11.03.2026 Справа № 914/2890/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів Г.В. Орищин
Н.А. Галушко,
секретар судового засідання Постолатій В.Р.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Машінері Сервіс Україна б/н від 22.12.2025 (вх. № 01-05/3803/25 від 23.12.2025)
на рішення Господарського суду Львівської області від 27.11.2025 (Повне рішення складено 02.12.2025, суддя Стороженко О.Ф.)
у справі № 914/2890/25
за позовом: Центральної бази забезпечення і ремонту протитанкового озброєння, автомобільної та бронетанкової техніки Національної гвардії України
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Машінері Серві Україна»
про: стягнення грошових коштів у загальній сумі 47 192 071, 29грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Кудлай М.О.
від відповідача: не з'явився.
Центральна база забезпечення і ремонту протитанкового озброєння, автомобільної та бронетанкової техніки Національної гвардії України звернулась до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Машінері СервісУкраїна» про стягнення грошових коштів у загальній сумі 47 192 071, 29 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свого обов'язку щодо поставки товару. У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 39 944 891,27 грн, сплачену відповідно до пункту 6 Державного контракту № 2ДСК-2025 від 27.02.2025 з метою забезпечення виконання зобов'язання щодо поставки товарів оборонного призначення, яке відповідачем не виконано.
Разом з тим, позивачем нараховано пеню в сумі 1 647 212, 00 грн, згідно з умовами п.26 Контракту, за прострочення поставки (упродовж 06.08. 2025 - 14.09.2025); штраф в сумі 2 882 621, 02 грн, згідно з умовами п. 26 Контракту, за прострочення поставки понад 30 днів; відсотки у сумі 1 597 795, 60 грн, згідно з умовами п.29 Контракту, за користування коштами попередньої оплати (упродовж 06.08.-14.09.2025); відсотки (пеня) у сумі 1 119 551, 40 грн, нарахованих, згідно з умовами п.30 Контракту, за прострочення повернення коштів попередньої оплати (упродовж 13.08.-14.09.2025).
Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.11.2025 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАШІНЕРІ СЕРВІС Україна» на користь Центральної бази забезпечення і ремонту протитанкового озброєння, автомобільної та бронетанкової техніки Національної гвардії України: кошти в сумі 39 944 891, 27 грн для повернення отриманої попередньої оплати, пеню (за прострочення поставки) в сумі 1 647 212, 00 грн, штраф (за прострочення поставки понад 30 днів) у сумі 2 882 621, 02 грн, відсотки (за користування коштами попередньої оплати) в сумі 1 597 795, 60 грн та пеню (за прострочення повернення коштів попередньої оплати) в сумі 814 219, 15 грн, а також витрати на судовий збір у сумі 562 640, 87 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судом першої інстанції з матеріалів справи встановлено, що відповідач порушив умови Державного контракту, не здійснив поставку товару у визначений строк, не повідомив належним чином про обставини, які перешкоджають виконанню зобов'язання, та не повернув отриману попередню оплату.
У зв'язку з цим місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення суми попередньої оплати, пені та штрафу за прострочення поставки, а також процентів за користування коштами.
Водночас враховуючи встановлений судом факт помилковості визначення позивачем кінцевою датою виконання відповідачем грошового зобов'язання (з повернення отриманих коштів попередньої оплати) 12.08.2025 (а не 21.08.2025) та, відповідно - помилковість нарахування пені (за прострочення виконання грошового зобов'язання з повернення коштів попередньої оплати) упродовж 13.08.2025 - 21.08.2025, суд першої інстанції дійшов висновку, що належна сума пені за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання (упродовж 22.08. 14.09.2025) складає 814 219, 15 грн.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Львівської області від 27.11.2025, відповідачем через систему «Електронний суд» було подану апеляційну скаргу б/н від 22.12.2025 (вх. № 01-05/3803/25 від 23.12.2025), у якій скаржник просить оскаржуване рішення скасувати в частині позовних вимог щодо основного боргу, пені та штрафу з прийняттям в цій частині нового судове рішення, а саме: Відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення коштів в сумі 39 944 891,27 грн для повернення отриманої попередньої оплати та пені (за прострочення повернення коштів попередньої оплати) в сумі 814 219,15 грн. Позовні вимоги про стягнення пені (за прострочення поставки) в сумі 1 647 212,00 грн та штрафу (за прострочення поставки понад 30 днів) у сумі 2 882 621,02 грн задовольнити частково. Стягнути з Відповідача на користь Позивача пеню (за прострочення поставки) в сумі 164 721,20 грн та штрафу (за прострочення поставки понад 30 днів) у сумі 288 262,10 грн». В решті рішення Господарського суду Львівської області від 27.11.2025 року по справі № 914/2890/25 залишити без змін.
Апелянт зазначає, що отримана від позивача попередня оплата була повністю використана за цільовим призначенням шляхом перерахування іноземному постачальнику, а умовами договору передбачено обов'язок повернення лише невикористаної суми. Оскільки кошти використані, а договір не розірвано і він продовжує діяти, на переконання скаржника, обов'язок повернення попередньої оплати у нього не виник, а тому відсутні підстави для стягнення основного боргу.
З цих же підстав апелянт заперечує проти стягнення пені за прострочення повернення коштів, вказуючи, що така вимога є похідною від основного зобов'язання, яке, на його думку, відсутнє. Водночас апелянт не погоджується і з розміром нарахованих судом штрафних санкцій за прострочення поставки, зазначаючи, що місцевий суд не врахував можливість їх зменшення, їхню неспівмірність наслідкам порушення, відсутність доведених збитків у позивача, а також те, що позивач уже заявив до стягнення проценти за користування коштами, які компенсують наслідки прострочення.
Разом з тим, скаржник звертає увагу на порушення місцевим судом норм процесуального права, зокрема на безпідставну відмову у відкладенні підготовчого засідання, закриття підготовчого провадження без надання можливості відповідачу реалізувати право на захист, подати відзив і докази, що, на його думку, порушує принципи змагальності та рівності сторін і позбавило його можливості повноцінно брати участь у справі.
Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Львівської області без змін.
Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.
У судове засідання 11.03.2026 з?явився представник позивача, надав пояснення, проти задоволення апеляційної скарги заперечив.
У судове засідання 11.03.2026 представник відповідача явки уповноваженого представника не забезпечив, подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи колегія суддів вказує наступне.
Відповідно до ч.ч. 11. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для відкладення розгляду справи.
Згідно ухвали суду від 29.12.2025 явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась. Крім того, колегія суддів зазначає, що розгляд даної справи вже відкладався.
Відтак, колегією суддів надавався час учасникам судового провадження на надання усіх необхідних на їх думку документів та пояснень у справі. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність перенесення розгляду справи в силу положень чинного ГПК України.
Разом з тим, нормами чинного законодавства не передбачено жодного обмеження щодо кола представників юридичної особи. За неможливості представництва інтересів товариства, представляти інтереси учасника судового процесу може керівник або інша особа як з числа своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.
Колегія суддів враховує, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги та ухвалення законного і обґрунтованого рішення відповідно до вимог ст. 236 ГПК України.
При апеляційному розгляді даної справи колегія суддів також враховує положення ст. 129 Конституції України та ст. 2 ГПК України, відповідно до яких одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім
За таких обставин, з огляду на необхідність дотримання принципу розумності строків розгляду справи, а також те, що явка представників учасників справи судом не визнавалась обов'язковою, з урахуванням змісту ст.ст. 202, 216, 270 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 27.02.2025 Сторонами укладено Державний контракт (договір) №2ДСК-2025, умовами якого визначено:
-обов'язок відповідача (виконавця) здійснити поставку позивачу (замовнику) обумовлених товарів оборонного призначення у 5-місячний строк з моменту отримання попередньої оплати у сумі 39944891, 27 грн, що складає 97 відсотків від договірної ціни (п.1, 6, 14 Договору);
-обов'язок позивача здійснити попередню оплату товару в сумі 39944891,27 грн (п.6 Договору);
-обов'язок відповідача повідомити позивача про істотну зміну обставин чи виникнення обставин непереборної сили, що перешкоджають своєчасному виконанню обов'язку з поставки, не пізніше 10-ти календарних днів з моменту їх виникнення чи з моменту, коли стало відомо про їх настання, але не пізніше 10-ти днів до закінчення строку поставки (п.15, 31 Договору);
-обов'язок відповідача надати позивачу, разом із відповідним повідомленням, доказ виникнення обставин непереборної сили чи істотної зміни обставин (п.31, 32 Договору);
-обов'язок відповідача сплачувати позивачу, у випадку прострочення поставки, пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару, а за прострочення поставки понад 30 днів штраф у розмірі 7% від вартості такого товару (п.26 Договору);
-обов'язок відповідача сплачувати позивачу, згідно з нормами статей 536, 693 ЦК України, проценти за користування коштами попередньої оплати у розмірі 0,1% (від суми попередньої оплати) за період: від дня, коли товар мав бути переданий позивачу, до дня фактичної його передачі (п.29 Договору);
-обов'язок відповідача повернути, за вимогою позивача, невикористану суму попередньої оплати у разі прострочення поставки товару більше ніж на 7 календарних днів (підп.8 п.24 Договору);
-обов'язок відповідача сплатити пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з повернення коштів попередньої оплати у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (п.24 (підп.8), 30 Договору);
-обов'язок Сторін з укладення додаткової угоди про зміну строку поставки у випадку істотної зміни обставин, про яку повідомлено відповідачем у встановлений строк (п.15 Договору);
-обов'язок Сторін підтверджувати факт поставки підписанням акту приймання-передавання товару та видаткової накладної (п.16 Договору).
