23 березня 2026 рокусправа № 380/1646/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справ за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якому просить:
-визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо незвільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю батька із числа осіб з інвалідністю;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти рішення пpo звільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю батька із числа осіб з інвалідністю.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що ним було подано рапорт про звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку із сімейними обставинами. А саме: у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за батьком, який має інвалідність 1 групи, по причині відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. За результатами рапорту позивача командуванням військової частини не прийнято позитивного рішення, з посиланням на те, що до рапорту не додано жодних документів, що підтверджує відсутність інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону утримувати ОСОБА_2 . Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у звільненні з військової служби відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ за сімейними обставинами неправомірними та такими, що порушують його законні права та інтереси, тому звернувся до суду з даним позовом. Просив задовольнити позов.
Ухвалою від 02.02.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначає, що підстави звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом по мобілізації під час дії воєнного стану, визначені підпунктом «г» п. 2 ч .4 ст.26 Закону № 2232-ХІІ, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу. Тобто, підставою для звільнення від військової служби по мобілізації для військовозобов'язаних (пункт 13 частини 1 ст. 23 Закону № 3543) так і звільнення мобілізованих осіб з військової служби під час воєнного стану (підпункт «г» пункту 2 частини 4 та абз. 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ), є - «необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Таким чином законодавець чітко визначив «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. Позивач дійсно 13.01.2026 звернувся рапортом до командування військової частини про звільнення з військової служби з підстав, визначених підпункт «г» пункту 2 частини 4 та абз. 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ (необхідності здійснення постійного догляду до своїм батьком ОСОБА_2 ). Одночасно, на підтвердження визначених у рапорті обставин, позивачем було надано копії відповідних документів, а саме: копію паспорта ОСОБА_2 , копію картки платника податків ОСОБА_2 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , копію довідки до акта МСЕК № 744676 серія 12 ААВ від 13.06.2023, копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 , копію свого паспорта та картку платника податків. Інших документів, які б підтверджували факт відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, позивачем до рапорту не додавалось. Відповідач вважає, що він діяв в межах та у спосіб передбачений чинним законодавством.
Суд встановив таке.
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.10.2025 № 556-ОС ОСОБА_1 зараховано до списків військової частини НОМЕР_1 та усі види забезпечення.
Батько позивача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно з довідкою МСЕК № 744676 серія 12 ААВ від 13.06.2023 має інвалідність І групи по зору підгрупи «Б», та потребує постійного стороннього догляду.
13.01.2026 солдат ОСОБА_1 подав рапорт про звільнення на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків - батьком - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є особою з інвалідністю І групи по зору підгрупи «Б», згідно з довідки МСЕК та потребує постійного стороннього догляду.
На підтвердження визначених у рапорті обставин, позивачем було надано копії документів, а саме:
копію паспорта ОСОБА_2 ,
копію картки платника податків ОСОБА_2 ,
копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 ,
копію довідки до акта МСЕК № 744676 серія 12 ААВ від 13.06.2023,
копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 , копію свого паспорта та картку платника податків.
Крім того, позивачем до рапорту було додано довідку № 58 ЛКК, в якій вказано, що ОСОБА_2 , хворіє, потребує постійного стороннього догляду.
Також, позивач на виконання Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, у рапорті від 13.01.2026 просив ініціювати запит до ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) щодо проведення обстеження його сімейного стану із наданням акту із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Листом від 14.01.2026 військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача про відсутність підстав для задоволення рапорту, оскільки до рапорту не додано документів, створених уповноваженим органом, що підтверджують необхідність такого догляду, а також відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення.
Вважаючи відмову у звільненні з військової служби протиправною, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1-4 статті 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі-Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною 6 статті 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Судом встановлено, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 за призовом під час мобілізації.
Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі, відносини, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі-Положення №1153).
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення № 1153 передбачено Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі-Інструкція №170).
