Ухвала від 12.03.2026 по справі 0603/1-199/11

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №0603/1-199/11 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Номер провадження №11/4805/2/26

Категорія ч.2 ст.365 КК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року. Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

прокурора ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

підсудних ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі кримінальну справу №0603/1-199/11 за апеляцією прокурора Бердичівської окружної прокуратури ОСОБА_13 на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16.09.2024 відносно

ОСОБА_10 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 ,

ОСОБА_11 ),

ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_3 ,

ОСОБА_12 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця зареєстрованого в АДРЕСА_4 , проживаючого в АДРЕСА_5 ,

обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України,

ВСТАНОВИВ:

зазначеним вироком ОСОБА_10 визнано невинним у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.365 КК України та виправдано у зв'язку з недоведеністю участі у вчиненні злочину.

ОСОБА_11 визнати невинним у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 365 КК України та виправдано у зв'язку з недоведеністю участі у вчиненні злочину.

ОСОБА_12 визнати невинним у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 365 КК України та виправдано у зв'язку з недоведеністю участі у вчиненні злочину.

У цивільному позові ОСОБА_14 до ОСОБА_12 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином - відмовлено.

У цивільному позові ОСОБА_14 до ОСОБА_11 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином - відмовлено.

У цивільному позові ОСОБА_14 до ОСОБА_10 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином - відмовлено.

Питання про речові докази вирішено згідно ст.81 КПК України (1960р.).

Згідно вироку суду, органами обвинувачення за останньою редакцією обвинувачення підсудні ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 обвинувачуються у тому, що вони, будучи працівниками правоохоронного органу, представниками влади та службо¬вими особами, маючи спеціальні звання «старший лейтенант міліції», «старший лейтенант міліції» та «лейтенант міліції» відповідно, вчинили злочин у сфері службової діяльності за наступних обставин.

ОСОБА_10 наказом УМВС України в Житомирській області від 06.08.2004 р. № 124 о/с з 04.08.2004 був призначений на посаду оперуповноваженого відділу карного розшуку Бердичівського міськрайонного відділу УМВС України в Житомирській області, а наказом УМВС України від 04.02.2008 р. № 55 о/с йому присвоєно спеціальне звання «старший лейтенант міліції». Відповідно до наказу МВС України від 31.07.2007 р. № 303 ДСК «Про затвердження штату апарату УМВС України в Житомирській області», наказів УМВС від 20.09.2007 № 221 «Про організаційно-штатні зміни в міськрайорганах УМВС області» та від 28.12.2007 № 536 «Про перепризначення працівників відповідно до затвердженої штатної структури» відділ карного розшуку Бердичівського МВ УМВС України в Житомирській області перейменовано у сектор карного розшуку Бердичівського МВ УМВС України в Житомирській області. У зв'язку з цим оперуповноважений відділу карного розшуку Бердичівського МВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_10 перепризначений на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Бердичівського МВ УМВС України в Житомирській області (далі за текстом - СКР Бердичівського МВ УМВС).

ОСОБА_11 наказом УМВС України в Жито-мирській області № 108 о/с від 01.08.2003 р. з 28.07.2003 призначений на посаду оперуповноваженого відділу карного розшуку Бердичівського міськрайонного відділу УМВС України в Житомирській області, а наказом УМВС № 223 о/с від 31.12.2005 р. йому присвоєно спеціальне звання «старший лейте¬нант міліції». Відповідно до наказу МВС України № 303 ДСК від 31.07.2007 «Про затвердження штату апарату УМВС України в Житомирській області», наказів УМВС № 221 від 20.09.2007 «Про організаційно-штатні зміни в міськрайорганах УМВС області» та № 536 від 28.12.2007 «Про перепризначення працівників відповідно до затвердженої штатної структури» відділ карного розшуку Бердичівського МВ УМВС перейменовано у сектор карного розшуку Бердичівського МВ УМВС. У зв'язку з цим оперуповноважений відділу карного розшуку Бердичівського МВ УМВС ОСОБА_11 перепризначений на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Бердичівського МВ УМВС.

ОСОБА_12 наказом УМВС України в Жито-мирській області № 298 о/с від 20.08.2007 року з 07.08.2007 був призначений на посаду оперуповноваженого відділення карного розшуку Бердичівського райвідділу УМВС України в Житомирській області, а наказом УМВС № 293 о/с від 14.08.2007 йому присвоєно спеціальне звання - «лейтенант міліції». Відповідно до наказу МВС України № 303 ДСК від 31.07.2007 «Про затверджен¬ня штату апарату УМВС України в Житомирській області», наказів УМВС № 221 від 20.09.2007 «Про організаційно-штатні зміни в міськрайорганах УМВС області» та № 536 від 28.12.2007 «Про перепризначення працівників відповідно до затвердженої штатної структури» відділ карного розшуку Бердичівсько¬го МВ УМВС перейменовано у сектор карного розшуку Бердичівського МВ УМВС. У зв'язку з цим оперуповноважений відділення карного розшуку Бердичівського МВ УМВС ОСОБА_12 перепризначений на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Бердичівського МВ УМВС.

Відповідно до функціональних обов'язків оперуповноваженого СКР Бердичівсь¬кого МВ УМВС ОСОБА_10 був зобов'язаний : оперативно обслуговувати мікрорайон «Парк Гагаріна» (вул. Б.Хмельницького - непарна сторона, ОСОБА_15 - з 26 по 29 будинки, вул. Шевченка, Сестер Сломницьких, Пушкіна, К.Маркса, Короленко, Транспортна, Ак. Павлова, пров. Поштовий, Леніна - непарна сторона); планувати роботу та проводити оперативно-розшукові заходи щодо попередження та розкриття злочинів на території обслуговування; проводити заходи щодо заведення та реалізації справ оперативного обліку.

Відповідно до функціональних обов'язків оперуповноваженого СКР Бердичівського МВ УМВС ОСОБА_11 був зобов'язаний : оперативно обслуговувати територію сільської місцевості Чуднівського напрямку (села Озадівка, Гардишівка, Л.Слобідка, хутір Богданів, Підгороднє, Скраглівка, Кустин, Мирославка, Демчин, Малосілка, Райки, Швайківка, Слободище, хутір Ріг); планувати роботу та проводити оперативно-розшукові заходи щодо попередження та розкриття злочинів на території обслуговування; проводити заходи щодо заведення та реалізації справ оперативного обліку.

Відповідно до функціональних обов'язків оперуповноважений СКР Бердичівського МВ УМВС ОСОБА_12 зобов'язаний: оперативно обслуговувати мікрорайон «Піски» (вул. Леніна - непарна сторона, 30 років Перемоги, Соборна - парна сторона, Миру, Молодогвардійська, Урожайна, Сакко і Ванцетті, Шолом-Алейхема, Руська); аналізувати стан злочинності на території обслуговування, проводити оперативно-розшукові заходи щодо попередження та розкриття скоєних злочинів; надавати допомогу в розкритті злочинів, заведенні справ оперативного обліку молодим працівникам СКР.

Згідно зі ст. 28 Конституції України ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Згідно положень ст.ст. 3, 5 Закону України «Про міліцію» (в редакції від 20.12.1990) діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням. Міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань.

Відповідно до ст. 12 цього Закону міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених цим Законом. Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю, здоров'ю громадян чи працівників міліції. У разі неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов'язків і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров'ю правопорушників та інших громадян. При завданні шкоди міліція забезпечує подання необхідної допомоги потерпілим в найкоротший строк. Перевищення повноважень по застосуванню сили, в тому числі спеціальних засобів і зброї, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно зі ст. 13 зазначеного Закону працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, яка здійснюється із застосуванням сили щодо працівників міліції або інших осіб, якщо інші способи були застосовані та не забезпечили виконання покладених на міліцію обов'язків.

Приписами ст. 106 та ст. 115 КПК України в редакції 1960 року визначено, що орган дізнання та слідчий вправі затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, лише за наявності однієї з таких підстав: коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення, коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин, коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину.

Відповідно до ст. 260 та ст. 261 КУпАП у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості його складення на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи. Про адміністративне затримання складається протокол.

Крім цього, будучи оперуповноваженими сектору карного розшуку Бердичівського МВ УМВС ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 зобов'язані виконувати ст. 4 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», згідно якої оперативно-розшукова діяльність ґрунтується на принципах законності, дотримання прав і свобод людини, взаємодії з органами управління і населенням, а також вимоги ст.ст. 3, 5, 11, 12, 13, 14 Закону України «Про міліцію».

Однак, діючи всупереч своїх службових обов'язків, Закону України «Про міліцію» та Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», ОСОБА_10 спільно з працівниками сектору карного розшуку Бердичівського МВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з метою помсти ОСОБА_14 за нанесену ОСОБА_10 образу, діючи з єдиним умислом, безпідставно затримали ОСОБА_14 16.07.2008 біля 10.00 год. в м. Бердичеві на площі Жовтневій (на даний час - Центральна) та доставили його до Бердичівського МВ УМВС України в Житомирській області, де незаконно застосували до нього фізичне насильство.

Зокрема, 15.07.2008 о 21.00 год. в с. Райки Бердичівського району біля будинку № 4 по вул. Центральній між мешканцями даного будинку ОСОБА_14 та ОСОБА_10 на ґрунті виниклих неприязних відносин відбулась сварка, під час якої ОСОБА_14 в присутності інших мешканців даного будинку образив нецензурними словами ОСОБА_10 , виказавши цим самим в присутності сторонніх осіб до останнього зневагу як до працівника міліції.

У той же день, 15.07.2008 оперуповноважений сектору карного розшуку Бердичівського МВ УМВС ОСОБА_11 на прохання ОСОБА_10 через третю особу, викликав до себе в кабінет Бердичівського МВ УМВС ОСОБА_14 на 07.00 год. 16.07.2008.

ОСОБА_14 16.07.2008 на виклик не прибув, однак за попередньою домовленістю через спільного знайомого зустрівся з ОСОБА_11 в цей же день біля 10.00 години біля приміщення Бердичівської міської ради за адресою: м. Бердичів, площа Жовтнева, 1 (на даний час - площа Центральна, 1). Під час зустрічі ОСОБА_11 зобов'язав ОСОБА_14 з'явитись до нього в кабінет Бердичівського МВ УМВС на наступний день 17.07.2008 на 08 год.

Відразу після розмови з ОСОБА_11 , коли ОСОБА_14 сів у свій легковий автомобіль ВАЗ-2106, до нього на легковому автомобілі ВАЗ-2109 під'їхали оперуповноважені сектору карного розшуку Бердичівського МВ УМВС ОСОБА_10 та ОСОБА_12 . Вказані працівники міліції у присутності оперуповноваженого сектору карного розшуку Бердичівського МВ УМВС ОСОБА_11 , явно перевищуючи свої службові повноваження, порушуючи конституційні права і свободи громадянина, основні конституційні принципи свободи, недоторканості людини, всупереч положенням ст. 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; положенням ст. 29 Конституції України, згідно якої кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність, без будь-яких підстав затримали ОСОБА_14 , вивели його з власного автомобіля ВАЗ-2106, помістили до свого автомобіля ВАЗ-2109 та доставили в Бердичівський МВ УМВС за адресою: м. Бердичів, вул. Дзержинського, 67 (на даний час - вул. Героїв України, 67).

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, 16.07.2008 приблизно о 10.30 год., під час знаходження ОСОБА_14 у приміщенні Бердичівського МВ УМВС в кабінеті № 14, який закріплений за сектором карного розшуку, ОСОБА_10 , ОСОБА_12 і ОСОБА_11 , в порушення вимог ст. 29 Конституції України, ст. 4 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», ст.ст.3, 5, 11, 12, 13, 14 Закону України «Про міліцію», перевищуючи свої службові повноваження, достовірно усвідомлюючи, що порушуються конституційні права людини, діючи в особистих інтересах, стали наносити ОСОБА_14 численні удари руками в область голови та тулуба.

Зокрема, ОСОБА_10 , достовірно усвідомлюючи, що його дії явно виходить за межі наданих йому прав та бажаючи цього, всупереч діючого законодавства, діючи в особистих інтересах, умисно наніс ОСОБА_14 більше двох ударів долонею в ліве вухо та кулаком більше двох ударів по тулубу, чим спричинив ОСОБА_14 фізичний біль.

ОСОБА_11 , достовірно усвідомлюючи, що його дії явно виходить за межі наданих йому прав та бажаючи цього, всупереч діючого законодавства, діючи в особистих інтересах, умисно наніс ОСОБА_14 більше двох ударів руками по тулубу, чим спричинив ОСОБА_14 фізичний біль.

ОСОБА_12 , достовірно усвідомлюючи, що його дії явно виходить за межі наданих йому прав та бажаючи цього, всупереч діючого законодавства, діючи в особистих інтересах, умисно наніс більше двох ударів ОСОБА_14 руками по тулубу, після чого схопив ОСОБА_14 за волосся на голові та вдарив його потиличною частиною голови об стіну близько чотирьох разів, чим спричинив ОСОБА_14 фізичний біль. Від даних ударів головою об стіну ОСОБА_14 втратив свідомість та впав на підлогу.

Коли ОСОБА_14 через деякий час прийшов до тями, ОСОБА_10 і ОСОБА_12 , діючи узгоджено, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, достовірно усвідомлюючи, що їхні дії явно виходять за межі наданих їм прав та повноважень, бажаючи цього, всупереч діючого законодавства, діючи в особистих інтересах, стали утримувати ОСОБА_14 попід руки з метою спричинення ОСОБА_14 фізичного болю ОСОБА_11 .

В цей час ОСОБА_11 , діючи узгоджено з ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , достовірно усвідомлюючи, що його дії явно виходить за межі наданих йому повноважень, бажаючи спричинити потерпілому сильну біль, зі значною силою наніс гумовим кийком один удар ОСОБА_14 в область спини та зі значною силою наніс другий удар гумовим кийком в область стегон ОСОБА_14 , спричинивши тілесні ушкодження.

Таким чином, у ході застосування незаконних насильницьких дій щодо ОСОБА_14 з боку оперуповноважених сектору карного розшуку Бердичівського МВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , потерпілому спричинені тілесні ушкодження у вигляді: крововиливів на спині та правому стегні, які згідно висновку судово-медичного експерта №615 від 27.05.2009 відносяться до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров'я.

Зазначені протиправні дії оперуповноважених сектору карного розшуку Бердичівського МВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 спричинили істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, що виразилось в істотному порушенні основних конституційних прав і свобод громадянина ОСОБА_14 .

Органами обвинувачення дії ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 кваліфіковано за ч. 2 ст. 365 КК України, як перевищення влади та службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав і повноважень, які заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та законним інтересам окремих громадян, та супроводжувались насильством.

В апеляції прокурор ОСОБА_13 просить скасувати вироку суду, як незаконний, та постановити новий вирок яким, ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах строком на 3 роки. На підставі статей 49, 74 КК України звільнити від відбуття призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. ОСОБА_12 визнати винним за ч. 2 ст. 365 КК України та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах строком на 3 роки. На підставі статей 49, 74 КК України звільнити ОСОБА_12 від відбуття призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. ОСОБА_11 визнати винним за ч. 2 ст. 365 КК України та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах строком на 3 роки. На підставі статей 49, 74 КК України звільнити ОСОБА_11 від відбуття призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що потерпілий ОСОБА_14 , будучи попереджений про кримінальну відповідальність за ст.383 КК України, 17.07.2008 повідомив прокуратуру м. Бердичева про те, що 16.07.2008 р. близько 11 год він був затриманий працівниками міліції, двоє з яких ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , після чого був доставлений до Бердичівського MB, де був побитий. Причиною цих подій були особисті неприязні стосунки з ОСОБА_10 . Крім того, ОСОБА_14 заявою від 17.07.2008 на ім'я начальника УМВС України в Житомирській області, в якій він будучи попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України, повідомив, що 16.07.2008 близько 10 год 30 хв на площі Леніна в м. Бердичеві його незаконно затримали, доставили до Бердичівського MB, де побили ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Показання потерпілого підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 . Так, свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_25 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 підтвердили наявність тілесних ушкоджень на тілі потерпілого ОСОБА_14 саме після того, як потерпілого затримали та доставили у відділ міліції працівники міліції. Разом з тим, суд не взяв покази даних свідків до уваги, не надав їм належну оцінку. Також, покази зазначених свідків підтверджуються письмовими доказами, а саме: повідомленням Служби внутрішньої безпеки ГУБОЗ МВС України в Житомирській області про те, що 16.07.2008 р. ОСОБА_16 дійсно звертався до відділу внутрішньої безпеки з усною заявою та спілкувався із працівником відділу; заявою ОСОБА_16 , батька потерпілого ОСОБА_14 , від 16.07.2008 на ім'я начальника СБУ в Житомирській області. В даній заяві ОСОБА_16 повідомив, що 16.07.2008 р. о 11 год в м. Бердичеві біля площі Леніна працівники Бердичівського MB, серед яких ОСОБА_26 , незаконно затримали ОСОБА_14 , доставили його в Бердичівський MB, де в кабінеті його побили; повідомленням Управління Служби безпеки в Житомирській області про те, що 16.07.2008 оперативний черговий Управління отримав від громадянина ОСОБА_16 письмове звернення, яке було обліковане за № П74 від 17.07.2008 та надіслано за належністю в прокуратуру Житомирської області; висновком експерта № 615 від 27.05.2009 згідно якого при судово- медичному обстеженні у потерпілого ОСОБА_14 було виявлено тілесні ушкодження; протоколом очної ставки між ОСОБА_14 та ОСОБА_11 під час якої ОСОБА_14 в повному обсязі підтвердив та настояв на своїх показаннях даних ним в ході досудового слідства щодо обставин його незаконного затримання та побиття ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ; протоколом очної ставки між ОСОБА_14 та ОСОБА_12 під час якої ОСОБА_14 в повному обсязі підтвердив та настояв на своїх показаннях даних ним в ході досудового слідства, щодо обставин його незаконного затримання та побиття ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ; даними протоколу відтворення обстановки та обставин події з фото таблицею до нього, під час якого ОСОБА_14 розповів та показав на місці за допомогою статистів в кабінеті № 14 на другому поверсі Бердичівського MB України в Житомирській області про обставини за яких йому були спричинені тілесні ушкодження оперуповноваженими СКР Бердичівського MB УМВС ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 ; висновком експерта №177 від 26.06.2009; висновком комісійної судово-медичної експертизи № 106 від 15.10.2010; роздруківкою вхідних та вихідних викликів абонентів та довідкою УОТЗ ГУНП в Житомирській області. Вказує, що суд у вироку не навів мотиви з яких відкинув усі докази обвинувачення, що свідчить про порушення судом вимог ст. 334 КПК 1960 року, зокрема, в мотивувальній частині оскаржуваного вироку відсутні мотивовані висновки щодо недоведеності участі підсудних ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України. Крім того, судом у вироку зазначено, що висновки експерта нижчої ланки про можливість спричинення потерпілому ОСОБА_14 тілесних ушкоджень за обставин вказаних потерпілим, спростовані висновком експерта вищого рівня. Проте, судом не взято до уваги, що на вирішення експертів ставились різні питання, а тому висновок комісійної судово-медичної експертизи №106 від 15.10.2010 не є абсолютним доказом та повинен бути оцінений в сукупності з усіма зібраними по справі доказами. Вважає, що судом безпідставно у вироку зазначено про відсутність джерел доказування, якими підтверджено місце скоєння злочинних дій. Так, відповідно до зміненого обвинувачення від 08.08.2024 місце скоєння злочинних дій розпочалось в м. Бердичеві на площі Жовтнева, 1 (на даний час - площа Центральна, 1) , що випливає із показів свідка ОСОБА_24 , наданих ним на досудового слідстві та оголошених і досліджених в судовому засіданні судом, який зазначив, що 16.07.2008 він разом з ОСОБА_10 та ОСОБА_12 поїхали із міськвідділу та зупинились недалеко від магазину №1, що навпроти Бердичівського міськвиконкому. Далі ОСОБА_10 сказав, що через дорогу від них, поряд з пам'ятником Леніна, знаходився легковий автомобіль особи, яка їх цікавить. Там знаходився легковий автомобіль ВАЗ- 2106 темно-зеленого кольору. Вони відразу під'їхали до даного автомобіля та зупинились навпроти пам'ятника Леніну перед вказаним автомобілем. Окрім того, суд вказує на відсутність способу скоєння злочинних дій у зміненому обвинуваченні. Про примусовість затримання та доставляння потерпілого ОСОБА_14 до Бердичівського МВ УМВС України в Житомирській області свідчить той факт, що останній був доставлений за адресою: м.Бердичів, вул.Дзержинського, 67 автомобілем на якому на площу Жовтневу приїхали підсудні ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та свідок ОСОБА_24 . При чому із власного автомобіля потерпілого вивели та посадили на заднє сидіння автомобіля ВАЗ 2109 та в супроводі ОСОБА_27 та ОСОБА_10 потерпілого ОСОБА_14 було доставлено до відділу міліції. Натомість автомобіль потерпілого до відділу міліції був доставлений під керуванням свідка ОСОБА_24 . Вказане підтверджується показами потерпілого ОСОБА_14 , свідка ОСОБА_24 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 .

