іменем України
18 березня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 738/1603/25
Головуючий у першій інстанції - Савченко О. А.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/664/26
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої-судді: Шитченко Н.В.,
суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,
із секретарем: Зіньковець О.О.,
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач: Менська міська рада Чернігівської області,
розглянув у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 03 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Менської міської ради Чернігівської області про визнання права власності на гараж в порядку спадкування.
У липні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися з позовом до Менської міської ради Чернігівської області, в якому просили визнати право спільної часткової власності в рівних частинах на спадкове майно, яке залишилось після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , та померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 : будівлю гаражу площею 24 кв.м., розташовану на земельній ділянці з кадастровим номером 7423010100:01:004:0848, площею 0,1992 га, за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_3 побудував гараж на земельній ділянці, яка наразі увійшла до складу земельної ділянки площею 0,1992 га, з кадастровим номером 7423010100:01:004:0848, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку власників ОСББ «Щасливий шлях». Спадкодавець за життя у встановленому законом порядку не оформив прийняття в експлуатацію і не зареєстрував в органах БТІ споруду, якою користувався.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після його смерті спадщину прийняла дружина ОСОБА_4 та діти - позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , після смерті якої спадщину прийняли ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Постановами державного нотаріуса Першої світловодської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Панченко Н.В. від 08 травня 2025 року позивачам відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на гараж через відсутність правовстановлюючих документів.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зазначають, що відсутність реєстрації новоствореного нерухомого майна в органах БТІ на ім'я ОСОБА_3 позбавляє їх можливості належним чином оформити успадковане майно - будівлю гаражу.
Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 03 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що скаржники прийняли спадщину після смерті батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , інші спадкоємці відсутні. Позивачі позбавлені можливості оформити спадкові права на гараж у позасудовому порядку, оскільки він у встановленому законом порядку за спадкодавцем не зареєстрований, однак збудований на законних підставах і повністю відповідає технічним вимогам до будівель указаного типу. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зазначають, що отримати будівельну документацію і зареєструвати право власності на гараж може лише особа, на яку видано дозвільні документи на будівництво, тобто померлий батько позивачів, що зумовило звернення з цим позовом.
Скаржники вважають, що районний суд, відмовивши у задоволенні позову, не захистив їх права як спадкоємців. Зазначають, що надали наступні документи на підтвердження доводів позову: будівельний паспорт, рішення Менської міської ради про дозвіл на будівництво, проект будівництва господарських будівель, акт розробки будівель в натурі, схему виносу в натурі господарських будівель, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, на якій розташований гараж, його фото.
Хоча гараж побудовано у 1995 року, однак про його належність ОСОБА_3 свідчать обставини, встановлені в ході судового розгляду, а позивачі як спадкоємці за законом фактично вступили в управління і володіння спадковим майном. Інші спадкоємці, які б претендували на нього, відсутні, отже право власності на гараж перейшло у порядку спадкування до позивачів.
Відзив на апеляційну скаргу від Менської міської ради Чернігівської області у встановлений судом строк не надходив.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року розгляд справи призначено на 18 березня 2026 року о 13 год. (а.с. 226).
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Менська міська рада Чернігівської області належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи (а.с. 227, 228, 229).
У судове засідання учасники справи або їх представники не з'явилися, про причини неявки не повідомили.
За змістом ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Отже, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції у повній мірі таким вимогам не відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством не передбачено можливості звернення до суду з вимогою про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва. Суд указав, що відсутні докази, які б підтверджували належність земельної ділянки, на якій збудовано гараж, спадкодавцю ОСОБА_3 , наявності на ній будь-якого нерухомого майна, не надано технічної документації, що підтверджує стан нерухомого майна, та присвоєння йому окремої поштової адреси,
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, але вважає хибними наведені судом мотиви такої відмови, виходячи з наступного.
У справі встановлено, що рішенням виконавчого комітету Менської міської ради «Про дозвіл на будівництво гаражів громадянами» від 25 вересня 1995 року № 250 надано дозвіл гр. ОСОБА_3 , жителю АДРЕСА_2 , на будівництво гаража, розміром 6,0х4,0 м поряд з домоволодінням АДРЕСА_3 на земельній ділянці розміром 50 м кв, якою користувався ОСОБА_5 по його письмовій згоді (а.с. 35, 36, 37).
