Справа № 523/1786/26
Провадження №2-о/523/177/26
"16" березня 2026 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м.Одеси у складі:
головуючого судді - Кисельова В.К.
за участю секретаря - Дзюба Г.І.
за участю представника заявника - адвоката Губської Х.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) заінтересовані особи: Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ: 3811361, місце знаходження за адресою: вул.Старицького, буд.10А м.Одеса, dracsod@gmail.com), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) про встановлення факту, що має юридичне значення,-
Підстави заявлених вимог.
ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, посилаючись на наступні обставини.
Так 27 липня 2011 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 уклав шлюб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований 27 липня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Феодосійського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, актовий запис № 289, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 27.07.2011.
31 жовтня 2017 року на підставі рішення суду про розірвання шлюбу мирового судді судової дільниці №210 район Філевський парк м. Москви (справа №2-669/17) від 29 вересня 2017 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, про що Феодосійським міським відділом запису актів громадянського стану Департаменту запису актів громадянського стану Міністерства юстиції Республіки Крим 24 серпня 2018 року складено актовий запис №295, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 15.03.2019.
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою про розірвання шлюбу до ОСОБА_2 . Позовні вимоги зокрема обґрунтовувались наявністю виданого окупаційними органами свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 15.03.2019.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси по справі №522/16557/24-Е від 29 січня 2025 року в задоволені позову відмовлено та зазначено, що за встановлених обставин вірним способом захисту прав позивача є звернення до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту розірвання шлюбу на тимчасово окупованій території.
Постановою Одеського апеляційного суду по справі №522/16557/24-Е від 01 грудня 2025 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 січня 2025 року в залишено без змін.
Заявник позбавлений можливості реєстрації в законному порядку факту розірвання шлюбу в органах РАЦС, оскільки свідоцтво про розірвання шлюбу видане на окупованій території та є таким, що не відповідає умовам діючого законодавства України і не має ніякої юридичної сили.
А видане свідоцтво про розірвання шлюбу органами влади на окупованій території не засвідчує у встановленому порядку факту розірвання шлюбу, створює перешкоди та робить неможливим здійснення заявником права на вільне укладення шлюбу.
На підставі викладеного, заявник просить:
Встановити факт що має юридичне значення, а саме факт розірвання шлюбу на тимчасово окупованій території України 31 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований Феодосійським міським відділом запису актів громадянського стану Департаменту запису актів громадянського стану Міністерства юстиції Республіки Крим, актовий запис про розірвання шлюбу №295.
Пояснення сторін в судовому засіданні.
В судовому засіданні представник заявника - адвокат Губська Х.Ю. підтримала заявлені вимоги у повному обсязі, а також пояснила, що у досудовому порядку неможливо підтвердити факт розірвання шлюбу.
В суд надійшла також заява від ОСОБА_2 , яка була надіслана поштовим відправленням з міста Ау-на-Рейне, Німеччина, відповідно до якого, вона підтвердила факт розірвання шлюбу.
Представники Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Судом встановлені наступні обставини справи та відповідні правовідносини.
Так судом встановлено, що 27 липня 2011 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 уклав шлюб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований 27 липня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Феодосійського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, актовий запис № 289, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 27.07.2011.
31 жовтня 2017 року на підставі рішення суду про розірвання шлюбу мирового судді судової дільниці №210 район Філевський парк м. Москви (справа №2-669/17) від 29 вересня 2017 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, про що Феодосійським міським відділом запису актів громадянського стану Департаменту запису актів громадянського стану Міністерства юстиції Республіки Крим 24 серпня 2018 року складено актовий запис №295, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 15.03.2019.
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою про розірвання шлюбу до ОСОБА_2 . Позовні вимоги зокрема обґрунтовувались наявністю виданого окупаційними органами свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 15.03.2019.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси по справі №522/16557/24-Е від 29 січня 2025 року в задоволені позову відмовлено та зазначено, що за встановлених обставин вірним способом захисту прав позивача є звернення до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту розірвання шлюбу на тимчасово окупованій території.
Постановою Одеського апеляційного суду по справі №522/16557/24-Е від 01 грудня 2025 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 січня 2025 року в залишено без змін.