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, пояснення підсудних ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та їх захисника, які просили відмовити в задоволенні апеляції прокурора, провівши по справі часткове судове слідство, перевіривши матеріали кримінальної справи та вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.365 КПК України (в редакції 1960 року), обговоривши наведені в апеляції доводи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляції прокурора слід відмовити з таких підстав.

Під час розгляду судом кримінальної справ має суворо додержуватись закріплений у ст.63 Конституції України принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому неприпустимо покладати на обвинуваченого (підсудного) доведення своєї невинуватості.

У справі «Барбера, Мессегуэ і Джабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 року(п.146), Європейський Суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Відповідно до ч.4 ст.373 КПК України (в редакції 1960 року), однією з підстав ухвалення виправдувального вироку є недоведеність участі підсудного у вчиненні злочину.

На думку апеляційного суду, за встановлених фактичних обставин справи, виходячи із закріпленого в ст.63 Конституції України принципу презумпції невинуватості та вимог статей 323, 327 КПК України (в редакції 1960 року), про те, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим; обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про невинуватість ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України.

Висновок суду першої інстанції про недоведеність вини ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України та виправданні їх при обставинах, викладених у вироку, є обґрунтованим і підтверджується доказами, повно перевіреними в судовому засіданні та викладеними у вироку, яким суд дав належну оцінку.

Так, згідно ч.3 ст.323 КПК України (в редакції 1960 року), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року №5 "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновку експерта й інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону.

Так, із показань ОСОБА_10 , даних в суді першої інстанції після зміни обвинувачення та безпосередньо в суді апеляційної інстанції, який своєї вини за ч.2 ст.365 КК України не визнав, вбачається, що справа проти нього є сфальсифікованою, всіляко затягувалася стороною обвинувачення. Зміна обвинувачення відбулася лише у деталях, при чому про ці деталі вони заявляли у своїх клопотаннях навіть ще під час досудового слідства, однак на той час у задоволенні їхніх клопотань було відмовлено. Всі зміни у обвинуваченні є чисто видумками прокурора, які нічим не підтверджено. Зокрема, з'явилася якась невідома третя особа, через яку вони з ОСОБА_28 нібито змовлялися, з показань свідка обвинувачення ОСОБА_29 , той бачив як потерпілий їхав у відділ о 10.30, а вже о 10.36 потерпілий, вийшовши з відділу телефонує, що є неможливим за обставин інкримінованого обвинувачення.

На початку судового слідства за оголошеним первинним обвинувальним висновком підсудний ОСОБА_10 свою вину також заперечив та вказав, що кримінальну справу сфальсифіковано працівниками прокуратури. Підсудний показав, що потерпілого ОСОБА_30 ніхто не затримував і ніякого психологічного та фізичного тиску щодо потерпілого ніхто не чинив. Потерпілий у відділку поліції був не більше десяти хвилин. Щодо прив'язки до конфлікту, який був напередодні подій перед будинком, то він мав з потерпілим розмову, але цих розмов було безліч. Вони з потерпілим один одного добре знають, прожили в одному дворі, потерпілий був його сусідом. Про те, що під час цієї розмови він погрожував підкинути наркотики, це все неправда. Розмову бачили свідки ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , він на той час знаходився з дочкою, як би це виглядало, щоб він, відпочиваючи з маленькою донькою, почав кричати, що підкине наркотики. При цьому все це нібито чула матір потерпілого на відстані 15 метрів. Місцева прокуратура обурилась як працівники карного розшуку можуть так себе поводити, на їхню думку, зухвало. Тому це вилилось в кримінальну справу, яка розглядається стільки років. Його змусили звільнитись з органів внутрішніх справ. Вони з іншими підсудними неодноразово звертались до Генеральної прокуратури, місцевої прокуратури, жодного звернення не було розглянуто. В цих зверненнях вони у деталях розповідали, кому ця справа вигідна, хто за цим стоїть. Показання на досудовому слідстві він давав і хотів давати, але в нього було одне клопотання щодо відводу слідчого ОСОБА_33 , щоб слідство проводила будь-яка інша особа, бо слідчий лише виконував незаконні вказівки. В суді з'ясувалося, що на них писали заяву засуджені, що нікуди не їздив ОСОБА_34 , що він не був в СБУ, він зізнався в суді, що насправді на них писали заяву школярі чи студенти, що матеріали кримінальної справи підроблялись. Те, що матеріали кримінальної справи підроблятись, видно неозброєним оком. Свідок ОСОБА_35 , яка є співмешканкою потерпілого ОСОБА_36 , є також раніше судимою. І судима вона була за зверненням батьків його дружини до поліції. В свій час родичі звертались до нього, щоб він вплинув на дружину, на батьків дружини. Він їм у цьому всьому відмовив. Щодо цієї кримінальної справи також є не випадковість наявність свідків ОСОБА_37 і ОСОБА_29 - це його однокласники, які неодноразово мали приводи до поліції, той же ОСОБА_38 неодноразово судимий, злочинні діяння його викривав саме ОСОБА_28 . ОСОБА_29 це людина, яка на той час була директором кар'єру. ОСОБА_29 і ОСОБА_38 до суду не з'являються, вони через прокуратуру вже вирішили свої особисті питання. Навіть те, що люди зізнались, що змінювали свідчення, це не випадковість, а лише через те, що вони (підсудні) заявили клопотання про долучення трафіків щодо всіх учасників. Потім ці свідки зізнаються, що це все придумано ОСОБА_39 . Все було сплановано в деталях. ОСОБА_34 нібито боявся звернутись в перший день до лікарів, бо лежав побитий, але при цьому він вигадав в перший день версію, підтягнув свідків, що нібито його затримували на площі. Сама подія була вдень, але слідчий нікого не допитав ні з поряд розташованих магазинів, ні охорону, ні в міськвиконкомі. Щодо інкримінованих подій, то на той час у 2008-2009 роках він працював оперативним працівником сектору карного розшуку. В ту ніч, ще чергував ОСОБА_28 , був скоєний розбійний напад в районі Червоної гори - невідомий чоловік, здається, заволодів грішми. На той час їх зібрав керівник карного розшуку, приїхали надавати допомогу працівники з обласного управління. Звуженої інформації, версій, прикмет не було взагалі. Весь карний розшук працював по даному злочину, просто відбирали пояснення у всіх, весь район опитувався. Він також займався збиранням інформації, яка могла б сприяти розкриттю даного злочину. ОСОБА_34 проживав і постійно проходив в районі Червоної гори. Викликали і інших осіб, не тільки ОСОБА_30 . Хотів би зауважити, що за версією обвинувачення нібито він викликав через ОСОБА_28 потерпілого, оскільки у нього був ввечері конфлікт. Але він був в той час в селі Райки, а Рудницький в Бердичеві, він ОСОБА_28 не телефонував, що легко перевірити, проаналізувавши роздруківки телефонних з'єднань, чого не зробив слідчий. В той же ранок вони їхали на власному автомобілі ОСОБА_40 , адже на той час службовий був в ремонті. В автомобілі був ОСОБА_41 і водій, який до ремонту їздив на службовому автомобілі. Проїжджаючи по площі Соборній поряд з міськвиконкомом, він першим помітив ОСОБА_30 , той знаходився біля свого автомобіля навпроти центрального входу міськвиконкому тільки з сторони дороги. Він вирішив зупинитися, бо вранці на нараді працівник карного розшуку ОСОБА_28 казав, що викликав, але ОСОБА_34 не з'явився. Після того, як вони зупинились, він підійшов до ОСОБА_30 , представився і повідомив, що стався злочин в тому районі, де той проживає і запропонував ОСОБА_42 прослідувати з ними для того, щоб його допитати, можливо він щось про це знає. Ніхто до ОСОБА_30 фізичної сили не застосовував, не погрожував. Він знає, хто такий ОСОБА_34 , коректно з тим спілкувався. ОСОБА_34 працював у міліції, знає роботу правоохоронних органів, тобто якщо б щодо нього вчинили будь-які злочинні дії, він мав можливість і він би звернувся в той самий час і в той самий день з відповідною скаргою, а не на наступний день, коли вони вже створили нібито ситуацію щодо затримання і доказової бази. Поряд не було ОСОБА_29 і ОСОБА_37 , які нібито бачили, як тягли потерпілого обличчям об асфальт, це все була їхня вигадка. Два ОСОБА_43 дійсно були там в стороні, але ОСОБА_43 родичі потерпілого. ОСОБА_34 погодився прослідувати з ними, сів на заднє сидіння автомобіля ВАЗ-2109, який належить ОСОБА_44 і саме останній їхав за кермом. ОСОБА_34 затриманим не був. Потерпілий сів на заднє сидіння. Водій з ними не їхав. В автомобілі їх було троє - він, ОСОБА_41 , ОСОБА_34 . Рудницького точно не було. Згідно з обвинувальним висновком він затримав потерпілого з ОСОБА_45 , привели у відділок і почали бити: він, ОСОБА_41 і ОСОБА_28 , хоча з того ж висновку написано, що доставили вдвох, але били вже втрьох. ОСОБА_46 у відділ всі троє через КПП, заходили по одному, ніхто потерпілому руки не заламував. На КПП знаходилась дівчина, прізвища не пам'ятає. Прослідували в кабінет № 14, не в 16, як стверджував ОСОБА_34 . Це кабінет, в якому колись працював ОСОБА_28 . Зайшли в цей кабінет, бо він був вільним. Всі решта кабінетів були зайнятими. У відділку ОСОБА_34 був неодноразово в даних кабінетах, так як раніше неодноразово туди викликався. На той момент через три кабінети, в кабінеті № 17 знаходився прокурор ОСОБА_47 , який перевіряв справи. На той час у їхньому ж приміщенні знаходився відділ СБУ. Через стінку, об яку нібито били потерпілого, знаходилась ощадкаса, де завжди в коридорах були особи. У кабінеті вони сіли за столом, а потерпілий на лавочці, яка, здається, знаходилась з правої сторони. Вони запитали ОСОБА_48 , чи той щось чув, чи щось бачив щодо злочину. Потерпілий відмовився давати свідчення, знає як себе поводити, обізнаний. Грищук склав рапорт про те, що ОСОБА_34 відмовився давати показання. Рудницького не було в цей час у відділку, ОСОБА_28 прийшов пізніше, домовився з потерпілим про виклик на інший день. Пашкевич був у відділку рівно той час, що ОСОБА_28 треба було повернутись з площі до кабінету, що і підтверджують трафіки мобільних з'єднань, які прийшли через рік. Якби були злочинні дії, вони б не заявляли трафіків щодо себе і щодо інших. В інкримінований їм час ОСОБА_34 знаходився в Житомирі, а згідно з обвинувальним висновком вони йому в цей час спричиняли тілесні ушкодження. Відповідно до обвинувального висновку зазначено, що ОСОБА_30 затримано о 10.30, але в цей час він спілкується по мобільному телефону і рухається. Потерпілий не був у відділку ні до першої години, ні до дванадцяти, і те, що потерпілого утримували годину і били, це є неправдою. Далі вони з ОСОБА_45 залишились у кабінеті, а потерпілий з ОСОБА_28 разом вийшли з відділку. Видимих тілесних ушкоджень у потерпілого він не бачив, той не роздягався, зовні - ніяких не було. Ніхто не бив потерпілого головою об стіну, той не втрачав свідомість, якби так зробили, у потерпілого було б зчесане лице. Наполягає на тому, що вони як працівники поліції не здійснювали тиск на ОСОБА_30 , вважає, що ОСОБА_34 за допомогою інших сторонніх осіб спричинив собі ушкодження, щоб звинуватити їх в протиправних діях. Через певний період часу він спілкувався зі свідком ОСОБА_49 і той повідомив, що бачив, як батько потерпілого спричиняв тому тілесні ушкодження, але не може сказати, чи це пов'язано з цією подією. Фактично події відбувались в 14 кабінеті, потерпілий там був декілька хвилин. ОСОБА_50 стіни у кабінеті була ребриста, тобто залишилися б сліди на голові, але їх виявлено не було. Крім цього, хотів би зазначити, що ОСОБА_34 наполягав, що події відбувались в 16 кабінеті, так як таким чином бажає, щоб покарали саме ОСОБА_28 , який у тому кабінеті працював. Запрошували ОСОБА_30 у відділ поліції у зв'язку зі скоєнням злочину, але згідно з якою статтею запропонували пройти, сказати не може. Не знали, що потерпілий відмовляється давати пояснення. Було складено рапорт, в рапорті зазначено те, що потерпілий відповів. У зв'язку з тим, що потерпілий відмовився давати будь-які показання, склався бланк пояснень. Грищук передав цей рапорт керівництву карного розшуку та рапорт знаходиться в матеріалах ОРС. На площі ОСОБА_34 попросив автомобіль відігнати. Водій відігнав автомобіль до відділку. У зв'язку з чим це пов'язано, не знає, ОСОБА_34 не втікав. Водій віддав ключі потерпілому до того, як вони зайшли до відділку.

Із оголошених показань ОСОБА_10 , даних ним під час досудового слідства вбачається, що 15.07.08 приблизно о 20 год його дружина пішла до сусідів Пашкевичів, щоб погово­рити з ОСОБА_14 щодо його неправомірних дій в її адресу. Коли ж він повертався з прогулянки зі своєю дочкою, побачив, що його дружина стоїть біля під'їзду ОСОБА_14 і той словами її ображає. Він підійшов до них та сказав, щоб дружина забрала дитину і пішла до­дому. Після цього він став розмовляти з ОСОБА_14 з приводу його по­ведінки на дискотеці в с.Мирославка за декілька днів до цього, оскільки зі слів присутніх на дискотеці його дружині стало відомо, що коли вона танцювала, то ОСОБА_14 знаходився у неї за спиною і перекривляв її та показував не­пристойні жести в її сторону всім присутнім. На це ОСОБА_14 став без будь-яких причин його ображати і взагалі не хотів слухати, що йому говорять. Тоді він пішов додому. ОСОБА_14 в слід у присутності сусідів продовжував ображати. Більше в цей ве­чір він з ОСОБА_14 не спілкувався. 16.07.08 він приїхав на роботу приблизно о 8 годині. О 8 год 30 хв відбулась нарада у начальника СКР Бердичівського МВ УМВС, на якій керівництво Бердичівського МВ УМВС поставило перед кожним операти­вним працівником задачу по розкриттю злочину, що стався в залі ігрових авто­матів «ФУЛ-Хаус». Особисто він мав перевіряти осіб, причетних до даного злочину. При даній нараді о/у СКР Бердичівського МВ УМВС ОСОБА_11 , який здавав чергування, повідомив, що він викликав по даному злочину на бесіду мешканця с. Райки ОСОБА_14 , однак той до початку даної наради до нього не з'явився. Після даної наради він разом з о/у СКР Бердичівського МВ УМВС ОСОБА_12 та водієм СКР Бердичівського МВ УМВС ОСОБА_51 на автомобілі ОСОБА_12 ВАЗ-2109, сірого кольору, поїхали з міськвідділу перевіряти причетних осіб до вказаного злочину, що проживають на території м.Бердичева. Коли вони їхали по вул. Садовій в сторону вул. К.Лібкнехта, він побачив на площі біля пам'ятника Леніну легковий автомобіль ВАЗ-2106, темно-зеленого кольору, що належав ОСОБА_14 . Оскільки ОСОБА_11 на оперативній нараді повідомив, що ОСОБА_14 не з'явився до нього на бесіду, він та ОСОБА_12 вирішили запросити ОСОБА_52 в міськвідділ та опитати його на предмет причетності до вказаного злочину. Вони відразу під'їхали до автомобіля ОСОБА_14 з лівої сторо­ни. Він вийшов з автомобіля та підійшов до дверей водія автомо­біля ОСОБА_14 . В автомобілі за кермом сидів ОСОБА_14 . Він відразу представився, показав своє посвідчення та пояснив, що ОСОБА_14 потрібно прослідувати з ними в міськвідділ міліції для того, щоб його опитати з приводу вчиненого злочину в м. Бердичеві. ОСОБА_14 вийшов зі свого автомобіля і сів на заднє сидіння автомобіля ОСОБА_12 . При цьому ОСОБА_34 попросив, щоб хтось із присутніх відвіз його автомобіль до міськвідділу та передав ключі від свого автомобіля ОСОБА_53 . Далі він сів на заднє сидіння поряд з ОСОБА_14 , а ОСОБА_12 сів за кермо. В такому складі вказані два автомобілі поїхали до Бердичівського МВ УМВС. За­лишивши автомобілі на вул. Дзержинського біля міськвідділу міліції, він, ОСОБА_12 та ОСОБА_14 відразу пішли через прохідну в мі­ськвідділ міліції в кабінет № 14 на другому поверсі, де нікого в цей час не було. В даному кабінеті ОСОБА_14 сів на лавку, що знаходилась праворуч від входу. Він та ОСОБА_54 сіли за стіл, що стояв по центру кабі­нету. Далі ОСОБА_12 дістав аркуш паперу, щоб відібрати у ОСОБА_14 пояснення. Він та ОСОБА_12 стали розпитувати ОСОБА_14 , де той знаходився на час вчинення зазначеного вище злочину в м. Берди­чеві. ОСОБА_14 відповів, що в цей час він був дома. При даній розмові ОСОБА_14 відмовився підписувати будь-які документи та взагалі відмови­вся будь-що розповідати. Ця розмова тривала приблизно 10 хв, після чого в да­ний кабінет зайшов ОСОБА_11 . Він та ОСОБА_12 повід­омили ОСОБА_11 , що ОСОБА_14 відмовляється давати пояснення та підписувати будь-які документи. На це ОСОБА_11 сказав ОСОБА_14 , щоб той з'явився до нього на наступний день в кабінет для бесіди. Пашке­ ОСОБА_55 погодився. Після цього ОСОБА_11 вийшов з кабінету і пішов додому. Далі ОСОБА_14 знаходився в даному кабінеті ще приблизно 2-3 хвилини, поки ОСОБА_12 дописав рапорт про те, що ОСОБА_14 відмови­вся давати пояснення та зазначив у рапорті, що ОСОБА_14 не має відно­шення до вчиненого в мікрорайоні Червона Гора злочину. Після написання да­ного рапорту він та ОСОБА_12 відпустили ОСОБА_14 і той також вийшов з кабінету. Він та ОСОБА_12 ще деякий час залишались в даному кабінеті. На наступний день він дізнався від ОСОБА_11 , що коли той виходив з приміщення міськвідділу міліції, його наздогнав ОСОБА_14 і вони разом вийшли на вулицю Дзержинського з території Бе­рдичівського МВ УМВС. Свою причетність до побиття ОСОБА_14 він запере­чує (а.с.61-65 т. 2).

