Справа № 2-90/09
28 травня 2009 року Голосіївський районний суд м. Києва
в складі: головуючого - судді Горбань Н.І.
при секретарі Никончук І.В., Ліжевській Т.О.,
ОСОБА_1, ОСОБА_2
з участю адвоката ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ВГІРФО Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві, ВГІРФО Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві про визнання частково недійсними договорів купівлі-продажу квартир в частині покупця, визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування реєстрації, виселення та позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_8 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про визнання права власності, -
У січні 2004р. ОСОБА_4 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що він є засновником та генеральним директором ТОВ "Перша інвестиційна група" та головою наглядової ради ЗАТ взаємного страхування "Наша справа ". З метою збільшення статутного фонду засновниками товариств і акціонерами було прийнято рішення про придбання позивачем квартир для внесення їх до статутного фонду страхової компанії для збереження співвідношення часток у капіталі між засновниками та для найбільш ефективного використання даного активу, за погодженням з іншими засновниками він надав доручення ОСОБА_5, який на той час працював водієм компанії, щоб той оформив на своє ім'я договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. За домовленістю з ОСОБА_5 після оформлення вказаного договору він повинен надати йому довіреність на право управління та розпоряджання цим майном.
28 жовтня 2000р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 укладено договір про надання інформаційно-правових послуг з питань придбання цієї квартири, згідно якого він передав останньому в якості завдатку суму, еквівалентну 2000 доларів США, та повідомив, що квартира за його дорученням буде тимчасово оформлена на ОСОБА_5 При цьому між ним та ОСОБА_7 досягнута домовленість про розрахунок за цю квартиру з частковою відстрочкою платежу, про що складено розписку.
16 листопада 2000р. укладено договір купівлі-продажу, в якому покупцем квартири АДРЕСА_1 зазначено ОСОБА_5
18 травня 2000р. ОСОБА_5 за його дорученням уклав договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, за яким сплатив ОСОБА_6 106000 грн. В подальшому ОСОБА_5 видав на його ім'я доручення на право управління та розпоряджання спірними квартирами. Так як він є власником зазначених квартир, а ОСОБА_5 не належним чином виконав договір доручення, незаконно привласнивши ці квартири, просив визнати недійсними у частині покупця договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3.
Позивачем неодноразово уточнювалися позовні вимоги і остаточно 21.04.2009р. з врахуванням нових обставин представник позивача просить суд визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, укладений 18.05.2000р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9., зареєстрований в реєстрі за номером № 3161, та договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 16.11.2000р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрований в реєстрі за номером № 7156, недійсними в частині покупця, визнавши покупцем на ці квартири за вказаними договорами ОСОБА_4 Визнати також недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 11.01.2007р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстрований в реєстрі за номером № 34, з моменту його укладення. Визнати за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_3 та на квартиру АДРЕСА_1.
Витребувати на користь ОСОБА_4 з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_3 та ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_1.
Виселити ОСОБА_5 та всіх інших, пов'язаних з ним осіб, з квартири АДРЕСА_3, а також ОСОБА_8 та всіх інших, пов'язаних з нею осіб, з квартири АДРЕСА_1.
Зобов'язати ВГІРФО Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві зняти ОСОБА_5 з реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_3 та ВГІРФО Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві зняти ОСОБА_8 з реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_1.
Зазначив, що з 1998р. позивач є засновником та генеральним директором ТОВ «Перша інвестиційна група», а також засновником та Головою наглядової ради З AT взаємного страхування «Наша справа ». Основною проблемою для розвитку фінансово-інвестиційної справи є постійні зміни вимог щодо збільшення розмірів статутного фонду таких підприємств. Законодавство встановлює ці вимоги в євро, а гривня протягом 1998-1999р.р. девальвувала майже удвічі. Первинний капітал підприємств перетворився з необхідного у 110000 євро на 44000 євро.
Протягом 1999-2000р.р. позивач шукав можливість придбати нерухомість для поповнення статутних фондів. За погодженням із засновниками цих підприємств та їх акціонерами було прийнято рішення про придбання квартири АДРЕСА_1 для внесення до статутного фонду страхової компанії.
Щоб не порушити співвідношення часток у капіталах між засновниками та найбільш ефективного використання даного активу, за погодженням з іншими засновниками позивач надав доручення співробітнику ТОВ «ШГ» ОСОБА_5 на оформлення на його ім'я договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Згідно домовленості ОСОБА_5 повинен був надати належним чином оформлену на ім'я позивача довіреність на право управління та розпоряджання цим майном.
ОСОБА_5 був прийнятий на роботу спочатку на посаду водія з 19.01.2000р., а з 6.03.2000р. його було призначено на посаду помічника Генерального директора підприємства. Він користувався на роботі довірою, представляв інтереси підприємства в органах влади, НБУ, податкових органах, виконував технічну роботу по реєстрації змін і доповнень до статутних документів компанії, по реєстрації нової емісії акцій ЗАТ «Наша справа », постійного представництва інвестиційного банку «ТРАСТ». 18.05.2000р. за дорученням та за кошти ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_5 був оформлений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, яка була придбана в ОСОБА_6, за яку позивачем особисто сплачено їй 106000 грн.
28.10.2000р. між позивачем та ріелтерською фірмою «АЙРИС», від імені якої діяв її генеральний директор Волков О.О., а також з продавцем ОСОБА_7 було укладено трьохсторонню угоду - договір б/н про надання інформаційно-правових послуг по придбанню квартири АДРЕСА_1 у її власника ОСОБА_7 Відповідно до умов договору позивач, як майбутній фактичний власник квартири та фактичний її покупець, обумовив з продавцем всі суттєві умови майбутнього договору купівлі-продажу квартири, зокрема, предмет, ціну та строк його укладення, а також в цей же день передав продавцю ОСОБА_7 у якості завдатку свої особисті кошти в сумі 10600 грн., що було еквівалентно 2000 доларів США. При цьому позивач повідомив представника фірми та продавця, що квартира за його дорученням буде тимчасово оформлена на іншу особу - працівника компанії ОСОБА_5
Між позивачем та продавцем ОСОБА_7 була досягнута домовленість; що на момент підписання договору купівлі-продажу квартири частина суми у розмірі 132000 грн., що на той час було еквівалентно 25000 доларів США, буде сплачена позивачем продавцю з розстрочкою платежу на З роки, тобто до 16.11.2003р., про що ОСОБА_7 позивачем була видана боргова розписка на вказану суму, а решта суми в розмірі 318000 грн., що на той час було еквівалентно 60000 доларів США, буде сплачена в день підписання договору купівлі-продажу.
16.11.2000р. в нотаріальній конторі приватного нотаріуса ОСОБА_10 було підписано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, в якому покупцем квартири значився ОСОБА_5 Після підписання договору купівлі-продажу та передачі позивачем грошей продавцю саме позивачу, а не ОСОБА_5 було вручено нотаріусом ОСОБА_10 оригінал договору купівлі-продажу, який в подальшому зберігався у сейфі позивача в офісі компанії. ОСОБА_5 ніколи не звертався до позивача з вимогою надати йому оригінал цього договору, що підтверджує, що саме позивач був власником вказаної квартири.
Ніяких сумнівів щодо порядності та чесності ОСОБА_5 на той час у позивача не виникало.
4.12.2000р. за вказівкою позивача ОСОБА_5 оформив на його ім'я нотаріально досвідчену довіреність з правом управління та розпорядження спірними квартирами № 21 та № 30 строком на три роки, згідно якого ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_4 управляти та розпоряджатися двома спірними квартирами; вносити необхідні платежі; представляти інтереси ОСОБА_5 в будь-яких установах чи підприємствах незалежно від форми власності та підпорядкування, в тому числі в житлово-комунальних органах, технічної інвентаризації, нотаріату з питань оформлення, отримання довідки про відсутність заборони (арешту) та посвідчення договорів, органах внутрішніх справ; при необхідності продати, обміняти, заставити або подарувати квартири за ціною і на умовах на свій розсуд; подавати заяви до відповідних установ, отримувати необхідні довідки та документи, в тому числі довідки-характеристики БТІ; підписувати договори купівлі-продажу, міни, дарування, застави; одержати гроші за відчужені квартири; виконувати інші дії, пов'язані з цим дорученням.
Вказане доручення не містило будь-яких обмежень чи застережень щодо правомочностей позивача управляти та розпоряджатися спірними квартирами, тобто надавало йому право вчиняти будь-які дії та правочини з цими квартирами на правах фактичного власника.
Це доручення також стало документальним оформленням дійсних намірів та домовленостей між позивачем та ОСОБА_5, які були досягнуті між ними до придбання спірних квартир.
Позивач здійснював права та обов'язки власника спірних квартир, зокрема: за власні кошти відремонтував та обладнав квартиру АДРЕСА_3. Через його співробітника ОСОБА_14 була найнята ремонтно-будівельна бригада, роботу якої позивач оплатив власними коштами. В цю ж квартиру за допомогою ОСОБА_14 були придбані меблі, кухня, холодильник, кухонна плита, витяжка, замінена вся сантехніка. Співробітникам ТОВ «ШГ» було відомо, що позивач має намір подарувати цю квартиру дочці на час її повноліття.