Заявник позбавлений можливості реєстрації в законному порядку факту розірвання шлюбу в органах РАЦС, оскільки свідоцтво про розірвання шлюбу видане на окупованій території та є таким, що не відповідає умовам діючого законодавства України і не має ніякої юридичної сили.
Підстави ухваленого рішення.
Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право. Такі висновки щодо встановлення факту викладені в постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/1 впровадження № 61-1128св20), від 29 червня 2022 року у справі № 205/6338/21 (провадження № 61-19306св21).
При цьому висновок про можливість розгляду заяви про встановлення факту реєстрації (розірвання) шлюбу в окремому провадження викладено у постановах Верховного Суду, зокрема від 10 грудня 2018 року у справі № 2-о-48/10 (провадження № 61-1217св18), від 17 квітня 2019 року у справі № 694/332/17 (провадження № 61-26442св18), від 08 вересня 2021 року у справі № 752/18540/20 (провадження № 61-4695св21), від 16 листопада 2022 року у справі № 759/1443/22 (провадження № 61-8726св22).
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (надалі по тексту - Закон №1207-УІІ) тимчасово окупована російською федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права (ч. 2 ст. 1 Закону № 1207-VII).
Згідно частин 1-2 ст. 9 Закону № 1207-VII державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Частиною 3 статті 9 Закону № 1207-VII будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Згідно ч.2 ст. 1 Закону № 1207-VII Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими російською федерацією з 20 лютого 2014 року.
Частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (у редакції, чинній на час звернення заявників до суду) будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану..
Статтями 3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як "намібійські винятки": документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".
У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі "Лоізіду проти Туреччини"
(Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах
"Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.
При цьому ЄСПЛ констатував, що "Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] є далеким від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2021 року, §96). При цьому, за змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2021 року, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23 лютого 2016 року, §142).
Таким чином, суд може застосувати названі загальні принципи ("намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, у контексті як мінімум "реєстрація народжень, смертей і шлюбів", виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17, від 08 лютого 2023 року у справі № 369/7885/21.
Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо розірвання та реєстрації шлюбу, з метою захисту прав і свобод громадян України на тимчасово окупованих територіях, ніяким чином не легітимізує таку владу.
Розгляд державними органами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади. У той же час держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.
Документи, видані органами та установами (зокрема, закладами реєстрації актів цивільного стану), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток, можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку, зокрема, під час розгляду справ у порядку статті 315 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Частинами 1, 2, 3 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акту цивільного стану.
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» органи державної реєстрації актів цивільного стану видають відповідні свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану. Суд розглядає справи про встановлення факту реєстрації шлюбу за таких умов: якщо відповідний запис в органах РАЦС не зберігся (відсутність архіву або відповідної книги реєстрації, а також за наявності книги та за відсутності запису в ній); якщо у поновленні такого запису органи РАЦС відмовили у встановленому законом порядку; запис може бути поновлено лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації шлюбу. Із заявою про порушення справи можуть звернутись особи, для яких наявність факту реєстрації шлюбу може продовжувати юридичні наслідки.
Висновки суду.
На підставі викладеного, заявлені вимоги підлягають задоволенню, та необхідно встановити факту розірвання шлюбу на тимчасово окупованій території України, яке відбулось 31 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований Феодосійським міським відділом запису актів громадянського стану Департаменту запису актів громадянського стану Міністерства юстиції Республіки Крим, актовий запис про розірвання шлюбу №295.
Керуючись ст. ст. 2,5,10,12,258,259,263-265,268, 293-294,315-319 ЦПК України, суд, -
1. Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) заінтересовані особи: Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ: 3811361, місце знаходження за адресою: вул.Старицького, буд.10А м.Одеса, dracsod@gmail.com), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
2. Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факту розірвання шлюбу на тимчасово окупованій території України, яке відбулось 31 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований Феодосійським міським відділом запису актів громадянського стану Департаменту запису актів громадянського стану Міністерства юстиції Республіки Крим, актовий запис про розірвання шлюбу №295.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Суддя: В.К. Кисельов
Повний текст рішення складено та підписано 24.03.2026