Підсудний ОСОБА_11 свою вину у пред'явленому зміненому обвинуваченні також заперечив повністю та вказав, що у зміненому обвинуваченні лише додано адресу нібито затримання: пл.Жовтнева, 1, але ця площа має понад 1500 кв.м., конкретного місця так і не було встановлено. За обвинуваченням він нібито змовився з ОСОБА_26 напередодні подій, але з ОСОБА_26 він напередодні не мав розмов, що підтверджується роздруківками телефонних з'єднань. Після запрошення потерпілого до відділу він залишився на площі, що підтвердили свідки обвинувачення ОСОБА_43 . Ні він, ні у його присутності ніхто потерпілому ударів не наносив, показання потерпілого про спричинення йому тілесних ушкоджень у відділку міліції є неправдивими, що зокрема підтвердив і висновок облбюро судово-медичної експертизи, але чомусь цей висновок ігнорується прокуратурою. Після нанесення стількох ударів, як розповідає потерпілий, у нього ніяк не могло не залишитися тілесних ушкоджень. Всі спецзасоби, у тому числі ПР, не видаються просто так, вони патрулювання у той день не здійснювали і у них просто не могло бути таких спецзасобів. З показань свідка ОСОБА_56 прямо вбачається, що він разом з потерпілим виходили з приміщення відділу міліції вже через декілька хвилин після заходу і все з ОСОБА_39 було добре, той посміхався. З показів свідка ОСОБА_29 вбачається, що той бачив, як потерпілого везли у відділ о 10.30, а вже о 10.36 ОСОБА_34 вийшов з відділу і телефонував, що прямо вказує на вкрай нетривалий проміжок часу перебування у міліції. Все що дописано у зміненому обвинуваченні є дрібними деталями і до того ж домислами, по суті ж обвинувачення не змінилося і він його не визнає. На початку судового слідства за оголошеним первинним обвинувальним висновком підсудний ОСОБА_11 також вину у інкримінованому йому злочині не визнав, на початку судового слідства від дачі показань відмовився, в подальшому в ході судового розгляду також звернув увагу суду, що потерпілий, свідки з його боку надавали та надають неправдиві показання.

Підсудний ОСОБА_12 свою вину у пред'явленому зміненому обвинуваченні також заперечив повністю та вказав, що обвинувачення їм є надуманим, протягом 16 років сторона обвинувачення так і не забезпечила явку своїх нібито прямих свідків у суд; так і не було встановлено, як під час події вони з потерпілим їхали; чомусь відкидається висновок судово-медичної експертизи, який спростовує спричинення ними тілесних ушкоджень потерпілому. Вся справа є надуманою, він категорично заперечує свою вину. На початку судового слідства за оголошеним первинним обвинувальним висновком підсудний ОСОБА_12 також заперечив свою винуватість та показав, що це був 2008 рік, липень місяць. Він працював оперуповноваженим сектору карного розшуку в Бердичівському відділі МВС. На той період всі оперуповноважені займались справою по розбійному нападу на один із ігрових закладів на Червоній горі, у зв'язку з чим вони збирали інформацію, відбирали пояснення в громадян, які раніше скоювали чи підозрювались у скоєнні злочинів. Не пам'ятає звідки надійшла інформація, але вони дізнались, що на Червоній горі живе, здається раніше судимий, ОСОБА_34 . Він з ОСОБА_26 і водієм ОСОБА_57 їхали на його власному автомобілі. Вони випадково зустріли потерпілого в центрі міста, запросили до райвідділу. Це був ранок чи ближче до обіду, неподалік від магазину ОСОБА_58 . На пропозицію спочатку потерпілий погодився. ОСОБА_34 , він і ОСОБА_26 поїхали у відділок його власним автомобілем ВАЗ-2109, а водій ОСОБА_59 поїхав до райвідділу на автомобілі потерпілого. Чому їхали так, не пам'ятає. Автомобіль ОСОБА_30 їхав позаду них. На територію відділку не заїжджали. Вони пішли в райвідділ, а ОСОБА_59 , здається, кудись поїхав. У відділку він, ОСОБА_26 , ОСОБА_34 знаходились на другому поверсі, який саме кабінет був, не пам'ятає. Потерпілий категорично відмовився давати пояснення і ставити будь-які підписи. Він склав рапорт і рапорт був долучений до оперативно-розшукової справи. Вони декілька хвилин з потерпілим переговорили, і той пішов. Потім їх викликали в прокуратуру, що вони потерпілого побили, але такого точно не відбувалось. Пашкевич був в відділі міліції не довго, хвилин 5-7. Тілесних ушкоджень на потерпілому він не пам'ятає. Удари будь-чим ніхто при ньому не наносив, він також ударів не наносив.

З оголошених судом показань ОСОБА_12 , даних ним під час досудового слідства, вбачається, що 16.07.08 він цілий день був на роботі та разом з іншими оперативними працівниками Берди­чівського МВ УМВС розкривав злочин, а саме розбій, який стався в м. Бердичеві по вул. Котовського, в приміщенні, де знаходяться ігрові автомати «Фул хаус». В цей день він приїхав на роботу приблизно о 8 год. Далі о 8 год 30 хв відбулась нарада у начальника СКР Бердичівського МВ УМВС, на якій керівництво Бердичівського МВ УМВС поставило перед кожним оперативним працівником задачу по розкриттю даного злочину. Особисто він мав перевіряти осіб, раніше судимих за аналогічні злочини, на їхню причетність до даного злочину. На даній нараді о/у СКР Бердичівського МВ УМВС ОСОБА_11 , який здавав чергування, повідомив, що він викликав по даному злочину на бесіду мешканця с. Райки ОСОБА_14 однак той до початку даної наради до ньо­го не з'явився. Після даної наради він разом з о/у СКР Бердичівського МВ УМВС ОСОБА_10 та водієм СКР Бердичівського МВ УМВС ОСОБА_51 на його власному автомобілі ВАЗ-2109, сірого кольору, поїхали з міськвідділу перевіряти причетних до вказаного злочину осіб, що проживають на те­риторії м. Бердичева. Коли вони їхали по вул.Садовій в сторону вул. К.Лібкнехта, ОСОБА_60 сказав, що на площі біля пам'ятника Леніна знаходиться легковий ав­томобіль, що належав ОСОБА_14 . Оскільки ОСОБА_11 на операти­вній нараді повідомив, що ОСОБА_14 не з'явився до нього на бесіду, він разом з ОСОБА_10 вирішили запросити ОСОБА_14 в міськвідділ та розпитати його на предмет причетності до вказаного злочину. Вони відразу під'їхали до автомобіля ОСОБА_14 . Вийшовши з автомобіля, ОСОБА_61 та він підійшли до ОСОБА_14 , пред'явили йому свої службові посвідчення та представились працівниками СКР Бердичівського МВ УМВС. При цьому вони роз'яснили ОСОБА_14 , що оскільки в м. Бе­рдичеві напередодні вчинено розбійний напад на зал ігрових автоматів, то вони перевіряють всіх осіб на причетність до даного злочину. Оскільки ОСОБА_14 не з'явився з даного приводу для дачі пояснень на виклик о/у СКР Берди­чівського МВ УМВС ОСОБА_11 , вони запропонували ОСОБА_14 проїхати разом з ними до Бердичівського МВ УМВС для з'ясування всіх обста­вин щодо його місця знаходження в час вчинення вказаного злочину. ОСОБА_14 погодився та на їхнє прохання сам сів в його ( ОСОБА_12 ) автомобіль, попроси­вши, щоб хтось перегнав його автомобіль до Бердичівського МВ УМВС. ОСОБА_24 сів за кермо автомобіля ОСОБА_14 , він сів за кермо свого автомобіля. ОСОБА_10 також сів в його автомобіль і в та­кому складі вони поїхали вказаними автомобілями до Бердичівського МВ УМВС. Біля міськвідділу міліції він, ОСОБА_10 та ОСОБА_14 вийшли з автомобіля та пішли через прохідну в міськвідділ міліції в ка­бінет № 14 на другому поверсі. В даному кабінеті ОСОБА_14 сів на лавку, що знаходилась праворуч від входу. Він та ОСОБА_10 сіли за стіл, що стояв по центру кабінету. Далі він дістав аркуш паперу, щоб відібрати у ОСОБА_14 пояснення. Він та ОСОБА_10 стали розпитувати ОСОБА_14 , де той знаходився на час вчинення зазначеного вище злочину в м. Бердичеві. ОСОБА_14 сказав, що в цей час був дома. При даній розмові ОСОБА_14 відмовився підписувати будь-які документи та взагалі відмовився будь-що розповідати. Ця розмова тривала приблизно 3 хв, після чого в даний кабінет зайшов ОСОБА_11 . Він та ОСОБА_10 сказали йому, що ОСОБА_14 відмовляється давати пояснення та підписувати будь-які документи. На це ОСОБА_11 сказав ОСОБА_14 , щоб той з'явився до нього на наступний день в кабінет для бесіди. Паш­ ОСОБА_62 погодився і після цього ОСОБА_11 та ОСОБА_14 вийш­ли з кабінету. Він дописав рапорт про те, що ОСОБА_14 відмови­вся давати пояснення, та зазначив у рапорті, що ОСОБА_14 не має відно­шення до вчиненого в мікрорайоні Червоної Гори злочину. 16.07.2008 р. коли він та ОСОБА_10 запросили ОСОБА_14 прослідувати в Бердичівський МВ УМВС, осо­бисто він ОСОБА_11 поряд не бачив. Вже коли вони поїхали з ОСОБА_14 , ОСОБА_10 сказав йому, що він бачив як неподалік Бердичівського міськвиконкому йшов ОСОБА_11 . Заперечує свою причетність до побиття ОСОБА_14 (а.с.66-70 т. 2).

Надаючи оцінку наведеним вище показанням підсудних ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , колегія суддів звертає увагу на те, що останні як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції послідовно не визнавали своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, надаючи детальні показання щодо обставин подій 16.07.2008 року.

Аналіз наведених показань свідчить про їх узгодженість між собою щодо ключових обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а саме: відсутності факту незаконного затримання потерпілого; добровільного характеру прибуття ОСОБА_14 до приміщення Бердичівського МВ УМВС; нетривалого часу перебування останнього у відділі міліції; відсутності застосування до нього будь-якого фізичного чи психологічного насильства; обставин проведення з ним опитування у службовому кабінеті та його відмови від надання пояснень.

Незважаючи на певні незначні розбіжності у деталях (зокрема щодо точного часу окремих подій, місця перебування окремих осіб у конкретний момент чи послідовності їх пересування), такі розбіжності є природними з огляду на значний проміжок часу, що минув з моменту подій, та індивідуальні особливості сприйняття кожного з підсудних, і не стосуються суті інкримінованого діяння, не впливають на загальну логічність і послідовність їх показань.

Водночас, наведені підсудними обставини стороною обвинувачення не були спростовані належними та допустимими доказами по справі.

Колегія суддів також бере до уваги, що жоден із досліджених доказів не містить беззаперечного підтвердження факту застосування підсудними насильства до потерпілого саме за обставин та у спосіб, зазначений в обвинувальному акті, а наявні у справі докази не утворюють узгодженої та безсумнівної сукупності, достатньої для висновку про винуватість підсудних поза розумним сумнівом.

Так, як вбачається із матеріалів справи ключовими доказами, на яких ґрунтувалося обвинувачення ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.365 КК України, були показання потерпілого ОСОБА_14 , свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_63 та ОСОБА_64 .

Разом з тим, твердження прокурора в апеляції про те, що суд першої інстанції не дав належної оцінки та безпідставно відкинув показання потерпілого та свідків, які на його переконання підтверджуються письмовими доказами є необґрунтованими та повністю спростовуються матеріалами кримінальної справи.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції, належно проаналізувавши показання вищевказаних свідків, у вироку навів переконливі мотиви, які дають підстави для їх критичної оцінки як доказів у справі.

Так, під час здійснення судового розгляду останнім складом суду потерпілий до суду жодного разу не з'явився, хоча викликався за адресою проживання, за інформацією Державної прикордонної служби потерпілий виїхав за межі країни та не повертався. У зв'язку з наведеним судом першої інстанції оголошено показання потерпілого ОСОБА_14 , дані ним як під час досудового слідства, так і в ході судового слідства при розгляді попереднім складом суду, з яких, зокрема, вбачається, що 15 липня 2008 року близько 21 години його мати сказала йому, що на вулиці на нього чекає ОСОБА_65 . Він вийшов. ОСОБА_66 сказала, що нібито він до неї чіпляється. Він цього не робив, запропоновував поговорити, все з'ясувати. Тоді вийшов ОСОБА_67 , який почав до нього кричати, погрожувати, що посадить за те, що нібито він торгує наркотиками. Він хотів все з'ясувати з ОСОБА_26 , але той не захотів його слухати, лише сказав, що пошкодує за все, що він його посадить за образу міліціонера. Далі він пішов додому. Десь за годину до нього зателефонував знайомий ОСОБА_29 і повідомив, що ОСОБА_28 викликає його до себе у кабінет в Бердичівський МВ на 7 ранку наступного дня, з якого приводу - ОСОБА_29 не знав. Він сказав, щоб ОСОБА_28 сам до нього зателефонував. Однак, коли ОСОБА_29 це передав ОСОБА_28 , той сказав, що не збирається нікому телефонувати, але якщо він не з'явиться у назначений час, то буде погано і йому, і ОСОБА_29 . Після цього він зателефонував своєму знайомому у службу охорони - ОСОБА_68 , і попросив того зайти до ОСОБА_28 , дізнатися, чого викликає. Через деякий час йому передзвонив ОСОБА_69 і розповів, що ОСОБА_28 йому у грубій формі відповів, хто він такий, щоб заходити у чужий кабінет і щось питати. Про те, що ОСОБА_26 і ОСОБА_28 є працівниками міліції, він знав, ОСОБА_28 за 2-4 роки до того у нього відбирав пояснення з приводу пограбування у м. Шепетівка. Наступного дня вони з матір'ю їхали в місто по дорозі зустріли ОСОБА_70 , якому він розповів про ситуацію. ОСОБА_71 при ньому зателефонував ОСОБА_28 , запитав, що той хоче від нього. Рудницький сказав, що посадить його за те, що не з'явився у назначений час. Тоді ОСОБА_71 домовився про зустріч з ОСОБА_28 о 10 годині на площі ОСОБА_72 . Коли він під'їхав у цей час на площу, там вже стояв ОСОБА_71 і розмовляв з ОСОБА_28 . Він вийшов зі свого автомобіля ВАЗ-2106, зеленого кольору, підійшов. Місце зустрічі було на вул. К.Лібкнехта, біля пам'ятника Леніну, на тротуарі біля дороги. Неподалік у автомобілі був син ОСОБА_73 . ОСОБА_71 його запитав, чому кажуть, що він побив працівника міліції, продає наркотики і його розшукує весь відділ міліції. Він відповів, що це все видумки і він там знаходиться лише за проханням ОСОБА_28 . Рудницький, нічого не запитуючи, сказав йому, щоб він прибув до нього в кабінет на наступний день на 08 годину ранку. Він погодився. Ні про ніяке пограбування, розбій його не запитували, про них він дізнався лише в подальшому у прокуратурі. Вже мав їхати, коли йому дорогу перегородила срібляста машина ВАЗ-2109, з якої вийшли ОСОБА_26 , ОСОБА_41 та інші дві невідомі йому особи. Як йому стало потім відомо, одним з них, який був за кермом машини, є ОСОБА_59 . ОСОБА_26 і ОСОБА_41 підійшли до його автомобіля, показали йому посвідчення працівників міліції та в грубій формі витягнули його за машини, заламали руки за спину і посадили до свого автомобіля ВАЗ-2109. При цьому забрали у нього ключі від його автомобіля. Причину затримання йому не повідомляли. У автомобілі ОСОБА_59 був за кермом, ОСОБА_41 сидів на передньому пасажирському сидінні, а ззаду - ОСОБА_26 ліворуч, ОСОБА_28 праворуч від нього. Четвертий працівник міліції їхав в цей час на його автомобілі. По дорозі вони йому погрожували, казали, що навчать, як потрібно розмовляти з працівниками міліції і чіплятися до чужих дружин. Коли приїхали у відділок, його проводили попід руки через вертушку на КПП, при цьому ніхто нічого його не питав. На КПП сидів чоловік, а не жінка. Його завели у кабінет на другому поверсі, на відтворенні він показував, який саме, але там сиділи якісь люди і ОСОБА_28 сказав перейти у інший кабінет. Там його посадили на лавку, наказали викласти все з кишень. У кабінеті були присутні всі працівники міліції, що були на площі. Після цього підсудні йому почали наносити чисельні удари по голові, тулубу, при цьому говорили, що це за те, що він чіпляється до дружини колеги, що вони один за одного горло перегризуть і щоб він навіть не думав кудись скаржитися, бо його вивезуть на смітник, поб'ють, що підкинуть йому наркотики, зброю, закриють на підвал. ОСОБА_26 при цьому знаходився з лівої сторони від нього і правою долонею наніс йому декілька ударів по вухах та декілька ударів кулаком в область ребер живота зліва. Рудницький стояв праворуч від нього і наносив чисельні удари кулаками в область ребер. Грищук стояв прямо перед ним і бив у живіт, а потім взяв його за волосся і вдарив потилицею об стіну, від чого він втратив свідомість. Скільки він пролежав без свідомості, не знає. Отямився, коли його підіймали попід руки ОСОБА_41 і ОСОБА_26 . Рудницький взяв з сейфа з лівого боку кийок ПР-73, і доки ОСОБА_26 з ОСОБА_45 його утримували, вдарив його цим кийком по спині і по ногам, сказавши, що це для, щоб було більше що писати. Під час його побиття у кабінет заходив ще один працівник міліції у званні старший лейтенант, який запитав у підсудних за нього, хто це. Підсудні відповіли, що його потрібно провчити і цей працівник міліції вдарив його один раз у живіт та пішов з кабінету. Підсудні йому казали, що скаржитися немає сенсу, бо у них все куплене: і суд, і прокуратура, і медичні заклади. Після цього до ОСОБА_28 , як він зрозумів, зателефонував ОСОБА_71 ( ОСОБА_28 звернувся у слухавку « ОСОБА_74 »). Про що була розмова, він не знає, але йому сказали зібрати свої речі, в тому числі йому віддали ключі, та ОСОБА_28 вивів його з відділу. По дорозі продовжували лунати погрози. Ніхто ніяких документів під час його перебування у відділку не складав, про ніякі злочини його не питали. Вийшовши, він сів у свій автомобіль. Йому потрібно було у той день їхати в Київ сплачувати кредит і тому він поїхав. По дорозі зустрів ОСОБА_29 , розповів про події, попросив завезти його в Київ, так як дуже боліла голова та інші частини тіла. Свою машину він залишив, поїхали на машині ОСОБА_29 . По дорозі зателефонував ОСОБА_75 , ОСОБА_29 розповів про ситуацію, ОСОБА_38 сказав, щоб вони заїхали до нього у Станишівку. Коли під'їхали, до них вийшли ОСОБА_38 і ОСОБА_76 . Він їм все розповів, показав біля машини побої на спині, ногах, чи бачив їх ОСОБА_77 , сказати точно не може, так як той відходив по своїх справах. ОСОБА_38 сказав йому, щоб нікуди не їхав, а вертався додому і писав скаргу. ОСОБА_29 поїхав по своїх справах, а ОСОБА_38 підвіз його до автобусної зупинки, звідки він поїхав додому, де розповів все батькам, брату, співмешканці ОСОБА_78 . Батько відпросився з роботи і поїхав в Житомир писати скаргу, а він залишився вдома, бо сильно боліла голова і йому було зле. Через деякий час до нього зателефонував ОСОБА_38 , сказав їхати в Бердичів, щоб разом поїхати до адвоката на консультацію. Він приїхав, але адвокат, якого вони чекали біля центрального входу в універмаг, так і не з'явився, і тому він поїхав додому. У нього дуже боліла голова і він ліг спати. Ввечері приїхав батько, розповів, що їздив скаржитися і що наступного дня йому треба їхати в Житомир і писати скаргу. Наступного дня вони поїхали, йому видали направлення на судово-медичну експертизу, яку він пройшов. Поїхали у обласну прокуратуру, там сказали, що потрібно спочатку поїхати у місцеву прокуратуру написати скаргу, що він зробив. У той день його возив ОСОБА_29 , якого він попросив, так як погано себе почував. Під час досудового слідства, судового розгляду йому неодноразово дзвонили підсудні, погрожували, також ОСОБА_28 погрожує і свідкам. До потрапляння у міліцію у нього тілесних ушкоджень не було. Після міліції у нього відразу були червоні вуха, тіло, гуля на голові, голова боліла. Самостійно нікуди відразу не звернувся, так як злякався погроз підсудних. Після міліції і до звернення наступного дня на експертизу ні з ким ніяких бійок, конфліктів у нього не було. Сказати точно, скільки він був у міліції, не може, доставили його десь о 10.30, можливо був у відділі був до 12-12.30, підтримує в цій частині свої свідчення, надані на досудовому слідстві. В міліції мобільним телефоном не користувався, хоча він і був при ньому, крім того часу, коли йому наказали викласти всі речі і до моменту, коли повернули. Кому саме першим зателефонував після міліції точно вже не пам'ятає, чи ОСОБА_29 , чи батькові. Просив ОСОБА_29 і ОСОБА_37 дати неправдиві показання про те, що вони бачили затримання тому, що злякався погроз підсудних, що він нічого не доведе, що у них все куплено, просив про це свідків ще до звернення зі скаргою (а.с.7-25, 27-31, 35-40, 46-52 т.6).

Відповідно до оголошених і досліджених у судовому засіданні показань потерпілого ОСОБА_14 , наданих ним на досудовому слідстві, 15.07.08 протягом дня він працював на будівництві в м.Бердичеві, неофіційно, у приватної особи. Додому (в с.Райки Бердичівського району) з м.Бердичева повернувся о 19 годині, після чого постійно був дома. Увечері, приблизно о 21 годині, його покликала на вулицю сусідка ОСОБА_79 , яка висловила претензії з приводу того, що 12.07.2008 р. в с.Мирославка на ди­скотеці він був в стані алкогольного сп'яніння та до неї чіплявся. Відповів що це неправда і щоб вона назвала осіб, які їй про це розповіли. ОСОБА_79 відмовилась називати прізвище цих осіб. Тоді він запропонував їй поїхати відразу до цих осіб і в їхній присутності все з'ясувати, хто саме говорить неправду. На це вона також відмовилась. Після ці­єї розмови до них підійшов ОСОБА_10 , що працює в Бердичівському МВ УМВС в карному розшуку. ОСОБА_10 сказав ОСОБА_80 , щоб та йшла додому, що вона і зробила. ОСОБА_10 відразу став йому погрожувати за те, що він чіплявся до його дружини. На­магався залагодити дане непорозуміння та запропонував йому поїхати до людей, які на ОСОБА_14 наговорили неправду і вияснити з ними ці питання. ОСОБА_81 відповів, що він не його рівня людина, щоб він з ним їздив, і став звинувачувати його у тому, що він нібито побив працівника міліції в м.Бердичеві, також у тому, що нібито не­законно займається наркотичними засобами, за що ОСОБА_10 посадить його за грати. Після цієї розмови, яка тривала приблизно 40 хв, оскільки згоди так і не дійшли, пішов додому. Повернувшись в квартиру, відразу розповів про цю розмову з ОСОБА_10 та його дру­жиною своїй матері та батькові. Далі, приблизно о 22 год 30 хв йому по мобільному телефо­ну повідомив його знайомий ОСОБА_82 про те, що йому щойно телефонував працівник карного розшуку Бердичівського МВ УМВС ОСОБА_11 і про­сив передати, щоб він 16.07.2008 р прибув до нього в кабінет Бердичівського МВ УМВС. Причина виклику ОСОБА_83 була невідома. Тоді він попросив ОСОБА_84 дати його номер мобільного телефону ОСОБА_11 і щоб той сам йому зателефонував і повідомив, яка причина виклику в міліцію. Після цього, приблизно о 24 годині ОСОБА_14 знов зателефонував ОСОБА_82 та повідомив, що йому знову телефонував ОСОБА_11 та запи­тав, чи він передав його виклик. ОСОБА_82 в свою чергу сказав, щоб ОСОБА_85 сам зателефонував ОСОБА_14 , на що ОСОБА_11 відповів, що якщо ОСОБА_14 не з'явиться в райвідділі міліції 16.07.2008 р о 7 год, то ОСОБА_11 його закриє на підвал. На ранок 16.07.2008 р про дані дзвінки ОСОБА_84 він по­відомив своїм батькам. В цей же день о 8 год 30 хв разом зі своєю матір'ю на своєму автомобілі поїхали в м.Бердичів. По дорозі, в с.Райки, біля млину вони зустріли свого знайомого ОСОБА_19 , якому розповів, що його викликає ОСОБА_11 . Тоді ОСОБА_19 зате­лефонував ОСОБА_11 та запитав у нього, чому він викликає ОСОБА_14 . ОСОБА_11 відповів, що він ОСОБА_14 посадить за те, що той не з'явився вчасно на його виклик. Під час даної розмови ОСОБА_19 до­мовився з ОСОБА_11 , що останній передзвонить та призначить з ОСОБА_14 нову зустріч. ОСОБА_19 сказав ОСОБА_14 , щоб той чекав його дзвінка. Після цього з матір'ю повернулись додому. Далі, цього ж дня, приблизно о 10 годині йому зателефонував ОСОБА_86 та сказав, що він та ОСОБА_11 його чекають в м.Бердичеві на площі Леніна напроти Бердичівської міської ради. Він відразу на своєму легковому автомобілі ВАЗ-21063, темно-зеленого кольору, сам поїхав в м.Бердичів. Під час того, як він їхав в м. Бердичів, він зателефонував своєму знайомому ОСОБА_83 та попросив його бути неподалік від площі Леніна в м.Бердичеві та прослідкувати за тим, що буде відбуватися з ним під час розмови з ОСОБА_11 . Коли під'їхав до площі Леніна (Жовтнева) в м.Бердичеві, напроти пам'ятника Леніну він побачив ОСОБА_19 та ОСОБА_11 . Під'їхавши до них, вийшов з автомобіля. При цьому ОСОБА_87 сказав, щоб він зачекав в автомобілі, поки вони будуть роз­мовляти. Після цього приблизно протягом 10 хв знаходився в своєму автомобілі, після чого його покликав ОСОБА_19 . Підійшов до них, і ОСОБА_19 запитав у нього, чому його розшукує кар­ний розшук за продаж наркотичних засобів та за побиття працівника міліції. Відповів, що це неправда і що він здогадується, чому його ви­кликають працівники міліції, та повідомив, що все це через ОСОБА_10 з яким 15.07.2008 р у вечері у нього була розмова. На це ОСОБА_11 ска­зав, що оскільки він змінився з чергування і йде додому, то йому потрібно буде приїхати до нього в райвідділ міліції на наступний день 17.07.2008 р о 8 год 30 хв, де він поговорить з ним щодо його поведінки з сусідами. Він погодився і ОСОБА_11 сказав, що він може їхати додому. Коли сів у свій автомобіль і хотів їхати додому, в цей час йому перекрив дорогу легковий автомобіль ВАЗ-2109. З цього автомобіля відразу вийшли незнайомі на той час працівники міліції та ОСОБА_10 . Підійшовши до нього, ОСОБА_10 пред'явив своє посвідчення працівника міліції, після чого вказані особи забрали у нього ключі від автомобіля, заломили йому руки за спину та поса­дили у їхній автомобіль ВАЗ-2109 на заднє сидіння. Один із вка­заних працівників міліції сів за кермо його автомобіля, інші сіли в автомобіль в якому вони приїхали, і в такому складі на двох автомобілях вони під'їхали до Бердичівського МВ УМВС. Його відразу завели в приміщення райвідділу міліції на дру­гий поверх, в кабінет, що був ліворуч від сходинкового маршу. В даному кабі­неті хтось із працівників міліції, які його привели, наказали викласти на стіл все з кишень, посадили на лавку, що знаходилась в даному кабінеті праворуч від входу під стіною. Після цього ОСОБА_10 підійшов до нього та вдарив долонею правої руки по лівому вуху. При цьому ОСОБА_88 сказав, що вчора увечері ОСОБА_14 був герой, а тепер вони подивляться, який він буде герой в міліції. Після цих слів йому на­ніс удар кулаком в живіт один із вказаних працівників міліції, як згодом він дізнався, це був ОСОБА_41 . При цьому ОСОБА_10 знову став говорити, що це йому за те, що він вмішується в його сім'ю. Після цих слів ОСОБА_10 , ОСОБА_41 та ОСОБА_11 стали разом наносити ОСОБА_14 удари кулаками в область живота та долонями рук по голові. Під час цього ОСОБА_41 схопив його руками за голову та став бити його голову об стіну. Під час цього він назвав себе ОСОБА_45 та сказав, що це йому потрібно буде, щоб більше писати скарг. Після цього вказані працівники міліції стали погрожувати тим, що підкинуть йому наркотики та патрони, якщо він не перестане вмішуватись в сім'ю ОСОБА_10 . ОСОБА_10 пригрозив, що якщо він буде на них скаржитись, то бандити вивезуть його на смітник. Після того, як вказані працівники міліції перестали наносити удари, ОСОБА_10 з ОСОБА_12 підняли його за руки з лавки на ноги. ОСОБА_11 , діставши з сейфу, що знаходився в дальньому лівому куту кабінету, гумо­вий кийок ПР-73 чорного кольору, підійшов до нього зі спини, та, правою рукою тримаючи ПР-73, наніс ним два удари, один по спині та один по ногам нижче сідниць. При нанесенні цих ударів ОСОБА_11 сказав, що це йому для того, щоб було більше писати скарг на них. Після цього ОСОБА_10 сказав, що йому ще повезло, оскільки за нього попросив ОСОБА_19 , бо вони хотіли закрити його на підвал. Далі хтось із вказаних працівників міліції сказав, щоб він за­брав свої речі і йшов звідти. Він забрав свої речі і ОСОБА_11 вивів його з райвідділу міліції на вул.Дзержинського, де стояв його автомобіль. При цьому ОСОБА_11 сказав йому, що пра­цівники міліції стоять один за одним, і якщо він напише скаргу і когось звіль­нять з роботи, то інші працівники міліції за це помстяться. Після цього на своєму автомобілі поїхав до універмагу «Ювілейний», де зустрівся з ОСОБА_89 , якому відразу розповів, що його за­тримали та побили працівники міліції. При цьому сказав, що після побиття він погано себе почуває, однак йому потрібно заплатити кредит в Альфа-банку в м. Києві. ОСОБА_82 відповів, що він сам їде своїм автомобілем по справах в м. Київ і може завести його в м. Київ заплатити кредит. Тоді він сів в автомобіль ОСОБА_84 та разом з ним поїхав в на­прямку м. Житомира. Коли вони доїхали до об'їзної дороги м.Житомира непо­далік лікарні Станишівка, ОСОБА_82 по телефону повідомив ОСОБА_90 , що його побили працівники міліції і він їде з ним в м. Київ платити кредит. Оскільки ОСОБА_91 в цей час знаходився неподалік лікарні Станишівка, він зустрівся з ним та ОСОБА_92 . Роз­повів ОСОБА_93 , що його незаконно затримали та побили працівники мі­ліції. При даній розмові показав ОСОБА_90 та ОСОБА_83 сліди від удару ОСОБА_11 гумовим кийком на своїй спині. Тоді ОСОБА_94 сказав, що в такому стані не можна їхати в м.Київ, а потрібно повернутись в м. Бердичів та оскаржувати неправомірні дії працівни­ків міліції. В цей час до них підійшов ОСОБА_95 , що проживає в с. Райки Бер­дичівського району. При цьому ОСОБА_91 сказав йому, що його побили працівники міліції. На це ОСОБА_95 відповів, що потрібно поскаржитись на працівників міліції. Після цього ОСОБА_91 сказав, що підвезе його до маршрутного таксі, що йде з м. Жито­мира в м. Бердичів, щоб він їхав додому. Далі ОСОБА_82 поїхав в м. Київ, а ОСОБА_91 на своєму автомобілі підвіз його в район Музикалки м. Житомира, де він сів в маршрутне таксі і поїхав в м. Бердичів. Повернувшись в м.Бердичів, на своєму легковому автомобілі відразу поїхав додому, де про все розповів своїм батькам та показав сліди від ударів гумовим кийком на спині та на ногах. Батько запропонував відразу поїхати з ним в м. Житомир, щоб звернутися зі скаргою до керівництва обласної міліції. Відмовився їхати, оскільки погано себе почував. Тоді батько сам поїхав в м. Житомир скаржитись на дії пра­цівників міліції. Далі приблизно о 17 год на прохання ОСОБА_63 зустрівся з ним в м. Бердичеві біля універмагу Ювілейний. Розповів детально про всі обставини, за яких працівники міліції його за­тримали та побили. Також розповів, що його батько поїхав скаржитись на працівників міліції в м. Житомир. При цьому ОСОБА_91 намагався додзвони­тись та обговорити це питання з якимось адвокатом. Однак тоді він ні з ким з адвокатів не зв'язався та порадив йому їхати додому чекати приїзду батька та дізнатись, чи вдалось йому оскаржити дії працівників міліції. Повер­нувшись додому, більше нікуди з дому не виходив. Приблизно о 20 год додому повернувся його батько та розповів, що він їздив в м.Житомир, де розповів про побиття працівникам СБУ та в обласному УМВС. При цьому батько сказав, що на наступний ранок йому по­трібно буде поїхати з ним в обласне УМВС з приводу побиття працівни­ками міліції. На наступний ранок ОСОБА_82 відвіз його з батьком в м. Житомир в УМВС, де у нього взяли пояснення та дали направлення на освідування в судово-медичну експертизу. На запитання слідчого «чи може він пояснити детально, хто конкретно із вказаних ним працівників міліції наніс йому удари, а саме чим, скільки, в яку частину тіла та з якою силою», відповів, що ОСОБА_10 наніс йому один удар долонею правої руки в область лівого вуха зі значною силою, оскільки від даного удару у нього в вусі з'явився дзвін і вухо стало боліти. Даний удар він наніс відразу, коли його завели в кабі­нет і він сів на лавку. Крім цього удару, ОСОБА_10 наніс йому один удар кулаком правої руки в лівий бік тулуба. Даний удар був незначної сили, оскі­льки болю від нього не відчув. При нанесенні даних ударів ОСОБА_81 стояв напроти нього ліворуч. Він при цьому сидів на лавці. Коли сидів на лавці, ОСОБА_12 наніс йому один удар кулаком правої руки в область живота. При даному ударі ОСОБА_12 стояв на­проти нього. Після цього ОСОБА_12 схопив його ру­ками за голову та приблизно 3-4 рази вдарив задньою частиною голови об сті­ну, що була позаду нього. ОСОБА_12 наносив удар в живіт не зі значною силою, оскільки болю від того не відчув. Однак голо­вою об стіну ОСОБА_12 вдаряв із значною силою, так що у нього в очах потемніло і він втратив свідомість. Коли прийшов до тями, то лежав на підлозі, а вказані працівники міліції стали його піднімати з підлоги на лавку. ОСОБА_11 спочатку наніс йому один удар кулаком лі­вої руки в область тулуба справа. Цей удар був незначної сили, оскільки від нього болю не відчув. Основний удар за весь цей час перебу­вання в даному кабінеті йому був нанесений ОСОБА_11 гу­мовим кийком по ногам та по спині. При нанесенні ОСОБА_11 цих ударів гумовим кийком, він стояв на ногах, його за руки тримали з правої сторони ОСОБА_12 , а з лівої сторони ОСОБА_10 . ОСОБА_11 в цей час стояв позаду нього з лівої сторони. ОСОБА_11 наніс йому зі значною силою спочатку один удар гумовим кийком по но­гам, а саме по задній частині стегон біля сідниць. При цьому відчув різку, нестерпну біль на правій нозі ззаду. Відразу після даного удару ОСОБА_11 наніс один удар гумовим кийком по спині, від чого відчув різку біль в спині. При нанесенні даних ударів ОСОБА_11 тримав гумовий кийок за його ручку в правій руці. Він це добре пам'ятає, оскільки коли ОСОБА_11 наніс йому один удар по ногам, від болю повернув до нього голову та, побачивши, що ОСОБА_11 знову замахнувся на нього гумовим кийком, щоб нанести удар, попросив ОСОБА_11 , щоб він більше не бив і при цьому бачив, що ОСОБА_11 тримав гумовий кийок за його рукоятку в правій руці. Однак ОСОБА_11 даного прохання не послухав та наніс йому удар гумовим кийком по спині (а.п.9-18, 47-48 т. 2, а.с.12-14 т.3).

З оголошених показань потерпілого ОСОБА_14 , даних на досудовому слідстві 19.05.09, слідує, що події 16.07.08 розгорталися дещо по-іншому: приблизно о 8 год 30 хв, коли його батько вже пішов на роботу, він разом зі своєю матір'ю на їхньому легковому автомобілі поїхали в м. Бердичів. По дорозі в с.Райки біля млину він зустрів свого знайомого ОСОБА_19 . Той запитав, куди він їде, на що він розповів, що його викликає ОСОБА_11 . Тоді ОСОБА_19 при ньому зателефонував ОСОБА_11 та запитав, чому той його викликає. ОСОБА_11 відповів, що посадить його за те, що не з'явився вчасно на виклик. Під час даної розмови ОСОБА_19 домовився з ОСОБА_11 , що останній передзвонить та призначить з ним нову зустріч. ОСОБА_19 сказав, щоб чекав його дзвінка. Після цього він з матір'ю повернулись додому. Далі приблизно о 10 годині йому зателефонував ОСОБА_19 та сказав, що він та ОСОБА_11 чекають його в м.Бердичеві на площі Леніна напроти Бердичівської міської ради. Він відразу сам на своєму легковому автомобілі ВА3-21063 темно-зеленого кольору поїхав в м.Бердичів. Під час того як їхав в м. Бердичів, він зателефонував своєму знайомому ОСОБА_83 та попросив його бути неподалік від площі Леніна в м. Бердичеві та прослідкувати за тим, що буде відбуватися з ним під час розмови з ОСОБА_11 . Коли він приїхав в м. Бердичів на площу Леніна, напроти пам'ятника Леніну стояв ОСОБА_19 та ОСОБА_11 . Він під'їхав до них та вийшов з автомобіля. При цьому ОСОБА_19 сказав, щоб він зачекав в автомобілі, поки вони будуть розмовляти. Він сів в автомобіль і приблизно 10 хв чекав, поки вони між собою про щось розмовляли. Про що саме, він на той час не знав, оскільки тієї розмови не чув. Після цього ОСОБА_19 покликав його. Він підійшов до них і ОСОБА_19 запитав у нього, чому його розшукує карний розшук за продаж наркотичних засобів та за побиття працівника міліції. Він відповів, що це неправда і що він здогадується, чому його викликають працівники міліції та повідомив, що все це через ОСОБА_10 , з яким 15.07.2008 р у вечері у нього була розмова. На це ОСОБА_11 сказав, що оскільки він змінився з чергування і йде додому, то йому потрібно буде приїхати до нього в райвідділ міліції в кабінет № 16/2 на наступний день 17.07.2008 р о 8 год 30 хв, де він поговорить з ним щодо його поведінки з сусідами. Він погодився і ОСОБА_11 сказав, що він може їхати додому. Він сів у свій автомобіль і хотів їхати додому, однак в цей час йому перекрив дорогу легковий автомобіль ВАЗ-2109 срібного кольору. З цього автомобіля відразу вийшли ОСОБА_10 та ще троє незнайомих йому на той час осіб. Вони відразу підійшли до нього, ОСОБА_10 пред'явив йому своє посвідчення працівника міліції, після чого вказані особи забрали у нього ключі від автомобіля, заломили йому руки за спину та посадили його у їхній автомобіль ВАЗ-2109 на заднє сидіння. В даний автомобіль на заднє сидіння біля нього праворуч сів ОСОБА_11 , а ліворуч ОСОБА_10 . За кермом та на передньому пасажирському сидінні було двоє незнайомих йому чоловіків. Один із чотирьох, що приїхали в даному автомобілі, сів за кермо його автомобіля, і в такому складі вони на двох автомобілях під'їхали до Бердичівського МВ УМВС. Його відразу завели в приміщення райвідділу міліції на другий поверх в кабінет, що був ліворуч від сходинкового маршу. В даному кабінеті вже сиділо двоє незнайомих йому чоловіків віком приблизно 40 років. Вони сиділи за столом біля вікна. Далі хтось із тих, хто його привів в кабінет, сказали викласти на стіл все що у нього є в кишенях. Коли він все виклав з кишень, його відразу посадили на лавочку, що знаходилась в даному кабінеті праворуч від входу під стіною. Тільки він сів на лавочку, ОСОБА_10 підійшов до нього та вдарив його долонею правої руки в ліве вухо. При цьому ОСОБА_26 сказав, що вчора він увечері був герой, а тепер вони подивляться, який він буде герой в міліції. Після цих слів йому наніс удар кулаком в живіт один із вказаних чотирьох чоловіків, як згодом він дізнався, це був ОСОБА_41 . При цьому ОСОБА_10 знову став говорити, що це йому за те, що він вмішується в його сім'ю. Після цих слів вказані присутні працівники міліції, а саме ОСОБА_10 , ОСОБА_41 , ОСОБА_11 та ще двоє йому невідомих, що привели його в даний кабінет, стали разом наносити йому удари кулаками в область живота та долонями рук по голові. Під час цього ОСОБА_41 схопив його руками за голову та став бити його голову об стіну. Під час цього він назвав себе ОСОБА_45 та сказав, що це йому потрібно буде, щоб більше писати скарг. Після цього в кабінет зайшов незнайомий йому працівник міліції у форменому одязі та запитав, вказуючи на нього, хто це такий. ОСОБА_10 відповів, що він дуже крутий і його потрібно провчити. На це вказаний працівник міліції наніс йому один удар кулаком в область живота, після чого сказав до ОСОБА_10 : «Займайтесь», і вийшов з кабінету. Після цього вказані працівники міліції стали йому погрожувати, що підкинуть наркотики та патрони, якщо він не перестане вмішуватись у сім'ю ОСОБА_10 . ОСОБА_10 вихвалявся, що у нього є знайомі в суді і якщо він буде на нього скаржитись, то йому за це нічого не буде. Також ОСОБА_10 пригрозив, що якщо він буде на них скаржитись, то бандити вивезуть його на смітник. Після всього цього, коли вони перестали наносити йому удари, ОСОБА_10 з ОСОБА_45 підняли його з лавочки за руки на ноги, а ОСОБА_11 , діставши з сейфу, що знаходився в дальньому лівому куту кабінету, гумовий кийок ПР-73 чорного кольору, підійшов до нього ззаду та, стоячи ліворуч від нього позаду за спиною, правою рукою тримаючи ПР-73, наніс йому один удар гумовим кийком по ногам нижче сідниць ззаду та другий удар по спині. При нанесенні йому цих ударів ОСОБА_11 сказав, що це йому для того, щоб було більше писати скарг на них. Після цього ОСОБА_11 поклав ПР-73 назад в сейф. ОСОБА_10 в свою чергу сказав, що йому повезло, що за нього попросив ОСОБА_19 , а то вони хотіли його закрити на підвал. Далі хтось із них сказав, щоб він забрав свої речі і йшов звідти. Він забрав свої речі, і ОСОБА_11 вивів його з райвідділу міліції на вул. Дзержинського, де стояв його автомобіль. При цьому ОСОБА_11 сказав, що він може їхати і погрозив, що працівники міліції стоять один за одним, якщо він напише скаргу і когось звільнять з роботи, то інші працівники міліції йому за це помстяться. Це було приблизно вже 12 год 50 хв. Він відразу сів у свій автомобіль і поїхав додому. Приїхавши додому, в квартирі він побачив свою маму та батька. Вони запитали, що трапилось, і він в деталях їм все розповів. При цьому він показав їм місця, де у нього боліло на тілі, а саме на спині та ногах ззаду. Також у нього боліла голова та вуха, його тошнило. Після цього батько попросив його поїхати з ним в м. Житомир, щоб звернутися з даного приводу до начальника обласного УМВС. Він відповів, що не зможе поїхати, оскільки у нього дуже боліла голова та різні частини тіла. Тоді батько поїхав сам. Увечері батько приїхав та повідомив, що на наступний день їм разом потрібно їхати в м. Житомир. На наступний день 17.07.2008 р його, батька та матір його знайомий ОСОБА_82 відвіз в м. Житомир. Вони відразу звернулись в обласне УМВС, де у них відібрали пояснення і йому дали направлення на судово-медичну експертизу. Далі вони поїхали в Житомирську судово-медичну експертизу, де його оглянув судмедексперт. Далі вони поїхали в прокуратуру області, звідки їх направили в прокуратуру м. Бердичева. Вони відразу поїхали та звернулись в прокуратуру м. Бердичева. Під час допиту слідчий поставив декілька уточнюючих запитань, які з відповідями потерпілого відтворюються прямою мовою: «Запитання: куди саме Ви заїжджали після того як 16.07.2008 р Вас відпустили з Бердичівського МВ УМВС? Відповідь: я відразу поїхав додому та нікуди не заїжджав. Запитання: чим саме Ви займались 16.07.2008 р, після того як приїхали додому з ОСОБА_96 ? Відповідь: після того як я приїхав додому я розповів про всі обставини мого побиття своїм батькам та ліг полежати і заснув. Після того я був дома. Запитання: чи виходили Ви на вулицю 16.07.2008 р після 20 год? Відповідь: в цей вечір, 16.07.2008 р, я на вулицю не виходив.» (а.с.42-46 т.2).

Оцінюючи наведені показання потерпілого, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що єдиним прямим доказом, на якому будується обвинувачення, залишаються показання потерпілого. Водночас, як свідчать досліджені матеріали справи, ці показання містять численні суперечності та непослідовності, що стосується хронології подій, складу осіб, ролей учасників, способу та послідовності нанесення тілесних ушкоджень, а також обставин подальших дій після побиття.

Такі розбіжності не можуть бути визнані незначними чи такими, що зумовлені виключно плином часу, оскільки вони стосуються саме ключових обставин, покладених стороною обвинувачення в основу інкримінованого діяння.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що показання потерпілого не є послідовними, внутрішньо узгодженими та такими, що підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, а відтак обґрунтовано відхилені судом першої інстанції.

Так, будучи допитаним в залі суду, свідок ОСОБА_16 повідомив, що потерпілий є його сином. Син вчився разом з ОСОБА_97 і ОСОБА_98 . 15 липня 2008 року він прийшов додому і дивився з сином телевізор, дружина займалася господарством. Потім дружина зайшла у будинок і сказала сину, що прийшла ОСОБА_99 , яка хоче з ним поговорити. Син вийшов до Люди, а коли повернувся, то розповів, що ОСОБА_26 приревнував ОСОБА_100 до нього і погрожував закрити на «яму». Ввечері, коли вже було темно, синові зателефонував ОСОБА_29 і сказав, щоб син приїхав зранку в міліцію. Наступного ранку, о 08-09 годині він сказав сину іти в міліцію, а сам пішов на роботу. На синові в цей час тілесних ушкоджень не було, син на здоров'я не скаржився. Коли прийшов з роботи на обід о 12 годині, син був вдома, лежав, був вже побитий (після оголошення показань на досудовому слідстві свідок вказав, що помилився і син приїхав, коли він вже йшов на роботу з обіду). Син розповів, що зателефонував ОСОБА_28 і назначив зустріч. Зустрілися близько 10 ранку на площі. Там ОСОБА_28 сказав сину приїхати 17 числа на розмову про відносини сина з сусідами, син погодився. Далі ОСОБА_101 вже сів у автомобіль і хотів їхати, але його підрізала машина ОСОБА_40 . Сина витягнули з машини, забрали ключі і запхнули у автомобіль ОСОБА_40 , завезли в міліцію, у 14 кабінет, де били і знущалися. ОСОБА_101 розповідав, що ОСОБА_26 бив його по вухах, голові, тулубу, ОСОБА_28 бив палицею ПР-73 по спині, в область сідниць, ОСОБА_41 бив головою об стіну. Підсудні казали сину, що якщо буде жалітися, підкинуть наркотики або вивезуть на смітник. Він 20 років проробив в органах, син не міг за станом здоров'я, скаржився на болі в животі, печінці, і тому він відпросився у начальника та поїхав на маршрутці в управління СБУ поскаржитися, був там десь о 16.30. Там він написав заяву, не сам, а з його слів один з учнів за 10 гривень, бо йому було погано. У заяві писав, що сина клали при затриманні на асфальт зі слів сина чи дружини, заяву віддав черговому у званні майор і вона зареєстрована 17 числом, бо 16 числа після 17 години вже не працювала канцелярія. У СБУ сказали приїхати наступного ранку з сином. І коли уїжджав у Житомир, і коли приїхав близько 20 години, син був вдома, лежав на ліжку. Наступного ранку вони приїхали з сином, їх прийняли, син дав показання, йому дали направлення на судово-медичну експертизу. Далі їм сказали їхати у Житомирську прокуратуру, звідки зателефонували до Бердичівської прокуратури, де син також дав пояснення. Возив їх ОСОБА_29 , бо сину було погано. На тілі сина, на спині та на ногах бачив басамани - продовгуваті смуги, почервоніння від ударів, які проявляються на 2-3 день. Крові на голові сина не пам'ятає, пам'ятає припухлість на тім'ячку. Про те, що в день побиття син їздив в Житомир, йому не розповідав. Після подій підсудні погрожували його сину, щоб забрав заяву, до нього також приїжджали з міліції, щоб він вмовив сина забрати заяву, він писав скарги у прокуратуру. Сина він не бив, за слухами, ОСОБА_26 підмовив свідка ОСОБА_102 таке сказати (а.п.55-67 т.6).

Відповідно до оголошених і досліджених у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_16 , наданих ним на досудовому слідстві - 15.07.2008 р у вечірній час його сина ОСОБА_14 покликала на вулицю їхня сусідка ОСОБА_103 . Повернувшись приблизно через 40 хвилин, ОСОБА_14 розповів, що ОСОБА_104 та її чоловік ОСОБА_10 зви­нуватили його у тому, що він вмішується в їхню сім'ю. На ранок 16.07.2008 р. ОСОБА_14 розповів ОСОБА_16 , що вночі до нього телефонував його знайомий ОСОБА_82 , який повідомив, що ОСОБА_14 викликав ОСОБА_11 в Бердичівський МВ на 7 год 16.07.2008 р. Далі 16.07.2008 р о 12 годині, коли ОСОБА_16 прийшов з роботи додому на обідню перерву, його дружина ОСОБА_17 повідомила, що ОСОБА_14 затримали працівни­ки міліції і він знаходиться в Бердичівському МВ УМВС. При цьому вона та­кож повідомила, що їй телефонувала співмешканка ОСОБА_14 - ОСОБА_105 , яка сказала, що ОСОБА_14 скоро відпустять, оскільки її вітчим попросив про це працівника міліції ОСОБА_11 . Далі приблизно о 13 годині додому прийшов ОСОБА_14 , який повідомив, що він знаходився в Берди­чівському МВ УМВС, де його сильно побили працівники міліції, а саме ОСОБА_88 , який бив руками по вухах, ОСОБА_11 , який наніс гумовим кийком удари по спині та по ногам, та ОСОБА_12 , який вдаряв ОСОБА_14 головою об стіну. При цьому ОСОБА_14 повідомив, що у нього бо­лить голова, оскільки його били головою об стіну, а також гумовим кийком по ногам та по спині. При цьому вуха у ОСОБА_14 були червоного кольору з при­пухлістю. Під час розмови ОСОБА_14 зняв одяг і ОСОБА_16 побачив у нього на спині продовгуватий слід червоного кольору та на ногах схожий слід червоного кольору.

Після цього ОСОБА_16 поїхав в м. Житомир, де напи­сав та подав заяву в СБУ в Житомирській області, а також в усній формі повід­омив працівників внутрішньої безпеки МВС України в Житомирській області про побиття його сина ОСОБА_14 працівниками Бердичівського МВ УМВС. (а.с.1-3, 4-5 т.2).

Свідок ОСОБА_17 , мати потерпілого, під час допиту в ході судового слідства показала, що 15 липня 2008 року о 20 годині вона закрила курей і йшла додому. Біля під'їзду її чекала ОСОБА_106 , яка попросила покликати сина, той вийшов. Через вікно на кухні вона чула їхню розмову. ОСОБА_66 сказала синові, що їй розповіли його друзі, що син чіплявся до неї на дискотеці. В цей момент підбіг підсудний ОСОБА_26 і почав казати сину, що той сміявся з його дружини, чіплявся до неї на дискотеці. Далі ОСОБА_26 почав казати синові, що той торгує наркотиками, що його шукають за побиття працівника міліції, що він пошкодує, що буде закритим на «підвал». Син попросив все пояснити, бо нічого не розумів, але ОСОБА_26 сказав, що нічого пояснювати не буде, тому що син людина не того рівня. Син пішов додому, так нічого і не зрозумівши. Приблизно через годину син вийшов із своєї кімнати і повідомив, що телефонував ОСОБА_11 і сказав, щоб син завтра на 07 ранку приїхав до нього у кабінет. Чоловік сказав сину, що не треба нікуди їхати, а хай надсилають повістку. Потім ОСОБА_28 подзвонив ОСОБА_29 і сказав, що якщо син не приїде, то закриє обох на «підвал». Вранці, близько 7.30-08 години вона з сином їхала у Бердичів. По дорозі, біля млина у селі зустріли ОСОБА_73 , який при них зателефонував ОСОБА_28 і запитав навіщо той викликає сина. Після цього ОСОБА_71 сказав їм, щоб поверталися додому і чекали дзвінка. Через деякий час, хвилин за 30 ОСОБА_71 зателефонував і сказав, щоб син їхав у ОСОБА_107 на площу ОСОБА_72 , там його буде чекати ОСОБА_28 . Ще через деякий час їй подзвонила ОСОБА_108 , яка повідомила, що ОСОБА_109 затримала міліція, це було близько 11 години. Вона відразу не повірила, зателефонувала ОСОБА_110 , той сказав не нервувати і поїхати до чергового в міліцію. У сина телефон був відключений. Десь через годину знову подзвонила ОСОБА_35 , розповіла, що ОСОБА_71 дзвонив у міліцію, там сказали, що сина відпустять. Вона повернулася з зупинки додому. На обід прийшов чоловік і вона все йому розповіла. Через декілька хвилин додому приїхав і син, це було близько 13 години. Вийшовши з автомобіля, син тримався за голову, у нього були дуже червоні вуха. Син розповів, що коли приїхав на площу, там вже був ОСОБА_28 , який йому сказав на другий день приїхати у відділок. Як тільки син хотів від'їхати, йому дорогу перегородила інша машина, з якої вийшли ОСОБА_26 , ОСОБА_41 , забрали ключі від машини у сина, повезли у відділок. На вході чергова запитувала за сина, хто з міліціонерами, підсудні відповіли, що це з ними. У кабінеті ОСОБА_26 вдарив сина по вухах, у живіт, кричав, що син чіпляється до його дружини. В кабінет зайшов ще один міліціонер, який вдарив сина. ОСОБА_26 , ОСОБА_28 , ОСОБА_41 казали, що треба провчити сина, погрожували підкинути наркотики, вбити, вивезти на смітник. Рудницький витягнув з сейфа гумовий кийок, бив ним сина, доки ОСОБА_26 і ОСОБА_41 тримали. ОСОБА_41 бив сина головою об стіну, при цьому кажучи: « ОСОБА_111 , я ОСОБА_41 , нам за це нічого не буде, у нас все схвачено». Розповівши, син підняв футболку, вони жахнулися, там все було синім. Від побоїв у сина була червона смуга під сідницями, син казав, що втрачав свідомість. Син відмовився викликати швидку, вона дала йому заспокійливе, знеболювальне. Чоловік сказав, що він так це не залишить, пішов на роботу, відпросився, сказав, що поїде писати заяву в СБУ. Там йому сказали, щоб син приїхав зняв побої. Наступного дня в УВС їх прийняв ОСОБА_112 , син надав пояснення, йому дали направлення на експертизу. Вони їздили в обласну прокуратуру, де їм сказали звертатися у Бердичівську прокуратуру. В цей день їх возив ОСОБА_29 . Вони прийшли до ОСОБА_113 , той відправив їх до ОСОБА_114 , який дав бланк пояснень, вона заповнювала його вдома, в тому числі за чоловіка, який погано бачить, чоловік їх підписував. У Петровського є дядько ОСОБА_115 , який казав, щоб тільки подивилися, як він цих наркоманів заткнув за пазуху, кримінальну справу не порушать. Про те, що з друзями їздив в Житомир, що просив їх дати неправдиві свідчення, син їй не розповідав (а.с.71-80, 84-87 т.6).

Відповідно до оголошених і досліджених у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_17 , наданих нею на досудовому слідстві - 15.07.2008 р приблизно о 20 год її сина ОСОБА_14 покликала на вулицю їхня сусідка ОСОБА_116 . Коли ОСОБА_14 вийшов на ву­лицю, ОСОБА_17 стала за ним слідкувати з кухні через вікно. ОСОБА_17 побачила, що між ОСОБА_14 та ОСОБА_117 виникла якась суперечка. Через деякий час до ОСОБА_14 підійшов ОСОБА_10 і між ними також відбулась суперечка. Під час даної суперечки ОСОБА_10 став погрожувати ОСОБА_14 тим, що в м. Бердичеві працівнику мі­ліції нанесли удар в обличчя і за це ОСОБА_14 вже шукає вся міліція. При цьому ОСОБА_10 став погрожувати ОСОБА_14 тим, що він сам його закриє на підвал і що ОСОБА_14 за це пожаліє. Коли ОСОБА_14 повернувся в квартиру, відразу розповів ОСОБА_17 про те, що ОСОБА_118 та ОСОБА_10 звинувачують його у тому, що він нібито на дискотеці в клубі в с. Мирославка кривлявся за спиною та перекривляв ОСОБА_119 перед присутніми. Однак ОСОБА_10 та ОСОБА_79 від­мовились називати ОСОБА_14 людей, які їм про це розповіли. Після цього, приблизно о 22 год їй повідомив ОСОБА_14 , що йому зателефонував його знайомий ОСОБА_82 та повідомив, що ОСОБА_14 викликає працівник міліції ОСОБА_11 в Бердичівський МВ УМВС 16.07.2008 р. на 7 годину ранку. На ранок 16.07.2008 р. ОСОБА_14 повідомив ОСОБА_17 про те, що у ночі до нього знову телефонував ОСОБА_82 та повідомив, що ОСОБА_14 викликає працівник міліції ОСОБА_11 в Бердичівський МВ УМВС 16.07.2008 р. на 7 годину ранку. 16.07.2008 р вран­ці ОСОБА_17 разом з ОСОБА_14 поїхали в м.Бердичів в міліцію. По дорозі біля млину в с.Райки вони зустрілися з ОСОБА_19 , якому ОСОБА_120 повідомив про його виклик працівником міліції. ОСОБА_19 відразу зателефонував ОСОБА_11 та після розмови з ним сказав ОСОБА_121 , що ОСОБА_11 протягом години зателефонує ОСОБА_19 та призначить йому зустріч. Далі ОСОБА_14 та ОСОБА_17 пове­рнулись додому. Через декілька годин ОСОБА_19 зателефонував ОСОБА_121 та сказав, щоб він приїхав в м. Бердичів на площу Леніна, де його бу­де чекати ОСОБА_11 . Після цього ОСОБА_14 сам на своєму легко­вому автомобілі поїхав в м. Бердичів. Далі приблизно об 11 годині до ОСОБА_17 зателефонувала співмешканка ОСОБА_14 - ОСОБА_18 та повідомила, що в центрі міста Бердичева працівники міліції затримали ОСОБА_14 та повезли його в райвідділ мі­ліції. Приблизно о 12 годині до ОСОБА_17 знову зателефонувала ОСОБА_18 та повідомила, що зі слів ОСОБА_19 працівники міліції вже мають від­пустити ОСОБА_14 . Далі, приблизно о 12 год 10 хв з роботи на обідню перерву додому прийшов її чоловік ОСОБА_16 , якому вона відразу розпові­ла про затримання ОСОБА_14 . Далі, приблизно о 12 год 40 хв в квартиру зайшов ОСОБА_14 та ві­дразу повідомив, що він знаходився в Бердичівському МВ УМВС і його там сильно побили працівники міліції. Він розповів, що коли приїхав на площу Леніна в м. Бердичеві, то там зустрівся з працівником міліції ОСОБА_11 , який став звинувачувати сина у тому, що він незаконно займається наркотичними засобами. Це було в присутності ОСОБА_19 . Далі ОСОБА_11 сказав сину, щоб він прийшов в райвідділ міліції 17.07.2008 р та дав йому якісь пояснення. Коли ОСОБА_14 погодився, ОСОБА_11 сказав, що він може їхати. ОСОБА_14 сів у свій автомобіль і хотів їхати додому. В цей час йому перегородив шлях легковий автомобіль, з якого вийшли ОСОБА_10 та незнайомі йому особи. Вони відразу загнули ОСОБА_14 руки за спину і посадили його в свій автомобіль, після чого відвезли в Бердичівський МВ УМВС. В цей же час хтось із вказаних осіб забрав у ОСОБА_14 ключі від автомобіля і доставив автомобіль сина до райвідділу міліції. Далі ОСОБА_14 пояснив, що в Бердичівському МВ УМВС його за­вели на другий поверх в один із кабінетів. В даному кабінеті спочатку був ОСОБА_10 та ще декілька незнайомих йому чоловіків в цивільному одязі. Через деякий час в даний кабінет зайшов ОСОБА_11 . Працівники міліції закрили двері на замок зсередини і стали наносити удари ОСОБА_14 . Так, ОСОБА_88 відразу став наносити йому удари руками по вухах та кулаком в живіт і при цьому говорив, що це йому за те, щоб він більше не ліз в його сім'ю. Далі один із присутніх - високого зросту, худощавий, назвав себе ОСОБА_45 , сказав що це прізвище ОСОБА_14 потрібне буде, щоб писати скарги в прокуратуру, однак він цього не боїться. При цьому ОСОБА_41 схопив ОСОБА_52 за волосся і став вдаряти його головою об стіну. Від даних ударів ОСОБА_14 втратив свідомість. Під час даного побиття ОСОБА_11 в даному кабінеті звідкись дістав гумову палицю та два рази вдарив ОСОБА_14 , а саме один раз по спині і один раз по ногам ззаду біля сідниць. При цьо­му ОСОБА_14 інші працівники міліції тримали за руки. Після цього пра­цівники міліції стали погрожувати ОСОБА_14 тим, що у нього в автомо­білі вони знайдуть наркотики та інші погрози, щоб він у подальшому не вмішу­вався в сім'ю ОСОБА_10 та щоб нікуди не скаржився на них. Під час цієї розповіді ОСОБА_14 зняв з себе футболку та штани і ОСОБА_17 побачила у нього на спині на шкірі один продовгуватий слід червоного кольору через всю спину навскоси. На двох ногах ззаду під сідницями у нього також було видно слід продовгуватої форми червоного кольору. При цьому ці сліди на ногах були один напроти одного, при чому на лівій нозі був слабо виражений, а на правій нозі ближче до правої бокової частини ноги слід був аж бордового кольору. ОСОБА_14 скаржився на головну біль та нудоту. Після цієї розмови ОСОБА_16 поїхав в м. Житомир та, повернувшись додому вже у вечері, повідомив, що він написав заяву і що на наступний день їм потрібно їхати в м. Житомир (а.с.6-8 т.2).

З показань допитаної в ході судового слідства свідка ОСОБА_18 слідує, що влітку, у вечірній час її співмешканця ОСОБА_14 покликала дружина Петровського на вулицю, щоб поговорити. ОСОБА_101 вийшов, почав розмовляти, до них підійшов підсудний ОСОБА_26 . Про що була розмова, вона не чула, так як не була присутньою. Зі слів ОСОБА_122 , коли повернувся, ОСОБА_26 висловлював претензії, що він нібито образив його дружину, погрожував, що підкине ОСОБА_123 наркотики в машину, разом з друзями «закриє». Цього ж вечора ОСОБА_123 зателефонував ОСОБА_29 і сказав, що його вранці викликають у міліцію. Вранці вона поїхала до мами на вулицю Будьонного в м.Бердичеві. Їм зателефонував ОСОБА_71 і повідомив, що ОСОБА_101 в міліції. Після цього вона відразу зателефонувала матері співмешканця. Коли мама ОСОБА_122 стояла на зупинці, їй подзвонив ОСОБА_71 і сказав, що ОСОБА_109 відпустили. Чи дзвонила вона співмешканцю, не пам'ятає. В ОСОБА_124 вона приїхала ввечері, чи був в цей час вдома ОСОБА_101 , не пам'ятає. Пам'ятає, що в той вечір говорила з чоловіком, ОСОБА_101 розповів, що його зупинили міліціонери в Бердичеві, посадили в свою машину, завезли у міліцію і там побили, били по голові, по спині, нозі. В міліцію ОСОБА_109 доставляли ОСОБА_41 , ОСОБА_26 і ОСОБА_125 розповідав, хто, як і чим бив, але вона вже цього не пам'ятає. У ОСОБА_122 бачила синяк на спині і на нозі у виді смуги. Чоловік скаржився, що у нього болить голова, нудить, стаціонарно не лікувався, але їздив у Житомир, куди саме - не знає (а.с.97-102, 105-107 т.6).

Відповідно до оголошених і досліджених у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_18 , наданих нею на досудовому слідстві - 15.07.2008 р о 21 годині, коли вона знаходилась вдома у ОСОБА_14 , того позвала на вулицю сусідка ОСОБА_103 . Приблизно через 30 хвилин ОСОБА_126 повернувся в квартиру та повідомив, що ОСОБА_104 звинуватила його у тому, що він чіплявся до неї. Під час цієї розмови до них підійшов ОСОБА_10 та став запитувати у ОСОБА_14 , чому той чіпляється до йо­го дружини. Через це вони стали сваритися і ОСОБА_10 став погрожува­ти ОСОБА_14 , що посадить або підкине йому наркотичні засоби. Після цього приблизно о 24 годині ОСОБА_14 на мобільний телефон зателефонував його знайомий ОСОБА_82 який повідомив ОСОБА_14 , що його викликають в міліцію. Вранці 16.07.2008 р ОСОБА_14 поїхав в м. Бе­рдичів на виклик в міліцію. Далі, в цей же день, приблизно об 11 годині, коли ОСОБА_18 знаходилась у своєї матері, до них зайшов ОСОБА_19 та повідомив, що ОСОБА_14 забрали в міліцію. ОСОБА_18 відразу повідомила про це по телефону ОСОБА_17 . Далі приблизно через 20 хвилин ОСОБА_19 після розмо­ви з кимсь по телефону сказав, що ОСОБА_14 вже випускають з міліції, про що ОСОБА_18 також повідомила ОСОБА_17 . Вже увечері, приблизно о 20 годині, коли ОСОБА_18 приїхала в с. Райки до ОСОБА_14 , при розмові побачила у ОСОБА_14 слід продовгуватої форми червоного кольору на спині та слід продовгуватої форми червоного кольору на нозі. ОСОБА_14 розповів, що його затримали пра­цівники міліції, доставили в Бердичівський МВ, де в одному з кабінетів ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ще один працівник міліції нанесли удари йому в живіт, по голові, по спині та по ногам. При цьому по спині та по ногам його били палицею (а.с.25-27 т.2).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 повідомив, він є приватним підприємцем, який здійснює свою діяльність в с.Швайківка. До подій, це було влітку, ніби 2009 року, домовився з дільничним по їхньому селу ОСОБА_11 про зустріч, щоб обговорити питання охорони ферми. Близько 08-08.30 їхав в ОСОБА_127 на підйомі до млина його зупинив ОСОБА_128 , сказав, що його викликають у міліцію. Потерпілий був на машині ВАЗ-2106 чи 2103, темного кольору, видимих тілесних ушкоджень у ОСОБА_30 не було. Він сказав, що їде до ОСОБА_28 , спитає, чому викликають. При потерпілому ОСОБА_11 в цей час не дзвонив. Потім він зустрівся з ОСОБА_28 у місті, на площі, біля пам'ятника ОСОБА_72 . З ним був син, але він сидів у машині і не виходив. Він подзвонив ОСОБА_123 , щоб під'їхав. Через хвилин 15-20 під'їхав потерпілий, поговорив з ОСОБА_28 , про що, не чув. Тут під'їхала машина ВАЗ-2109 сірого кольору, яка зупинилася біля ОСОБА_122 . Рудницький в цей час розмовляв по телефону. З машини вийшли ОСОБА_26 і ОСОБА_41 , які взяли ОСОБА_30 попід руки і посадили у машину, на якій приїхали, на заднє сидіння, при цьому ударів не наносили. Це було близько 10 години ранку. Він стояв з ОСОБА_11 за метрів 15-20 від подій, запитав, що відбувається, на що той сказав, що не знає. Вони ще хвилин 5-7 порозмовляли і ОСОБА_11 сказав, що піде у відділ і дізнається, чому затримали ОСОБА_30 . Через декілька хвилин він уїхав звідти. Поїхав на ОСОБА_129 до ОСОБА_130 , яка є його співмешканкою, там також була ОСОБА_108 . Звідти повідомили маму ОСОБА_122 , що того затримали. Через декілька хвилин йому зателефонував ОСОБА_11 і сказав, що потерпілого відпустили. Він передзвонив матері ОСОБА_122 , щоб вже не їхала в Бердичів, бо його відпустили. Ввечері говорив з ОСОБА_39 по телефону, той казав, що його побили, хто, як і куди бив, не уточнював. На площі ОСОБА_131 під час подій ОСОБА_29 і ОСОБА_37 не бачив, як і не бачив, щоб ОСОБА_30 клали обличчям на асфальт. Давати неправдиві показання його ніхто не просив, чому його показання мають розбіжності з показаннями потерпілого, сказати не може (а.с.88-91, 115-118 т.6).

Відповідно до оголошених і досліджених у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_19 , наданих ним на досудовому слідстві - 16.07.2008 р. приблизно о 8 годині він їхав з с.Швайківка в м. Берди­чів. Коли проїжджав через с. Райки, біля млину його зупинив ОСОБА_14 та повідомив, що його викликають в міліцію. При цій розмові ОСОБА_14 по­просив, щоб ОСОБА_19 переговорив з працівниками міліції, щоб вони не мали до нього претензій. Далі в цей день, приблизно о 10 годині ОСОБА_19 за попередньою домовленістю зустрівся з працівником Бердичівського МВ УМВС ОСОБА_11 в м. Бердичеві на площі біля пам'ятника Леніну напроти магазину «Люцина». При цьому ОСОБА_19 приїхав на дане місце своїм легковим автомо­білем ВАЗ-2102 зі своїм сином ОСОБА_20 . Розмова з ОСОБА_11 відбувалась на вулиці фактично між пам'ятником ОСОБА_132 та магазином « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Приблизно через 15 хв розмови до них під'їхав на своєму легковому автомобілі ВАЗ-2106 темно-зеленого кольору ОСОБА_14 . Вийшовши з автомобіля, ОСОБА_14 підійшов до них та відразу запитав ОСОБА_11 , чому він його викликав. ОСОБА_11 відповів, що він на той час звільнився з чергу­вання і йде додому, а тому попросив ОСОБА_14 прийти до нього в кабі­нет на наступний день 17.07.2008 р на 8 год, де він йому про все розповість та з ним поспілкується. Після цієї розмови ОСОБА_14 попрощався та пішов до свого автомобіля. Коли ОСОБА_14 сів у свій автомобіль, до нього під'їхав легковий автомобіль ВАЗ-2109 сірого кольору. З даного автомобіля вийшло троє чоловіків, серед яких був працівник Бердичівського МВ УМВС ОСОБА_10 . Вказані чоловіки підійшли до автомобіля ОСОБА_14 , один із них показав ОСОБА_14 своє посвідчення, після чого вони стали про щось з ним роз­мовляти. Під час даної розмови ОСОБА_14 вийшов зі свого автомобіля та сів на заднє сидіння автомобіля ВАЗ-2109. Один із чоловіків сів за кермо авто­мобіля ОСОБА_14 , а інші сіли в автомобіль ВАЗ-2109. Після цього вказа­ні автомобілі поїхали в напрямку вулиці, що між кінотеатром ім.Фрунзе та Бе­рдичівським міськвиконкомом. ОСОБА_19 запитав ОСОБА_11 , що це було і куди вони його повезли, на що ОСОБА_11 відповів, що напевно ОСОБА_14 повезли в міськвідділ міліції, однак чому його затримали ОСОБА_11 на той час не було відомо. Далі приблизно 5 хв вони ще розмо­вляли на свої питання, після чого ОСОБА_11 сказав, що він піде в міськ­відділ міліції та дізнається, чому затримали ОСОБА_14 . Після цього він пішов в сторону Бердичівського МВ УМВС. ОСОБА_19 зі своїм сином поїхав до ОСОБА_133 , де знаходилась її дочка, що співмешкає з ОСОБА_14 . ОСОБА_19 повідомив їй, що ОСОБА_14 затримали праців­ники міліції, на що вона відразу зателефонувала матері ОСОБА_14 та по­відомила їй про це. Далі ОСОБА_19 зателефонував ОСОБА_11 та повідомив, що ОСОБА_14 вже відпустили з міськвідділу міліції. Про це ОСОБА_19 повідомив ОСОБА_133 та її дочку, яка в свою чергу відра­зу повідомила матір ОСОБА_14 (а.с.28-29 т.2).

Відповідно до оголошених і досліджених у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_20 , наданих ним на досудовому слідстві - 16.07.2008 р приблизно о 8 годині він їхав з с.Швайківка в м. Берди­чів зі своїм батьком ОСОБА_20 на своєму автомобілі ВАЗ-2102 білого кольору. Коли вони проїжджали через с. Райки, біля млину їх зупинив мешка­нець с. Райки ОСОБА_14 та повідомив ОСОБА_19 , що його викли­кають в міліцію. При цій розмові ОСОБА_14 попросив ОСОБА_19 переговорити з працівниками міліції, щоб вони не мали до ОСОБА_14 претензій. Далі, в цей день, приблизно о 10 годині він з ОСОБА_19 приїхав в м. Бердичів та зупинився на площі біля пам'ятника Леніну напроти магазину «Люцина». ОСОБА_19 вийшов з автомобіля та неподалік став розмовляти з працівником міліції ОСОБА_11 ОСОБА_20 в цей час знаходився в своєму автомобілі за кермом. Далі, приблизно через 15 хвилин до даної площі перед автомобілем ОСОБА_20 напроти пам'ятника Леніну зупинився легковий автомобіль ОСОБА_14 ВАЗ-2106 темно-зеленого кольору. З даного автомобіля вийшов ОСОБА_120 та підійшов до ОСОБА_19 і ОСОБА_11 . Вони про щось переговорили і ОСОБА_14 сів у свій автомобіль. В цей час до автомобіля ОСОБА_14 під'їхав легковий автомобіль ВАЗ-2109 сірого кольору. З даного автомобіля вийшло троє чоловіків, серед яких був працівник Бердичівського МВ УМВС ОСОБА_10 . Вказані чоло­віки підійшли до автомобіля ОСОБА_14 та стали про щось з ним розмов­ляти. Під час даної розмови ОСОБА_14 вийшов зі свого автомобіля та сів на заднє сидіння автомобіля ВАЗ-2109. Один із чоловіків сів за кермо автомобі­ля ОСОБА_14 , а інші сіли в автомобіль ВАЗ-2109. Після цього вказані ав­томобілі поїхали в напрямку вулиці, що між кінотеатром ім.Фрунзе та Бердичівським міськвиконкомом. Після цього ОСОБА_19 ще декілька хвилин розмовляв з ОСОБА_11 , після чого ОСОБА_11 пішов в сторону Бе­рдичівського МВ УМВС. ОСОБА_19 з ОСОБА_20 поїхали до зна­йомих останнього, що в м. Бердичеві в район Червоної Гори (а.с.30-32 т.2).

Згідно з оголошеними і дослідженими у судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_134 , наданих нею на досудовому слідстві - 15.07.2008 р в проміжку часу з 21 до 22 години, коли вона разом зі своєю сусідкою по будинку ОСОБА_135 знаходились на вулиці біля сво­го будинку та розмовляли, вона побачила, що біля другого під'їзду її будинку знаходилась ОСОБА_104 , яка розмовляла з ОСОБА_14 . Про що саме вони розмовляли, вона не чула, оскільки вони розмовляли спокійно без будь-яких емоцій та висловлювань. Після цього, через деякий час вона побачила, як до ОСОБА_14 та ОСОБА_136 підійшов її чоловік ОСОБА_10 . При цьому ОСОБА_104 відразу пішла додому і ОСОБА_14 став розмов­ляти про щось з ОСОБА_10 . Спочатку вони розмовляли тихо, однак через деякий час вона побачила та почула, що ОСОБА_14 став голосніше гово­рити з емоціями, по яких вона зрозуміла, що між ними виникло непорозуміння. Про що саме вони на той час розмовляли, ОСОБА_134 не чула. Однак коли ОСОБА_10 розвернувся і пішов до себе додому, ОСОБА_14 йому в слід став викрикувати образливі слова, якими висловлював своє негативне став­лення до ОСОБА_10 як до працівника міліції. На такі образи ОСОБА_60 ніяк не реагував та пішов до себе додому. Після цього ОСОБА_14 також пішов до себе додому (а.с.33-34 т.2).