05.03.2025 позивачем, згідно з умовами п.6 Договору, сплачено відповідачу кошти попередньої оплати в сумі 39944891, 27 грн, що підтверджується Платіжною інструкцією.
Відповідно до умов п.14 Договору, 5-місячний строк поставки тривав до 05.08.2025 (включено).
Відповідач не виконав обов'язку з поставки товару і не повідомив позивача у строк, визначений умовами п.15, 31 Договору, про виникнення обставин непереборної сили чи істотну зміну обставин, що перешкоджають належному (своєчасному) виконанню зобов'язання з поставки і, відповідно, - не надав у встановлений строк доказу виникнення таких обставин.
Крім цього, відповідач не надсилав позивачу пропозиції про внесення змін до Договору стосовно продовження строку поставки.
Невчиння відповідачем усіх зазначених дій унеможливило укладення Сторонами додаткової угоди про внесення змін до Договору стосовно продовження строку поставки товару, тому визначений умовами п.14 Договору строк поставки (до 05.08.2025) залишився незмінним.
Підстави, передбачені умовами п.31 Договору, для звільнення Товариства від відповідальності за непоставку товару відсутні, так як відповідач не виконав умов п.15, 31 Договору: не повідомив позивача у встановлений строк про виникнення певних обставин та не надав (у встановлений строк) належного доказу.
Надіслання відповідачем Листа від 29.07.2025 (який отримано позивачем 01.08.2025) із повідомленням про виникнення певних обставин, що перешкоджають своєчасній поставці товару, здійснено без дотримання 10-денного строку, встановленого умовами п.15, 31 Договору, та без надання належного доказу стосовно виникнення зазначених обставин.
Тому факт надіслання відповідачем вказаного Листа (від 29.07.2025) не породжує жодних юридичних наслідків.
Позивач, враховуючи закінчення 05.08.2025 строку поставки, надіслав відповідачу 07.08.2025 вимогу про повернення коштів попередньої оплати у разі прострочення поставки більше ніж на 7 днів (до 12.08.2025 включно).
Зазначену вимогу отримано відповідачем 14.08.2025.
Відповідачем не виконано визначеного умовою п.24 (підп.8) Договору та нормою ст.693 (ч.2) ЦК України грошового зобов'язання з повернення коштів попередньої оплати після 12.08.2025.
Враховуючи відсутність факту погодження Сторонами, умовами Договору, строку повернення Відповідачем, за вимогою позивача, коштів попередньої оплати, такий строк визначається нормою ч.2 ст.530 ЦК України, якою встановлено обов'язок боржника з виконання обов'язку у 7-денний строк від дня пред'явлення Вимоги.
Оскільки Вимогу позивача (від 07.08.2025) отримано відповідачем 14.08.2025, визначений нормою ч.2 ст.530 ЦК України 7-денний строк на виконання відповідачем зобов'язання з повернення коштів розпочався 15.08.2025 та тривав до 21.08.2025 (включно).
Щодо доводів апелянта про те, що оскільки він перерахував 39 944 891,27 грн польському постачальнику SOLIMAR Sp.z.o.o., ці кошти є «використаними», а тому обов'язок їх повернення не виник, колегія суддів вказує наступне.