В квартирі АДРЕСА_1 протягом 2001р. за допомогою співробітників позивача за кошти ТОВ «ГПГ» було зроблено ремонт з вирівнюванням стін, стелі, замінено покриття підлоги. В ній встановлено 4 кондиціонери фірми «Панасонік», офісну міні-АТС «Панасонік Кх-ТА 616 RU", вмонтований відеотелефон та придбано і встановлено кухонні гарнітури "Рондо", "Луїза", а також закуплено та завезено стіл, стільці, диван, стелажі та інше, на що ТОВ "ШГ" було витрачено 100000 грн., про що також відомо ОСОБА_5 Комунальні послуги оплачувалися не ОСОБА_5, а ОСОБА_4
Крім того, квартира АДРЕСА_1 надавалася в оренду ЗАТ взаємного страхування "Наша справа ", ПП "Диджитал ФК", СПД "ОСОБА_12" та ТОВ "Інтайм-плюс", назва якого була змінена на ТОВ "Будинок сувенірів". Орендна плата сплачувалася та використовувалася за вказівкою позивача. Починаючи з червня 2003р. ОСОБА_5 почав привласнювати орендну плату, яка вносилася від імені ТОВ "Будинок сувенірів" у співвідношенні 50 % від орендної плати на картковий рахунок в АКБ "Надра", який було відкрито на ім'я ОСОБА_5, та 50 % готівкою.
Квартиру АДРЕСА_3, яку він придбав для дочки на час її повноліття, яке наступало у 2004р., позивач дозволив займати ОСОБА_5 та прописатися в ній для виконання функцій квартиронаймача, при цьому він, як власник, залишав за собою право управляти та розпоряджатися майном, згідно доручення від імені відповідача від 4.12.2000р.
На початку листопада 2003р. ОСОБА_4 прибув до нотаріальної контори в приміщенні Київського міського БТІ та пред'явив свою довіреність нотаріусу ОСОБА_13, яка повідомила його, що згідно даних Єдиного реєстру довіреностей вказане доручення скасовано ОСОБА_5 ще 24 січня 2001р.
Згідно ст. 70 ЦК України (в редакції 1963р.) особа, яка видала довіреність, зобов'язана сповістити про її скасування (п. 2 ст. 69 цього Кодексу) особу, якій довіреність видана, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими видана довіреність.
Всупереч вимогам Закону ОСОБА_5 не повідомив позивача про скасування довіреності, виданої ним 4.12.2000р., а також не повідомив і партнерів та відповідальних працівників компанії, для якої питання внесення квартири до статутного фонду стало питанням виживання; не повідомив всіх орендарів, з якими укладалися угоди оренди; не цікавився, чи не укладено позивачем на той час будь-яких договорів щодо цих квартир.
В порушення ч. 3 ст. 70 ЦК України (в редакції 1963р.) ОСОБА_5 був зобов'язаний висунути до позивача вимогу про повернення доручення від 4.12.2000р. Такі дії він мав вчинити негайно, ще у 2001р., але не зробив цього, а став привласнювати орендну плату та перешкоджати внесенню зазначеної квартири до статутного фонду компанії.
Такі дії з боку відповідача свідчать про те, що він свідомо вводив позивача в оману, щоб той не міг скористатися дорученням в разі необхідності, зберігаючи при цьому з ним нормальні стосунки.
З метою уникнення відповідальності 15.08.2003р. ОСОБА_5 видав нове доручення позивачу, яке посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_15 та зареєстроване в реєстрі за № 4250, на право користування з правом здачі в оренду, укладення від його імені договорів оренди, тощо лише на квартиру АДРЕСА_1 на З роки до 2006р. Друге доручення також було скасовано відповідачем без повідомлення позивача.
Оскільки позивачем було особисто внесено продавцям спірних квартир грошові кошти, то він є законним власником цих квартир, а ОСОБА_5 за дорученням компанії був зобов'язаний лише оформити угоду від 16.11.2000р. та за особистим дорученням позивача угоду від 18.05.2000р. на себе та видати на ім'я позивача відповідні нотаріально завірені доручення з правом управління і розпорядження цим майном.
5.11.2003р. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України склала акт перевірки дотримання повноти та достовірності формування статутного фонду ЗАТ взаємного страхування «Наша справа », із змісту якого вбачається, що відповідальним за фінансово-господарську діяльність компанії на момент перевірки є в. о. голови правління ОСОБА_5, призначений наказом № 13-10-03-01 від 13.10.2003р. В акті також зазначено, що фактичною адресою компанії є м. Київ, вул. Саксаганського. 112-6, кв. 21. Цей акт отримано відповідачем 11.11.2003р.