Відповідно до оголошених і досліджених у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_137 , наданих нею на досудовому слідстві - 15.07.2008 р у проміжку часу з 21 год до 22 години, точно сказати не може, коли вона разом зі своєю сусідкою по будинку ОСОБА_134 знаходились на вулиці біля свого будинку та розмовляли, вона побачила, що біля другого під'їзду їхнього будинку знаходилась ОСОБА_65 , яка розмовляла з ОСОБА_14 . Про що саме вони розмовляли, не чула, оскільки вони розмовляли спокійно, без будь-яких емоцій та висловлювань. Після цього через деякий час вона побачила, як до ОСОБА_14 та ОСОБА_138 підійшов її чоловік ОСОБА_10 . При цьому ОСОБА_65 відразу пішла додому і ОСОБА_14 став розмовляти про щось з ОСОБА_10 . Спочатку вони розмовляли тихо, однак через деякий час вона побачила та почула, що ОСОБА_14 став голосніше говорити з емоціями, по яких вона зрозуміла, що між ними виникло непорозуміння. Про що саме вони на той час розмовляли, не чула. Однак коли ОСОБА_10 розвернувся і пішов до себе додому, ОСОБА_14 йому в слід став викрикувати образливі слова, якими висловлював своє негативне ставлення до ОСОБА_10 як до працівника міліції. На такі образи ОСОБА_10 ніяк не реагував та пішов до себе додому. Після цього ОСОБА_14 також пішов до себе додому. Що відбувалось між ними у подальшому, їй не відомо. Ні 15.07.2008 р, ні в інші дні вона не чула, щоб ОСОБА_10 ображав чи погрожував ОСОБА_14 . Особисто вона не бачила та не чула, щоб до 15.07.2008 р між ОСОБА_14 та ОСОБА_10 виникали конфліктні ситуації, непорозуміння чи сварки (а.с.35-36 т.2).

Свідок ОСОБА_21 під час допиту в ході судового слідства надав показання, що він колись разом працював з потерпілим і свідком ОСОБА_139 . Якось влітку ОСОБА_34 прийшов на роботу і у нього на спині був величезний синець. ОСОБА_101 розповів, що його побили працівники міліції. Відпросившись з роботи, він їздив в Житомир, написав заяву, знімав побої. Потерпілий не пояснював причини конфлікту, причин поведінки працівників міліції. Пашкевич розповідав про події, але він вже не пам'ятає, що саме, його ця справа не цікавила. Давати показання сам він не з'являвся, його викликали у прокуратуру, говорити неправду його ніхто не просив (а.с.136-142 т.6).

Відповідно до оголошених і досліджених у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_21 , наданих ним на досудовому слідстві - 15.07.2008 р він разом з ОСОБА_14 та ОСОБА_140 підробляли на будівництві в м.Бердичеві. При цьому, оскільки була спекотна погода, вони працювали без верхнього одягу, тому ОСОБА_21 чітко пам'ятає, що в цей день на тілі ОСОБА_14 ніяких пошкоджень не було. 17.07.2008 р ОСОБА_21 зустрівся з ОСОБА_14 і той розпо­вів, що 16.07.2008 р в центрі м.Бердичева працівники Бердичівської міліції, а саме ОСОБА_10 та ОСОБА_28 затримали ОСОБА_14 як злочинця. При цьому один із працівників міліції сів за кермо автомобіля ОСОБА_14 , а самого ОСОБА_14 посадили в автомобіль працівників міліції та відвез­ли в Бердичівський МВ УМВС. В приміщенні Бердичівського МВ УМВС ОСОБА_10 наносив удари ОСОБА_14 руками по голові, а Рудницький якимсь предметом наносив удари ОСОБА_14 по спині. Після побиття працівники міліції відпустили ОСОБА_14 . Він відразу поїхав додому та розповів про все своїм батькам. На наступний день, вже 17.07.2008 р ОСОБА_14 з батьками поїхав в м. Житомир, де звернувся в правоохоронні органи зі скаргою на неправомірні дії працівників Бердичівського МВ УМВС (а.с.37 т. 2).

Відповідно до оголошених і досліджених у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_22 , наданих ним на досудовому слідстві - 15.07.2008 р. він разом з ОСОБА_14 та ОСОБА_21 підро­бляли на будівництві в м. Бердичеві. При цьому, оскільки була спекотна погода, вони працювали без верхнього одягу, тому ОСОБА_22 чітко пам'ятає, що в цей день на тілі ОСОБА_14 ніяких пошкоджень не було (т. 2, а.с. 38).

Будучи допитаною в залі суду, свідок ОСОБА_23 пояснила, що вона працює в Бердичівському МВ УМВС України в Житомирській області. В той день вона вперше заступила на чергування у черговій частині, тому і не записала відвідування потерпілим відділу. Вранці, до обіду прийшли ОСОБА_26 і ОСОБА_41 з ОСОБА_39 , сказали, що їм потрібно зайти. Підсудні були у цивільному одязі. Про те, що третім був саме ОСОБА_34 дізналася лише через декілька місяців, коли їй допитував у прокуратурі ОСОБА_141 . До того дня потерпілого ніколи не бачила. В залі суду може підтвердити, що тоді заходив саме ОСОБА_34 . У ОСОБА_40 і ОСОБА_26 вона не запитувала, хто з ними йде. До потерпілого фізична сила підсудними не застосовувалася, руки за спину не були заламані. Через декілька хвилин до відділку прийшов ОСОБА_28 , який через короткий проміжок часу вийшов з відділу з ОСОБА_39 . При цьому вони між собою нормально спілкувалися. Тілесних ушкоджень на потерпілому вона не бачила. В журналі мав бути запис, хто і о котрій зайшов-вийшов, але вона цього не зробила. За те, що не записала, що входили ОСОБА_41 , ОСОБА_142 її покарали (а.с.107-111 т.6).

Відповідно до оголошених і досліджених у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_23 , наданих нею на досудовому слідстві - 16.07.2008 р о 9 год вона заступила на чергування по контрольно-пропускному пункту Бердичівського МВ УМВС. Приблизно з 9 по 11 год вона бачила, як через КПП Бердичівського МВ УМВС з території міськвідділу міліції вийшов у цивільному одязі оперуповноважений сектору карного розшуку ОСОБА_143 . Після цього вона бачила, як у першій половині дня 16.07.2008 р через КПП на територію Бердичівського МВ УМВС зайшли оперуповноважені сектору карного розшуку Бердичівського МВ УМВС ОСОБА_10 та ОСОБА_12 . Разом з ними зайшов ОСОБА_14 . При цьому ОСОБА_23 за­питала ОСОБА_14 , куди він йде, на що хтось із вказаних працівників кар­ного розшуку відповів, що ОСОБА_14 йде з ними, однак куди та чому, вони не пояснили. Через деякий час за ними на територію міськвідділу через КПП зайшов ОСОБА_11 ОСОБА_14 знаходився на території Бердичівського МВ УМВС приблизно одну годину, після чого він разом з ОСОБА_11 , розмовляючи між собою, вийшли з міськвідділу через КПП (а.с.52-53 т.2). Після оголошення показань свідок в залі суду зазначила, що вони не відповідають дійсності у частині часу перебування потерпілого ОСОБА_14 у відділі, такий час становив набагато менше години.

Відповідно до оголошених і досліджених у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_24 , наданих ним на досудовому слідстві - 16.07.2008 р він працював в Бердичівському МВ УМВС на посаді во­дія в СКР Бердичівського МВ УМВС. В цей день приблизно о 10 годині його по­звав о/у СКР Бердичівського МВ УМВС ОСОБА_10 і сказав, щоб він по­їхав з ним та ОСОБА_12 по роботі. Куди саме і чому, не пояснив. Після цього він з ОСОБА_10 та ОСОБА_12 на автомобілі останнього по­їхали з міськвідділу міліції та зупинились недалеко від магазину №1, що напро­ти Бердичівського міськвиконкому. Далі ОСОБА_10 сказав, що через дорогу від них, поряд з пам'ятником Леніну знаходиться легковий автомобіль особи, яка їх цікавить. Там знаходився легковий автомобіль ВАЗ-2106 темно-зеленого кольору. Вони відразу під'їхали до даного автомобіля та зупинились напроти пам'ятника Леніну перед вказаним автомобілем. Далі ОСОБА_10 та ОСОБА_12 вийшли з автомобіля, пішли до вказаного автомобіля і почали розмовляти з його власником. Після цього ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та власник легкового автомобіля ВАЗ-2106 ОСОБА_14 сіли в авто­мобіль ОСОБА_12 , а ОСОБА_24 сів за кермо автомобіля ОСОБА_14 , та цими двома автомобілями вони поїхали до Бердичівського МВ УМВС. Біля приміщення Бердичівського МВ УМВС, не заїжджаючи на територію райвідділу, вони зупинились. ОСОБА_24 відразу віддав ключі від автомобіля ОСОБА_14 , який разом з ОСОБА_10 та ОСОБА_12 пішли до КПП Бердичівського МВ УМВС. Після цього ОСОБА_24 поїхав ремонтувати службовий автомобіль та повернувся в міськвідділ міліції лише о 16 годині (а.с.54-57 т.2).

Відповідно до оголошених і досліджених у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_63 , наданих ним на досудовому слідстві - 16.07.2008 р він зустрівся з ОСОБА_14 та ОСОБА_89 на об'їзній дорозі м.Житомира напроти лікарні Станишівка. ОСОБА_82 їхав в м.Київ по своїх справах, а ОСОБА_14 їхав з ним заплатити кредит в банк. При зустрічі під час розмови ОСОБА_14 показав йому та ОСОБА_83 свою спину, на якій було почервоніння продовгуватої форми майже через всю спину. ОСОБА_14 пояснив, що це його побили працівники міліції в міськвідділі міліції. Під час даної розмови, до них підійшов ОСОБА_95 , якому ОСОБА_94 пояснив, що ОСОБА_14 побили працівники міліції. ОСОБА_95 порадив ОСОБА_14 скаржитись на дії працівників міліції. Після цього ОСОБА_91 сказав ОСОБА_14 , що йому потрібно їхати не в м. Київ платити кредит, а потрібно їхати додому та оскаржувати дії працівників міліції. Після цього ОСОБА_82 поїхав в м.Київ, а ОСОБА_91 відвіз ОСОБА_14 в м. Житомир в район Музикалки, де посадив його на маршрутне таксі до м. Бердичева. Далі ОСОБА_91 повернувся в м. Бердичів приблизно о 17 чи 18 год та зустрівся з ОСОБА_14 біля універмагу Ювілейний. При даній зустрічі ОСОБА_14 розповів, що його затримали та побили ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та інші незнайомі йому працівники міліції. Під час розмови ОСОБА_120 постійно наголошував на тому, що все це - затримання та побиття, відбулось з вини ОСОБА_10 , з яким він напередодні посварився. Під час даної розмови ОСОБА_14 розповів, що 16.07.2008 р приблизно о 10 годині він зустрівся з ОСОБА_11 та ОСОБА_19 в м.Бердичеві на площі Жовтневій. При цьому він попросив ОСОБА_84 , щоб той знаходився неподалік та спостерігав за цією розмовою. Після вказаної розмови ОСОБА_14 сів у свій легковий автомобіль і мав їхати по своїх справах. Однак в цей час перед автомобілем ОСОБА_14 зупинився легковий автомобіль ВАЗ-2109, сірого кольору, з якого вийшов ОСОБА_10 та ще два незнайомі йому чоловіки. Один з них був високого зросту, а другий - низького зросту. При цьому ОСОБА_10 підійшов до автомобіля, пред'явив своє посвідчення та вивів ОСОБА_14 з автомобіля. Далі ОСОБА_10 разом з чоловіком високого зросту, тримаючи ОСОБА_14 за руки, відвели та посадили на заднє сидін­ня автомобіля ВАЗ-2109, сірого кольору. Після цього вказані працівники міліції доставили ОСОБА_14 в міськвідділ міліції в один із кабінетів, де і побили ОСОБА_14 . Зі слів ОСОБА_14 , його побили ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ще якісь особи. Під час даної розмови ОСОБА_14 також повідомив, що він вже про все розповів своїм батькам, і його батько сам поїхав в м.Житомир скаржитись на працівників міліції. ОСОБА_91 в свою чергу намагався зв'язатись по те­лефону з адвокатом, щоб порадитись, як слід поступити в такому випадку, а са­ме як потрібно писати скаргу ОСОБА_14 та куди з нею звертатись. Оскі­льки на той час він з адвокатом так і не зміг зв'язатись, тому сказав ОСОБА_14 , щоб той їхав додому та дізнався у свого батька, як він поскаржився в м. Житомирі. Після цього ОСОБА_14 поїхав додому (а.с.2-5 т.3).

Відповідно до оголошених і досліджених у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_84 , наданих ним на досудовому слідстві - 16.07.2008 р приблизно о 10 год 30 хв, коли він знаходився в м. Бердичеві та на прохання ОСОБА_14 під'їхав до площі Жовтнева, побачив лише, як з площі Жовтнева в напрямку кінотеатру Фрунзе стали рухатись два автомобілі. Першим рухався автомобіль ВАЗ-2109, а за ним автомобіль ОСОБА_14 ВАЗ-2106. При цьому в автомобілі ОСОБА_14 за кермом знаходився не­знайомий йому чоловік. Через деякий час в телефонній ромові ОСОБА_14 повідомив, що його в дійсності затримали працівники міліції на площі Жовтне­вій, після чого відвезли в міськвідділ міліції, де побили. При цьому ОСОБА_82 зустрівся з ОСОБА_14 біля універмагу Ювілейний, де ОСОБА_14 розповів, що його затримали та побили працівники міліції. По ОСОБА_14 було видно, що він був дуже схвильований, засмучений, знервований. Обличчя ОСОБА_14 було бліде. Він скаржився, що його побили працівники міліції за те, що він чіплявся до дружини ОСОБА_10 на дискотеці і від цих по­боїв у нього болить тіло. При цій розмові ОСОБА_14 повідомив, що йому негайно потрібно сплатити кредит в банку в м. Києві, але він сам через те, що його побили пра­цівники міліції, не може поїхати в м. Київ. Тоді ОСОБА_82 сказав, що він їде по роботі в м. Київ і може його завести на своєму автомобілі. Після цього ОСОБА_82 та ОСОБА_14 на автомобілі ОСОБА_84 поїхали в напрямку м. Житомира на об'їзну дорогу. Поряд з лікарнею Станишівка, що на об'їзній дорозі, вони зустрілися з ОСОБА_144 , який в цей час там знаходився по своїх справах. Під час даної зустрічі ОСОБА_82 повідомив ОСОБА_90 , що він їде з ОСОБА_14 в м. Київ. ОСОБА_14 при даній розмові розповів ОСОБА_93 , що його затримали та побили працівники міліції в м. Бердичеві. При цьому ОСОБА_14 показав сліди від побиття на спині у вигляді почервоніння шкіри майже на всю ширину спини продовгуватої форми. Тоді ОСОБА_91 сказав, що ОСОБА_14 в такому стані не можна їхати в м.Київ, а потрібно повернутися в м. Бердичів та займатися оскарженням дій працівників міліції. Далі до них з автомобіля ОСОБА_63 вийшов чоловік на ім'я ОСОБА_145 ( ОСОБА_146 ), що проживає в с. Райки. ОСОБА_147 йому сказав, що працівники міліції побили ОСОБА_14 . ОСОБА_146 відповів, що потрібно скаржитись на дії працівників міліції. Далі ОСОБА_82 на своєму автомобілі поїхав по своїх справах в м. Київ, а ОСОБА_91 мав відвезти ОСОБА_148 на маршрутне таксі до м. Бердичева. На наступний день на прохання ОСОБА_14 . ОСОБА_82 возив його з батьками в м.Житомир, де вони звертались у правоохоронні органи області (а.с.8-11, 77 т.3).