28 вересня 1995 року інженером техбюро при райархітекторі складено проект будівництва господарських будівель, за яким 25 жовтня 1995 року визначено початок будівництва забудовником ОСОБА_3 індивідуального гаражу в АДРЕСА_4 , площею 24 кв м, шляхом оздоблення фасадів цегляною кладкою із силікатної цегли (а.с. 38).
28 вересня 1995 року представником районного архітектора Ющенко Т.І. та забудовником ОСОБА_3 складено акт розбивки будівель в натурі. Зазначено, що на земельній ділянці закріплено кути будівель дерев'янними коликами діаметром 10 см, закопаними на глибину 0,7 м і передані забудовнику. Схему виносу в натурі господарських будівель додано до цього акту (а.с. 38, 39).
Витягом з Державного земельного кадастру підтверджено, що земельній ділянці площею 0,1992 га, розташованій по АДРЕСА_1 та призначеній для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, присвоєно кадастровий номер 7423010100:01:004:0848 (а.с.19-29).
За інформацією Менської міської ради від 25 грудня 2024 року № 04-09/1274-П, звернень щодо передачі в приватну власность земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу від гр. ОСОБА_3 до міської ради не надходило. Гараж, зазначений у схемі виносу в натурі господарських будівель, знаходиться на земельній ділянці площею 0,1992 га, кадастровий номер 7423010100:01:004:0848, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, земельна ділянка була передана у власність ОСББ «Щасливий шлях» в АДРЕСА_1 (а.с. 32).
За інформацією ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 30 грудня 2024 року № П-1928/0-2128/6-24, на теритоторії колишного Менського району Чернігівської області до 01 січня 2013 року за гр. ОСОБА_3 правовстановлюючі документи на земельні ділянки не реєструвалися. Територія, яка виділялась поряд з домоволодінням АДРЕСА_5 , увійшла до складу земельної ділянки з кадастровим номером 7423010100:01:004:0848 площею 0,1992 га, місце розташування - АДРЕСА_1 . В порядку інформаційної взаємодії від Державного реєстру речових прав до Державного земельного кадастру 04 червня 2018 року надійшли відомості про реєстрацію права приватної влансоті на земельну ділянку за ОСББ «Щаслививй шлях» (а.с. 33-34).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданим 30 листопада 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Світловодськ Світловодського міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області (а.с.13).
14 січня 2010 року Першою світловодською державною нотаріальною конторою Кіровоградської області заведено спадкову справу № 8/2010 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Спадкоємці першої черги за законом - позивачі та їх матір ОСОБА_4 в установлений законом строк звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після померлого батька та видачі на їх ім'я свідоцтва про право на спадщину за законом і отримали свідоцтва про право на спадщину за законом в рівних долях по 1/3 частині кожен на автомобіль марки OPEL Zafira, 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_2 , та по 1/6 частині кожен на квартиру під АДРЕСА_6 (а.с. 95-119).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , видане 09 червня 2021 року Світловодським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (а.с.14).
17 вересня 2021 року Першою світловодською державною нотаріальною конторою Кіровоградської області заведено спадкову справу № 338/2021 до майна померлої ОСОБА_4 . Із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та отримали свідоцтва про справо на спадщину за законом по 7/12 частин квартири АДРЕСА_6 ; по 1/2 частині земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,0433 га, кадастровий номер 0522285600:04:000:0398, що розташована за адресою: Віннницька область, Липовецький район, Росошанська сільська рада; по 1/2 частині житлового будинку АДРЕСА_7 ; по 1/2 частки автомобіля OPEL Zafira, 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_2 ; по 1/3 частині гаража під АДРЕСА_8 (а.с. 120-173).
08 травня 2025 року постановами державного нотаріуса Першої світловодської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Панченко Н.В. відмолено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на автомобільний гараж, що розташований у АДРЕСА_4 , поряд з домоволодінням АДРЕСА_3 після смерті їх матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують права власності на зазначений гараж (а.с. 15-16, 17-18).
Відповідно до ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1261-1265 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
У ч. 1 ст. 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов'язки сторін (позивача та відповідача).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. тті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 555/1289/14-ц, від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19, від 08 липня 2020 року у справі № 200/5153/15, від 08 липня 2021 року у справі № 264/632/19, від 26 вересня 2023 року у cправі № 910/2392/22).
Отже, встановлення належності відповідачів є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає. Якщо у справі наявна обов'язкова співучасть відповідачів, то неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача. Тому пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною та безумовною підставою для відмови в позові незалежно від доводів учасників справи, стадії її розгляду або залучення такої особи (осіб) до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (див. Постанову Верховного Суду від 13 червня 2024 року у справі № 932/163/21).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Предметом цього спору є будівля гаража площею 24 кв м, розташований на земельній ділянці, площею 0,1992 га, з кадастровим номером 7423010100:01:004:0848, за адресою: АДРЕСА_1 .