6.11.2003р. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України прийняла рішення № 214-л «Про зупинення дії ліцензій на здійснення страхової діяльності», яким зупинила дію ліцензій на здійснення страхової діяльності в повному обсязі компанії позивача, яка внаслідок незаконних дій відповідача ОСОБА_5 залишилася з незакритою емісією акцій 2-ї емісії і не може відновити свою діяльність. Незаконні дії ОСОБА_5 роблять неможливим здійснення позивачем права власності, а саме: неможливість використання цього майна для внесення його до статутного фонду ВАТ ВС «Наша справа ».
Після скасування ОСОБА_5 доручення, яке він видав позивачу 4.12.2000р, позивач зрозумів, що його майно привласнено відповідачем, у зв'язку з чим у січні 2004р. він звернувся з позовом до суду.
Вважає, що строк позовної давності слід обчислювати з початку листопада 2003р., коли позивачеві стало відомо від приватного нотаріуса ОСОБА_13 про скасування ОСОБА_5 доручення.
Насправді спірні квартири були придбані для позивача та за його власні кошти, тому договори купівлі-продажу спірних квартир в частині, що стосується покупця, є удаваними угодами в частині покупця, і в цій частині повинні бути визнані недійсними із застосуванням правил, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі, відповідно до ч. 2 ст. 58 ЦК України (в редакції 1963р.).
Згідно ст. 60 ЦК України (в редакції 1963р.) недійсні частини угоди не тягнуть за собою недійсності інших її частин, оскільки можна припустити, що угода була б укладена і без включення недійсної її частини.
За таких обставин недійсність в частині угоди не тягне за собою недійсності інших її частин, тому за позивачем слід визнати право власності на спірні квартири, як за покупцем за вказаними договорами.
Позивачеві стало відомо, що ОСОБА_5 продав ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 11.01.2007р. та посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_11, зареєстрованого в реєстрі за № 34.
Вважає, що зазначений договір купівлі-продажу слід визнати недійсним повністю, оскільки його укладено з порушенням діючого законодавства України.
Згідно вимог ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару, а ст. 659 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування, тощо).
В п. 3.1 договору купівлі-продажу квартири від 11.01.2007р., зазначено, що продавець свідчить, що відчужувана квартира в спорі (в тому числі у судовому спорі) не перебуває. Відповідач умисно вказав неправдиві дані, оскільки йому достовірно було відомо про існування спору з позивачем та про призначення на 18.01.2007р. Апеляційним судом м. Києва розгляду апеляційної скарги позивача. Відповідачка могла знати і знала, що продавець ОСОБА_5не мав безумовного права на продаж цієї квартири, оскільки мала можливість перевірити наявність судового спору щодо цієї квартири, який триває з січня 2004р. Підставами для такого твердження є наявність напису «дублікат, що має силу оригіналу» на примірнику договору купівлі-продажу, що був наданий ОСОБА_5 при посвідченні угоди; наявність запису про реєстрацію дубліката документа 13.04.2005р., а саме: договору купівлі-продажу від 16.11.2000р., у витязі про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів, зробленому приватним нотаріусом ОСОБА_11 11.01.2007р. о 16-23 год., тобто за дві години до вчинення оспорюваного правочину; наявність вільного доступу до судових рішень у відповідності до Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005р.
Вважає, що дії відповідачів повинні бути спрямовані саме на настання реальних прав та обов'язків за договором купівлі-продажу від 11.01.2007р., а не намагання ухилитися від цивільно-правової відповідальності та позбавити позивача його законного права на квартиру АДРЕСА_1.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним, тому спірні квартири, які перебувають у чужому незаконному володінні відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_8 повинні бути витребувані з такого володіння на користь відповідача.
В судовому засіданні представник позивача просить задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Позов третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_8, в подальшому відповідачки по справі, не визнає, вважає, що він не відповідає фактичним обставинам, та просить відмовити в його задоволенні.