Відповідно до абзацу 2 пункту 12 Положення № 1153 право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Підстави для звільнення військовослужбовців з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану визначені у пункті 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зокрема, абзацом 13 вказаного пункту передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Пунктом 233 Положення №1153 визначено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Пунктом 14 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» визначено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Отже, звільнення військовослужбовця зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка розподіляється на такі етапи: подання військовослужбовцем рапорта про звільнення з наданням підтверджуючих для цього підстав документів, безпосередньо своєму командиру; розгляд рапорта про звільнення; прийняття наказу щодо звільнення зі служби.
За змістом позовних вимог, позивач звернувся до відповідача із рапортом, у якому просив звільнити його з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу».
Так, підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII (в редакції Закону України від 11.04.2024 № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», яка була чинна на момент звернення позивача із рапортом про звільнення з військової служби) визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною 12 цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Абзацом 13 підпунктом 3 частини 12 цієї ж статті передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану на таких підставах, як необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Зі змісту наведеної норми висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:
- відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;
- інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Таким чином «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №380/16966/24.
Суд встановив, що у позивача є батько, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є особою з інвалідністю І групи по зору підгрупи «Б».
Позивач зазначає, що його батько потребує постійного стороннього догляду, що підтверджено відповідними доказами, які наявні в матеріалах справи. Ця обставина визнається відповідачем.
Також суд встановив, що відповідно до довідки ЦНАП від 25.11.2025 № 895, за адресою проживання особи, яка потребує постійного стороннього догляду - ОСОБА_2 зареєстровані:
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 ,
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_7 ,
ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_8 ,
ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_9 - дружина особи яка потребує постійного стороннього догляду.
Відповідно до Акту про встановлення факту не проживання від 10.12.2025 № 522, виданого виконавчим комітетом Великомостівської міської ради, в АДРЕСА_1 зареєстровані, але не проживають ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім'ї особи, які належать до першого ступеня спорідненості є її батьки, чоловік або дружина, а також діти такої особи, у тому числі усиновлені. Обов'язок дружини та чоловіка піклуватися один про одного визначений у статті 55 Сімейного кодексу України. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що цей обов'язок має як моральний, так і матеріальний характер, і є складовою особистих немайнових прав та обов'язків подружжя.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним і поділ спільного майна подружжя» (2017) зазначено, що особисті немайнові права та обов'язки подружжя, зокрема обов'язок піклуватися один про одного, є важливими для оцінки добросовісності поведінки сторін у сімейних правовідносинах.
Відтак, зазначений вище Акт встановлення факту не проживання, за відсутності свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 не спростовує факту відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення особи яка потребує постійного стороннього догляду.
Окрім того, як на момент розгляду командуванням військової частини НОМЕР_1 рапорту позивача щодо його звільнення так і до суду, стороною позивача не забезпечено надання доказів, які б підтверджували факт відсутності інших членів сім'ї I або II ступеня споріднення такої особи, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує.
Суд вважає, що звільнення з військової служби через сімейні обставини можливе у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови, якщо у такої особи відсутні інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення або ж, якщо такі особи є, то вони самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Додатком 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (пункт 12.11 розділу XII) затверджено Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.
Зокрема, пунктом 5 вказаного Переліку передбачено, що при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років), а також документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме, згідно з підпунктом 26 (у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи):
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;
висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.
Отже, для звільнення з військової служби за змістом спірних правовідносин позивачеві потрібно довести відсутність у його батька інших родичів першого чи другого ступеня спорідненості, а у разі їх наявності наявність у них потреби в постійному догляді за відповідним медичним висновком.
Враховуючи ненадання позивачем жодних документів на підтвердження відсутності у його батька, ОСОБА_2 , інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за ним, військова частина НОМЕР_1 правомірно відмовила у задоволенні рапорту позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що відповідач, відмовляючи позивачу у звільненні з військової служби діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Також, під час дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 від 13.01.2026 №16-ОС, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 від 14.01.2026 № 34-ОС солдата ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв'язку з вибуттям для подальшого проходження військової служби у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_12 .
При цьому суд вказує, що позивач не позбавлений права повторно звернутися до відповідача з рапортом, надавши новий висновок ЛКК № 58 з усунутими недоліками; документи на підтвердження відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення особи, яка потребує стороннього догляду.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд
у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 23.03.2026.
Суддя Лунь З.І.