Справа № 761/18413/25 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/3531/2026 Доповідач: ОСОБА_2
26 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченої - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 14 січня 2026 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 ,
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 14 січня 2026 року, крім іншого, задоволено клопотання прокурора та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_9 , без визначення розміру застави, до 14 березня 2026 року, включно.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 14 січня 2026 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 - скасувати. Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора відмовити, обрати відносно ОСОБА_9 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
На обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає про те, що на теперішній час існують вагомі підстави для зміни запобіжного заходу обвинуваченій на більш м'який, які визначаються відсутністю доказів на обґрунтування ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченої чи продовження злочинної діяльності. Зауважує, що клопотання прокурора фактично є ідентичним всім попереднім.
Також, при постановленні оскаржуваної ухвали суд всупереч ч.2 ст.177 КПК України не пересвідчився в реальності та доведеності заявлених стороною обвинувачення ризиків, які б виправдовували подальше утримання обвинуваченої під вартою, а саме, судом залишені поза увагою відомості, які свідчать про міцність соціальних зв'язків обвинуваченої в місці її постійного проживання, наявність у неї утриманців, майнове становище, відсутність судимостей.
Таким чином, судом проігноровано відсутність на теперішній час будь-яких ризиків, які б виправдовували подальше утримання обвинуваченої під вартою.
Захисник зазначає про те, що навіть на етапі підготовчого провадження, без дослідження доказів у справі, відсутні підстави вважати обвинувачення достатньо обґрунтованим для застосування безальтернативного найсуворішого запобіжного заходу.
Звертає увагу на позитивну репутацію обвинуваченої, її міцні соціальні зв'язки, які полягають у догляді за хворою матір'ю, яка є особою похилого віку з інвалідністю, а також наявність постійного місця проживання. Крім того, судом не враховані позитивні характеристики обвинуваченої за місцем проживання та колишньої роботи.
Щодо ризику переховування обвинуваченої захисник зазначає про те, що суворість можливого покарання сама по собі не може визначати безальтернативність утримання особи під вартою. Що стосується інших ризиків, то вони не доведені з боку сторони обвинувачення жодними конкретними обставинами чи доказами, викладені абстрактно і носять характер припущень та є недопустимими.
Також, у матеріалах сторони обвинувачення відсутні будь-які докази на доведення неможливості застосування до обвинуваченої більш м'яких запобіжних заходів.
Крім того, сторона обвинувачення безпідставно наполягає на безальтернативному триманні під вартою без визначення застави. На переконання захисника, якщо суд не знайде підстав для зміни запобіжного заходу, наявна законна доцільність та обов'язок суду розглянути можливість визначення обвинуваченій застави як альтернативи тримання під вартою
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченої та її захисника, думку прокурора, дослідивши матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.1 ст.114-1, ч.4 ст.28, ч.3 ст.332, ч.4 ст.28, ч.4 ст.358 КК України, одне з яких, відноситься до категорії особливо тяжкого злочину.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченої, суд першої інстанції посилався на доведеність продовження існування заявлених прокурором ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та встановив, що відсутні підстави для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів.
Зокрема, при аналізі питання наявності зазначених прокурором ризиків, місцевий суд прийшов до висновку про їх наявність з огляду на фактичні обставини кримінального провадження та особу ОСОБА_9 , тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченій в разі визнання її винуватою, а також конкретні обставини кримінального провадження, які свідчать про можливість невиконання обвинуваченою своїх процесуальних обов'язків у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Посилання захисника на позитивну репутацію обвинуваченої, її міцні соціальні зв'язки, які полягають у догляді за хворою матір'ю, яка є особою похилого віку з інвалідністю, а також наявність постійного місця проживання, позитивні характеристики обвинуваченої за місцем проживання та колишньої роботи, самі по собі не можуть слугувати підтвердженням її належної процесуальної поведінки та відсутності ризиків, з якими закон пов'язує можливість застосування або продовження такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
На переконання апеляційного суду, вказані обставини на даний час не мінімізують встановлених ризиків, тому, з урахуванням наведеного, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, як про це просить захисник обвинуваченої, не вбачається.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, є неможливим, оскільки наявність вказаних ризиків відносно обвинуваченої ОСОБА_9 , дій, до яких вона може вдатись, фактичні обставини інкримінованих кримінальних правопорушень у вчиненні, в тому числі особливо тяжкого злочину та кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану, свідчить про високий ступінь суспільної небезпеки дій.
Посилання захисника обвинуваченої на відсутність доказів існування ризиків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України об'єктивно вбачається з судових матеріалів, фактичних обставин інкримінованого правопорушення та даних щодо особи обвинуваченої.
Разом з тим, всупереч доводам захисника щодо не визначення судом розміру застави, суд першої інстанції обґрунтовано не знайшов підстав для застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, діючи у межах вимог ч.4 ст.183 КПК України.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що прокурором доведено продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які на час розгляду питання про продовження строку тримання обвинуваченої під вартою жодним чином не зменшились і в сукупності з даними про особу обвинуваченої на даному етапі провадження, вказують на наявність підстав для продовження строку дії обраного їй запобіжного заходу.
Рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.
Враховуючи, що будь-яких порушень КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не встановлено, колегія суддів за наслідками апеляційного розгляду, вважає за необхідне ухвалу суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 14 січня 2026 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4