Відповідач ОСОБА_5 позов не визнав. Пояснив суду, що в грудні 1999р. став працювати водієм у ОСОБА_4, стосунки з яким були, як підлеглого з керівником. В травні 2000р. за власні кошти (заощадження в розмірі 20000 доларів США) придбав квартиру АДРЕСА_3, зареєстрував її в БТІ та купив меблі. Кошти він передавав особисто продавцю ОСОБА_6 у нотаріуса ОСОБА_9 Ремонт в квартирі було зроблено також за його кошти, але відсутні документи. Він також сплачує комунальні послуги. До придбання цієї квартири він проживав з батьками. Через 3-4 місяці його перевели на посаду помічника Генерального директора. 16.11.2000р. він придбав квартиру АДРЕСА_1 за кошти ОСОБА_22 який позичив йому 80000 доларів США. Він познайомився з ним на початку 2000р., ОСОБА_22 хотів працювати в Україні, тому необхідно було придбати квартиру для офісу. Пошуком квартири займалася фірма "Айріс". З продавцем ОСОБА_7 за цю квартиру він розраховувався в гривнях в нотаріальній конторі на вул. Тарасівській в м. Києві. Після купівлі квартири ОСОБА_22 до України не приїздив. Вказану квартиру він здавав в оренду ТОВ "Наша справа ", яке також сплачувало комунальні платежі. Правовстановлюючі документи на квартири були в нього, а потім він поклав їх до сейфу в кабінеті ОСОБА_4
ОСОБА_4 запропонував йому внести дані квартири до статутного фонду, а він отримає акції ТОВ "ШГ". Він написав доручення на ім'я ОСОБА_4, бо не розумів, як це оформити. Потім він дізнався з Інтернету, що до статутного фонду майно не вноситься, а лише кошти, тому скасував доручення в 2001р. На нього переписали 5 % акцій. Жодних доручень щодо квартир ОСОБА_4 йому не давав. Про скасування довіреності він ставив ОСОБА_4 до відома. 31.10.2003р. його звільнили з роботи за п. 2 ст. 40 КЗпП України, стосунки з позивачем стали конфліктними. Проти нього була порушена кримінальна справа. Щодо наявності розбіжностей в поясненнях, то позивач йому погрожував і з цього приводу він звертався до правоохоронних органів. Просить суд відмовити в задоволенні позову.
Як третя особа по зустрічному позову ОСОБА_8 до ОСОБА_4 про визнання права власності підтримує позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_7 та його представник позов визнали. ОСОБА_7 пояснив суду, що представник агентства нерухомості Волков О.О. представив йому ОСОБА_4, як покупця квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_4 повідомив його, що договір купівлі-продажу квартири буде оформлено на водія ОСОБА_5, якого він вперше побачив у нотаріуса. В якості завдатку ОСОБА_4 передав йому 2000 доларів США, а на суму, що залишилася, надав розписку, яку він поклав у банківський сейф. Так як ОСОБА_4 не розрахувався за цією розпискою, то після подачі позову до суду він написав нову розписку на 160000 грн. Дійсно в договорі зазначено 450000 грн., однак спочатку він отримав приблизно 300000 грн., що еквівалентно 60000 доларів США, а на решту коштів в розмірі приблизно 25000 доларів США він отримав від ОСОБА_4 розписку, так як йому дуже були потрібні гроші. В подальшому в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи (а. с. № № 7, 24, 25, 58, 105 т. 5). Враховуючи, що він надав пояснення по суті позову, суд вважає за можливе закінчити розгляд справи у його відсутність відповідно до вимог ст. 169 ЦПК України.
Відповідачка ОСОБА_8 та її представник позов не визнали. Пояснили суду, що ОСОБА_8 є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1. На момент укладення договору купівлі-продажу її продавець мав належні правовстановлюючі документи на квартиру, під арештом чи забороною вона не перебувала, що підтверджувалося витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. ОСОБА_8 на придбання квартири отримала кредит в банку, працівниками якого також проводилася перевірка даної квартири і не було виявлено жодних порушень. Договір купівлі-продажу між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 укладено відповідно до ст. 203 ЦК України, вона дійсно мала на меті реальні наміри щодо придбання квартири, так як було укладено попередній договір про укладення в майбутньому договору купівлі-продажу. Квартира була придбана за кредитні кошти банку і на даний час перебуває в заставі. Перевірити наявність судового рішення було неможливо, оскільки Закон України "Про доступ до судових рішень" набрав чинності з 1.06.2006р., а судові рішення першої інстанції повинні вноситися з січня 2007р. Вимоги позивача в частині виселення ОСОБА_8 та всіх інших, пов'язаних з нею осіб, з квартири, не регулюються нормами закону. Зняття з реєстраційного обліку також не передбачено чинним законодавством.
Пред'явила зустрічну позовну заяву до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5, про визнання права власності. Зазначила, що 30.12.2006р. між нею та ОСОБА_5 було укладено попередній договір щодо укладення в майбутньому договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. 11.01.2007р. відповідно до договору купівлі-продажу вона придбала вказану квартиру. В грудні 2007р. їй стало відомо про накладення арешту на квартиру, а в січні 2008р. її було залучено до участі у справі в якості третьої особи. В травні 2008р. вона є відповідачем по справі. Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Вважає, що випадки, за яких власник може витребувати майно у добросовісного набувача, відсутні. Просить суд визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 (а. с. № № 112-114, 204-206 т. 4).
