Справа № 2-22/2011р.
18 січня 2011 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
в складі: головуючого - судді Савіна О.І.
при секретарі - Прокопенко Л.Ю.
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача- ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнськ Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна,
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна.
Свої вимоги мотивує тим, що перебуваючи з відповідачем в шлюбі з 24.08.2000 р. по 29.05. 2009 р., ведучи спільне господарство та маючи спільний бюджет, придбали спільне майно: квартиру АДРЕСА_1; квартиру АДРЕСА_2; автомобіль «Опель Омега» реєстраційний номер НОМЕР_1; гаражні бокси АДРЕСА_6, АДРЕСА_5 в гаражному кооперативі «Луч-1», загальна вартість якого складає 171 200 гривень. Після розірвання шлюбу вони не змогли в добровільному порядку поділити спільне майно у зв?язку з чим вона вимушена була звернутися до суду з даним позовом.
В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала повністю та просить суд поділити спільне сумісне майно, виділивши їй квартиру АДРЕСА_1 вартістю 24 200 гривень; гаражний бокс АДРЕСА_5 в гаражному кооперативі «Луч-1» вартістю 12 000 гривень; гаражний бокс АДРЕСА_6 в гаражному кооперативі «Луч-1» вартістю 10 000 гривень, а відповідачу - квартиру АДРЕСА_2 вартістю 60 000 гривень; автомобіль «Опель Омега» реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 125 000 гривень, та в забезпечення рівності долей подружжя стягнути з відповідача на її користь 39 400 гривень.
Відповідач позов визнав частково та зазначив, що гаражні бокси за АДРЕСА_6 та АДРЕСА_5 в гаражному кооперативі «Луч-1» в м. Южноукраїнськ Миколаївської області не є його приватною власністю та майном, яке придбане в період шлюбу з позивачем, пояснивши, що він є членом данного кооперативу та має право користування вищевказаними гаражними боксами без права розпоряджатися ними. Також додав, що оспорювальна квартира заАДРЕСА_3 в м. Южноукраїнськ Миколаївської області була придбана ним особисто на п'ятий день після укладення шлюбу з позивачем за його кошти, так як він працював в ВАТ «Газпром» та мав достатній заробіток на відмінність від позивача, яка не працювала з 1993 року. Крім того, пояснив, що ще в 1995 році, тобто за п'ять років до шлюбу з ОСОБА_2 він став власником акцій ВАТ «Газпром», які продав 26.02.2002 р. та 01.09.2005 р., а за виручені кошти придбав автомобіль «Опель Омега» і квартиру АДРЕСА_4 в по проспекту Героїв Сталінграду в м. Миколаїв. При цьому акцентував увагу суду на те, що зазначений автомобіль придбаний 28.02.2002 року, тобто через два дні після продажу акцій, а квартиру в м. Миколаїв 01.10.2005 р., тобто через місяць після продажу акцій. Також зазначив, що позивач останній раз офіційно працювала в 1993 році і не мала матеріальної можливості внести свій вклад для придбання даного житла. Термін перебування в шлюбі - п'ять днів та придбання ним після продажу акцій майна, яке стало предметом спору, на його погляд не викликає сумніву в тому, що позов є надуманим та документально не підтвердженим. Однак, вважає можливим розділити квартиру АДРЕСА_3, виділивши йому та позивачу у власність по ? частині цієї квартири, так як певний час він після придбання цього житла, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_2, вів з нею спільне господарство. В задоволенні решти позовних вимог просить суд відмовити позивачу.
Вислухавши сторони, їх представників, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши та оцінивши докази, якими сторони обгрунтовували та спростовували позовні вимоги, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 частково, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи дійсно, сторони з 24 серпня 2000 року по 29 квітня 2009 року перебували в шлюбі. Від шлюбних відносин мають неповнолітню дочку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка в теперішній час проживає разом з позивачем в квартирі АДРЕСА_3, розташованому по проспекту Леніна в м. Южноукраїнськ Миколаївської області.
За час шлюбу сторін було придбане майно: квартира АДРЕСА_1; квартира АДРЕСА_2; автомобіль «Опель Омега» реєстраційний номер НОМЕР_1; гаражні бокси АДРЕСА_6, АДРЕСА_5 в гаражному кооперативі «Луч-1» в. м. Южноукраїнськ, яке, як вважає позивач, є спільною сумісною власністю її та відповідача, з чим не не згоден відповідач.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Однак, майно, набуте дружиною, чоловіком за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто є особистою приватною власністю дружини, чоловіка (п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України).
Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його не дійсним та поділ спільного майна подружжя», суд при вирішенні спору між подружжям про майно повинен з'ясувати джерело і час придбання спільно нажитого майна.
В судовому засіданні відповідач довів, що мав високу заробітну плату та був власником акцій ВАТ «Газпром», які 26.02.2002 р. та 01.09.2005 р. були продані ним, що підтверджується копією довідки, завіреної нотаріусом, та довідкою про заробіток за 1993-1998 р.р., виданою ТОВ «Газпром».
Позивач з 1993 року до укладення шлюбу з відповідачем та під час шлюбу нігде не працювала і лише з жовтня 2005 року є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується копією трудової книжки, виданої на ім?я позивача (ОСОБА_5) та копією свідоцтва про дерджавну реєсчтрацію фізичної особи-підприємця.
29 серпня 2000 року, перебуваючи у шлюбі, ОСОБА_3 придбав квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 29 серпня 2000 року, посвідченого державним нотріусом Южноукраїнської державної нотаріальної контори Миколаївської області Рихальською О.В. за № 1962. Хоча відповідач і стверджує, що дана квартира була придбана на п?ятий день після укладення шлюбу з позивачем і придбана за його кошти, так як він працював в ВАТ «Газпром» та мав достатній заробіток на відмінність від позивача, яка не працювала з 1993 року, однак на думку суду ця квартира є спільною сумісною власністю сторін, оскільки вона прдбана під час шлюбу за, як вказує відповідач, його заробіток. ОСОБА_3 не доведено, що ці грошові кошти належали особисто йому, а тому згідно ч. 2 ст. 61 СК України вони є об?єктом права спільної сумісної власності. Доводи останнього стосовно того, що позивач не працювала не можуть бути прийняті судом, так як праця вдома, пов?язана з веденням домашнього господарства, вихованням дитини є дуже відповідальною і не менш важливою, ніж праця на виробництві і не є перешкодою для набуття права спільної сумісної власності.
26 лютого 2002 року відповідачем була продана частина акцій ВАТ «Газпром» в кількості 23 000 (ціна угоди 409 400 руб.), після чого 28 лютого 2002 року ним за біржовою угодою № 29 купівлі-продажу транспортного засобу був придбаний автомобіль «Опель Омєга», 2.01, червоного кольору, 1999 року випуску, об?єм двигуна 1998 см. куб., номер кузова НОМЕР_2, легковий седан-В, транзитний номерний знак НОМЕР_3, що свідчить, про те, що транспортний засіб придбаний за особисті кошти відповідача, виручені від продажу акцій (а. с. № 12).
01 вересня 2005 року відповідачем була продана друга частина акцій ВАТ «Газпром» в кількості 10 000 (ціна угоди 1 051 000 руб.), а 01 жовтня 2005 року ОСОБА_3 була придбана квартираАДРЕСА_4 в м. Миколаїв, що також свідчить що ця квартира придбана за особисті кошти відповідача, виручені від продажу акцій (а. с. № 40).
Таким чином, суд приходить до висновку, що квартира АДРЕСА_2 та автомобіль були придбані за кошти, що належали особисто відповідачу, а квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю сторін.
Що стосується гаражних боксів НОМЕР_6 та АДРЕСА_5 в кооперативі «Луч-1» в м. Южноукраїнськ, то вони є спільною сумісною власністю сторін, оскільки згідно довідки, виданої головою правління Кооперативу «Луч-1» та копії паспорту на гаражний бокс АДРЕСА_5, ОСОБА_3 є членом гаражного кооперативу «Луч-1», земля, на якій розташовані дані гаражні бокси є власністю даного кооперативу, з чого слідує, що відпоавідач як член кооперативу лише користується даними приміщеннями без права розпорядження.
Доводи позивача та її представника про те, що оспорювальне майно, за винятком квартири АДРЕСА_3 в м. Южноукраїнськ, є спільною сумісною власністю сторін, на погляд суду не відповідають дійсності, оскільки спростовуються показами відповідача та вищевказаними письмовими доказами і не доведенні позиачем, так як нею не надано суду документальних доказів.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати: судовий збір в розмірі 428 гривень та витратина інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 60 гривень, сплачені нею при зверненні до суду з даним позовом та документально підтвердженні (а.с. № 2,3).
А тому, керуючись ст. ст. 53,60, 61 СК України, п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його не дійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. ст. 3, 10,11,57,60,88,179, 212, 213, 214,215, 218 ЦПК України,
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна задовольнити частково.
Провести поділ спільного сумісного майна ОСОБА_2 та ОСОБА_3, виділивши кожному з них у власність по ? частині квартири АДРЕСА_3, розташованому по проспекту Леніна в м. Южноукраїнськ Миколаївської області.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати: судовий збір в розмірі 428 (чотириста двадцять вісім) гривень та витратина інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 60 (шістдесят) гривень.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області через Южноукраїнський міський суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Южноукраїнського
міського суду О.І. Савін