23 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/6237/24 пров. № А/857/29103/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Довгої О. І.,
Запотічного І. І.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року (головуючий суддя Біньковська Н.В.), ухвалене у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження у м. Івано-Франківськ, у справі № 300/6237/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
06.08.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив: визнати протиправною відмову та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25 травня 2024 року №092250006579 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди роботи з 09.07.1985 по 01.04.2003; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву та призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з наступного дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку - з 13 березня 2024 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплачувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з наступного дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку - з 13 березня 2024 року.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.05.2024 №092250006579. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.05.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цьому рішенні суду. В задоволенні решти позову відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що пенсійним органом правомірно не зараховано до страхового стажу позивача період з 01.09.1992 по 01.04.2003. При цьому, період роботи з 09.07.1985 по 31.08.1992 має бути зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 . Відтак, з метою ефективного захисту порушених прав і інтересів позивача, слід визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.05.2024 №092250006579 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву позивача від 14.05.2024 про призначення пенсії та прийняти відповідне рішення, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цьому рішенні суду.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що до стажу роботи не зараховано періоди роботи, відображені в трудовій книжці від 18.05.1982, оскільки трудова книжка заповнена з порушеннями Інструкції №58, а саме: з 09.07.1985 по 01.10.1987 - номер та дату наказу про прийом на роботу дописано іншим чорнилом та іншою особою; період з 01.09.1987 - оскільки в трудовій книжці є лише запис про прийом на роботу в кооператив «Плай» та про реорганізацію підприємства, але відсутній запис про звільнення з роботи. Стверджує, що до страхового стажу позивача після 01.07.2000 враховано лише періоди, за які наявна інформація в індивідуальних відомостях про застраховану особу, відображених в довідці за формою ОК-5.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 14.05.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.46-47).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.05.2024 №092250006579 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначено, що до стажу роботи не зараховано періоди роботи, відображені в трудовій книжці від 18.05.1982, оскільки трудова книжка заповнена з порушеннями Інструкції №58, а саме: з 09.07.1985 по 01.10.1987 - номер та дату наказу про прийом на роботу дописано іншим чорнилом та іншою особою, за період з 01.09.1987 відсутній запис про звільнення з роботи. До страхового стажу після 01.07.2000 враховано лише періоди, за які наявна інформація в індивідуальних відомостях про застраховану особу, відображених в довідці за формою ОК-5. Страховий стаж роботи становить 18 років 09 місяців 14 днів, за розрахунком права як фізичної особи-підприємця загальний страховий стаж складає 20 років 09 місяців 15 днів (а.с.57).
Позивач, вважаючи протиправним вищевказане рішення відповідача, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
За змістом ч.1 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 1 ст.26 Закону № 1058-IV визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема у Законі України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон України № 1788-ХІІ), йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).
Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим, ніж поняття «страховий стаж», оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.
Положеннями ч.1 ст.56 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналогічна норма передбачена постановою Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Згідно з п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктами 3, 17 - 18, 23 - 25 вказаного Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку. Довідки, видані колгоспами при залишенні членом колгоспу роботи, а також довідки, видані в більш пізній період колгоспами, які згодом припинили свою діяльність, можуть братися до уваги й тоді, коли вони не містять підстав видачі. У тих випадках, коли періоди роботи зараховуються до стажу роботи на підставі показань свідків, один із яких свідчить про роботу заявника за більший період, ніж інші, встановленим вважається період, який підтверджений двома або більше свідками.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд зазначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Згідно з п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Як передбачено п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
На момент внесення записів у трудову книжку позивача діяв Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (далі - Інструкція №162).
Згідно з п.2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до п.2.3. Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 року) записується «1984.05.01», в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; «05.01.1984». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (п.2.5. Інструкції № 162).
Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.
Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 18.05.1982 ОСОБА_1 у спірний період (а.с.55):
- 09.07.1985 прийнятий на роботу пакувальником складу готової продукції до Верховинського лісгоспу, наказ №118 від 08.07.1985,
- 01.10.1987 звільнений з роботи у зв'язку із переведенням для подальшої роботи до кооперативу «Плай», наказ від 28.10.1987 №95,
- 01.09.1987 прийнятий на роботу на посаду завскладу-експедитора в кооперативі «Плай», наказ від 21.09.1987 №1,
- 05.12.1989 обраний головою кооперативу, протокол №4 від 04.12.1989,
- 15.12.1994 кооператив «Плай» реорганізовано у виробничо-комерційне підприємство «Плай», розпорядження №266-1 виконавчого комітету Верховинської райради від 15.12.1994.
З наведеного убачається, що запис №5 в трудовій книжці ОСОБА_1 про прийом 09.07.1985 на роботу до Верховинського лісгоспу відповідає вимогам заповнення трудової книжки, передбаченим Інструкцією №58, оскільки містить чітку дату прийому, номер наказу та його дату, посаду на якій працював позивач.
Запис №6 трудової книжки позивача про звільнення 01.10.1987 з роботи з Верховинського лісгоспу, завірений печаткою підприємства та містить підпис уповноваженої особи.
При цьому апеляційний суд зазначає, що твердження пенсійного органу про те, що номер та дата наказу про прийом на роботу дописано іншим чорнилом та іншою особою, при дотриманні усіх вимог щодо порядку оформлення запису, в спірному випадку не є підставою для не зарахування до стажу роботи працівника.
Суд звертає увагу, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду в постановах від 21.02.2018 у справі №687/975/17 та від 04.07.2023 в справі №580/4012/19, відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Апеляційний суд також зазначає, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 04.07.2023 в справі №580/4012/19.
Враховуючи наведене, твердження Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про наявність вказаних вище недоліків (номер та дата наказу про прийом на роботу дописано іншим чорнилом та іншою особою) як підстави для не зарахування періоду роботи з 09.07.1985 по 01.10.1987 у Верховинському лісгоспі до страхового стажу позивача, є необґрунтованими та безпідставними. Відтак, період роботи ОСОБА_1 з 09.07.1985 по 01.10.1987 у Верховинському лісгоспі має бути зарахований до страхового стажу роботи позивача.
Як убачається із записів №7 - 9 трудової книжки позивача від 18.05.1982 серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 01.09.1987 прийнятий на роботу на посаду завскладу до кооперативу «Плай», 05.12.1989 позивача обрано головою кооперативу та 15.12.1994 кооператив «Плай» реорганізовано у виробничо-комерційне підприємство «Плай».
Так, зі змісту оскаржуваного рішення убачається, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області згідно наданих документів до стажу роботи не зараховано період роботи з 01.09.1987, оскільки у трудовій книжці позивача відсутній запис про звільнення з роботи. До страхового стажу після 01.07.2000 враховано лише періоди, за які наявна інформація в індивідуальних відомостях про застраховану особу, відображених в довідці за формою ОК-5.
При цьому, позивач стверджує, що працював у кооперативі «Плай» (ВКП «Плай») з 09.07.1985 по 01.04.2003.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що всупереч приписам пунктів 2.4, 2.26 Інструкції №58 запис про звільнення позивача з ВКП «Плай» в трудовій книжці від 18.05.1982 серії НОМЕР_1 відсутній.
Вказане свідчить про грубе недотримання наведених вище вимог законодавства щодо порядку заповнення трудової книжки та в сукупності викликає обґрунтовані сумніви у достовірності внесених записів щодо стажу роботи позивача у ВКП «Плай».
Як зазначалося судом вище, відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Тобто, у зв'язку з неточностями та неправильними записами у трудовій книжці, що підтверджують наявний трудовий стаж, підтверджуючими документами можуть бути довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи або ж довідки архівних установ.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявна довідка від 27.06.2024 №2, видана виробничо-комерційним підприємством «Плай», про заробітну плату для обчислення пенсії за період з вересня 1987 року по серпень 1992 року та довідка ВКП «Плай» від 13.05.2024 №1 про заробітну плату для обчислення пенсії за період з вересня 1987 року по серпень 1992 року (а.с.40, 43).
За змістом акта перевірки Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 27.06.2024 №0900-1104-1/5585 у приватному підприємстві виробничо-комерційному підприємстві «Плай» сум нарахованої заробітної плати за період з 01.09.1987 по 31.08.1992 згідно довідки від 13.05.2024 №19, в особових рахунках, розрахункових відомостях по заробітній платі по кооперативу «Плай» з 01.09.1987 по 31.08.1992 нарахована заробітна плата ОСОБА_1 не відповідає щомісячно сумам нарахованої заробітної плати згідно розрахункових відомостей, які відображені в довідці про заробітну плату для обчислення пенсії від 13.05.2024 №1, що видана ВКП «Плай» (а.с.38).
Таким чином, згаданими вище довідками про заробітну плату позивача для обчислення пенсії та актом перевірки підтверджено стаж роботи позивача в кооперативі «Плай» з 01.09.1987 по 31.08.1992.
Отже, період роботи ОСОБА_1 з 01.09.1987 по 31.08.1992 має бути зарахований до страхового стажу роботи позивача.
Суд апеляційної інстанції, при розгляді цієї справи звертає увагу на те, що 09.07.1985 ОСОБА_1 прийнято на роботу до Верховинського лісгоспу, 01.10.1987 позивача було переведено із Верховинського лісгоспу до кооперативу «Плай», при цьому 01.09.1987 позивача зараховано до вказаного кооперативу, тобто, дата звільнення позивача із Верховинського лісгоспу охоплюється датою прийняття на роботу до кооперативу «Плай».
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, період роботи з 09.07.1985 по 31.08.1992 має бути зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 .
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що обов'язок належного оформлення трудової книжки та іншої документації покладається не на працівника, а на роботодавця; працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, зокрема за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки, іншої документації з вини адміністрації підприємства. Відтак суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем протиправно не зараховано до його страхового стажу період роботи з 09.07.1985 по 31.08.1992, а належним способом захисту порушеного права за вище окреслених обставин буде визнання протиправним та скасуваня рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.05.2024 №092250006579 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та необхідності повторного розгляду заяви позивача від 14.05.2024 про призначення пенсії та прийняти відповідного рішення, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цьому рішенні суду.
Оскільки сторони не оскаржують рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові, то в силу приписів ст.308 КАС України, таке не є предметом апеляційного перегляду.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави часткового задоволення позовних вимог, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду 03 червня 2025 року у справі № 300/6237/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний