Справа № 757/9459/25-п Головуючий 1-ї інстанції: Смик І.С.
Провадження №33/824/149/2026 Доповідач: Яковлева В.С.
26 січня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Яковлева В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника - адвоката Божка Михайла Івановича на постанову Печерського районного суду м. Києва від 24 березня 2025 року щодо ОСОБА_1 ,
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124, ч. 2 ст. 130 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, захисник Божок М.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Печерського районного суду м. Києва від 24 березня 2025 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122-4, 124, ч.2 ст.130 КУпАП, а справу - закрити.
Крім того, просить поновити строк оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 24 березня 2025 року, оскільки під час судового розгляду ОСОБА_1 не був присутній, оскаржувану постанову не отримував. Так, з оскаржуваною постановою ОСОБА_1 ознайомився лише 19 квітня 2025 року.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги захисник зазначає про те, що постанова суду винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, при цьому суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи, що потягло за собою необґрунтоване та надто суворе стягнення як вид покарання за адміністративне правопорушення, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду.
Зазначає про те, що під час судового розгляду суд не допитав ОСОБА_1 і виніс оскаржуване рішення, таким чином суд порушив право на захист, що являється неприпустимим, оскільки кожен має право на справедливий суд та доступ до правосуддя.
Звертає увагу на те, що протокол щодо ОСОБА_1 про вчинення правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП складено за відсутності відповідних достатніх доказів про вчинення вказаного правопорушення.
Зазначає про те, що факт керування належним та допустимим доказом не доведено.
Захисник та особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи у спосіб, передбачений законом. У судове засідання вони не з'явилися.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності апелянта.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Як убачається з матеріалів справи, після ухвалення зазначеної постанови захисником було подано клопотання від 29.03.2025 року про залучення захисника, надання матеріалів справи для ознайомлення та відкладення розгляду справи, яке надійшло до суду 31.03.2025 року та було передано судді 03.04.2025 року (а.с.32-40). Разом з цим у матеріалах справи наявний супровідний лист суду від 24.03.2025 року про направлення копії постанови ОСОБА_1 (а.с.41).
Водночас, з урахуванням того, що ОСОБА_1 не був присутній під час судового розгляду, а також беручи до уваги необхідність реалізації права особи на ефективний судовий захист та апеляційний перегляд, суд приходить до висновку, про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду.
Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Судом першою інстанцією встановлено, що 14.02.2025р. о 22 год. 30 хв. ОСОБА_1 , керував ТЗ «Citroen», д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух ТЗ та безпечно керувати ним, не впорався з керуванням та здійснив наїзд на перешкоду у вигляді бордюру та металевого стовпчика, внаслідок чого ТЗ зазнав механічних пошкоджень, чим завдано матеріальних збитків. При цьому, скоївши дорожньо-транспортну пригоду, ОСОБА_1 залишив місце пригоди, чим порушив п.п. 2.10 а, 12.1 ПДР України.
Окрім того, 14.02.2025р. о 22 год. 30 хв. ОСОБА_1 , керував ТЗ «Citroen», д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у лікаря-нарколога відмовився у встановленому законом порядку. Правопорушення вчинено повторно протягом року.
Приймаючи рішення про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124, ч.2 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з наявних в матеріалах справи доказів, зокрема: даних протоколів про адміністративне правопорушення ЕПР1 №247418 від 15.02.2025р., ЕПР1 №247413 від 15.02.2025р., ЕПР1 № 247410 від 15.02.2025 (а.с.1-7), даних карток обліку адміністративних правопорушень (а.с.8-10), даних довідки щодо проведених заходів із встановлення повторності вчиненого адміністративного правопорушення (а.с.15), даних акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.12), даних схеми ДТП (а.с.13), даних відеозапису бодікамери №763169, 476816, які долучені до матеріалів справи(а.с.26).
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги захисника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи й формальний підхід до її розгляду є безпідставними та не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи.
Як убачається з постанови суду першої інстанції, судом досліджено всі наявні в матеріалах справи докази, надано їм оцінку в сукупності та відповідно до вимог ст. 251, 252, 280 КУпАП. Судом встановлено фактичні обставини правопорушення, надано правову оцінку діям ОСОБА_1 та наведено мотиви, з яких суд дійшов висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Незгода сторони захисту з висновками суду не свідчить про їх необґрунтованість або формальний підхід до розгляду справи.
Твердження, щодо надто суворого покарання, спростовується матеріалів справи, інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення вчинене повторно, що вбачається з наявної у матеріалах справи довідки про проведення заходів із встановлення повторності адміністративного правопорушення, а також постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 24 грудня 2024 року, якою ОСОБА_1 вже було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення аналогічного правопорушення.
Посилання захисника на порушення права на захист є необґрунтованими. Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, зокрема: судовою повісткою про виклик до суду від 17.03.2025 (а.с.29) та довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber» від 17.03.2025 (а.с.30), однак у судове засідання не з'явився, клопотань не подавав.
Відповідно до положень КУпАП, неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за умови її належного повідомлення, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи чи неможливості її розгляду по суті. Суд першої інстанції діяв у межах наданих йому повноважень та не був позбавлений можливості ухвалити рішення за наявними в матеріалах справи доказами.
Таким чином, твердження про порушення права на справедливий суд та доступ до правосуддя є безпідставними.
Доводи захисника про те, що протокол за ст. 130 КУпАП складено за відсутності достатніх доказів, а факт керування транспортним засобом не доведено, спростовуються матеріалами справи.
Так, з рапорту (а.с.14) вбачається, що близько 02 год. 55 хв. було виявлено дорожньо-транспортну пригоду за участю автомобіля Citroеn. На передньому пасажирському сидінні перебувала дівчина, яка повідомила працівникам поліції, що до місця ДТП вона приїхала разом зі своїм знайомим - ОСОБА_1 , який декілька годин тому залишив місце події та пішов у невідомому напрямку.
Зазначені відомості є безпосередніми первинними даними, отриманими працівником поліції одразу після виявлення ДТП, та свідчать про безпосередню участь ОСОБА_1 у події та його перебування за кермом транспортного засобу до моменту прибуття поліцейських.
Крім того, під час спілкування з працівниками поліції сам ОСОБА_1 повідомив, що вживав алкогольні напої під час відвідування вистави, що зафіксовано у відеоматеріалах (момент 00:16:34). Також на запитання про те, хто саме прибув на транспортному засобі до місця, ОСОБА_1 чіткої відповіді не надав, зазначивши, що не може сказати, хто приїхав автомобілем. Така позиція у поєднанні з попередніми поясненнями, а також відомостями, викладеними в рапорті працівника поліції та поясненнями особи, яка перебувала в автомобілі, свідчить про непослідовність та суперечливість пояснень ОСОБА_1 .
Таким чином, сукупність зібраних доказів є достатньою для встановлення факту керування особою транспортним засобом та не дає підстав вважати доводи сторони захисту обґрунтованими.
Адміністративне стягнення призначене судом у межах санкції, передбаченої ст. 130 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та вимог закону. Доводи захисника про надмірну суворість стягнення не підтверджені жодними об'єктивними даними та не свідчать про порушення судом принципу індивідуалізації відповідальності.
Керуючись ст.ст. 294 КУпАП,-
Клопотання захисника - адвоката Божка Михайла Івановича про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити, вказаний строк поновити.
Апеляційну скаргу захисника - адвоката Божка Михайла Івановича - залишити без задоволення.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 24 березня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду В.С. Яковлева