Справа № 308/1761/26
2-а/308/33/26
02 березня 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - Зарева Н.І., за участю:
секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , до
Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області, адреса: вул. Максима Польового, 2, м. Ужгород,
про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6543831 від 21.01.2026, винесену сержантом Управління патрульної поліції в Закарпатській області Гембаровським О.Б. відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 покликається на те, що оскаржувана постанова є необґрунтованою та підлягає скасуванню. Так, позивач зазначає, що був притягнути до адміністративної відповідальності без жодних правових підстав, за відсутності доказів вчинення ним правопорушення та виключно на підставі припущень працівника патрульної поліції, в його діях відсутній склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Крім того, додає що поліцейським в порушення вимог ч. 5 ст. 258 КУпАП не було складно протокол про адміністративне правопорушення, який складається у разі, якщо особа оспорить допущене порушення та адміністративне стягнення, що на не накладається.
Звертає увагу на те, що оскаржувана постанова складена на місці зупинки транспортного засобу, а не за місце вчинення адміністративного правопорушення, що також є порушенням положень чинного КУпАП.
19 лютого 2026 року представник відповідача подав відзив, у якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, позаяк дії працівника поліції під час винесення оскаржуваної постанови відповідають вимогам закону, оскаржувана постанова складена з дотримання всіх вимог, встановлених КУпАП. Позивач порушив вимоги пункту 34.1 Правил дорожнього руху, а саме перетнув вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків. Факт порушення правил дорожнього руху та весь розгляд справи зафіксований на цифрові нагрудні відеокамери поліцейських № 470076 № 470079 та відеозаписом з відео реєстратора транспортного засобу, який рухався у попутному напрямку відносно транспортного засобу позивача. Винесення постанови без складення протоколу про адміністративне правопорушення є правомірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на те, що такий протокол не складається у випадку притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Представник позивача подав до суду письмову заяву про розгляд справи у відсутності позивача та його представника, в якій просив позов задоволити у повному обсязі.
Представник відповідача будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, зяви про розгляд справи у його відсутності не подав, у зв'язку з чим відповідно до ч. 3 ст. 205 КАС України суд розглянув справу у його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши належним чином зібрані у справі докази, суд дійшов таких висновків.
Згідно з ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 77 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до вимог КАС України, в межах позовних вимог.
У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про Національну поліцію», Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 та ст. 286 КАС України.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Як встановлено судом, 21.01.2026 сержантом Управління патрульної поліції в Закарпатській області Гембаровським О.Б. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6543831, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень. Зі змісту постанови вбачається, що 21 січня 2026 року о 14 год. 34 хв. на трасі М-06 810 км водій, керуючи транспортним засобом, перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив п. 34 Правил дорожнього руху.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ч. 1 ст. 122 КУпАП, якою встановлене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП, Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Позаяк позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов'язаний подати докази на спростування таких заперечень.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. 10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно з ст. 288 КУпАП, перевірка законності та обґрунтованості постанови по справі про адміністративне правопорушення судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
У ході розгляду справи відповідач на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови надав:
- копію оскаржуваної постанови;
- відеозаписи з нагрудних камер № 470076, № 470079, з автомобільного відеореєстратора попутного позивачу транспортного засобу.
Відповідно до змісту постанови, 21 січня 2026 року о 14 год. 34 хв. на трасі М-06 810 км водій, керуючи транспортним засобом, перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив п. 34 Правил дорожнього руху.
Згідно з п. 34 Правил дорожнього руху, 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки); розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18; розділяє смуги на велосипедних доріжках з двостороннім рухом у разі наближення до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15.
Дослідивши в судовому засіданні відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, суд встановив, що вказані відеозаписи не містять зафіксованого факту вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху, тобто відеозаписи починається з того моменту, коли інспектори патрульної поліції безпосередньо підходять до автомобіля позивача та починають з ним спілкування, однак, обставин вчинення позивачем адміністративного правопорушення дані відеозаписи не містять.
На відеозаписі з автомобільного реєстратора транспортного засобу, який рухався у попутному напрямку відносно транспортного засобу позивача, вбачається як автомобіль чорного кольору обганяє даний транспортний засіб, перетинаючи при цьому вузьку суцільну смугу білого кольору. Однак, із дослідженого судом відеозапису з автомобільного реєстратора неможливо ідентифікувати номер транспортного засобу, який виїхав на зустрічну смугу руху та перетнув вузьку суцільну лінію розмітки 1.1, порушивши тим самим п. 34 Правил дорожнього руху.
За таких обставин суд визнав наданий відповідачем доказ у вигляді відеозапису з автомобільного реєстратора транспортного засобу, який рухався у попутному напрямку відносно транспортного засобу позивача неналежним.
Згідно із ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у п. 7 «До постанови додаються» містить інформацію про фіксацію адміністративного правопорушення: № 470076, № 470079.
Посилання на технічний засіб, тобто на автомобільний відеореєстратор транспортного засобу, який рухався у попутному напрямку відносно транспортного засобу позивача, оскаржувана постанова не містить, такий відеозапис до постанови не додано, а долучено до матеріалів справи відповідачем тільки разом з відзивом.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що такий відеозапис, наданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем ПДР, є недопустимим доказом, так як не був долучений до матеріалів справи з самого початку і був отриманий відповідачем з порушенням порядку збирання доказів, а саме, поза межами провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Даний висновок повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 524/1284/17.
Щодо доводів позивача про недотримання відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, з посиланням на Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року по справі № 5-рп/2015 (надалі - Рішення) суд зазначає наступне.
Зазначеним Рішенням визначено, що положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Також, Конституційний Суд у вказаному рішенні звернув увагу на те, що у частинах першій, другій статті 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.
Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.
Разом із тим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" від 14 липня 2015 року № 596-VIII, внесено зміни до ст. 258 КУпАП та передбачено, що скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, а саме відсутність необхідності складати адміністративний протокол, застосовується і до правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. Крім того, даною статтею, передбачено, що протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху не складається навіть у разі заперечення порушника проти його вчинення.
Крім того, рішення № 5-рп/2015 від 26.05.2015 року прийняте Конституційним Судом України раніше Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху". Внесені зміни стосувались зокрема положень статей 33, 221, 258, 276 КУпАП.
В свою чергу, питання стосовно винесення постанов за порушення у сфері безпеки дорожнього руху "за місцем вчинення" чи "на місці вчинення", було доповнено та деталізовано положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення шляхом внесення змін в липні 2015 року, відповідно до яких перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, викладений в частині 1 статті 258 КУпАП, доповнено правопорушеннями, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції у відповідності до частині 1 статті 222 КУпАП.
Беручи до уваги відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості позивача, враховуючи презумпцію невинуватості, закріплену КУпАП та Конституцією України, суд дійшов висновку про недоведеність наявності складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, в діях позивача, у зв'язку з чим, винесена щодо нього постанова про притягнення до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.139, 241-246, 250, 286 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Постанову серії ЕНА № 6543831 від 21.01.2026, винесену поліцейським 1 взводу 2 роти батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Гембаровським Олегом Богдановичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень - скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча тристо тридцять одна грн 20 коп).
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 286 КАС України, може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Н.І. Зарева