Справа № 636/5089/25 Головуючий І-ї інстанції - Бунін Є.О.
Провадження № 33/818/271/26
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
18 березня 2026 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Гєрцика Р.В.
секретаря судового засідання Костенко Ю.С.
за участю захисника Кубая Ю.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу захисника Кубая Ю.М. на постанову судді Чугуївського міського суду Харківської області від 01 жовтня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 -
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Згідно постанови судді, 31 травня 2025 року о 20 год. 15 хв. за адресою: вул. Гвардійська буд. 4 м. Чугуїв Харківської області, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Нісан Кінг Каб, д.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу, а також у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Постановою судді Чугуївського міського суду Харківської області від 01 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник Кубай Ю.М. проситьпостанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що відеозаписом події не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 спірним транспортним засобом, а тому вважає, що у даному випадку відсутня об'єктивна сторона правопорушення.
Також, вказує, що огляд ОСОБА_1 як військовослужбовця мав бути проведений за процедурою у відповідності до вимог ст.266-1 КУпАП, а не у загальному порядку. Зазначає, що на місце події інспекторами патрульної поліції були викликані співробітники ВСП, які не виявили у ОСОБА_1 жодних ознак алкогольного сп'янініння. Натомість, поліцейськими все одно було складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП та навмисно видалено відеозаписи, якими зафіксовано прибуття співробітників ВСП.
Мотиви суду
Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводи захисника Кубая Ю.М. на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, п.2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність ст.130 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, судовим розглядом встановлено, що 31 травня 2025 року о 20 год. 15 хв. за адресою: вул. Гвардійська буд. 4 м. Чугуїв Харківської області, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Нісан Кінг Каб, д.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу, а також у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився.
Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №347471 від 31.05.2025 року.
До того ж, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , крім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:
- оглянутими відомостями відеозапису із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким огляду, згідно якого огляд ОСОБА_1 у зв'язку з виявленими ознаками (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння пальців рук) на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер Алкоест 6820» проведений не був за відмовою ОСОБА_1 ;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 31.05.2025 року, згідно якого огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння у зв'язку з виявленими ознаками (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння пальців рук) у Чугуївській ЦРЛ ім.Кононенка не проводився за відмовою ОСОБА_1 ;
- рапортом інспектора ВРПП Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Кравченко А. від 31.05.2025 року щодо події, зокрема, з зазначенням обставин та місця зупинки транспортного засобу, а також підстав для складання протоколу про адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 .
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Апеляційний суд приймає до уваги, що апелянт не спростовує сам факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем за вказаних у протоколі обставин, слід зазначити наступне.
Згідно відеозапису події, на окремому його файлі зафіксований рух автомобіля Нісан Кінг Каб, д.н. НОМЕР_1 .
Відповідно до рапорту інспектора ВРПП Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Кравченко А. від 31.05.2025 року убачається, що автомобіль Нісан Кінг Каб, д.н. НОМЕР_1 , був зупинений співробітниками поліції по вул. Гвардійська буд. 4 м. Чугуїв Харківської області за порушення вимог ПДР України, а саме - проїзд по дорозі з одностороннім рухом. При зупинці ТЗ особу водія було встановлено як ОСОБА_1 . (а.с. 2)
Іншим відеозаписом події з боді-камер поліції відображені події після зупинки спірного ТЗ, з якого убачається, що біля автомобіля Нісан Кінг Каб, д.н. НОМЕР_1 , перебуває троє чоловіків у військовій формі. Під час спілкування з ОСОБА_1 , у якого були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, останньому було запропоновано пройти відповідний огляд - як на місці зупинки ТЗ, так і у медичному закладі, від якого ОСОБА_1 відмовився. При цьому, свою відмову він обумовлював виключно тим, що це не потрібно, оскільки алкоголь він не вживав. Жодних заперечень щодо керування ним автомобілем ОСОБА_1 не висловлював.
Крім того, під час процедури складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці події з'явився чоловік у цивільному одязі, який зазначив, що він є товаришем пасажирів спірного авто та також служить. Водночас, він категорично почав заперечувати проти складення протоколу та в процесі спілкування запитав, хто саме був за кермом, на що ОСОБА_1 самостійно зазначив, що автомобілем керував саме він.
