01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.01.2011 № 7/384
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Сологуб В.Л. (дов. № 33 від 28.12.2010р.),
від відповідача - Бойков О.С. (дов. від 29.09.2010р.),
Заворотний С.П. (дов. № 700 від 17.11.2009р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-будівельний кооператив "Суднобудівник-6"
на рішення Господарського суду м.Києва від 14.10.2010
у справі № 7/384 ( )
за позовом ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"
до Житлово-будівельний кооператив "Суднобудівник-6"
про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення - 202492,02 грн.
Відкрите акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал” звернулось з позовом до Житлово-будівельного кооперативу “Суднобудівник-6” про стягнення заборгованості за надання послуг водопостачання згідно Договору № 06497/4-05 від 29.03.2006р. за період з 01.07.2007р. по 01.07.2010р. у розмірі 176785,54 грн. основної суми боргу, 16661,41 грн. інфляційних, 3851,14 грн. 3% річних, 5193,93 грн. пені.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.10.2010 р. у справі №7/384 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 176785,54 грн. основного боргу, 16661,41 грн. - інфляційних втрат, 3851,14 грн. - 3% річних, 100 грн. - пені, 1973,98 грн. - державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням господарського суду м. Києва ЖБК “Суднобудівник-6” звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 14.10.2010 р. у справі № 7/384 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначив, що Водоканал безпідставно нараховує вартість води, яка йде на підігрів, оскільки така послуга не є предметом укладеного між сторонами договору, а також неправомірно застосовує для обрахунку вартості наданих послуг тарифи, які затверджені Київською міською державною адміністрацією, та не підлягають застосуванню.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2010р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу “Суднобудівник-6”.
14.12.2010р., 21.12.2010р., 23.12.2010р. в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу.
Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він просив залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, зазначивши, що відповідач зобов'язаний сплачувати за послугу з водопостачання, яка йде на підігрів, оскільки у Водоканалу відсутні підстави для виставлення рахунків за таку послугу АЕК “Київенерго”, яка в свою чергу надає послуги з підігріву води а не її постачання споживачам. Також на думку позивача, ним правомірно застосовуються тарифи на послугу з водопостачання, які затверджені Київською міською державною адміністрацією.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.10.2006р. Господарським судом м. Києва прийнято рішення у справі № 7/503, яким Договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 06497/4-05 від 29.03.2006р. між позивачем та відповідачем вважається укладеним в редакції позивача з дня набрання даним рішенням законної сили (далі - Договір) (т.1, а.с. 17-21).
Зазначене судове рішення набрало законної сили 16.11.2006р.
За умовами Договору позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого відповідачем дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізацій м. Києва, а відповідач зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому позивачем послуг на умовах цього Договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором (п. 1.1).
Відповідно до підпункту 2.1.1. Договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями водолічильника, зареєстрованого у позивача. У випадку наявності у відповідача декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за відповідачем. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями водолічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої води може визначатися за узгодженим з позивачем розрахунком на підставі наданих відповідачем офіційних документів, якими визначена площа поливу.
Відповідно до підпункту 2.1.4. Договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод або за кількістю стічних вод, що надходять із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності із розділом 21 Правил користування та місцевих правил приймання.
Згідно з підпунктом 2.1.2. Договору зняття показань з лічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача у присутності представника відповідача у строки згідно з графіком обслуговування позивача. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням), зняття показань з лічильника може здійснюватись позивачем поквартально, при цьому останній направляє відповідачеві щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послу, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків позивачем від відповідача в письмовому вигляді. В разі, якщо відповідач не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті позивачем, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.
Згідно з підпунктом 2.1.3. Договору якщо водолічильник не працює не з вини відповідача, кількість поставленої води визначається, виходячи із середньодобової витрати відповідача, яка визначається за показанням працюючого лічильника в останні два розрахункові місяці. У випадку, коли лічильник працював менше двох місяців, кількість води визначається за її середньодобовою витратою не менше 10-ти днів. Облік води за таким порядком здійснюється до встановлення працюючого (повіреного) лічильника, перерахунки за відповідний період не проводяться.
У відповідності до підпункту 2.2.1. Договору позивач щомісячно направляє до банківської установи відповідача платіжні документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії даного Договору позивач доводить відповідачеві нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього Договору стосовно строків їх введення та розмірів.
Згідно з підпунктом 2.2.2. та підпунктом 2.2.3 Договору оплата вартості послуг здійснюється відповідачем щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача. За згодою позивача оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від відповідача, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується позивачем в погашення боргу. У разі неотримання від позивача поточного місячного розрахункового документу, відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.
Відповідно до розділу 7 Договору цей Договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить про це іншу сторону. Договір може бути розірвано у випадках, передбачених чинним законодавством, за згодою сторін або у судовому порядку. Сторона, що бажає достроково розірвати Договір має письмово попередити про це іншу сторону за один місяць до визначеної дати припинення Договору.
Доказів припинення або розірвання Договору в установленому порядку господарському суду не надано.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.
Згідно ст. 19 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.
Згідно п. 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, що затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 р. за № 936/15627, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України “Про питну воду та питне водопостачання” та “Про житлово-комунальні послуги”.
Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору (п. 3.1, 3.7).
Враховуючи зазначені вище норми законодавства, колегія суддів відзначає, що у позивача відсутні підстави для виставлення рахунків відповідачу за постачання питної води, що використовується для виготовлення гарячої води, оскільки між сторонами відсутні договірні відносини з приводу надання таких послуг.
За таких обставин, колегія суддів відзначає, що Договір не передбачає обов'язку відповідача сплачувати послуги з постачання холодної води, що використовувалась для виготовлення гарячої, оскільки угода укладена у 2005 році, а вимоги про плату послуги за гаряче водопостачання позивач став пред'являти абоненту вже у процесі дії договору, не вимагаючи при цьому його зміни, уточнення або доповнення.
Доказів на підтвердження укладення договору на постачання питної води для виготовлення гарячої між позивачем та відповідачем, сторонами не надано.
Як підтверджується матеріалами справи, при укладені договору ВАТ “Акціонерна компанія “Київводоканал” було присвоєно відповідачу код абонента 5-509, за яким був зареєстрований прилад обліку води, що знаходиться у будинку № 11 по проспекту Оболонському в м. Києві.
Також, позивачем без узгоджень з відповідачем було присвоєно окремий абонентський код № 5-50509, за яким позивач щомісячно обраховує кількість та вартість питної води, яка була використана для виготовлення гарячої води, спожитої, в тому числі і Житлово-будівельним кооперативом “Суднобудівник-6”.
Таким чином, позивачем було відкрито відповідачу другий додатковий абонентський код без укладення договору або внесення відповідних змін до договору № 06497/4-05 від 29.03.2006р.
Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення відносяться до комунальних послуг.
Частиною 1 ст. 19 вказаного Закону передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до ст. 19 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.
Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що умовами договору № 06497/4-05 від 29.03.2006р. не регулюється постачання ВАТ “Акціонерна компанія “Київводоканал” Житлово-будівельному кооперативу “Суднобудівник-6” питної води, яка йде на підігрів, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленого у виносному бойлері, якому присвоєно інший абонентський номер.
За таких обставин, на думку колегії суддів, позовні вимоги, що заявлені на підставі договору № 06497/4-05 від 29.03.2006р. та які частково пов'язані з невиконанням зобов'язання по оплаті послуги з водопостачання питної води та водовідведення, виходячи з даних показника лічильника, зареєстрованого за абонентським кодом 5-509, та частково пов'язані з не оплатою постачання питної води, яка йде на підігрів, зареєстрованого за абонентським кодом 5-50509, що не входить в предмет Договору.
Таким чином, визначення вартості наданих послуг в рамках Договору повинно здійснюватись виходячи з даних показника лічильника, зареєстрованого за абонентським кодом 5-509, а позовні вимоги про стягнення з позивача грошових коштів за Договором згідно приладу обліку води, що встановлений у виносному бойлері є неправомірними, оскільки прилад обліку, якому присвоєно абонентський код 5-50509 не стосується взаємовідносин сторін по спірному договору.
Суд першої інстанції безпідставно не дослідив зазначені вище обставини справи, що призвело до помилкового висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості, яка виникла у зв'язку з нарахуванням за постачання питної води, яка йде на підігрів, зареєстрованого за абонентським кодом 5-50509.
За таких обставин, судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості на підставі Договору за послугу з постачання питної води, яка йде на підігрів.
Відповідно до актів про зняття показань у період з 01.07.2007р. по 01.07.2010р. сторонами зафіксовано споживання питної води за абонентським кодом 5-509 в обсязі 74057 м3.
За даними позивача, нараховано відповідачу на підставі Договору плату за послуги з постачання питної води за кодом 5-509 у період з 01.07.2007р. по 01.07.2010р. у розмірі 215139,60 грн., що підтверджується дебетовими інформаційними повідомленнями.
Відповідачем оплачено послуги на підставі Договору в розмірі 217205,87 грн.
Таким чином, у відповідача відсутня заборгованість за спожиті послуги з постачання питної води за Договором.
Крім того, спір у даній справі також виник у зв'язку з наявністю/відсутністю підстав для нарахування та стягнення з відповідача на підставі Договору плати за послуги з постачання питної води на підставі тарифів, які встановлені або погоджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації у період з 01.07.2007р. по 01.07.2010р.
З матеріалів справи вбачається, що позивач нараховував відповідачу плату за послуги з постачання води у спірний період відповідно до тарифів, що були затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, а саме:
“Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної і водовідведення холодної та гарячої води” № 640 від 30.05.2007 р. тарифи діють з 01.12.2006р.;
“Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої” № 1127 від 28.08.2007 р.;
“Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення” № 516 від 29.04.2009 р.;
“Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення” № 980 від 31.08.2009 р.
“Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення” № 1332 від 30.11.2009 р.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону України “Про столицю - місто-герой Київ” міська та районні в місті Києві ради протягом місяця після набрання чинності цим Законом вирішують питання щодо формування власних виконавчих органів на базі відповідних державних адміністрацій, які паралельно виконують функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.
