№ 33/824/4931/2025Постанова винесена суддею Бірсою О.В.
Категорія: ч. 3 ст. 154 КУпАП
08 грудня 2025 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянки України, з середньою освітою, розлученої, маючої на утриманні сина, 2009 року народження, не працюючої, інваліда 2 групи, проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка раніше до адміністративної відповідальності не притягувалася,
на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 29 серпня 2025 року,
Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 29 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн., з конфіскацією тварини - собаки породи «Майорській пастуший собака» на кличку «Янь».
Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Згідно з постановою суду, ОСОБА_1 , 23 липня 2025 року близько 12 год. 30 хв. за адресою: м. Київ, вул. Марганецька, 22, вигулювала собаку породи «Майорській пастуший собака», проте не запобігла прояву небезпечних дій з боку тварини, внаслідок чого не втримала собаку, і той в свою чергу вкусив іншу собаку породи «Чіхуахуа», внаслідок завданої шкоди собака породи «Чіхуахуа» помер, таким чином завдано шкоду гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушила пункт 3.4 «Правил утримання домашніх собак та котів», затверджених КМР 25.10.2007 року № 1079/3912.
Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявнийсклад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи постанову суду незаконною та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального права, просить її скасувати та закрити провадження в справі за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що потерпіла також мала дотримуватися «Правил утримання домашніх собак та котів», затверджених КМР 25.10.2007 року № 1079/3912, пункт 3.4.
Також вказує, що вона має інвалідність, у зв'язку з чим не змогла утримати поводок, на якому була її собака і покусала іншу собаку, проте це сталося з причин, які потерпіла не зазначила у протоколі та поясненнях.
Між тим, суд першої інстанції не допитав потерпілу ОСОБА_3 , не з'ясував причину конфлікту, адже ОСОБА_3 також мала тримати свою собаку на повідку заради її безпеки.
При цьому вона визнає, що її собака була без намордника, але на повідку, який вирвала з рук, коли кинулась на іншу собаку, яка спровокувала конфлікт.
Крім того, зазначає, що конфіскація улюбленої домашньої тварини є суворим стягненням для особи, яка має інвалідність, та у найближчому майбутньому понесе моральні страждання та сильні душевні хвилювання, знаючи що собака буде знаходитися у притулку для тварин із сумнівною репутацією або пункті перетримки для тварин без належної уваги та ветеринарного нагляду.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_1 на підтримку доводів апеляційної скарги, а також заперечення потерпілої ОСОБА_2 проти її задоволення, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок суду про доведеність її винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в:
- протоколі про адміністративне правопорушення від 23 липня 2025 року серія ВАВ № 956454, який складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, підписано відповідною посадовою особою та самою ОСОБА_1 , згідно якого - 23 липня 2025 року близько 12 год. 30 хв. ОСОБА_1 в дворі будинку 22 по вул. Марганецька в м. Києві вигулювала собаку породи «Майорській пастуший собака» проте не запобігла прояву небезпечних дій з боку тварини, внаслідок чого не втримала собаку, і той в свою чергу вкусив іншу собаку породи «Чіхуахуа», внаслідок завданої шкоди собака породи «Чіхуахуа» помер, чим завдано шкоду ОСОБА_2 ;
- письмових поясненнях ОСОБА_1 від 23 липня 2025 року, згідно яких - вона гуляла з собакою в лісі, підійшла до дому, біля під'їзду присіла на лавку, говорила з сусідкою, собака була на повідку, але, побачивши іншу собаку, рвонулась і вирвала поводок з рук та напала на іншу собаку;
- письмових поясненнях ОСОБА_3 від 23 липня 2025 року, згідно яких: вона йшла вздовж будинку по АДРЕСА_2 з собакою на поводку. Собака була спокійна і неагресивна. В мить побачила стрибок чорного собаки, яка вхопила її собаку за тулуб і мотляла;
- заявою власниці собаки породи «Чіхуахуа» ОСОБА_2 від 23 липня 2025 року на ім'я начальника Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, в якій ОСОБА_2 просила вжити заходів до ОСОБА_1 , яка не запобігла прояву небезпечних дій з боку свого собаки, а саме не втримала повідець, внаслідок чого ця собака напала на її собаку і її собака загинув.