Також, апеляційний суд враховує, що протокол про адміністративне правопорушення підписаний ОСОБА_1 власноруч без будь-яких зауважень, а від надання письмових пояснень по суті інкримінованого йому правопорушення, зокрема, щодо не керування ним авто, ОСОБА_1 відмовився, що також відображено у складеному протоколі. (а.с.1)
Зважаючи на викладене, з урахуванням даних відеозапису, апеляційний суд критично оцінює доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем та розцінює їх як спробу останнього уникнути адміністративної відповідальності, в той час як зібрані у справі докази у своїй сукупності свідчать про те, що такі доводи адвоката є безпідставними.
Посилання апелянта на те, що огляд ОСОБА_1 як військовослужбовця мав бути проведений у відповідності до вимог ст.266-1 КУпАП, а не у загальному порядку, також не є слушними з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.266-1 КУпАП, огляд військовослужбовців Збройних Сил Українина стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння,щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Також, відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Згідно відеозапису події убачається, що ОСОБА_1 дійсно повідомив, що є військовослужбовцем, що відображено і в матеріалах справи, зокрема, протоколі про адміністративне правопорушення та рапорті інспектора ВРПП Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Кравченка А. від 31.05.2025 року.
Водночас, під час спілкування із співробітниками поліції, ані сам ОСОБА_1 , ані його товариші, які перебували разом з ним у спірному автомобілі, не вказували що на той момент виконували будь-які обов'язки військової служби та не вимагали виклику на місце події співробітників ВСП.
Крім того, в процесі спілкування з інспектором поліції Кравченком А., після відмови ОСОБА_1 від запропонованого поліцейським огляду на стан алкогольного сп'яніння, один із пасажирів спірного автомобіля зізнався, що перед цим вони випивали (пиво).
Додану до апеляційної скарги копію посвідчення офіцера серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 , згідно якого він перебуває на службі у ЗСУ на посаді командира взводу ВП, роти ВП, ВЧ НОМЕР_3 з 20.06.2022 року апеляційний суд приймає до уваги. Водночас, зазначений документ не дає можливості достеменно встановити, що на час подій, що мали місце 31.05.2025 року ОСОБА_1 виконував будь-які службові обов'язки, Будь-яких інших документів, які б беззаперечно підтверджували, що на час вчинення цього адміністративного правопорушення ОСОБА_1 виконував обов'язки військової служби стороною захисту не надано, а матеріали справи їх не містять.
З огляду на викладене, можна зробити цілком обґрунтований висновок, що ОСОБА_1 перебував поза межами території будь-якої військової частини та не виконував в той час жодних військових обов'язків, а тому на той момент у працівників поліції існувала обгрунтована презумпція для застосування саме загальної процедури огляду, передбаченої ст.266 КУпАП.
Також, за змістом ч.1 ст.15 КУпАП передбачено, що військовослужбовці, за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Крім того, всупереч доводів захисника, слід зауважити, що виклик на місце події співробітників ВСП (Військової служби правопорядку) не є перешкодою для складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП поліцейськими. Інспектори патрульної поліції мають право оформити протокол про адміністративне правопорушення, оскільки військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах, а зафіксувати порушення ПДР - прямий обов'язок поліції.
Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП, дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.
Однак, як було встановлено, дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку, передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися. Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб'єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.
За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладені обставини, на момент висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного огляду у встановленому законом порядку, у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що доказів які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді, а тому підстав для скасування постанови судді та закриття справи, як на тому наполягає апелянт, апеляційний суд не вбачає.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія НОМЕР_4 , тобто, ним було складено іспит на знання вимог ПДР України. За таких обставин, апеляційний суд вбачає, що відмова від проходження огляду на стан сп'яніння на вимогу працівника поліції є свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП
Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров'я його учасників.
Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень, відповідає вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргузахисника Кубая Ю.М. залишити без задоволення.
Постанову суддіЧугуївського міського суду Харківської області від 01 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В. Гєрцик