В судовому засіданні ОСОБА_8 та її представник підтримали зустрічну позовну заяву та просять суд її задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася, будучи викликаною до суду через оголошення у пресі відповідно до ч. 9 ст. 74 ЦПК України. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи (а. с. № № 49 т. 4).
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 в судове засідання не з'явився, за відомою суду адресою не знаходиться, тому відповідно до вимог ст. 169 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність (а. с. № № 108, 126 т. 5).
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 в судове засідання не з'явився, згідно повідомлення орендарів за його адресою він помер 27.07.2007р., тому відповідно до вимог ст. 169 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність (а. с № № 125, 137 т.5).
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 в судове засідання не з'явилася повторно, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомляла, в суду немає підстав визнати, що її неявка була з поважних причин, тому згідно вимог ст. 169 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу у її відсутність (а. с. № № 1, 101 т. 5).
Відділ ПРФО Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві просить розглянути справу у відсутність її представника (а. с. № 110 т. 5).
Відділ ПРФО Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві просить розглянути справу без участі його представника (а. с. № 127 т.5).
Суд, заслухавши пояснення сторін, їхніх представників, свідків ОСОБА_14, ОСОБА_19, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають задоволенню, а в задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_8 до ОСОБА_4 про визнання права власності слід відмовити з наступних підстав.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_4 з 1998р. є засновником та генеральним директором ТОВ "Перша інвестиційна група" (скорочено "ПІГ"), засновником та головою наглядової Ради ЗAT взаємного страхування "Наша справа ". З метою поповнення статутних фондів засновниками компаній та їх акціонерами було прийнято рішення про придбання квартир у м. Києві для внесення їх до статутного фонду страхової компанії.
18.05.2000р. був затверджений перспективний план роботи Ради та Правління компанії, яким передбачено придбання офісного приміщення у центрі м. Києва для подальшого внеску до статутного фонду (а. с. № № 37, 38).
На той час в компанії працював відповідач ОСОБА_5, спочатку на посаді водія з 19.01.2000р., згідно наказу № 01к, а потім на посаді помічника генерального директора, згідно наказу № 04к від 6.03.2000р. (а. с. № № 8-11). На час укладення договорів купівлі-продажу спірних квартир між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 існували довірливі та дружні стосунки, не дивлячись на те, що ОСОБА_4 був Генеральним директором компанії, що підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_14 Наявність таких стосунків підтверджується і поясненнями самого ОСОБА_5, що він мав доступ до сейфу ОСОБА_4 Дані установчого договору ТОВ "Перша інвестиційна компанія" підтверджують, що ОСОБА_5 входив до складу учасників (а. с. № № 318-319 т. 2).
18.05.2000р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9. та зареєстровано в реєстрі за № 3161 (а. с. № 40 т. 1).
28.10.2000р. між фірмою "АЙРИС", від імені якої діяв її генеральний директор Волков О.О., покупцем ОСОБА_4, від імені якого за дорученням діяв ОСОБА_5, продавцем ОСОБА_7 було укладено угоду - договір про надання інформаційно-правових послуг щодо придбання квартири АДРЕСА_1, відповідно до умов якого позивач передав ОСОБА_7 у якості завдатку 2000 доларів США (а. с № № 33-34 т. 1).
16.11.2000р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрованого в реєстрі за № 7156 (а. с. № 39 т. 1). В цьому договорі зазначено що продаж квартири вчинено за 450000 грн., які продавець одержав повністю від покупця до підписання цього договору.
При підписанні цього договору було сплачено частину вказаної в договорі суми, а саме: 318000 грн., що була еквівалентна 60000 доларів США, а сума в розмірі 160000 грн., що еквівалентна 31800 доларів США, буде сплачена позивачем до 10 січня 2004р., що підтверджується даними боргової розписки від 16.11.2003р. та показами відповідача ОСОБА_7 про обставини її написання (а. с. № № 204-205 т. 1).
4.12.2000р. ОСОБА_5 видав доручення на ім'я ОСОБА_4 на право управління та розпорядження вищезазначеними квартирами строком на три роки до 4.12.2003р., посвідченого приватним нотаріусом київського міського нотаріального округу Коваленком І.Є. та зареєстрованого в реєстрі за № 5089, із змісту якого вбачається, що воно не містить будь-яких обмежень чи застережень ОСОБА_4 у відношенні спірних квартир (а. с. № 18 т. 2).
