03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/515/2025
12 грудня 2025 року м. Київ
Справа № 761/15518/23
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником Демидасом Денисом Анатолійовичем , на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 листопада 2023 року, ухвалене у складі судді Пономаренко Н. В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення трьох процентів річних, інфляційних втрат та моральної шкоди,
встановив:
У травні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у якому просила стягнути з відповідача на її користь інфляційні втрати в розмірі 82 868,02 грн, 3% річних в розмірі 19 135,35 грн та 10 000 грн моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 червня 2014 року між позивачем та Приватним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ» укладено договір № 42666 банківського вкладу (депозиту) «планер». 14 серпня 2014 року Постановою Правління Національного банку України «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» до категорії неплатоспроможних» та рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 69 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Український фінансовий світ», Банк віднесено до категорії неплатоспроможних і на період з 15 серпня 2014 року по 15 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію.
10 грудня 2014 року позивачем отримано офіційного листа за підписом Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» № 001/676 про визнання правочину за депозитним договором нікчемним правочином.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2019 року у справі № 826/20419/14 - визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та/або доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, включивши до змін та/або доповнень ОСОБА_1 як вкладника ПАТ «КБ «Український фінансовий світ», яка має право на відшкодування коштів за договором від 27 червня 2014 року № 42666 банківського вкладу (депозиту) «планер» рахунок № НОМЕР_1 .
Також рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2021 року у справі № 640/21214/19, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року визнано протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо нездійснення виплати відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договором № 42666 банківського вкладу (депозиту) «планер» від 27 червня 2014 року та стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 майнову шкоду суму невиплаченого гарантованого відшкодування за договором № 4266 банківського вкладу «планер» від 27 червня 2014 року в розмірі 183 896,87 грн, судовий збір в розмірі 2245,92 грн. 22 листопада 2022 року Фонд перерахував на рахунок позивачки борг в сумі 183 896,87 грн, що підтверджується випискою з особового банківського рахунку.
05 червня 2019 року уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» було подано документи державному реєстратору юридичних осіб для державної реєстрації припинення банку як юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, що підтверджується листом Фонду № 34-036-19734/19 від 18 листопада 2019 року.
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в редакції чинній на 05 червня 2019 року (день подання документів державному реєстратору юридичних осіб для державної реєстрації припинення ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» як юридичної особи), Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи. Отже, 05 червня 2019 року - останній день коли Фонд повинен був здійснити виплату гарантованої суми в розмірі 183 896,87 грн на користь позивача.
Так, позивач вважає, що оскільки Фонд зобов'язаний був здійснити виплату відшкодування коштів за вкладом в розмірі 183 896,87 грн 05 червня 2019 року, то прострочення виплати розпочало свій відлік саме з цієї дати, а закінчило 22 листопада 2022 року, в день здійснення відшкодування.
Тому, враховуючи вимоги статті 625 ЦК України, позивач вказує, що сума інфляційних втрат за період з 05 червня 2019 року по 22 листопада 2022 року складає 82 868,02 грн, а три проценти річних за період з 05 червня 2019 року по 09 грудня 2022 року складають 191 535 грн, що підлягають стягненню з відповідача.
Також в результаті неправомірних дій Фонду позивач зазнала душевних страждань через скрутне фінансове становище та неможливість отримати належні їй кошти. Змушена була переживати через тривалі судові процеси та листування з Фондом, внаслідок чого погіршилось самопочуття, з'явились постійні головні болі. Тому просила стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 10 000 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат - відмовлено.
Не погодившись із судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Демидас Д. А. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись неповне з'ясування судом обставин справи, що має значення для справи, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає про те, що суд першої інстанції не врахував, що положення статті 625 ЦК України поширюються на всі відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. Вказує, що в Законі України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відсутнє застереження щодо неможливості застосування положень статті 625 ЦК України.
Порушення прав позивача у зв'язку з невиплатою відповідачем їй гарантованої суми вкладу в розмірі 183 896,87 грн відбулось з 05 червня 2019 року (день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи) по 22 листопада 2022 року (день перерахування позивачу суми боргу), а тому вважає, що вимоги позивача в частині стягнення сум відповідно до вимог статті 625 ЦК підлягають задоволенню. Зазначає, що обмеження виплати коштів за депозитним договором позивача у період ліквідації банку суперечить вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а уповноважена особа Фонду на ліквідацію банків, допускаючи таке обмеження, діяла з перевищенням наданих їй повноважень.
У відзиві на апеляційну скаргу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не ґрунтуються на вимогах закону. Указаний висновок узгоджується з усталеною практикою судів в аналогічних правовідносинах. Сторона відповідача просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України ( в редакції на час призначення справи до розгляду) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Ухвалюючи оскаржуване рішення про залишення без задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що у період тимчасової адміністрації чи ліквідації банку передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України фінансові санкції не застосовуються. Між позивачем ОСОБА_1 та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб договірні відносини відсутні, оскільки свої обов'язки відповідач здійснює на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним нормативним актом. Відтак, норми ч. 2 ст. 625 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних відносин.
Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» було укладено договір від 27 червня 2014 року № 42666 банківського вкладу (депозиту) «планер», за умовами якого банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 14 000 доларів США у тимчасове строкове користування на строк до 28 липня 2014 року та зобов'язується сплачувати проценти за його тимчасове користування в розмірі, встановленому пунктом 1.2 цього договору.
Постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2014 року № 491 «Про віднесення ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» до категорії неплатоспроможних» банк віднесено до категорії неплатоспроможних. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14 серпня 2014 року № 69 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» на період з 15 серпня 2014 року по 15 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію.
Постановою Правління Національного банку України від 10 листопада 2014 року № 717 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» відкликано банківську ліцензію банку. Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13 листопада 2014 року № 119 «Про початок ліквідації ПАТ «КБ « Український фінансовий світ» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» розпочата ліквідація банку. Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» строком на 1 рік, з 13 листопада 2014 по 12 листопада 2015 року, призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації на ліквідацію департаменту врегулювання неплатоспроможності банків - Гончарова С. І.
Листом від 30 листопада 2014 року позивач звернулась до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» про розблокування рахунку та про виплату гарантованої суми за вкладом.
Листом № 001/676 від 10 грудня 2014 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» повідомила позивача, що правочини, в тому числі договір банківського вкладу від 27 червня 2014 року № 4266, операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 228 ЦК України.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2019 року у справі № 826/20419/14, визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та/або доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, включивши до змін та/або доповнень ОСОБА_1 як вкладника ПАТ «КБ «УФС», яка має право на відшкодування коштів за договором банківського вкладу від 27 червня 2014р. №42666.
Позивач через свого представника, 16 жовтня 2019 року звернулася до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із претензією з вимогою здійснити відшкодування гарантованої суми за договором на суму 183 896,87 грн.
Листом № 34-036-19734/19 від 18 листопада 2019 року відповідач повідомив сторону позивача, що 05 червня 2019 року уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» подано документи державному реєстратору юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань для державної реєстрації припинення банку як юридичної особи. Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до ЄДР запису про ліквідацію банку як юридичної особи. У зв'язку із цим Фонд гарантування вкладів на веб-сайті htt://www.fg.gov.ua/ повідомив про завершення 05 червня 2019 року виплат гарантованих сум відшкодування коштів вкладникам ПАТ «КБ «Український фінансовий світ».
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2021 року визнано протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо нездійснення виплати ОСОБА_1 відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за Договором № 4266 банківського вкладу (депозиту) «планер» від 27 червня 2014 року та стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 майнову шкоду (суму невиплаченого гарантованого відшкодування за договором № 4266 банківського вкладу «планер» від 27 червня 2014 року) в розмірі 183 896 грн. 87 коп.; судовий збір в розмірі 2245 грн. 92 коп.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2021 року було залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційний суд виходив з наступного :
- ОСОБА_1 не була внесена до реєстру вкладників ПАТ «КБ «УФС», які мають право на отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом, у зв'язку з прийняттям уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» наказу про визнання нікчемним укладеного з нею договору банківського вкладу від 27 червня 2014р. № 42666 та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку відповідно до вимог ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 228 ЦК України.
- Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2019 року у справі № 826/20419/14, не було виконане. Відтак, неотримання ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування за вкладом пов'язане з протиправними діями Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС», що встановлена рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2019р., та в подальшому бездіяльністю Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» по виконанню судового рішення до моменту завершення виплат гарантованих сум вкладникам банку на підставі ч.7 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
- Відповідно до положень ЦК України такі втрати ОСОБА_1 є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на її користь майнової шкоди, що дорівнює сумі невиплаченого гарантованого відшкодування за договором № 4266 банківського вкладу «планер» від 27 червня 2014р., в розмірі 183 896,87 грн.
22 листопада 2022 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб перерахував на рахунок позивача борг в сумі 183 896,87 грн, що підтверджується випискою з особового банківського рахунку за 22 листопада 2022 року АТ «Кредобанк».
Згідно з ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Положеннями ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом, що унормовує дані правовідносини.
У п.8 Прикінцевих і перехідних положень Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з п.16 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Зокрема, згідно з підпунктами 1,2, 3, 5 ч.5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку); нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.
У пункті 1 ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.
Відповідно до ч.2 ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.
Згідно з ч.5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
Також Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено початок виплат вкладникам гарантованих сум відшкодування - в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для деяких банків - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку (частина перша статті 28 Закону), та завершення - у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи (частина сьома статті 26, частина третя статті 28 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 53 Закону, ліквідаційна процедура банку вважається завершеною з моменту затвердження ліквідаційного балансу, а банк ліквідованим - з моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
На сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб міститься інформація про те, що 14 серпня 2019 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №12661110046007762 про державну реєстрацію припинення ПАТ «Комерційний Банк «Український фінансовий світ» як юридичної особи, а отже, ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим.
Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2021 року стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 майнову шкоду (суму невиплаченого гарантованого відшкодування за договором № 4266 банківського вкладу «планер» від 27 червня 2014 року) в розмірі 183 896 грн. 87 коп.
Вказане судове рішення набуло законної сили 20 липня 2022 року, а 22 листопада 2022 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб перерахував на рахунок позивача борг в сумі 183 896,87 грн.
В своєму позові позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат та 3% річних за період з 05.06.2019 року (день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи) по 22.11.2022 року (день перерахування позивачу суми боргу).
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 761/10730/18, постановами Верховного Суду від 23 жовтня 2019 у справі № 725/5833/16-ц, від 16 березня 2020 року у справі № 580/1241/19, від 11 листопада 2020 року у справі № 761/24881/16, від 22 червня 2022 року у справі № 640/24360/20 аналогічні цьому спори між фізичними особами та Фондом гарантування вкладів щодо стягнення коштів за несвоєчасне виконання зобов'язань віднесені до юрисдикції адміністративних судів.
Разом з тим, переглядаючи дане судове рішення, суд апеляційної інстанції враховує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог в одній справі не є обов'язковим.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04 травня 2022 року у справі № 761/28949/17, «ураховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 ЦК України зобов'язань, спори про відшкодування передбачених ними грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір.»
Таким чином, враховуючи, що майнову шкоду (суму невиплаченого гарантованого відшкодування за договором № 4266 банківського вкладу «планер» від 27 червня 2014 року) в розмірі 183 896 грн. 87 коп. було стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2021 року , ухваленим в порядку цивільного судочинства, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо вирішення позову ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та моральної шкоди в порядку цивільного судочинства.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини спору, дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ці вимоги не ґрунтуються на вказаних вище вимогах закону та не підлягають задоволенню.
У постанові від 04 травня 2022 у справі № 600/794/20 Верховний Суд на підставі аналізу зазначених вище норм права дійшов таких висновків:
«…У спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Зі змісту зазначених правових норм убачається, що у період дії тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування фінансових санкцій, передбачених в тому числі і статтею 625 Цивільного кодексу України».
Колегія суддів звертає увагу, що за змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування трьох процентів річних та інфляційної складової входить до складу грошового зобов'язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за його прострочення, та є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Стаття 625 Цивільного кодексу України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Підставою застосування передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 у справі №686/21962/15-ц суд прийшов до висновку, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на не договірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Своєю чергою, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем Фондом гарантування вкладів фізичних осіб договірні відносини відсутні, оскільки свої обов'язки відповідач здійснює на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним нормативним актом.
У постановах від 15 травня 2028 року у справі №761/31569/16-ц , від 04 травня 2022 року у справі № 600/794/20-а, від 21 лютого 2024 року у справі №203/4419/17 Верховний Суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інфляційних витрат, трьох відсотків річних, упущеної вигоди та пені є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону та не підлягають задоволенню.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає законними і обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та трьох відсотків річних від суми несвоєчасно виплаченого гарантованого відшкодування за договором № 4266 банківського вкладу «планер» від 27 червня 2014 року в розмірі 183 896 грн. 87 коп.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд неправильно застосував норми матеріального права та не врахував, що оскільки Фонд зобов'язаний був здійснити виплату відшкодування коштів за вкладом в розмірі 183 896,87 грн. 05.06.2019 року, то прострочення виплати розпочало свій відлік саме з цієї дати, а закінчило 22.11.2022 року, в день здійснення відшкодування, - колегія суддів вважає безпідставними, оскільки Фонд виконує свої зобов'язання перед позивачем та несе відповідальність за їх невиконання виключно в межах, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
У даних правовідносинах колегія суддів вважає відсутнім цивільно-правове порушення з боку відповідача, яке мало би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між ними.
Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. позивач ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що в результаті неправомірних дій Фонду позивач зазнала значних душевних страждань через скрутне фінансове становище та неможливість отримати належні їй кошти. Позивач змушена була постійно переживати через тривалі судові процеси та листування з Фондом, значно погіршилось самопочуття позивача, з'явились постійні головні болі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено спричинення їй моральної шкоди. Суд, відповідно до ст. 76,79 ЦПК України не може покласти в основу рішення виключно твердження позивача та з огляду на положення ст. 81 ЦПК України не вбачав підстав для задоволення вимог в цій частині. Крім того, Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачає відшкодування моральної шкоди вкладнику за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Доводів з приводу законності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції у цій частині оскаржуваного рішення апеляційна скарга позивача не містить.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Доводи та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції і висновки з цього приводу, зроблені судом, ґрунтуються на встановлених обставинах та зроблені з дотриманням норм матеріального права.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 375, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником Демидасом Денисом Анатолійовичем , - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 листопада 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, передбачених п.2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г. М.
Рейнарт І. М.