"17 " січня 2011 р. Справа № 2/109-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Камишева Л.М.,
при секретарі Голозбовій О.І.
за участю представників:
позивача - Цюпка О.В., за довіреністю № 23/03 від 23 березня 2009 року,
першої третьої особи - не з'явився,
другої третьої особи - не з'явився,
третьої третьої особи - не з'явився,
першого відповідача - не з'явився,
другого відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого відповідача (вх. № 4183С/1-6) на рішення господарського суду Сумської області від 19 жовтня 2010 року у справі № 2/109-10
за позовом ТОВ "Фенікс - Д", м. Київ
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю “Мале підприємство “Пульс”, м. Київ
2. ОСОБА_2, м. Ромни
3. ОСОБА_3, м. Ромни
до 1. Державного комунального підприємства "Роменське міжміське бюро технічної інвентаризації", м. Ромни
2. Роменської міської ради, м. Ромни
про визнання права власності,
Рішенням господарського суду Сумської області від 19 жовтня 2010 року у справі № 2/109-10 (суддя Соп'яненко О.Ю.) позов задоволено. Визнано за позивачем право власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: Сумська обл., м. Ромни, вул. Соборна, 6, загальною площею 938,1 кв.м, що складається з кімнат № 4-1, № 4-2, № 4-3, № 4-4, № 4-5, № 4-6, № 4-7, № 4-8, № 4-9, № 4-10, № 5-1, № 5-2, № 5-3, № 5-4, № 6-1, № 7-1, № 7-2, № 7-3, № 7-4, № 7-5, № 7-6, № 7-7, № 7-8, № 7-9, № 7-10, № 8-1, № 8-2, № 9-1, № 9-2, № 9-3, № 9-4, № 9-5, № 9-6, № 9-7, № 9-8, № 9-9 та кімнат у підвалі № 1-1, № 1-2, № 3-1, № 3-2.
Другий відповідач - Роменська міська рада, з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилась, звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду, викладених в рішенні, обставинам справи, просить рішення господарського суду Сумської області від 19 жовтня 2010 року у справі № 2/109-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає необґрунтованими, а рішення господарського суду таким, що прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства; просить рішення господарського суду Сумської області від 19 жовтня 2010 року у справі № 2/109-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Друга третя особа - ОСОБА_2, у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення господарського суду від 19 жовтня 2010 року у справі № 2/109-10 законним та обґрунтованим, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Третя третя особа - ОСОБА_3, у відзиві на апеляційну скаргу вимог, викладених в ній, не визнає, вважає рішення господарського суду від 19 жовтня 2010 року у справі № 2/109-10 законним та обґрунтованим, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Перший відповідач та перша третя особа відзиви на апеляційну скаргу не надали. Відповідно до частини 2 статті 96 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
Перший та другий відповідачі, а також перша, друга та третя треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.
Враховуючи, що ухвала Харківського апеляційного господарського суду, в якій зазначено про час та місце розгляду справи, була направлена учасникам процесу за адресами, що знаходяться в матеріалах справи, а також наявність поштових повідомлень, із яких свідчить про вручення поштового відправлення ТОВ МП «Пульс», ОСОБА_3, КП Роменському МБТІ, Роменській міській раді, судова колегія вважає можливим розглядати справу за їх відсутності за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, вислухавши представника позивача, колегія суддів встановила наступне.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Д», звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про визнання за ним права власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою Сумська обл., м. Ромни, вул. Соборна, 6, загальною площею 938,1 кв.м, що складається кімнат № 4-1, № 4-2, № 4-3, № 4-4, № 4-5, № 4-6, № 4-7, № 4-8, № 4-9, № 4-10, № 5-1, № 5-2, № 5-3, № 5-4, № 6-1, № 7-1, № 7-2, № 7-3, № 7-4, № 7-5, № 7-6, № 7-7, № 7-8, № 7-9, № 7-10, № 8-1, № 8-2, № 9-1, № 9-2, № 9-3, № 9-4, № 9-5, № 9-6, № 9-7, № 9-8, № 9-9 та кімнат у підвалі № 1-1, № 1-2, № 3-1, № 3-2.
Як вбачається із Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕНІКС-Д», затвердженого зборами учасників (протокол № 6 від 08 лютого 2007 року), учасниками цього Товариства є громадяни ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (т.1 а.с. 8-17).