Протягом 2001-2002р.р. позивач ОСОБА_4 займався ремонтом та облаштуванням придбаних квартир. Так, відповідно до договору № 1 від 9.09.2002р. між ЗАТ ВС "Наша справа " та СПД "ОСОБА_14" проведено роботи по ремонту офісу за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. № № 55-58 т. 1). За кошти ЗАТ ВС "Наша справа " та ТОВ "ПІГ" було придбано чотири кондиціонери фірми "Панасонік", офісну міні-АТС "Панасонік Кх-ТА 616 RU", вмонтований відеотелефон та придбано і встановлено кухонні гарнітури "Рондо", "Луїза", а також закуплено та завезено стіл, стільці, диван, стелажі та інше (а. с. № № 51-54, 59-86 т. 1).
За рахунок коштів ЗАТ ВС "Наша справа " з квітня 2001р. по грудень 2003р. в квартирі АДРЕСА_1 оплачувались послуги електрозв'язку, електроенергія та комунальні послуги (а. с. № № 87-125 т. 1, а. с. № № 131-141 т. 2).
Квартира АДРЕСА_1 на підставі договорів надавалася відповідачем ОСОБА_5 в оренду ЗАТ взаємного страхування "Наша справа ", ПП "Диджитал ФК", ТОВ "Інтайм-плюс", назва якого була змінена на ТОВ "Будинок сувенірів"(а. с № № 19-22). Орендна плата сплачувалася орендодавцю на картковий рахунок (а. с. № № 19-38 т. 2).
Крім того, квартира АДРЕСА_1 використовувалася під офіс ЗАТ взаємного страхування "Наша справа ", керівником якої був позивач, що підтверджується даними рішення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 214-л від 6.11.2003р. про зупинення дії ліцензій на здійснення страхової діяльності (а. с. № № 41, 42 т. 1).
15.08.2003р. ОСОБА_5 видав ОСОБА_4 нове доручення, яке посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15 та зареєстровано в реєстрі за № 4250, згідно якого позивач уповноважений користуватися з правом здачі в оренду, укладати від імені відповідача договори оренди та інше на квартиру АДРЕСА_1 строком на три роки до 15.08.2006р.(а. с № 132 т. 1).
11.01.2007р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який посвідчено приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_11 та зареєстровано в реєстрі за № 34 (а. с № 39 т. 4). Відповідно до п. 3.1 вказаного договору продавець -ОСОБА_5 свідчить, що відчужувана квартира на момент укладання цього договору в спорі (в тому числі у судовому спорі) не перебуває, що на той час не відповідало фактичним обставинам справи, оскільки рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29.11.2006р. не набуло чинності і і справа була призначена до розгляду в Апеляційному суді м. Києва на 18.01.2007р. (а. с. № № 216-219 т. 3), чого не міг не знати відповідач ОСОБА_5, так як справа в третій раз розглядалася в Апеляційному суді м. Києва.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на день укладення вищевказаного договору інформація щодо заборони та арешту на квартиру АДРЕСА_1 була відсутня (а. с. № 45 т. 4).
Таким чином, право власності на квартиру АДРЕСА_1 від ОСОБА_5 перейшло до ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 11.01.2007р.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 ЦК України (в редакції 1963р.) якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.
Згідно ст. 60 ЦК України (в редакції 1963р.) недійсні частини угоди не тягнуть за собою недійсності інших її частин, оскільки можна припустити, що угода була б укладена і без включення недійсної її частини.
Таким чином, доводи позивача повністю знайшли своє підтвердження в судовому засіданні зібраними по справі доказами, що спірні квартири були придбані для позивача та за його власні кошти, тому договори купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 та квартири АДРЕСА_1 є удаваними угодами в частині, що стосується покупця, і в цій частині їх слід визнати недійсними і покупцем за вказаними договорами необхідно визнати ОСОБА_4, визнавши за ним право власності на вищевказані квартири, витребувавши їх з незаконного володіння відповідачів.
Суд вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності оскільки ОСОБА_4 лише в жовтні 2003р. дізнався про скасування генеральної довіреності ОСОБА_5 на розпорядження спірними квартирами, що підтвердила в судовому засіданні 27.08.2004р. свідок -приватний нотаріус ОСОБА_15, а також її письмовими поясненнями від 17.08.2006р. (а. с. № 324 т. 1, а. с. № 134 т. 3), а в січні 2004р. звернувся з позовом до суду. Пояснення відповідача ОСОБА_5 з приводу повідомлення ним ОСОБА_4 про скасування доручення є непослідовними, зокрема: в судовому засіданні 12.11.2008р. пояснив, що сказав ОСОБА_4 в усній формі про скасування обох довіреностей, тоді як в судовому засіданні 27.08.2004р., що повідомив позивача факсом (а. с. № 325 т. 1).
