ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 1/40617.01.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Тех Сервіс»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Таур»
Про стягнення 346 486,17 грн.
Суддя Мельник В.І.
Представники:
від позивача не з'явився
від відповідача Головачук В.С., довіреність № 20/12-10 від 20.12.2010
Товариство з обмеженою відповідальністю «Топ Тех Сервіс»(далі -позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Таур» про стягнення 346 486,17 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконуються умови договору № 01.07-0020 (т) від 11.10.2007 р.
Ухвалою суду від 25.11.2010р. порушено провадження у справі № 1/406 та призначено розгляд на 10.12.2010 р.
10.12.2010р. представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явились, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконали, про причини своєї відсутності суд не повідомили.
Процесуальні документи скеровані на адресу відповідача, повернулись до суду.
Суд відклав розгляд справи на 20.12.2010, у зв'язку з відсутністю представників сторін.
20.12.2010 відповідач подав до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи та про ознайомлення з матеріалами справи.
20.12.2010 представник позивача підтримав свої вимоги у повному обсязі, надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.
Представник відповідача підтримав своє клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник відповідача проти наведеного клопотання не заперечив.
Суд задовольнив клопотання відповідача та відклав розгляд справи на 17.01.2011.
17.01.2011 позивач надіслав до канцелярії суду телеграму про відкладення розгляду справи.
17.01.2011 відповідач подав до канцелярії суду клопотання про фіксацію судового розгляду.
17.01.2011 представник позивача у судове засідання не з'явився.
Представник відповідача у судовому засіданні просив суд відкласти розгляд справи, у зв'язку з подачею клопотання про фіксацію судового процесу.
Суд відмовив у задоволенні клопотань сторін про відкладення розгляду справи, згідно ст. 69 ГПК України.
Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Між позивачем та відповідачем було укладено договір № 01.07-0020(т) від 11.10.2007р. (далі -договір), згідно якого позивач зобов'язався поставляти товар, а відповідач зобов'язався приймати поставлений товар та оплачувати його вартість на умовах договору (п.1.1).
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 237 318,56 грн.
В порушення умов договору відповідач за отриманий товар розрахувався частково у розмірі 6490,10 грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворився борг у розмірі 230 828,46 грн.
Наявність боргу підтверджена рішенням Господарського суду міста Києва № 4/173-09-27/376 від 12.10.2009, яким договір № 01.07-0020(т) від 11.10.2007р. було розірвано. Вказане рішення господарського суду міста Києва було залишено в силі Постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2010 р.
Позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 346486,17 грн. боргу, а саме: 230 828,46 грн. -основного боргу, 43 778,36 грн. -пені, 57 707,11 грн. -інфляційних втрат, 14 172,24 грн. -3% річних за прострочення виконання умов договору та внесення оплати за поставлений позивачем товар, який по тій же причині було розірвано.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.
Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором поставки.
Відповідно до п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.
Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Враховуючи той факт, що наявність заборгованості вже було встановлено рішенням Господарського суду міста Києва № 4/173-09-27/376 від 12.10.2009, яке було залишено в силі Постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2010 р., тому сума основного боргу за поставлений товар у розмірі 230 828,46 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.
Також, судом розглянуті позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних, проте дана вимога позивача підлягає задоволенню частково, в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, оскільки дана вимога випливає з чинного законодавства України, а не з умов договору.
Зобов'язання відповідача по сплаті пені за прострочення виконання договірного зобов'язання по сплаті вартості поставленого товару, передбачена п. 6.3 договору № 01.07-0020 (т) від 11.10.2007р., який рішенням № 4/173-09-27/376 від 12.10.2009 було розірвано.
Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Оскільки обов'язковою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору, а в справі № 4/173-09-27/376 брали участь ті самі сторони, що й у даній справі, суд приходить до висновку, що факти, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2009 у справі № 4/173-09-27/376 не підлягають доказуванню, зокрема щодо того, що внаслідок розірвання договору № 01.07-0020 (т) від 11.10.2007 зобов'язання позивача та відповідача за наведеним договором припинились.
Відповідно до ч.2 ст.653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Суд, враховуючи вищенаведене, дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача та пені у розмірі 43778,36 грн. за договором № 01.07-0020 (т) від 11.10.2007 є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки наведений договір є розірваним, а всі зобов'язання сторін за ним - припиненими.
Позивач також просить стягнути з відповідача сплачені державне мито в сумі 3464,86 грн., судово-інформаційні послуги у сумі 236,00 грн.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача в порушенні зобов'язань по оплаті вартості поставленого товару доведена матеріалами справи.
На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову частково покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 49, 75, 81-1, 82-85 ГПК України, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ТАУР»(01001, м. Київ, вул. Софіївська 2, офіс 11, код ЄДРПОУ 34966817) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТопаТехСервіс»(40022, м. Суми, вул. Скрябіна 38, код ЄДРПОУ 32603113) 230 828 (двісті тридцять тисяч вісімсот двадцять вісім) грн. 46 коп. -основного боргу, 57 707 (п'ятдесят сім тисяч сімсот сім) грн. 11 коп. -інфляційних втрат, 14 172 (чотирнадцять тисяч сто сімдесят дві) грн. 24 коп. -3% річних, 3027 (три тисячі двадцять сім) грн. 08 коп. - державного мита, 205 (двісті п'ять) грн. 32 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя В.І. Мельник
(Дата складання повного тексту рішення 20.01.2011)