Відповідно до п. 6.3. Статуту ТОВ «Фенікс-Д», в рахунок своєї частки до Статутного капіталу товариства громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 внесли, зокрема, частину кімнати № 4-3 площею 145,2 кв.м, що складає 3/20 частини нежитлової будівлі, яка розташована за адресою Сумська обл., АДРЕСА_1; кімнати № 7-1, № 7-2, № 7-3, № 7-4, № 7-5, № 7-6, № 7-7, № 7-8, № 7-9, № 7-10 площею 110,3 кв.м та кімнати в підвалі № 1-1, № 1-2, № 3-1, № 3-2 площею 242,1 кв.м, загальною площею 352,4 кв.м., що складає 19/50 частин нежитлової будівлі, розташованої за адресою Сумська обл., м. Ромни, вул. Леніна,6; частину кімнати № 4-3 площею 41,4 кв.м та кімнати № 4-1, № 4-2, № 4-4, № 4-5, № 4-6, № 4-7, № 4-8, № 4-9, № 4-10, № 5-1, № 5-2, № 5-3, № 5-4, № 6-1, № 8-1, № 8-2, № 9-1, № 9-2, № 9-3, № 9-4, № 9-5, № 9-6, № 9-7, № 9-8, № 9-9, загальною площею 440,5 кв.м, що складає 47/100 частин нежитлової будівлі, яка розташована за адресою Сумська обл., АДРЕСА_1.
Як зазначено в Статуті, вказане майно належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі рішень постійно діючого третейського суду при Асоціації третейської справи від 1 березня 2006 року за № 2-004/06 та № 2-005/06.
Рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації третейської справи № 2-005/06 від 01.03.2006 р. був визнаний дійсним договір № 5 від 20.12.2005 р. купівлі-продажу 47/100 частин нежитлового приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_1, укладений між ТОВ «МП «Пульс»та ОСОБА_3 та визнано за ОСОБА_3 право власності на частину кімнати № 4-3 площею 41,4 кв.м, кімнати № 4-1, № 4-2, № 4-4, № 4-5, № 4-6, № 4-7, № 4-8, № 4-9, № 4-10, № 5-1, № 5-2, № 5-3, № 5-4, № 6-1, № 8-1, № 8-2, № 9-1, № 9-2, № 9-3, № 9-4, № 9-5, № 9-6, № 9-7, № 9-8, № 9-9, загальною площею 440,5 кв.м., що складає 47/100 нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.23-26).
Рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації третейської справи № 2-004/06 від 01.03.2006 р. був визнаний дійсним договір № 1 від 20.12.2005 р. купівлі-продажу 3/20 частин нежитлового приміщення та договір № 3 від 20.12.2005 року купівлі-продажу 19/50 частин нежитлового приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_1, укладений між ТОВ «МП «Пульс»та ОСОБА_2 та визнано за ним право власності кімнати № 7-1, № 7-2, № 7-3, № 7-4, № 7-5, № 7-6, № 7-7, № 7-8, № 7-9, № 7-10 площею 110,3 кв.м та кімнати в підвалі № 1-1, № 1-2, № 3-1, № 3-2 площею 242,1 кв.м, загальною площею 352,4 кв.м., що складає 19/50 частин нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.27-31).
Місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позову посилаючись на те, що право власності на спірне майно до позивача перейшло внаслідок передачі нерухомого майна до Статутного фонду ТОВ "Фенікс-Д" його учасниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Разом з тим, судова колегія вважає такий висновок суду помилковим, виходячи з наступного.
За змістом частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановленні рішенням третейського суду, підлягають доведенню при розгляді іншої справи у господарському суді.
Частиною 2 статті 220 Цивільного кодексу України передбачено, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правила статті 220 Цивільного кодексу України не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210, 640 Цивільного кодексу України пов'язується з державною реєстрацією.
Договір купівлі - продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, що передбачено статтею 657 Цивільного кодексу України.
Крім того, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів" від 05.03.2009 року не підлягають примусовому виконанню рішення третейських судів, прийняті до набрання чинності цим Законом і не виконані на день набрання чинності цим Законом у справах, які відповідно до цього закону не підвідомчі третейським судам (зокрема, справи у спорах щодо нерухомого майна), вказані рішення третейського суду не визнаються державою і на їх підставі не може бути внесений запис у Реєстр прав власності на нерухоме майно.
Суд першої інстанції при винесенні рішення не врахував цих обставин.
Із довідки Державного комунального підприємства «Роменське міжміське бюро технічної інвентаризації»від 17.03.2008 року за № 561 вбачається, що позивачу було відмовлено в реєстрації права власності на нерухоме майно за адресою: м.Ромни, вул. Леніна, 6 та зазначено, що рішення третейського суду може бути підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно в випадку дотримання статтей 54-56 Закону України «Про третейські суди»(т.1 а.с. 20).