Доводи відповідача ОСОБА_5 в частині придбання квартири АДРЕСА_3 за власні кошти в сумі 20000 доларів США також є суперечливими та непослідовними, а саме: в судовому засіданні 12.11.2008р. він пояснив, що до роботи в ОСОБА_4 він працював в "Електропобутприладі", водієм в КБ "Ангара", займався підприємницькою діяльністю, але не пам'ятає розміру заробітної плати, яку він отримував за період з 1993 по 1999р.р., платили по різному, але за цей час він зібрав приблизно 20000 доларів США і в цьому ж засіданні, що зазначені кошти він взяв на горищі. В протоколі судового засідання від 17.03.2005р. ОСОБА_5 пояснив, що квартиру АДРЕСА_3 він придбав на комісійні, які обіцяв йому ОСОБА_4 в розмірі 20000 доларів США за економію коштів, крім того, вони спростовуються показаннями свідка ОСОБА_14, який підтвердив суду, що вказана квартира придбана за кошти ОСОБА_4, а оформлена на ОСОБА_5, через якого ОСОБА_4 розраховувався, власником цієї квартири був ОСОБА_4 (а. с № 105 т. 2).
Доводи відповідача ОСОБА_5 в частині обставин та коштів громадянина Німеччини ОСОБА_22 на придбання квартири АДРЕСА_1 спростовуються поясненнями відповідача ОСОБА_7, даними позовної заяви ОСОБА_7 до ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_10, ОСОБА_4 про розірвання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, яка надійшла до Голосіївського районного суду м. Києва 16.01.2004р. (а. с. № № 199-201 т. 1), заяви ОСОБА_7 про відмову від позову та ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 19.05.2005р. про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_10, ОСОБА_4 про розірвання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, яка на даний час є чинною (а. с. № № 159, 174-175 т. 2), показаннями свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_14, які підтвердили суду, що зазначена квартира була призначена для офісу, рішення про її придбання приймав ОСОБА_4, оплачував ремонт цієї квартири, його компанія оплачувала офісні меблі, комунальні послуги та інше, за його вказівкою укладалися договори оренди.
Суд не може розцінювати розписку ОСОБА_5 від 3.11.2000р. про отримання ним від ОСОБА_22 коштів в розмірі 80000 доларів США, як належний та допустимий доказ у відповідності з вимогами ст. ст. 58, 59 ЦПК України (а. с. № 336 т. 1), в розписці не зазначена адреса офісу, а на той час вже було відомо про договір від 28.10.2000р. про надання інформаційно-правових послуг щодо придбання квартири АДРЕСА_1, учасником якого був і ОСОБА_5, як представник ОСОБА_4 (а. с. № № 33, 34 т. 1), тому доводи відповідача ОСОБА_5 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні в частині надання коштів громадянином Німеччини для придбання квартири АДРЕСА_1, є непереконливими, тому не заслуговують на увагу.
Доводи відповідачки ОСОБА_8 та її представника, що ОСОБА_8 є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки не доведено, що вона не знала і не могла знати про те, що спірна квартира придбана у особи, яка не мала права її відчужувати.
Відповідачка не пред'явила зустрічного позову в частині визнання її добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 у відповідності до вимог діючого законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Вимоги позивача в частині виселення та зняття з реєстраційного обліку відповідачів та пов'язаних з ними осіб є похідними вимог по здійсненню права власності, тому також підлягають задоволенню.
На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 слід стягнути судовий збір в сумі 1700грн.
На підставі викладеного, ст. ст. 58 ч. 2, 60, 70 ЦК України (в редакції 1963р.), ст. ст. 202, 203, 215, 321, 387, 655, 658, 659 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 58, 60, 88, 212-215, 218 ч. 1ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ВГІРФО Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві, ВГІРФО Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві про визнання частково недійсними договорів купівлі-продажу квартир в частині покупця, визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування реєстрації, виселення задовольнити.
Визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, укладений 18.05.2000р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9., зареєстрований в реєстрі за номером № 3161, та договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 16.11.2000р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрований в реєстрі за номером № 7156, недійсними в частині покупця, визнавши покупцями на ці квартири за вказаними договорами ОСОБА_4.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 11.01.2007р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстрований в реєстрі за номером № 34, з моменту його укладення.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_3 та на квартиру АДРЕСА_1.
Витребувати на користь ОСОБА_4 з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_3.
Витребувати на користь ОСОБА_4 з чужого незаконного володіння ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_1.
Виселити ОСОБА_5 та всіх інших, пов'язаних з ним осіб, з квартири АДРЕСА_3.
Виселити ОСОБА_8 та всіх інших, пов'язаних з нею осіб, з квартири АДРЕСА_1.
Зобов'язати ВГІРФО Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві зняти ОСОБА_5 з реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_3.
Зобов'язати ВГІРФО Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві зняти ОСОБА_8 з реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_1.
В задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_8 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про визнання права власності, -відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.