донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
11.01.2011 р. справа №18/178
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Скакуна О.А.,
суддів
Колядко Т.М., Ломовцевої Н.В.
за участю представників сторін:
від позивача:
Гетьман А.О. -директор,
від відповідача:
не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс” м. Донецьк
на рішення господарського суду
Донецької області
від
08.11.2010 року
у справі
№18/178 (суддя Овсяннікова О.В.)
за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю „Ремстройенерго” м. Добропілля Донецької області
до
товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс” м. Донецьк
про
стягнення 94085,52 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Ремстройенерго” (далі по тексту -ТОВ „Ремстройенерго” ) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс” (далі по тексту -ТОВ „Енергоімпекс” ) 73168,15 грн. боргу, 10239,55 грн. інфляції, 3 610,55 грн. річних та 7067,27 грн. пені, а всього 94085,52 грн.
Заявою №82 від 26.10.10р. (а.с.59) позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 73168,40 грн. боргу, 9908,41 грн. інфляції, 3 750,15 грн. річних та 7479,19 грн. пені.
Заявою від 08.11.2010 р. позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення боргу у зв'язку з його повною оплатою відповідачем (а.с.73).
Рішенням господарського суду Донецької області від 08.11.2010 року у справі №18/178 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з відповідача 10239,55 грн. інфляції, 3610,55 грн. річних та 3252,03 грн. пені; в частині стягнення боргу у сумі 73168,15 грн. провадження у справі припинено; в частині стягнення пені у сумі 3815,24 грн. -відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та доведені належним чином в частині їх стягнення.
Відповідач з прийнятим рішенням суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних, річних та пені не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що позивачем не представлено доказів в обґрунтування позовних вимог в частині стягнення інфляційних, річних та пені, що свідчить про відсутність порушень договірних зобов'язань з його боку.
Також в апеляційній скарзі наведені і інші заперечення, які на думку відповідача, є підставою для скасування оскарженого рішення.
Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу та під час судового засідання просив оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу без задоволення як безпідставно заявлену.
Відповідач явку свого представника до судового засідання не забезпечив, однак надав клопотання від 10.01.11 року про перенесення слухання справи на іншу дату через хворобу повноважного представника.
Колегія суддів апеляційної інстанції відмовляє в задоволення вищевказаного клопотання відповідача про перенесення розгляду справи з огляду на відсутність доказів в підтвердження зазначеного в цьому клопотанні факту.
Представник позивача не заперечував проти розгляду апеляційної скарги у відсутності представника відповідача, тому відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням строків, передбачених ст.102 цього Кодексу, судова колегія розглядає скаргу по суті за наявними у справі доказами у відсутності представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Донецький апеляційний господарський суд, -
Між сторонами у справі - 28 жовтня 2008 р. укладений договір № 15/10/08, відповідно до п. 1.1 якого відповідач (замовник) доручив, а позивач (підрядник) прийняв на себе зобов'язання власними або залученими силами виконати роботи з ремонту металоконструкцій моста № 3.
Строк дії договору встановлений з моменту підписання до його повного виконання.
Пунктом п. 5.3 договору сторони передбачили, що акт виконаних робіт готує Підрядник і передає його для підписання уповноваженому представнику Замовника у строк не пізніше 25 числа звітного місяця. Оплата виконаних робіт здійснюється впродовж 10 -ти днів після підписання акта виконаних робіт по формам № КБ-2в та № КБ-3.
Додатковими угодами №1 від 21.01.09р. (а.с.11), №2 від 02.07.09р. (а.с.12) сторони внесли зміни щодо строку виконання робіт, який згідно останньої угоди становить період з листопада 2008р. по серпень 2009р.
Позивач свої зобов'язання за вищевказаним договором виконав, що підтверджується актами прийомки виконаних підрядних робіт по формі № КБ-2в: № 1 від 01 грудня 2008 р., № 1 від 29 грудня 2008 р., № 1 від 27 березня 2009 р. та № 1 від 06 серпня 2009 р. на загальну суму 174130,80 грн., підписаними Замовником без зауважень.
Сторонами також були підписані довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3: від 01 грудня 2008 р., від 29 грудня 2008 р., від 27 березня 2009 р. та від 06 серпня 2009 р. на загальну суму 174130,80 грн.
Відповідач, в порушення п.5.3 договору, розрахунки за прийняті роботи здійснив частково в сумі 100 962,40 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками (а.с.25-31), внаслідок чого за ним виникла заборгованість в розмірі 73168,40 грн.
Оскільки відповідачем зобов'язання з оплати виконаних робіт не були виконані своєчасно та в повному обсязі, „Ремстройенерго” звернулося до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до ТОВ „Енергоімпекс” про стягнення 73168,15 грн. боргу, 10239,55 грн. інфляції, 3 610,55 грн. річних та 7067,27 грн. пені.
Після звернення позивача з позовом, відповідач платіжними дорученнями № 3224 від 22 жовтня 2010 р. та № 3278 від 29 жовтня 2010 р. (а.с.71) перерахував 74345,26 грн. за роботи згідно договору та судові витрати по справі, внаслідок чого позивач заявою від 08.11.2010 р. відмовився від позовних вимог в частині стягнення боргу.
Господарський суд Донецької області рішенням від 08.11.2010 року по справі №18/178 задовольнив позовні вимоги частково, стягнувши з відповідача 10239,55 грн. інфляції, 3610,55 грн. річних та 3252,03 грн. пені, а в частині стягнення боргу у сумі 73168,15 грн. припинив провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. В частині стягнення пені у сумі 3815,24 грн. судом відмовлено.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представника позивача, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскаржуване рішення не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач має право до прийняття рішення по справі -збільшити або зменшити розмір позовних вимог, тому заява приймається судом і справа розглядається з урахуванням зменшених вимог.
Заявою №82 від 26.10.10р. (а.с.59) позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 73168,40 грн. боргу, 9908,41 грн. інфляції, 3 750,15 грн. річних та 7479,19 грн. пені.
Суд першої інстанції не надав правової оцінки вищевказаній заяві, однак зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що справу розглянуто без врахування уточнених в цій заяві позовних вимог, в зв'язку з відсутністю доказів сплати державного мита у відповідному розмірі та порядку. Цей факт був підтверджений і представником позивача в ході розгляду справи в апеляційній інстанції.
Тому колегія суддів апеляційної інстанції розглядає справу також без врахування заяви позивача №82 від 26.10.10р. Крім того, представник позивача не заперечував щодо неврахування судом першої інстанції уточнених позовних вимог, про що зауважив під час судового засідання апеляційної інстанції.
Предметом даного спору є стягнення 73168,15 грн. боргу, 10239,55 грн. інфляції, 3 610,55 грн. річних та 7067,27 грн. пені.
В зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу, провадження у справі в цій частині місцевим господарським судом припинено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Висновок господарського суду Донецької області щодо припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 73168,15 грн., є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, з чим погоджується судова колегія апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за спірним договором виконав, що підтверджується актами прийомки виконаних підрядних робіт по формі № КБ-2в: № 1 від 01 грудня 2008 р., № 1 від 29 грудня 2008 р., № 1 від 27 березня 2009 р. та № 1 від 06 серпня 2009 р. на загальну суму 174130,80 грн., підписаними замовником без зауважень.
В свою чергу, відповідач в порушення приписів п.5.3 вищевказаного договору не виконав свої зобов'язання з повної та своєчасної оплати виконаних підрядних робіт у встановлений договором строк.
Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення 10239,55 грн. інфляції та 3 610,55 грн. річних.
Перевіривши арифметичні розрахунки позивача, апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду Донецької області про стягнення з відповідача інфляційних та 3 % річних у вищезазначених розмірах.
Статтею 230 ч.1 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 551 ч. 2 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч.4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Пунктом 6.3 договору сторони передбачили відповідальність за порушення строків оплати виконаних робіт у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ вартості робіт по яким допущена прострочка оплати за кожен день прострочки.
З урахуванням вищевикладеного, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 7067,27 грн.
Суд першої інстанції, розглянувши зазначену вимогу, дійшов висновку щодо часткового задоволення позову в цій частині, враховуючи те, що пеня нарахована позивачем в порушення п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з яким нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З матеріалів справи вбачається, що порушення зобов'язань:
- за актом від 01.12.2008 р. відповідно з п.5.3 договору виникло з 11.12.2008 р., а тому нарахування пені за цим актом припинилось з 10.06.2009 р.;
- за актом від 29.12.2008 р. період для нарахування пені -з 11.01.2009 р. по 10.07.2009 р.;
- за актом від 27.03.2009 р. - з 11.04.2009 р. по 10.10.2009 р.;
- за актом від 06.08.2010 р. -з 16.08.2009 р. по 16.02.2010 р.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що пеня підлягає стягненню по двом актам: за актом від 27.03.2009 р. пеня підлягає стягненню за 25 днів прострочки (з 16.09 по 10.10.2009 р.) у сумі 662,63 грн., а за актом від 06.08.2009 р. за 154 дня прострочки (з 16.09.2009 р. по 16.02.2010 р.) у сумі 2589,40 грн., а всього на загальну суму 3252,03 грн. відповідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення пені в розмірі 3252,03 грн.
Посилання скаржника на відсутність в матеріалах справи доказів в обґрунтування позовних вимог в частині стягнення інфляційних, річних та пені, що свідчить про непорушення відповідачем свої договірних зобов'язань, до уваги апеляційним судом не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
Інші заперечення відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, та, на думку скаржника, є підставою для скасування оскарженого рішення від 08.11.2010р., також до уваги колегією суддів не приймаються за безпідставністю.
При перевірці оскарженого рішення апеляційним судом не було встановлено порушення або неправильного застосування судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права, тому судова колегія Донецького апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 08.11.2010 року по справі №18/178 є законним, обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на відповідача.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Донецької області від 08.11.2010 року по справі №18/178 - залишити без змін.
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс” м. Донецьк - залишити без задоволення.
Головуючий О.А. Скакун
Судді: Т.М.Колядко
Н.В.Ломовцева
Надруковано: 7 прим.:
1,2. позивачу; 3,4 . відповідачу; 5. у справу; 6 ДАГС; 7.ГСДО.