23 березня 2026 року місто Київ
справа № 753/3270/25
провадження № 22-ц/824/1991/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Гарманчук Олександрою Романівною,
на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 травня 2025 року, ухвалене у складі судді Котвицького В.Л., -
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
Позовні вимоги мотивовано тим, що рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 21.07.2015 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуто аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення повноліття дитини, починаючи з 24.06.2015.
Позивач посилається на те, що в нього змінився сімейний стан, 23.02.2019 він зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 . Від шлюбу у позивача народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04.07.2023 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано.
У січні 2025 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовною заявою про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 суми усіх його доходів, але не менше 50% від прожиткового мінімуму дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дати звернення до суду та до досягнення дитиною 18 років.
Позивач вказує, що утримання дітей потребує значних витрат, які суттєво з часом вплинули на погіршення матеріального становища платника аліментів, погіршення якого також спричинили епідемія коронавірусної хвороби та введення воєнного стану, що мало своїм підсумком девальвацію гривні. У зв'язку з наведеними обставинами позивач не в змозі сплачувати встановлений раніше судом розмір аліментів.
На підставі викладеного, позивач просив суд зменшити розмір аліментів утримуваних з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 21.07.2015 у справі № 690/427/15-ц, на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1/6 частини від усіх його доходів щомісяця, але не менше ніж 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28.05.2025 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Гарманчук О.Р. 3 серпня 2025 року подала апеляційну скаргу через підсистему «Електронний суд», в якій просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким зменшити розмір аліментів утримуваних з позивача на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 21.07.2015 у справі № 690/427/15-ц на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1/6 частки усіх його видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та до досягнення дитиною повноліття. Апелянт вважає прийняте судом першої інстанції рішення незаконним та таким, що винесене судом з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на обставини, викладені у позові. Додатково апелянт зазначає про те, що являється дискримінаційною ознакою щодо рівності дітей позивача, факт того, що на другу дитину позивач сплачуватиме 1/6 частини доходу, як на іншу - частки доходу.
У відзиві на апеляційну скаргу, поданому відповідачкою ОСОБА_2 , проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване залишити без змін.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27.01.2026 відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23.03.2026 в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Установлено, що рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 21.07.2015 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуто аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення повноліття дитини, починаючи з 24.06.2015.
23.02.2019 позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 . Від шлюбу у позивача народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04.07.2023 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06.05.2025 стягнуто з позивача на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частки від всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму, для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 11.01.2025 до досягнення дитиною повноліття, як доказ зміни майнового стану позивача.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що народження у позивача в іншому шлюбі дитини та наявність аліментних зобов'язань щодо його утримання, саме по собі не свідчить про погіршення матеріального стану позивача та не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок появи та утримання іншої дитини.
Надані ОСОБА_1 докази, жодним чином не підтверджують погіршення його матеріального становища, чи стану здоров'я, у тому числі, у зв'язку з введенням воєнного стану та девальвацією гривні, що робило би неможливим сплату аліментів у встановленому рішенням суду розмірі. Призначений до стягнення з ОСОБА_1 рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 21.07.2015 розмір аліментів (1/4 частини від усіх видів заробітку позивача) відповідає вимогам сімейного законодавства, а зменшення розміру, без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 у справі
№ 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки від іншого шлюбу з ОСОБА_4 у нього народився ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому на його утриманні перебувають двоє малолітніх дітей. Крім того посилався на погіршення матеріального становища платника аліментів, у зв'язку з епідемією коронавірусної хвороби та введення воєнного стану, що мало своїм підсумком девальвацію гривні. У зв'язку з наведеними обставинами позивач не в змозі сплачувати встановлений раніше судом розмір аліментів. Також позивач вважає, що визначення розміру стягуваних з нього аліментів на дітей у різних частках (1/4 та 1/6) є несправедливим щодо дитини, на користь якої стягується менший розмір аліментів.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
Проте, окремо факт народження ще однієї дитини не змінює сімейний стан та не свідчить про погіршення матеріального стану.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_7 є суб'єктом декларування згідно положень Закону України «Про запобігання корупції». Відповідачем до суду першої інстанції подано роздруківки з Єдиного державного реєстру декларацій, подані ОСОБА_7 за періоди 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік, в яких у графі доходи та грошові активи зазначено наступну інформацію: заробітна плата 205201 грн., грошові активи 23000 доларів США, виплата з центру зайнятості 81925 грн. (за 2022 рік); заробітна плата 401541 грн., грошові активи 24133 доларів США) за 2023 рік; заробітна плата 600782 грн., грошові активи 26000 доларів США за 2024 рік.
За порушення вимог фінансового контролю суб'єкти декларування несуть дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність. Тобто, задекларований позивачем фінансовий стан суд вважає достовірним. Таким чином, як вбачається з інформації щодо отриманих позивачем доходів за період з 2022 по 2024 роки, фінансовий стан останнього не погіршився, а навпаки покращився, про що свідчать задекларовані готівкові кошти у валюті США (у 2022 році сума становила 23000 доларів США, у 2024 році сума виросла до 26000 доларів США).
Протилежного не доведено та доказів, які б підтверджували позовні вимоги щодо погіршення матеріального становища ОСОБА_8 у зв'язку з епідемією коронавірусної хвороби та введенням воєнного стану позивачем не надано.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову обґрунтованими та такими, що відповідають матеріалам справи та поданими сторонами доказами.
Зменшення стягуваних аліментів у зв'язку з тим, що у позивача народилась друга дитина, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від шлюбу з відповідачкою ОСОБА_2 - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,та суперечитиме його інтересам.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши всі фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, оскільки належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено погіршення його майнового стану, а зміна його сімейного стану - народження другої дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03.06. 2020 у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16.09.2020 у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28.05.2025 року ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Гарманчук Олександрою Романівною, залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 3 ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус