23 березня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/2738/26
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Удовіченко С.О., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про призначення судово-медичної експертизи у справі за позовом ОСОБА_1 до Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ "УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України" про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ "УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України" в якій просить:
Визнати протиправним та скасувати рішення Центру оцінювання функціонального стану особи № 1808/25/4403 від 31.12.2025.
Зобов'язати відповідача повторно розглянути мою справу.
Призначити судово-медичну експертизу.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/2738/26 за позовом ОСОБА_1 до Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ "УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України" про визнання протиправним та скасування рішення. ОСОБА_2 у призначенні судово-медичної експертизи. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
19.03.2026 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшло клопотання позивача про призначення судово-медичної експертизи з метою встановлення:
- наявності стійких порушень функцій організму;
- ступеня обмеження життєдіяльності;
- наявності підстав для встановлення інвалідності.
Доручити проведення експертизи спеціалізованій експертній установі.
Дослідивши матеріали справи, предмет спірних правовідносин суд не знаходить підстав для задоволення клопотання про призначення судово-медичної експертизи враховуючи наступне.
За приписами статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» встановлено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Необхідність призначення експертизи у судочинстві визначена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів і обставин, які виходять за межі юридичних професійних знань судді і потребують спеціальних досліджень.
Відповідно до частини першої статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.
Згідно зі статтею 103 Кодексу адміністративного судочинства України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій (яким) доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Отже, судова експертиза в адміністративній справі може бути нічим іншим як дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини в адміністративній справі, що перебуває у провадженні суду.
З викладеного вбачається, що суд може призначити судову експертизу у випадку об'єктивної неможливості встановлення обставин, що мають значення для справи, без проведення відповідного експертного дослідження, яке здійснює особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з'ясування відповідних обставин.
Таким чином, суд зазначає, що обов'язковою передумовою призначення в адміністративному процесі судової експертизи є необхідність з'ясування судом тих обставин, які потребують спеціальних знань, та в силу їх специфічного характеру не можуть бути з'ясовані судом на основі положень чинного законодавства, що може вплинути на правильне вирішення адміністративного спору по суті.
Тобто, призначення експертизи є диспозитивним правом суду виключно коли для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання.
При цьому, з метою призначення судом судової експертизи, особа, яка приймає участь у розгляді справи, має звернутися із клопотанням, в якому слід чітко обґрунтувати дійсну необхідність в її проведенні, тобто неможливість доведення чи спростування обставин справи в інший спосіб без призначення експертизи.
З поданого клопотання слідує, що позивач просить призначити судово-медичну експертизу, оскільки вважає, що спір у даній справі стосується оцінки стану здоров'я позивача, наявності стійких порушень функцій організму та підстав для встановлення інвалідності, що потребує спеціальних медичних знань.
Однак, суд зазначає, що перевірка правильності прийнятого Центром оцінювання функціонального стану особи ДУ "УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України" рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.
Крім того, відповідно до Інструкції про проведення судово-медичної експертизи (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.07.1995 за № 254/790, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.1995 № 6) судово-медична експертиза проводиться з метою дослідження на підставі спеціальних знань матеріальних об'єктів, що містять інформацію про обставини справи, яка перебуває в провадженні органів дізнання, слідчого, прокурора чи суду і до її компетенції належить експертиза трупів у випадках насильницької смерті; експертиза трупів при підозрі застосування насилля або з інших обставин, що обумовлюють необхідність такої експертизи; експертиза потерпілих, обвинувачених та інших осіб; експертиза речових доказів; експертиза за матеріалами кримінальних та цивільних справ.
Тобто, судово-медична експертиза призначається в межах кримінального або цивільного судочинства.
Більш того, метою призначення експертизи є з'ясування обставин які вже існували на момент виникнення спору, а не створення нових доказів, яких не було в розпорядженні суб'єкта владних повноважень на момент вчинення оскарженого управлінського волевиявлення.
Для з'ясування обставин, які входять до предмету доказування у справі, що розглядається, відсутня потреба у спеціальних знаннях у сфері іншій, ніж право, тому суд не вбачає неможливості встановлення фактичних обставин справи без проведення судово-медичної експертизи.
Враховуючи вищевикладене суд не знаходить підстав для задоволення клопотання про призначення судово-медичної експертизи в адміністративній справі.
Керуючись статтями 19, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
В задоволенні клопотання позивача про призначення судово-медичної експертизи відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С.О. Удовіченко