Наведені докази отримані у процесуальний спосіб, є належними, допустимими, а їх сукупність достатньою у взаємозв'язку, і беззаперечно вказує, що ОСОБА_1 вигулювала собаку породи «Майорській пастуший собака» без намордника, не запобігла прояву небезпечних дій з боку тварини, внаслідок чого він вкусив іншу собаку породи «Чіхуахуа», яка від отриманих укусів загинула, що відповідає діянню, передбаченому ч. 3 ст. 154 КУпАП.
Не заперечує викладених обставин і сама ОСОБА_1 , яка в судовому засіданні суду апеляційної інстанції пояснила, що тримала собаку на повідку, проте коли собака сіпнулась, вона її не втримала. Вона не знає, чому її собака так відреагувала, її собака добра, зараз син водить її до психолога. Вину визнає, шкодує про те, що трапилось, коли це трапилось намагалась допомогти, відтягувала свою собаку, просила людей відвезти постраждалу собаку до ветлікарні.
Отже, висновки судді Дніпровського районного суду м. Києва від 29 серпня 2025 року щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, є обґрунтованими та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, які суд першої інстанції дослідив у відповідності до вимог чинного законодавства та надав їм відповідну оцінку з точки зору належності, допустимості та взаємозв'язку.
При цьому об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, полягає серед іншого і у вигулі собаки без намордника у випадках передбачених «Правилами вигулу собак», «Правилами утримання домашніх собак та котів», Законом України «Про захист тварин від жорстокого поводження», з яких слідує, що собака має бути в наморднику в громадських місцях (транспорт, магазини, парки) при вазі понад 10-15 кг, якщо порода вважається небезпечною, або при проявах агресії.
Таким чином, те, що ОСОБА_1 тримала свою собаку на повідку, не виключає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, оскільки у відповідності до вищенаведених норм закону вона мала запобігати прояву небезпечних дій з боку тварини та вигулювати свою собаку, яка проявляє агресію, в наморднику.
Що стосується доводів апеляційної скарги про надмірну суворість адміністративного стягнення у виді конфіскації тварини, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 154 КУпАП дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людини або її майну, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин.
Таким чином, санкція ч. 3 ст. 154 КУпАП передбачає обов'язкове адміністративне стягнення у виді конфіскації тварини.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстави для скасування постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 29 серпня 2025 року.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 з викладеними в ній доводами не підлягає задоволенню.
Водночас, за вимогами ст. 294 КУпАП суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За вимогами закону, особою, якій завдано матеріальної шкоди внаслідок порушення правил утримання собак чи котів (ст. 154 КУпАП), є власник знищеного/пошкодженого майна, потерпілий від нападу тварини (укуси, подряпини) або особа, чия тварина постраждала.
Як вбачається з наданих суду матеріалів власницею собаки породи «Чіхуахуа» є ОСОБА_2 .
Дані обставини ОСОБА_2 підтвердила і в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, надавши пояснення, що 23 липня 2025 року з її собакою гуляла сусідка ОСОБА_3 .
Таким чином, суддя Дніпровського районного суду м. Києва у прийнятому рішенні помилково вказав, що шкоду заподіяно ОСОБА_3 .
У зв'язку з викладеним, в порядку ст. 294 КУпАП постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 29 серпня 2025 року слід змінити, вказавши у встановлених фактичних обставинах про завдання шкоди ОСОБА_2 .
Крім того, особи з інвалідністю II групи звільняються від сплати судового збору при зверненні до суду, включаючи справи, що розглядаються в порядку КУпАП. Ця пільга передбачена пунктом 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, що підтверджується долученою до апеляційної скарги копією висновку медико-соціальної експертної комісії, а тому ОСОБА_1 підлягає звільненню від сплати судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
В порядку ст. 294 КУпАП постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 29 серпня 2025 року стосовно ОСОБА_1 змінити, вказавши у встановлених фактичних обставинах про завдання шкоди ОСОБА_2 .
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору.
В решті залишити постанову без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Горб І.М.