Як свідчить із матеріалів справи, відмова Державного комунального підприємства «Роменське міжміське бюро технічної інвентаризації»в реєстрації права власності на нерухоме майно була предметом розгляду справи в порядку адміністративного судочинства.
За результатами розгляду адміністративної справи за позовом ТОВ «Фенікс-Д»до ДКП «Роменське міжміське бюро технічної інвентаризації»про визнання неправомірною відмову та зобов'язання вчинити певні дії (адміністративна справа № 22-а-29189/08) ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року залишено без змін постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 24.06.2008 року, яким у задоволенні позову відмовлено. Згідно даних рішень, ДКП «Роменське міжміське бюро технічної інвентаризації»правомірно відмовив позивачу в реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, оскільки спірне майно мало бути зареєстроване органом БТІ за кожним із засновників товариства на підставі виконавчих листів, виданих на виконання рішень постійно діючого третейського суду при Асоціації третейської справи, а вже після такої реєстрації мала відбутися передача спірного майна ТОВ «Фенікс-Д», після якої, «Фенікс-Д»міг би звернутися БТІ з відповідними документами для реєстрації права власності на нерухоме майно (т.1 а.с.70).
Звертаючись з позовом до Державного комунального підприємства «Роменське міжміське бюро технічної інвентаризації»про визнання права власності, ТОВ «Фенікс-Д»посилається на положення статей 16, 392 Цивільного кодексу України та зазначає, що одним із способів захисту права власності є визнання права власності на майно у разі, якщо таке право не визнається іншою особою.
Дакі доводи судова колегія вважає необгрунтованими, виходячи з наступного.
Зі змісту статті 392 Цивільного кодексу України вбачається, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Частиною 1 статті 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (частина 4 статті 182 Цивільного кодексу України).
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулює Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 1 липня 2004 року № 1952-IV із змінами і доповненнями.
Пунктом 5 розділу V "Прикінцеві положення" цього Закону встановлено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування об'єктів нерухомості реєстрація проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Реєстрація прав власності згідно п. 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, реєстрацію прав власності на рухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації (БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Пунктом 1.4. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18.02.2002 за № 157/6445 зазначено, що державна реєстрація прав власності на нерухоме майно -це внесення запису до Реєстру права власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцем знаходження об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів.
Отже, відповідно до положень Закону та вказаного Тимчасового положення, БТІ здійснює лише державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а, відтак, не може бути стороною у справі щодо визнання такого права, оскільки не є особою від якої відповідне право перейшло, або особою, яка може претендувати на таке право, а тому підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні.
Господарським судом першої інстанції не встановлено в рішенні, яким чином перший відповідач порушує або не визнає право власності позивача на предмет спору.
Крім того, ухвалою господарського суду Сумської області від 03.09.2010 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено Роменську міську раду.
Разом з тим, позивачем не визначено, яким чином Роменська міська рада Сумської області порушує його права чи охоронювані законом інтереси. Такі обставини не встановлені судом першої інстанції та не містяться в матеріалах справи.
13 грудня 2010 року до Харківського апеляційного господарського суду надійшло клопотання Роменської міської ради за № 03-25/2417 про залишення без розгляду поданої нею апеляційної скарги від 01.11.2010 року на рішення господарського суду Сумської області від 19 жовтня 2010 року, з посиланням на положення статті 100 Господарського процесуального кодексу України (т.2 а.с.27).
Відповідно до статті 100 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до винесення постанови. Апеляційний господарський суд має право не приймати відмову від скарги з підстав, визначених у частині шостій статті 22 цього кодексу.
Частиною 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає відмову від позову, зокрема, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси.
Враховуючи, що заявлені позивачем вимоги суперечать вищенаведеним нормам діючого законодавства, судова колегія не приймає відмови від скарги.
Аналізуючи докази в їх сукупності, судова колегія приходить до висновку про скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а також висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 99, 100, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 3,4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
В задоволенні клопотання Роменської міської ради Сумської області про залишення без розгляду апеляційної скарги відмовити.
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Сумської області від 19 жовтня 2010 року у справі № 2/109-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у двадцятиденний термін.
Головуючий суддя Бондаренко В.П.
Суддя Ільїн О.В.
Суддя Камишева Л.М.
Повний текст постанови підписаний 20 січня 2011 року