Із оголошених і досліджених показань свідка ОСОБА_84 зі схематичними планами, наданих ним під час допиту 08.05.09 вбачається, що 15.07.2008 р приблизно о 23 годині він спілкувався з ОСОБА_39 по мобільному телефону. Ця розмова була викликана тим, що приблизно в цей час до нього зателефонував працівник Бердичівського МВ УМВС ОСОБА_11 та запитав, чи він знайомий з ОСОБА_14 . Він відповів, що знає. Тоді ОСОБА_11 попросив, щоб він передав ОСОБА_14 , щоб той з'явився до нього 16.07.2008 р о 7 год в кабінет міліції. Він запитав у ОСОБА_11 , яка причина виклику ОСОБА_14 в міліцію, на що той відповів, що ОСОБА_14 сам знає. На це він сказав ОСОБА_11 , що не буде телефонувати ОСОБА_14 з даного приводу, а може надати номер телефону останнього. На його слова ОСОБА_11 вимкнув слухавку і не став з ним розмовляти. Він відразу зателефонував ОСОБА_14 та повідомив про дзвінок ОСОБА_11 . При цьому він запитав ОСОБА_14 , чи знає той, чому його викликають в міліцію. Той відповів, що йому не відомо про причину виклику в міліцію. Після цього приблизно о 24 год 30 хв до нього знову зателефонував ОСОБА_11 . Він відразу запитав, чому той телефонує так пізно, оскільки він вже спав. На його запитання ОСОБА_11 нічого не відповів, лише сам задав запитання, чи телефонував він ОСОБА_14 на його прохання. Він відповів, що не телефонував ОСОБА_14 та знову запитав ОСОБА_11 , яка причина виклику ОСОБА_14 в міліцію. ОСОБА_11 відповів, що йому не потрібно цього знати. Він знову сказав ОСОБА_11 , що може лише надати йому номер телефону ОСОБА_14 , щоб той сам зателефонував. На ці слова ОСОБА_11 лише відповів, щоб він не задавав йому багато питань, оскільки у нього виникнуть питання і щодо нього. Після цього ОСОБА_11 вимкнув слухавку. Після другої розмови з ОСОБА_11 він знову зателефонував ОСОБА_14 та розповів йому про дану розмову з ОСОБА_11 . Далі 16.07.2008 р приблизно з 9 до 10 години, точно не пам'ятає, йому зателефонував ОСОБА_14 та повідомив, що їде на зустріч з ОСОБА_11 разом зі своїм знайомим ОСОБА_149 . Він запитав, де саме має бути дана зустріч. ОСОБА_14 відповів, що ОСОБА_11 призначив зустріч на площі біля пам'ятника Леніну, напроти Бердичівської міської ради. Він запитав, чи потрібно йому разом з ним поїхати на дану зустріч. ОСОБА_14 відповів, що він буде з ОСОБА_150 однак його присутність неподалік не завадить, оскільки він не знає причини виклику працівниками міліції. Далі приблизно об 11 годині він на своєму легковому автомобілі Фольксваген Пасат Б-4, синього кольору, д.н. НОМЕР_1 , під'їхав та зупинився на трикутнику напроти магазину «Люцина», біля алеї по вул. К. Лібкнехта. В цей час на площі біля пам'ятника Леніна напроти Бердичівського міськвиконкому ні Рудницького, ні Пашкевича ще не було. Далі приблизно через 10-20 хвилин він побачив, як зі сторони універмагу м. Бердичева їхав автомобіль Пашкевича ВАЗ-2106, зеленого кольору. Не доїжджаючи до нього, ОСОБА_34 розвернув свій автомобіль та зупинився на площі напроти пам'ятника Леніну. Автомобіль при цьому був направлений передньою частиною в напрямку Бердичівського універмагу. З даного автомобіля з правої сторони з місця пасажирів вийшов ОСОБА_151 цей час до ОСОБА_152 підійшов ОСОБА_11 і вони про щось стали розмовляти між даним автомобілем та пам'ятником Леніна. Вони розмовляли приблизно 10 хв. В цей час до нього під'їхав його знайомий ОСОБА_153 на своєму легковому автомобілі Опель Вектра, сірого кольору. Вийшовши з автомобіля, ОСОБА_38 запитав у нього, що він тут робить. Він розповів, що його знайомого ОСОБА_14 викликав на зустріч працівник міліції ОСОБА_11 і ОСОБА_14 попросив його за ними поспостерігати. Він у свою чергу запитав ОСОБА_37 , куди той їде, на що той відповів, що йому потрібно в банк, який знаходився напроти магазину «Люцина» через дорогу. Далі вони стояли біля своїх автомобілів, розмовляли про свої справи та разом спостерігали за ОСОБА_14 . Після цього він побачив, як із свого автомобіля вийшов ОСОБА_14 , підійшов до ОСОБА_11 та ОСОБА_152 і став з ними про щось розмовляти. Дана розмова продовжувалась протягом приблизно 10 хв. Після цього він побачив, як ОСОБА_11 потиснув руку ОСОБА_14 і ОСОБА_14 пішов та сів за кермо свого автомобіля. При цьому ОСОБА_11 та ОСОБА_19 продовжували про щось розмовляти. Далі, після того як ОСОБА_14 сів у свій автомобіль, приблизно через 5 хв він побачив, як зі сторони залізничного вокзалу по вул.К.Лібкнехта до автомобіля ОСОБА_14 під'їхав легковий автомобіль ВАЗ-2109, сірого кольору, та зупинився перед передньою частиною автомобіля ОСОБА_14 , перегородивши йому рух. З даного автомобіля вийшло четверо чоловіків, одягнені у цивільний одяг. Серед них він впізнав свого колишнього однокласника ОСОБА_10 , що працює в Бердичівській міліції. ОСОБА_10 відразу підійшов до дверей водія ОСОБА_14 , простягнув до вікна дверей руку, після чого відкрив дані двері і, тримаючи руками ОСОБА_14 за ліву руку, витягнув того з автомобіля. В цей час до них підійшов один із вказаних чотирьох чоловіків - худощавий, високого зросту, який разом з ОСОБА_10 загнули ОСОБА_14 руки за спину та завели і посадили його в свій автомобіль на заднє сидіння через праву задню дверку. При ньому ОСОБА_10 сів на заднє сидіння разом з ОСОБА_14 . Худощавий чоловік високого зросту сів в даний автомобіль на переднє пасажирське сидіння. Із двох інших осіб, що були низького зросту, один сів за кермо даного автомобіля, а другий сів за кермо автомобіля ОСОБА_14 . Вже коли всі сиділи в автомобілях, до автомобіля ВАЗ-2109 підійшов ОСОБА_11 та сів на заднє сидіння через задню ліву дверку. Після цього вказані два автомобілі поїхали в сторону універмагу та по ходу звернули направо, у вулицю, що знаходиться між Бердичівським міськвиконкомом та кінотеатром Фрунзе. Після цього ОСОБА_154 пішов в банк, а він поїхав по своїх справах. Під час затримання ОСОБА_155 і ОСОБА_19 продовжувати стояти на своїх місцях. Після того як ОСОБА_11 поїхав на вказаному автомобілі ВА3-2109, куди пішов та що робив ОСОБА_19 , він вже не пам'ятає. При ньому ОСОБА_14 ніхто не бив, він лише бачив, як працівники міліції завели ОСОБА_14 руки за спину і посадили у свій автомобіль.

Наступного разу після затримання 16.07.08 він бачив Пашкевича лише на наступний день 17.07.2008 р. Приблизно о 9 год йому зателефонував ОСОБА_14 та попросив, щоб він відвіз його та його батьків в м.Житомир. Він погодився і відразу поїхав, забрав ОСОБА_14 та його батьків і повіз їх в м.Житомир. В Житомирі він їх спочатку завіз в обласне УМВС на бульварі. Після цього він відвіз їх в судово-медичну експертизу. Далі він відвіз їх в обласну прокуратуру, після чого вони повернулись в м. Бердичів. Коли вони тільки їхали в м.Житомир, ОСОБА_14 йому розповів, що 16.07.2008 р, коли його затримали працівники міліції, його відразу відвезли в Бердичівський MB УМВС, завели на другий поверх в кабінет, де ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ще незнайомі йому працівники міліції його побили. Про те, хто саме бив, чим та в яку частину тіла, він не розпитував, а ОСОБА_14 не розповідав. Коли вони були в судово-медичній експертизі та коли ОСОБА_14 оглядали лікарі і той роздягався, він побачив у нього на спині синець продовгуватої форми через всю спину та схожі синці на ногах під сідницями. Коли вони їхали в м.Житомир 17.07.2008 р ОСОБА_14 йому розповів, що його викликали в міліцію та побили працівники міліції через те, що він нібито чіплявся до дружини ОСОБА_10 і останній таким чипом хотів його провчити (а.с.19-24 т.2).

У письмових поясненнях свідки ОСОБА_91 та ОСОБА_82 зазначили відомості, що відповідають показанням свідка ОСОБА_84 від 08.05.09, тобто свідки зазначали, що були присутні на площі Жовтневій під час примусової посадки ОСОБА_14 працівниками міліції у автомобіль (т. 1, а.с. 12, 47, 49-50, 72).

Апеляційний суд, оцінюючи доказову базу у справі, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо непослідовності та внутрішньої суперечливості показань ключових свідків сторони обвинувачення. При цьому, як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, під час судового розгляду після останнього повторного автоматизованого розподілу справи жоден зі свідків у судові засідання не з'явився, незважаючи на їх належний виклик у встановленому законом порядку. За таких обставин суд першої інстанції правомірно оголосив їх показання, надані як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду попереднім складом суду.

Разом із тим, суд першої інстанції обґрунтовано врахував і характер таких показань. Так, частина свідків, зокрема батьки потерпілого ОСОБА_16 і ОСОБА_17 , його співмешканка ОСОБА_18 , а також свідки ОСОБА_156 і ОСОБА_21 , не були безпосередніми очевидцями подій та повідомляли обставини, відомі їм виключно зі слів потерпілого. У зв'язку з цим їх показання є похідними за своїм змістом, не можуть розглядатися як самостійне та надійне джерело доказування і обґрунтовано оцінені судом як такі, що не підтверджують факту застосування насильства чи перевищення влади або службових повноважень підсудними.

Свідки ОСОБА_91 та ОСОБА_82 , на прохання потерпілого, надали показання про застосування до нього примусу на площі, хоча насправді не були очевидцями таких дій і на площі не перебували, що свідчить про неправдивість їхніх свідчень. Крім того, свідок ОСОБА_157 під час допитів змінював показання щодо зустрічей з потерпілим після події: спочатку стверджував, що зустрівся з ним лише наступного дня, а пізніше - що бачився відразу після побиття 16.07.08. Ці факти підтверджують, що свідчення ОСОБА_29 є непослідовними та недостовірними. Суд першої інстанції обґрунтовано виявив сумніви щодо надійності цих свідчень, і апеляційний суд визнає їх обґрунтованими. У своїй прецедентній практиці, зокрема у рішенні Європейського суду з прав людини від 13 листопада 2018 року по справі «Чжан проти України» (заява № 6970/15, п. 65), зазначено, що серйозні неузгодженості між показаннями свідків, наданими у різні періоди, а також між різними видами доказів сторони обвинувачення, створюють підстави для сумніву у їх достовірності та зменшують доказову силу цих свідчень. Враховуючи це, показання ОСОБА_63 та ОСОБА_158 не можуть розглядатися як доказ вини підсудних у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України.

Водночас свідки, які перебували на площі та могли спостерігати події безпосередньо, а саме свідки ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_24 , підтвердили, що потерпілий самостійно сів у свій автомобіль і що до нього фізичну силу не застосовували. Ці показання суперечать твердженням потерпілого про його насильницьке затримання.

Крім того, показання потерпілого спростовано свідченнями ОСОБА_23 , яка як під час допиту в суді першої інстанції, так і на досудовому слідстві підтвердила, що потерпілий перебував у приміщенні міліції лише нетривалий час і заходив до відділення добровільно, без будь-якого примусу чи застосування фізичної сили. Її свідчення не лише конкретизують фактичні обставини перебування потерпілого, а й прямо спростовують твердження останнього про нібито примусове затримання або насильницькі дії щодо нього.

Показання свідків ОСОБА_134 та ОСОБА_137 підтверджують лише факт розмови, що мала місце безпосередньо перед подією 15.07.2008 р., і не містять жодних відомостей про застосування насильства чи примусу до потерпілого. Вони чітко підтверджують, що конфліктна ситуація виникла з ініціативи самого потерпілого ОСОБА_14 , який почав висловлювати образливі слова на адресу підсудного ОСОБА_10 при цьому ОСОБА_10 не реагував на провокацію і, прагнучи уникнути конфлікту, пішов до себе додому.

Письмові докази, наявні в матеріалах кримінальної справи та на які звертає увагу прокурор в поданій апеляції, а саме: протокол заяви про злочин від 17.07.2008 року; заява ОСОБА_14 від 17.07.2008 року; акт судово-медичного обстеження № 2020 від 17.07.2008 року; заява ОСОБА_16 від 16.07.2008 року; матеріали відмовного провадження № 1521 від 02.05.2006 року; висновок судово-медичної експертизи № 615 від 27.05.2009 року; протоколи очних ставок від 22.06.2009 року та 30.06.2009 року; протокол відтворення обстановки та обставин події від 23.06.2009 року з фототаблицею; висновок судово-медичної експертизи № 177 від 26.06.2009 року; повідомлення Управління СБУ в Житомирській області; повідомлення підрозділу внутрішньої безпеки ГУБОЗ МВС України; лист прокуратури Житомирської області від 05.08.2009 року; роздруківки вхідних та вихідних телефонних з'єднань; висновок комісійної судово-медичної експертизи № 106 від 15.10.2010 року; лист прокуратури Житомирської області від 14.06.2011 року; лист УМВС України в Житомирській області від 21.10.2020 року; лист УСБУ в Житомирській області від 23.10.2020 року; лист ГУНП в Житомирській області від 18.09.2023 року; лист Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області від 28.09.2023 року; довідка УОТЗ ГУНП в Житомирській області від 09.02.2024 року, не містять прямих даних про обставини, за яких саме були отримані тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_14 , не спростовують версії підсудних та у своїй сукупності не підтверджують вину ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованого злочину.

Твердження прокурора в апеляції про те, що в ході судового розгляду не встановлено можливості отримання потерпілим тілесних ушкоджень в іншому місці та за інших обставин, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та підлягають відхиленню.

Сам по собі факт наявності у потерпілого тілесних ушкоджень не є достатнім для висновку про винуватість підсудних, оскільки відповідно до вимог кримінального процесуального закону обов'язковому доказуванню підлягає не лише настання наслідків, а й їх причинний зв'язок із діями конкретних осіб, а також час, місце, спосіб та інші обставини їх заподіяння.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, у даному кримінальному провадженні відсутні належні та допустимі докази того, що тілесні ушкодження були заподіяні потерпілому саме підсудними та саме за обставин, викладених у пред'явленому обвинуваченні.

Посилання прокурора на відсутність встановленого альтернативного механізму отримання тілесних ушкоджень не може підміняти собою обов'язок сторони обвинувачення довести поза розумним сумнівом саме ту версію подій, яка покладена в основу обвинувачення. Відсутність таких альтернативних обставин не усуває наявних сумнівів щодо доведеності вини підсудних, які, відповідно до принципу презумпції невинуватості, обґрунтовано витлумачені судом першої інстанції на їх користь.

Крім того, колегія суддів бере до уваги висновок комісійної судово-медичної експертизи № 106 від 15.10.2010 року, якому суд першої інстанції надав належну оцінку.

Із зазначеного висновку вбачається, що закриті черепно-мозкові травми, які призводять до струсу головного мозку чи забою, як правило супроводжуються втратою свідомості різної тривалості з подальшою амнезією. Водночас, проаналізувавши матеріали справи, експерти дійшли висновку про відсутність у потерпілого ознак втрати свідомості, що підтверджується його здатністю послідовно та логічно відтворювати обставини події, у тому числі кількість, характер та локалізацію ударів, а також осіб, які їх нібито наносили.

Також експертами надано оцінку можливому механізму утворення тілесних ушкоджень. Зокрема зазначено, що при нанесенні ударів потиличною ділянкою голови об тверду поверхню із значною силою мали б утворитися характерні локальні ушкодження у місці прикладання сили, зокрема підшкірні гематоми або інші видимі зміни. Аналогічно, при нанесенні удару в ділянку вуха повинні були б бути наявні відповідні зміни з боку барабанної перетинки, однак будь-які медичні дані про такі ушкодження у матеріалах справи відсутні. Водночас експерти не виключили, що окремі удари, зокрема в ділянку живота, могли не залишити видимих зовнішніх слідів, що саме по собі не є визначальним.

Отже, сукупність встановлених медичних даних не підтверджує механізму спричинення тілесних ушкоджень у спосіб та за обставин, на які посилається потерпілий.

Узагальнюючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що показання потерпілого щодо часу, механізму та обставин спричинення тілесних ушкоджень не узгоджуються ані з об'єктивно встановленим перебігом подій, ані з медичними даними, відображеними у висновку комісійної судово-медичної експертизи, що у своїй сукупності виключає можливість покладення таких показань в основу доведення винуватості підсудних.

Відповідно до вимог ст.64 КПК України 1960 року обов'язок доказування покладається на сторону обвинувачення, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, у даному кримінальному провадженні доведеними є лише загальні обставини перебігу подій 16 липня 2008 року, тоді як конкретні обставини, які становлять об'єктивну сторону інкримінованого злочину, залишилися недоведеними.

Колегія суддів погоджується з тим, що встановлений на підставі об'єктивних даних час перебігу подій, зокрема з урахуванням роздруківок телефонних з'єднань, істотно суперечить версії потерпілого та сторони обвинувачення. Вказані обставини виключають можливість перебігу подій у спосіб та протягом часу, як це зазначено в обвинуваченні.

Окремо колегія суддів вважає за необхідне детально зупинитися на тих обставинах, які були встановлені судом першої інстанції на підставі аналізу роздруківок телефонних з'єднань, як єдиного об'єктивного джерела доказування часу та переміщення учасників подій.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, показання потерпілого, підсудних та свідків щодо часу подій є суперечливими, неузгодженими між собою та не усунутими в ході судового розгляду, у зв'язку з чим обґрунтовано покладено в основу висновків саме об'єктивні дані - роздруківки телефонних з'єднань та їх аналіз, у тому числі наданий УОТЗ.

Із зазначених даних вбачається, що:

- потерпілий ОСОБА_14 станом на 09:40 перебував у с. Райки, тоді як вже о 10:36 зафіксовано його телефонне з'єднання після виходу з приміщення міськвідділу міліції, після чого він рухався у напрямку м. Житомира та здійснив наступний дзвінок об 11:29;

- підсудний ОСОБА_11 о 09:59 перебував у зоні дії базової станції, яка не охоплює ані площу Жовтневу, ані приміщення міськвідділу міліції, о 10:30 - у зоні, що обслуговує міськвідділ міліції, але не площу Жовтневу, а вже об 11:45 - у напрямку виїзду з міста в бік м. Вінниці;

- підсудний ОСОБА_12 о 09:43 та об 11:32 перебував у зоні дії базової станції, що обслуговує міськвідділ міліції;

- підсудний ОСОБА_10 о 09:38 та 09:42 перебував у зоні дії базової станції, що обслуговує міськвідділ міліції, о 09:59 - у зоні дії базової станції, яка обслуговує площу Жовтневу, а вже о 10:33 і надалі - знову у зоні дії базової станції, що обслуговує міськвідділ міліції;

- свідок ОСОБА_19 о 09:25 перебував у с. Райки, тоді як уже о 10:30 - у м. Бердичеві в зоні дії базової станції, яка обслуговує ділянку від вул. Червона Гора у напрямку залізничного вокзалу;

- свідок ОСОБА_82 о 10:30 перебував у с. Райки, о 10:31 - у с.Скраглівка, у період з 10:34 до 10:55 - у м. Бердичеві (у тому числі в зоні дії базової станції, що обслуговує міськвідділ міліції, однак без фіксації з'єднань у зоні, що обслуговує площу Жовтневу), а вже об 11:14 - у с. Зарічани;

- свідок ОСОБА_91 о 10:01 перебував у с. Райки, о 10:11 - у м.Бердичеві у напрямку смт Гришківці, о 10:16 - у смт Гришківці, о 10:25-10:26 - у с. Троянів Житомирського району, о 10:27-10:29 - у с. Сінгури, а починаючи з 10:34 - у м. Житомирі.

Наведені дані у своїй сукупності, як обґрунтовано встановив суд першої інстанції, дозволяють визначити максимально можливі часові межі подій, а саме: після 09:59 на площі Жовтневій та до 10:36 у приміщенні міськвідділу міліції, оскільки саме в цей період об'єктивно підтверджується переміщення відповідних осіб.

Разом з тим, такий обмежений проміжок часу об'єктивно не узгоджується з версією сторони обвинувачення щодо тривалості, послідовності та інтенсивності інкримінованих дій, зокрема з урахуванням необхідності зустрічі на площі, подальшого переміщення до відділу міліції, проходження до службових приміщень та перебігу описаної «активної фази» подій.

Крім того, аналіз роздруківок додатково спростовує і показання окремих свідків сторони обвинувачення, а саме свідка ОСОБА_84 та ОСОБА_63 , щодо можливості спостереження ними відповідних подій, оскільки їх фактичне місцезнаходження у відповідний час виключає таку можливість.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме ці об'єктивні дані спростовують версію обвинувачення щодо часу, місця та способу вчинення інкримінованих дій, а відтак повністю підривають доведеність обвинувачення в цілому.

Будь-яких інших допустимих та належних доказів на підтвердження обставин, які підлягають доказуванню прокурором не надано ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді.

Відтак наведені в апеляції прокурора доводи зводяться фактично до переоцінки досліджених судом доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції, проте не містять обґрунтованих аргументів, які б спростовували їх правильність або ставили під сумнів законність і вмотивованість ухваленого судового рішення.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму ВСУ з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» (із змінами) вказано, що коли зібрані докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпано, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

При ухваленні вироку суд першої інстанції за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості й достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, і дійшов правильного висновку, що пред'явлене ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 обвинувачення поза розумним сумнівом не знайшло свого підтвердження в суді.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судового рішення, постановленого у цій кримінальній справі, апеляційний суд не встановив, а тому вважає, що в задоволенні апеляції прокурора слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 365 КПК України (в ред.1960 р.), апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляцію прокурора ОСОБА_13 залишити без задоволення, а вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16.09.2024 відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (по формі №1 - Вітальович) та ОСОБА_12 , - без змін.

На ухвалу апеляційного суду учасниками судового розгляду справи можуть бути подані касаційні скарги до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом одного місяця з моменту її проголошення.

Судді :