За інформацією Менської міської ради від 25 грудня 2024 року № 04-09/1274-П, адресованій ОСОБА_1 , гараж, зазначений в схемі виносу в натурі господарських будівель, знаходиться на земельній ділянці площею 0,1992 га, кадастровий номер 7423010100:01:004:0848, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, земельна ділянка була передана у власність ОСББ «Щасливий шлях» в АДРЕСА_1 .
ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області у листі від 30 грудня 2024 року № П-1928/0-2128/6-24 зазначило наступне. Територія, яка виділялась поряд з домоволодінням АДРЕСА_5 , увійшла до складу земельної ділянки з кадастровим номером 7423010100:01:004:0848 площею 0,1992 га, місце розташування - АДРЕСА_1 . У порядку інформаційної взаємодії від Державного реєстру речових прав до Державного земельного кадастру 04 червня 2018 року надійшли відомості про реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку за ОСББ «Щаслививй шлях».
У зв'язку з відсутністю у матеріалах цієї справи інформації про власника земельної ділянки площею 0,1992 га з кадастровим номером 7423010100:01:004:0848 на час вирішення спору, апеляційним судом отримано інформацію з відкритих джерел: Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18 березня 2026 року № 2478247, яка свідчить про те, що з 04 червня 2018 року власником цієї земельної ділянки є юридична особа ОСББ «Щасливий шлях» (ЄДРПОУ 31519335). Підстава: рішення Менської міської ради Чернігівської області від 15 грудня 2016 року.
За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСББ «Щасливий шлях» (ЄДРПОУ 31519335) не перебуває у стані припинення. Місцезнаходження юридичної особи: 15600, Чернігівська обл., м. Мена, вул. Сіверський шлях, буд. 84.
Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об'єкта до набувача такого об'єкта.
Тобто в Україні діє принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель. Відчуження або перехід права власності на нерухомість автоматично передбачає перехід права на землю. Законодавство спрямоване на те, щоб власником земельної ділянки та будівлі на ній була одна особа, що запобігає конфліктам щодо користування територією.
Отже, вирішення питання про право власності осіб на нерухомість неможливе без участі власника земельної ділянки, на якій ця нерухомість розташована.
На час звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з позовом ОСББ «Щасливий шлях» є власником земельної ділянки площею 0,1992 га з кадастровим номером 7423010100:01:004:0848, на якій розташована спірна нерухомість. Позивачі як відповідача зазначили лише орган місцевого самоврядування - Менську міську раду Чернігівської області. Водночас вирішення цього спору по суті без залучення, як співвідповідача, власника земельної ділянки - ОСББ «Щасливий шлях», на якій розташована будівля гаражу, порушить права зазначеної юридичної особи у разі задоволення позову.
Суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі в справі позивачем.
У разі пред'явлення позову до частини відповідачів чи неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача/позивачів залучати інших відповідачів до участі в справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Установивши, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пред'явили позов не до всіх осіб, чиїх прав та інтересів стосується предмет спору, зокрема без залучення до участі у справі як співвідповідача власника земельної ділянки на якій розташована спірна будівля гаражу, - ОСББ «Щасливий шлях», апеляційний суд доходить висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити саме з цих підстав. Вимоги про визнання права власності на нерухомість в порядку спадкування не можуть розглядатися по суті без залучення до участі у справі усіх належних за такими позовами відповідачів.
Висновки по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені судами лише за належного суб'єктного складу її учасників. З огляду на це колегія суддів не надає правову оцінку доводам позову та апеляційної скарги. Зазначене не позбавляє позивачів права у визначеному законом порядку звернутись із позовом до належних відповідачів.
Отже, наявний склад сторін не відповідає реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах, а незалучення до участі у справі ОСББ «Щасливий шлях» як співвідповідача, є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
За положеннями п. 4 ч. 1, ч. 4 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для зміни судового рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно визначив відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проте навів невірні мотиви такого висновку, а отже рішення суду відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України належить змінити, виклавши його мотувавальну частину в редакції цієї постанови.
Керуючись ст. 367, 374, ч. 4 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 03 грудня 2025 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23 березня 2026 року.
Головуюча: Н.В. Шитченко
Судді: Н.В. Висоцька
О.Є. Мамонова