Справа №:755/16503/25
Провадження №: 2-а/755/341/26
"23" березня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Церні В.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (в письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_2 , через свого представника - адвоката Зала Д.О., звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції, у якому просив скасувати постанову від 23 серпня 2025 року серії ЕНА № 05555934 та закрити справу про адміністративне правопорушення та стягнути судові витрати.
На обґрунтування позову зазначив, що 23 серпня 2025 року інспектором поліції Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Щербиною В.В. складено постанову серії ЕНА № 05555934 про вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП. У постанові зазначено про порушення ним пункту 15.9 Правил дорожнього руху України - порушення зупинок, ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій. Постанова винесена безпідставно та з істотним порушенням прав позивача, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, тому підлягає скасуванню. В матеріалах справи відсутні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КУпАП.
З огляду на викладене позов просив задовольнити та стягнути з відповідача судовий збір.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями позов передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 вересня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків - не більш як десять днів з часу отримання позивачем копії ухвали.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 12 вересня 2025 року про залишення позову без руху вручено позивачеві 16 вересня 2025 року.
23 вересня 2025 року (вхід. № 56378) до суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката
Зала Д.О., надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено адміністративний позов у новій редакції та клопотання про витребування доказів, а саме постанови від 23 серпня 2025 року серії ЕНА
№ 05555934.
24 вересня 2025 року (вхід. від 25 вересня 2025 року, № 57126) представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Зал Д.О., подав до суду клопотання про долучення доказів, а саме - копії оскаржуваної постанови від 23 серпня 2025 року серії ЕНА № 05555934. Клопотання про витребування доказів просив залишити без розгляду.
Таким чином, позивачем виконано вимоги ухвали від 12 вересня 2025 року про залишення позову без руху у встановлений судом строк.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2025 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Зала Д.О., про витребування доказів залишено без розгляду, відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (в письмовому провадженні), сторонам роз'яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено процесуальні строки.
03 листопада 2025 року (вхід. № 66661) до суду від Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, викладені у позові твердження вважають хибними, позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.
Відповідно до оскаржуваної постанови, 23 серпня 2025 року позивач, керуючи транспортним засобом Volkswagen Polo, номерний знак НОМЕР_1 , о 22 год. 05 хв за адресою: вул. Райдужна,
буд. 21-А, м. Київ, здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів від заїзду на прибудинкову територію, чим порушив пункт 15.9 «и» ПДР України - порушення зупинок, ближче 10 метрів, від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду, передбачене частиною першою статті 121 КУпАП.
Так 23 серпня 2025 року о 22 год. 05 хв. за адресою: вул. Райдужна, буд. 21-А, м. Київ, під час здійснення контролю за дотриманням правил дорожнього руху його учасниками був помічений транспортний засіб Volkswagen Polo, номерний знак НОМЕР_1 , водій якого здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів від заїзду на прибудинкову територію, чим порушив пункт
15.9. «и» ПДР України. Інспектор підійшов до позивача, висунув законну вимогу пред'явити документи, зазначені в пункті 2.4. ПДР України. В ході спілкування з позивачем вбачалися знаки алкогольного сп'яніння (справа № 755/17979/25 щодо притягнення позивача до відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП). Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, в їх сукупності, враховуючи значність вчиненого правопорушення, заслухавши пояснення позивача, інспектор постановив визнати позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП та накласти на позивача стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. Позивача було ознайомлено з постановою та повідомлено про порядок її оскарження. Позивачем отримано постанову після її винесення. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень частини четвертої статті 258 КУпАП. Інспектор в ході розгляду справи не перешкоджав реалізації права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі, позивачеві було забезпечено можливість реалізації під час розгляду справи прав, визначених статтею
268 КУпАП. Поряд з цим, у позовній заяві позивач не аргументує в чому полягало порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Таким чином, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений чинним законодавством, постанова винесена з дотриманням всіх вимог КУпАП та Інструкції, позов задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене у задоволенні позову просили відмовити.
Правом на подання відповіді на відзив позивач та його представник не скористалися, запитів стосовно інформації про стан розгляду справи, про надходження заяв по суті справи не направляли.
Відповідно до частин п'ятої, восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши письмові матеріали справи, зібрані у справі докази, відеозапис, суд приходить до таких висновків.
З матеріалів справи встановлено, що 23 серпня 2025 року командиром взводу 1 взводу 3 роти
2 батальйону полку 2 Управління патрульної поліції в місті Києві старшим лейтенантом поліції Нікітіним О.А. винесено постанову серії ЕНА № 5555934 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Встановлено, що 23 серпня 2025 року ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Polo, номерний знак НОМЕР_1 , о 22 год. 05 хв за адресою: вул. Райдужна, буд. 21-А, м. Київ, здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів від виїзду з придомової території, чим порушив пункт 15.9 «и» ПДР України - порушення зупинок, ближче 10 метрів, від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП. За наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.
У розділі 7 постанови від 23 серпня 2025 року серії ЕНА № 5555934 зазначено, що до постанови додається відео № 470252.
Також постанова містить особистий підпис ОСОБА_1 , шляхом проставлення якого він підтвердив, що права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП йому роз'яснено. Також
ОСОБА_2 підтвердив отримання копії постанови на місці розгляду справи, про що свідчить його особистий підпис у розділі 9 вказаної постанови.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до вимог частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення (стаття 8 КУпАП).
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної Постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Статтею 222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Нормами статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року
№ 3353-XII передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Отже, порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями).
Пунктом 1.1 Правил дорожнього руху закріплено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
У пункті 1.3 ПДР України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з пунктом 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 15.1 ПДР зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
Пунктом 15.9 ПДР встановлені випадки, коли зупинка транспортного засобу забороняється.