Відповідно до підпункту 8 пункту 24 Державного контракту № 2ДСК-2025 від 27.02.2025 у разі прострочення поставки товарів на строк більше 7 (семи) календарних днів з дати закінчення строку попередньої оплати або зазначених у специфікації строків/терміну поставки Товарів виконавець зобов'язаний повернути за письмовою вимогою замовника отриману попередню оплату за Товари, поставку яких прострочено.
Дана умова Контракту прямо кореспондується з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Право позивача вимагати повернення грошей виникло внаслідок самого факту прострочення поставки техніки. Розрахунки відповідача з третіми особами (SOLIMAR) є виключно комерційним ризиком виконавця, який не може перекладатися на позивача.
Відтак, оскільки відповідач не виконав обов'язку з повернення коштів попередньої оплати до 21.08.2025, з 22.08.2025 виникло прострочення виконання вказаного грошового зобов'язання.
Грошове зобов'язання не виконано відповідачем і на даний час.
Невиконання відповідачем обов'язку з поставки товару зумовлює виникнення у нього, згідно з умовами п.26 Договору та нормами статей 546-551, 611 ЦК України, обов'язку зі сплати Позивачу:
-пені в розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару (41180300, 28 грн) за кожен день прострочення з 06.08.2025 до 14.09.2025, сума якої складає 1647212,00грн;
-штрафу в розмірі 7% від вартості непоставленого товару (41180300, 28 грн) за прострочення поставки понад 30 днів, сума якого складає 2882621,02грн.
Невиконання відповідачем умов п.29 Договору та норм статей 536, 693 (ч.3) ЦК України стосовно сплати процентів у розмірі 0,1% від суми попередньої оплати за користування коштами попередньої оплати, починаючи від дня (06.08.2025), наступного за останнім днем строку поставки, зумовлює обґрунтованість вимоги позивача про стягнення зазначених процентів за період з 06.08.2025 до 14.09.2025 (включно) в сумі 1597795, 60 грн.
Згідно з умовами п.24 (підп.8), 30 Договору та нормою ст.693 ЦК України, невиконання відповідачем грошового зобов'язання з повернення, після 12.08.2025 (і до 21.08.2025), коштів попередньої оплати в сумі 39944891, 27 грн зумовлює обґрунтованість вимог позивача про:
-стягнення зазначених коштів;
-стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання з повернення коштів попередньої оплати, розмір якої складає подвійну облікову ставку Національного банку України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що враховуючи встановлений факт помилковості визначення позивачем кінцевою датою виконання відповідачем грошового зобов'язання (з повернення отриманих коштів попередньої оплати) 12.08.2025 (а не 21.08.2025) та, відповідно, - помилковість нарахування пені (за прострочення виконання грошового зобов'язання з повернення коштів попередньої оплати) упродовж 13.08.-21.08.2025, належна сума пені за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання (упродовж 22.08. 14.09.2025) складає 814219, 15грн.
Разом з тим, щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції порушив принцип змагальності, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач мав достатньо часу для залучення у справу адвоката та не надав доказів наявності об'єктивних обставин, які б свідчили про наявність перешкод у реалізації свого права на отримання правової допомоги. Крім того, не скористався своїм правом самопредставництва без будь яких пояснень.
За таких обставин колегія суддів зазначає, що відсутні підстави вважати, що судом порушений принцип змагальності.
Окрім того, щодо подання апелянтом нових доказів, колегія суддів вказує наступне.
Одночасно з апеляційною скаргою відповідачем подані документи (нові докази), на яких значною мірою ґрунтується правова позиція скаржника.
Однак, в порушення вимог ГПК України апеляційна скарга не містить відомостей щодо неможливості їх подання до суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 269 ГПК України, апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, але докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються лише у виняткових випадках. Винятковий випадок - якщо апелянт доведе неможливість їх подання раніше з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів із порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №910/11152/19, від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 28.07.2020 у справі №904/2104/19, від 03.09.2024 у справі №903/753/22, від 10.09.2025 у справі №906/127/24. Оскільки
Відповідачем не зазначені обставини виняткового випадку, відтак подані ним докази залишаються колегією суддів без дослідження та надання оцінки по суті їх змісту.
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 27.11.2025 у справі №914/2890/25.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Машінері Сервіс Україна» б/н від 22.12.2025 (вх. № 01-05/3803/25 від 23.12.2025) залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Львівської області від 27.11.2025 у справі №914/2890/25 залишити без змін.
3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя Г.В. Орищин
Суддя Н.А. Галушко