Справа: № 752/12364/22 Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/4186/2024 Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_2 Категорія: ст. 422-1 КПК України
11 липня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар
судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з Державною установою "Київський слідчий ізолятор", де утримується обвинувачена ОСОБА_6 , її апеляційну скаргу та в її інтересах апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 22 травня 2024 року у кримінальному провадженні № 220 221 011 100 003 36 від 06 липня 2022 року стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянина України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 , -
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 22.05.2024 на задоволення клопотання прокурора у кримінальному провадежнні ОСОБА_8 продовжено ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, на строк до 20.07.2024 включно.
В обґрунтування прийнятого рішення суд зазначив про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, при цьому, врахував, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України, яке відноситься до особливо тяжких злочинів, тяжкість покарання, яке може бути призначене обвинуваченій та дані про її особу в їх сукупності та прийшов до висновку, що інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти існуючим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 22.05.2024 та постановити нову ухвалу, якою обрати обвинуваченій запобіжний захід, у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає, що судом не були дослідженні/або дослідженні з порушенням обставини, на які вказувала сторона захисту та не враховано положення ст. 178 КПК України.
На думку захисника існували підстави для відмови у задоволенні клопотання прокурора, оскільки заявлені в клопотанні по відношенню до обвинуваченої ризики, передбачені ст. 177 КПК України були відсутні.
При цьому, зауважує, що у клопотанні взагалі відсутні посилання на об'єктивні докази, що підтверджували б наявність відповідних ризиків, таких як: незаконний перетин державного кордону та виїзд до тимчасово окупованих територій обвинуваченою, що є об'єктивно не можливим в умовах воєнного стану; незаконний вплив на свідків, оскільки немає жодного доказу спроб ОСОБА_6 встановити будь-який контакт з особами, що заявлені у якості свідків у даному провадженні; обвинувачена може вчинити інше кримінальне правопорушення, проте, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, вину не визнає та має намір відстоювати свою позицію під час судового розгляду.
Також, на думку захисника суд першої інстанції необґрунтовано та безпідставно не визначив обвинуваченій альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Окремо захисник звертає увагу на рішення Конституційного Суду України від 25.06.2019 щодо визнання таким, що не відповідає Конституції України, положення ч. 5 ст. 176 КК України, яким передбачено, що запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту та застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 КК України.
Крім того, не погоджуючись з ухвалою суду обвинувачена ОСОБА_6 також подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 22.05.2024 змінити та застосувати відносно неї запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, або ж визначити розмір застави у межах визначених ч. 5 ст. 182 КПК України.
Обвинувачена вказує, що суд першої інстанції не врахував докази та доводи зазначені у клопотанні сторони захисту про зміну запобіжного заходу.
Вважає, що суд мав взяти до уваги норми Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 25.06.2019 щодо визнання таким, що не відповідає Конституції України, положення ч. 5 ст. 176 КК України, яким передбачено, що запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту та застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 КК України.
Також, обвинувачена наголошує про відсутність будь-яких ризиків, визначних ст. 177 КПК України.
При цьому, вказує, що не в змозі спотворити будь-які матеріальні докази чи впливати на свідків, зважаючи на те, що у суді допитані усі свідки та дослідженні матеріали обвинувачення; не має наміру переховуватися від суду, бо не вважає себе виною у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення і має намір доводити перед судом свою невинуватість; не може вчинити новий злочин, оскільки і перший не вчиняла.
Звертає увагу на те, що після 27.06.2022 мала можливість покину місто Київ з хворою матір'ю, однак цього не зробила ні після проведення обшуків за місцем проживання, ні після отримання повістки про розгляд клопотання щодо застосування відносно неї- ОСОБА_6 запобіжного заходу.
Принагідно звертає увагу на те, що у провадженні - в матеріалах обвинувачення багато фальсифікацій і сторона захисту буде визнавати їх недійсними, обґрунтовуючи це належним чином у суді.
Крім того, обвинувачена стверджує, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що вона перебуває під вартою майже два роки, до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягалася, є особою пенсійного віку, має ряд захворювань, які в умовах тримання під вартою дали своє погіршення.
Звертає увагу на рішення судів України в яких обвинуваченим за ст. 111 КК України змінювали запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, або ж визначали альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, та рішення Європейського суду з прав людини, на які посилалась в суді першої інстанції і які були залишені поза увагою суду.
Водночас, обвинувачена просить суд апеляційної інстанції при винесені ухвали у якості джерела права використовувати та застосовувати рішення Європейського суду з прав людини, а саме: Єлоєв проти України", "Тодоров проти України", "Харченко проти України", "Ігнатов проти України", "Белевитський проти Росії". У разі відмови у використанні та застосуванні вказаних рішень зазначити в ухвалі про такі причини.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення обвинуваченої та її захисника на підтримку доводів апеляційних скарг в повному обсязі, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних вимог сторони захисту, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною і обґрунтованою, дослідивши матеріали з кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню за наступним.
Суд апеляційної інстанції розглядає провадження з дотриманням вимог ст. 62 Конституції України та ст. 404 КПК України в межах апеляційної скарги, за процедурою, визначеною ст. 422-1 КПК України.
Як убачається з досліджуваних матеріалів, на розгляді Печерського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження № 220 221 011 100 003 36 від 06.07.2022 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.
Прокурор, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні - прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про продовження обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з його обґрунтуванням.
Суд першої інстанції, вислухавши думку сторін у провадженні, знайшов клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слушним, прийнявши відповідне рішення у провадженні, з правильністю чого погоджується і колегія суддів.
Так, як указують положення ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність вказаних ризиків, що висвітлено в ч. 2 ст.177 КПК України, з урахуванням обставин, перелічених нормою ч. 1 ст. 178 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Розглядаючи матеріали кримінального провадження в частині продовження строку тримання обвинуваченої ОСОБА_6 під вартою у порядку ст. 331 КПК України, судом першої інстанції були дотримані вимоги кримінального процесуального закону, викладені в ст. 199 КПК України, з оцінкою і положень ч. 1 ст. 183 КПК України, які декларують, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
На дотримання наведених вище вимог кримінального процесуального закону та виходячи з усталеної практики Європейського суду з прав людини, суд першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження і дійшов ґрунтовного висновку про необхідність продовження, обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 20.04.2024 включно, оскільки остання обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, відповідальність за яке передбачена у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, існування ризиків передбачених п.п. 1, 3 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: ймовірного переховування від суду; можливість незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
При цьому, слід вказати, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачена може ухилитись від суду.
Крім того, Європейський суд з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" зазначив, що "суворість передбаченого покарання" є суттєвим елементом при оцінюванні "ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Поза увагою суду не залишались і дані, що характеризують особу ОСОБА_6 , такі як вік обвинуваченої, її стан здоров'я, місце проживання та інші обставини, що характеризують її особу, дані про її соціальні зв'язки та спосіб життя,
При цьому, судом враховано і розвинуті та стабільні зв'язки ОСОБА_6 з цивільним чоловіком в Криму, інкриміновані зв'язки із спецслужбами держави-агресора.
Посилання сторони захисту на характеризуючі дані обвинуваченої, не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_6 може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України та виключає можливість продовження обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Твердження сторони захисту про те, що на даний час в рамках кримінального провадження допитані усі свідки сторони обвинувачення, що нівелює ризик незаконного впливу на свідків, є передчасними, оскільки дане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду і докази у повному обсязі ще не досліджені, що не виключає і можливість повторного/додаткового допиту свідків.
Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином вбачається з огляду на те, що кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 вчинено за попередньою змовою групою осіб, певне коло яких наразі не встановлене, тому обвинувачена перебуваючи на волі, може шляхом узгодження дій з іншими особами спотворити, сховати або знищити інформацію, речі та документи, які наразі не відшукані стороною обвинувачення, узгоджувати показання з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Суд першої інстанції обґрунтовано вказав і на те, що наразі існує ризик вчинення обвинуваченою іншого кримінального правопорушення чи продовження злочину, у якому вона обвинувачується, приймаючи до уваги, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, повномасштабне вторгнення РФ в Україну продовжується, на теперішній час в країні досі триває воєнний стан. Зокрема, ОСОБА_6 може безпосередньо чи із залученням інших осіб за допомогою мобільних додатків, вчиняти дії, направлені на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України, і така діяльність загрожуватиме як життю та здоров'ю невизначеного кола осіб, так і безпеці держави в цілому.
Що стосується посилань сторони захисту на рішення судів, де на думку сторони захисту за аналогічних обставин кримінального провадження застосовано до особи запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, то слід зазначити, що запобіжний захід застосовується щодо особи індивідуально, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та обставин, передбачених ст. 178 КПК України у їх сукупності.
Всупереч доводам апеляційних скарг, у даному судовому рішенні не міститься посилання на те, що під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Також, слід зауважити, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченої ОСОБА_6 у виді тримання під вартою на стадії судового розгляду, в межах апеляційного розгляду не може вдаватися до оцінки обґрунтованості висунутого обвинувачення, яке вже є предметом розгляду судом першої інстанції, а також вирішення питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченої, судом на даному етапі не встановлено, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що інші більш м'які запобіжні заходи аніж тримання під вартою, у даному випадку не зможуть запобігти наявним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої.
Крім того, ч. 3 ст. 183 КПК України зобов'язує суд під час застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначати розмір застави.
У випадках, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України суду надається право, застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, не визначати розмір застави.
Таким чином питання застосування або не застосування альтернативного запобіжного заходу у випадках, визначених ч. 4 ст. 183 КПК України є правом суду а не обов'язком.
Зважаючи на вищевикладене, обставини провадження у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд, у даному випадку, обґрунтовано не визначив обвинуваченій альтернативний запобіжний захід у виді застави, враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, та те, що ОСОБА_6 під час дії воєнного стану підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 КК України.
Отже, на думку колегії суддів, судом першої інстанції були дотримані вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_6 у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, при повному та об'єктивному дослідженні на даному етапі судового розгляду всіх обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому, в ухвали суду першої інстанції докладно наведені мотиви, за яких було прийнято відповідне рішення.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, які б вплинули на правильність прийняття судового рішення, доводи щодо якого і є предметом перегляду судом апеляційної інстанції у відповідності з приписами ч. 1 ст. 404 КПК України.
За викладеним, апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисника ОСОБА_7 , задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисника ОСОБА_7 , залишити без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 22 травня 2024 року у кримінальному провадженні № 220 221 011 100 003 36 від 06 липня 2022 року, якою продовжено ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 20 липня 2024 року включно, без визначення розміру застави, - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4