Рішенням від 11 березня 1999 року № 161/262 Київська міська рада сформувала власний виконавчий орган на базі Київської міської державної адміністрації.
Відповідно до Закону України “Про столицю - місто-герой Київ” та рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 2003 року № 21-рп/2003 Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади - Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1548 від 25.12.1996 року право встановлювати тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення, які надаються суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форми власності для всіх споживачів, і комплекс робіт, пов'язаних з відпуском цим суб'єктам води та її очищенням делеговано Київській міській державній адміністрації (п. 16).
Такі повноваження Київська міська державна адміністрація мала до прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2005 р. № 342, якою внесено зміни до постанови № 1548 від 25.12.1996 року та пункт 16 визнано таким, що втратив чинність.
Таким чином, у спірний період єдиним органом, який у межах міста Києва мав право на встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги є Київська міська рада, а на виконання делегованих повноважень - виконавчий орган Київради, який відповідно до ст. 42 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” очолює міський голова, який зокрема, підписує рішення ради та її виконавчого комітету, здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету, видає розпорядження у межах своїх повноважень.
При цьому міському голові не надано повноваження щодо встановлення цін, тарифів на житлово-комунальні послуги.
Відповідно до ч. 6 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виконавчий комітет міської ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються міським головою.
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” на виконання власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.
При цьому, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25.12.2003р. № 21-рп/2003, однією з особливостей здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в місті Києві є зосередження у Київській міській державній адміністрації функцій у сферах виконавчої влади і місцевого самоврядування. Безпосередньо функції у сфері виконавчої влади реалізуються спеціально уповноваженими посадовими особами Київської міської державної адміністрації. Київський міський голова виконує функції голови Київської міської державної адміністрації за законом. Особа, обрана Київським міським головою, відповідно призначається головою Київської міської державної адміністрації.
Таким чином, законодавством розмежовуються повноваження Київського міського голови (голова Київської міської ради, виконавчого органу Київської міської ради) та голови Київської міської державної адміністрації, які на виконання своїх та делегованих повноважень видають акти:
у формі рішення - як особа, що очолює виконавчий орган Київської міської ради, міський голова;
у формі розпорядження - як особа, що очолює державний виконавчий орган, голова державної адміністрації.
Зазначені вище розпорядження про встановлення/погодження тарифів на комунальні послуги підписані одноособово головою Київської міської держадміністрації (його заступником) без зазначення щодо використання повноважень міського голови як голови органу місцевого самоврядування, а отже відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” такі розпорядження підлягають державній реєстрації у відповідному органі юстиції (Головному управлінні юстиції у місті Києві) в установленому органом порядку і набирають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності згідно Указу Президента України “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади”.
Оскільки названі розпорядження Київської міської державної адміністрації не було зареєстровано у органах юстиції, вони відповідно не набрали чинності, а отже, у позивача відсутні підстави для їх застосування.
Також, колегія суддів вважає, що розпорядження про затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги, які прийняті після набрання чинності постановою КМ України від 11.05.2005 р. № 342, прийнято Київською міською державною адміністрацією без необхідних повноважень, оскільки таке право є компетенцією Київської міської ради як органу місцевого самоврядування та може бути делеговано її виконавчому органу або Київській міській державній адміністрації.
Доказів на підтвердження делегування повноважень Київській міській державній адміністрації щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, сторонами не надано.
Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що застосування позивачем тарифів на послуги з водопостачання, які затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 640 від 30.05.2007 р., № 1127 від 28.08.2007 р., № 516 від 29.04.2009 р., № 980 від 31.08.2009 р., № 1332 від 30.11.2009 р. є безпідставним.
Також помилковим є висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 69259,58 грн., яка виникла раніше спірного періоду, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження підстав виникнення вказаної заборгованості та період її виникнення.
Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України, пені на підставі Договору, які були заявлені позивачем в позовних вимогах, колегія суддів вважає, що оскільки вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу задоволенню не підлягають, то, як наслідок, задоволенню не підлягають і вимоги про стягнення з останнього інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія суддів відзначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини справи щодо підстав та строку виникнення заборгованості, що призвело до неправильного вирішення спору та є беззаперечною підставою для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду з одночасним ухваленням нового у відповідності до вимог чинного матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, рішення місцевого господарського суду від 14.10.2010р. підлягає скасуванню, а в позові належить відмовити з викладених у даній постанові підстав.
Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито покладається: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, судові витрати за розгляд справи у суді першої інстанції та апеляційному господарському суді покладаються на позивача та підлягають стягненню з нього на користь відповідача в розмірі 986,99 грн.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу “Суднобудівник-6” задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2010р. у справі № 7/384 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. В позові відмовити повністю.
5. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код 03327664) на користь Житлово-будівельного кооперативу “Суднобудівельник-6” (04205, м. Київ, пр-т Оболонський, 11, код 22871926) 986 (дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 99 коп. судових витрат.
6. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.
7. Матеріали справи № 7/384 повернути Господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді