносинах, сталої правової позиції відповідача та ходу розгляду справи презюмується, у зв'язку з чим підготовка та подання апеляційної скарги не вимагали великого обсягу аналітичної та технічної роботи.
Правова позиція позивача також залишилась незмінною, у зв'язку з чим, з огляду на наявність вже готових напрацювань, була відсутня потреба у докладанні значних зусиль з витратою великих обсягів часу на повторне викладення вказаної інформації у вищенаведеному документі, тим більше, що кваліфікація спірних правовідносин та джерела їх правового регулювання вже були зазначені безпосередньо у рішенні місцевого господарського суду.
На переконання судової колегії, сума витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем в суді апеляційної інстанції, становить 20 000 грн, як такі, що відповідають критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їх розміру.
У договорі про надання правничої допомоги клієнт та адвокат вправі визначити розмір винагороди адвоката за надання клієнту юридичних послуг на власний розсуд. Проте, ці витрати не повинні бути непомірним тягарем для іншого учасника справи, який не є стороною цього договору.
Колегія суддів зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді, через призму критеріїв, встановлених частиною п'ятою статті 129 ГПК України, керуючись статтями 2, 80, 123, 126, 129 ГПК України, враховуючи відмову у задоволенні позову, складність справи, обсяг виконаних робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, беручи до уваги критерії пропорційності, справедливості, необхідності та розумності розміру таких витрат, суд дійшов висновку про необхідність покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем, у загальному розмірі 60 000 грн, (як складаються з витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем в суді першої інстанції у розмірі 40 000 грн та витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем в суді апеляційної інстанції в розмірі 20 000 грн, які є співрозмірними.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає заяву Фермерського господарства “Златов Ігор Васильович» про стягнення витрат на правничу допомогу такою, що потребує часткового задоволення з відмовою в іншій частині.
Керуючись статтями 126, 129, 244 ГПК України, суд
Заяву Фермерського господарства “Златов Ігор Васильович» про ухвалення додаткового рішення у справі №916/5249/24 - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АгроЛіга Хім» (25006, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Шевченка, 48, кв.4, код ЄДРПОУ 43653863) на користь Фермерського господарства “Златов Ігор Васильович» (68200, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н., смт. Сарата, вул. Промзона, буд. 4Б, код ЄДРПОУ 32446834) витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 40 000 грн та витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 20 000 грн.
В решті заяви відмовити.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді: Я.Ф. Савицький
Н.М. Принцевська