Іменем України
17 січня 2011 року Справа № 5002-15/4753-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Балюкової К.Г.,
Плута В.М.,
за участю представників сторін:
представник позивача - Лесникова Марія Іллівна (повноваження перевірені), наказ 119/1-к від 29.09.10 - В.о. генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестрегіон-Активи";
відповідач - не з'явився - фізична особа-підприємець ОСОБА_1;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко І.А.) від 04 листопада 2010 року у справі №5002-15/4753-2010
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестрегіон-Активи" (Ялтинське шосе, 12,Сімферополь,95000)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про стягнення 22036,25 грн.
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестрегіон-Активи", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 22036,25грн. за договором оренди №11/06-08 від 11.06.2008, мотивуючи позов неналежним виконанням з боку відповідача зобов'язань щодо повної оплати за користування нежитловим приміщенням загальною площею 92,5кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, на підставі договору оренди №11/06-08 від 11.06.2008, укладеного між сторонами.
В процесі розгляду справи в суді першої інстанції позивачем були зменшені позовні вимоги, на підставі яких він просив суд стягнути з відповідача 19579,20грн. заборгованості за орендною платою, в частині стягнення 2457,05грн. позивач в позові відмовився.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко І.А.) від 04 листопада 2010 року у справі №5002-15/4753-2010 позов задоволено частково.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестрегіон-Активи" 19579,20грн. основного боргу, 193,91грн. державного мита та 207,68грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В частині стягнення заборгованості в розмірі 2457,05грн. провадження у справі припинено на підставі пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Не погодившись з рішенням суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив змінити рішення господарського суду першої інстанції, стягнувши з нього на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестрегіон-Активи" заборгованість в сумі 11473,20грн., в іншій частині вимог - в позові відмовити.
Зокрема, відповідач наполягав на тому, що в процесі розгляду справи позивачем безпідставно були збільшені позовні вимоги без умов дотримання досудового врегулювання спору за домовленістю між сторонами, як це передбачено пунктами 8.3, 8.4 договору оренди від 11.06.2008, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестрегіон-Активи" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.
В судове засідання апеляційної інстанції, призначене до розгляду на 17.01.2011, відповідач не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки судову колегію не повідомив.
Зобов'язання щодо проведення взаємної звірки розрахунків за договором оренди, покладене ухвалою апеляційного господарського суду від 20 грудня 2010 року, з боку відповідача не виконане, оскільки представлений представником позивача акт звірки відповідачем не підписаний, ніяких його зауважень не містить.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Приймаючи до уваги, що заяв про відкладення розгляду справи або повідомлень про поважність причини неявки до суду від зазначеного учасника спору на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду не надходило, втім, як апеляційний перегляд господарських справ обмежений процесуальним строком, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність відповідача, вважаючи наявні у справі докази достатніми для прийняття рішення у справі.
Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Видашенко Т.С. суддю Гонтаря В.І. було замінено у складі колегії на суддю Балюкову К.Г.
Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.
11 червня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестрегіон-Активи" (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди №11/06-08 (а.с.8-12).
Пунктом 1.1 договору встановлено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування нежитлові будівлі (офіс) загальною площею 92,5кв.м, що знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, АДРЕСА_2, склад і кількість майна визначено в акті приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору розмір орендної плати за оренду майна складає 8076,00грн. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітним. Орендна плата за перший місяць оренди, так само як і за будь-який неповний місяць оренди, нараховується щодобово.
Встановлено, що позивач передав у строкове платне користування нежитлову будівлю, загальною площею 92,5кв.м , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі нерухомого та рухомого майна від 01.07.2008, 01.11.2008, 01.12.2008 (а.с.20-21,26), а також актами надання орендних послуг №РА-0000215, №РА-0000117, №РА- 0000150, №РА-0000188,№РА- 0000275 (а.с.27-31).
Втім, як встановлено під час розгляду справи, відповідачем свої обов'язки за договором щодо повної та своєчасної орендної оплати виконані не були, в результаті чого за ним склалася заборгованість у розмірі 19579,20грн., у зв'язку з чим місцевим господарським судом позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестрегіон-Активи" були задоволенні і сума боргу стягнута з відповідача у судовому порядку.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Так, частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічні положення встановлені частиною 7 статті 193 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами договору.
Судовою колегією встановлено, що відповідач всупереч вимогам договору та вимогам чинного законодавства зобов'язання за договором оренди приміщень належним чином не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 19579,20грн., яка є обґрунтованою та підтверджується матеріалами справи.
Доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, відповідач, всупереч вимогам статей 33, 101 Господарського процесуального кодексу України, суду апеляційної інстанції не надав, зобов'язання щодо участі у складанні акту звірки взаєморозрахунків за орендними відносинами, покладені судом, не виконав.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що в процесі розгляду справи позивачем необґрунтовано було збільшено позовні вимоги, не відповідає дійсності, оскільки, як вказувалось вище, позивач заявою від 04.11.2010 зменшив свої позовні вимоги та відмовився від стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у сумі 24457,05грн., що також підтверджується запереченнями на апеляційну скаргу (а.с.100-101). Більш того, заборгованість відповідача за вересень 2008 року в сумі 3427,20грн., за жовтень 2008 року в сумі 8076грн. і за листопад 2008 року в сумі 8076грн., а всього в розмірі 19579,20грн., підтверджується матеріалами справи, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у заявленому обсязі.
Таким чином, судом першої інстанції цілком правильно зроблений висновок стосовно того, що провадження у справі в частині стягнення заборгованості у сумі 2457,05грн. підлягає припиненню у зв'язку з відмовою позивача від заявлених вимог.
Також судом вірно проведено розподіл судових витрат на підставі положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Виходячи з вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що рішення господарського суду прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, при повно встановлених обставинах справи, у зв'язку з чим підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 листопада 2010 року у справі №5002-15/4753-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.В. Борисова
Судді К.Г. Балюкова
В.М. Плут