Так, згідно з підпунктом «и» пункту 15.9 ПДР зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху визначено, що прилегла територія це територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в'їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них. Проїзна частина - елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів.
Дорога може мати декілька проїзних частин, межами яких є розділювальні смуги.
Відтак, прилегла територія межує з проїзною частиною і розпочинається безпосередньо на цій межі, яка є місцем прилягання до дороги.
Виїздом з прилеглої території є уявна лінія, яка прилягає до проїзної частини.
При цьому, частиною третьою статті 265-4 КУпАП встановлено, що для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб зокрема, розташовано ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Відповідальність за частиною першою статті 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів настає за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення.
Статтею 245 КУпАП зазначено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з пунктом статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_2 зазначив, що постанова від 23 серпня 2025 року серії ЕНА № 05555934 винесена безпідставно та з істотним порушенням прав позивача, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, тому підлягає скасуванню. В матеріалах справи відсутні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті
121 КУпАП.
Стаття280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно із статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Ураховуючи викладене, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення повинні ґрунтуватися на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи та наданих доказів.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що порушення ПДР, за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватися відповідними доказами, вичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу.
Згідно із статтею31 Закону України «Про Національну поліцію» полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, як застосування технічних застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Закону України «Про національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, в тому числі фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Порядок застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису закріплено в Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від
18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція від 18 грудня 2018 року № 1026).
Згідно із пунктом 2 Розділу І Інструкції від 18 грудня 2018 року № 1026, застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Пункт 3 Розділу І Інструкції від 18 грудня 2018 року № 1026 визначає, що портативний відеореєстратор - це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського.
Відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Інструкції від 18 грудня 2018 року № 1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.
Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу (пункт 5 Розділу ІІ Інструкції від 18 грудня 2018 року № 1026).
Як уже зазначалося раніше у оскаржуваній постанові від 23 серпня 2025 року серії ЕНА
№ 05555934 зазначено, що до постанови додається «470252», що відповідає номеру нагрудної бодікамери поліцейського.
До матеріалів справи долучено відео матеріали - відеозаписи із нагрудних боді-камер поліцейських загальною тривалістю 135 хвилин.
Зокрема, міститься відеозапис із нагрудної боді-камери поліцейського ОСОБА_4 , 0000987 (Нікітін О.А.), ID реєстратора - 470252, початок запису з 21:48:08 год та до 22:03:08 год. та з 22:03:08 год до 22:18:08 год 23 серпня 2025 року. Водночас, процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення зафіксовано з 21:48:08 год. до 22:10: 38 год. вказаного відеозапису (момент вручення ОСОБА_5 копії оскаржуваної постанови).
Надаючи оцінку вказаному відеозапису слід зазначити, що з його змісту неможливо достовірно встановити місцезнаходження транспортного засобу, зокрема, безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території чи ближче 10 метрів від такого виїзду. Відповідних вимірювань відстані працівниками поліції проведено не було, в постанові не зафіксовано. Слід також врахувати, що з відеозапису вбачається, що автомобіль Volkswagen Polo, номерний знак НОМЕР_1 , знаходиться на прилеглій до багатоквартирного житлового будинку території (територія двору) поряд з іншими автомобілями. Факт створення перешкоди для руху для інших транспортних засобів на відеозаписі також не зафіксовано.
У свою чергу, Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Також відповідачем надано відеозапис із нагрудної боді-камери поліцейського:
-Овсяннікова А.Г. 0207887 (Овсянніков А.Г.), ID реєстратора - 473919, початок запису з 21:48:08 год та до 22:25: 24 год 23 серпня 2025 року.
- ОСОБА_6 0180719 ( ОСОБА_6 ), ID реєстратора - 472353, початок запису з 21:59:11 год до 22:29:11 год. та з 22:29:11 год. до 22:44:11 год., 22:44:11 год до 22:59:11 год. 23 серпня 2025 року.
Поряд з цим, суд враховує, що оскаржувана постанова (розділ 7 постанови) всупереч вимогам частини третьої статті 283 КУпАП не містить відповідної примітки про здійснення фіксації на боді-камеру № 0207887 (Овсянніков А.Г.), ID реєстратора - 473919, та на боді-камеру 0180719 (Щербина В.В.), ID реєстратора - 472353, та зазначення останніх як додатків до постанови.
Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Жодних інших належних та достатніх доказів на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП відповідачем надано не було.
Не може бути підтвердженням порушення позивачем ПДР України лише сама постанова, оскільки лише опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом учинення особою такого порушення. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Також Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/855/17, вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Таким чином, оскільки доказів вини позивача у вчиненні правопорушення відповідачем не надано, то в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП.
Згідно із частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи, що позивач заперечує факт вчинення ним адміністративного правопорушення, і саме на відповідача покладений обов'язок доведення правомірності свого рішення, водночас, відповідачем не подано належних та достовірних доказів вчинення позивачем дій, що стали підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 121 КпАП України, позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити, постанову від 23 серпня 2025 року серії ЕНА № 05555934 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Частиною другою статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 143 КАС України, у рішенні, постанові або ухвалі суд вирішує питання щодо судових витрат.
Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання заяви про забезпечення позову було сплачено судовий збір у розмірі
605,60 грн, що підтверджується квитанцією від 01 вересня 2025 року.
Виходячи з вищезазначеної норми чинного законодавства, за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 605,60 грн
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 19, 132, 134, 139, 143, 241-251, 286 КАС України, суд, -
Аміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову від 23 серпня 2025 року серії ЕНА № 05555934 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Департамент патрульної поліції, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40108646, адреса місцезнаходження: вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048.
Повне рішення суду виготовлено 23 березня 2026 року.
Суддя О.О. Хромова