Справа № 538/101/26
Провадження № 2-а/538/10/26
05 березня 2026 року Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Бондарь В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Горілей Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лохвиця Полтавської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департамента патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Полтавській області про скасування постанови серії ЕНА № 06544361 від 21.01.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про скасування постанови серії ЕНА № 6544361 від 21.01.2026 року. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 21.01.2026 року інспектором патрульної поліції було винесено постанову № 6544361 про притягнення до відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП в якій вказано про порушення позивачем п. 9.8 ПДР України, і притягнуто його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, керування автомобілем Volkswagen Polo, державний номерний знак НОМЕР_1 на 207 км траси М-03 без ввімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби, поза межами населеного пункту. Поряд з цим під час руху транспортний засіб був з ввімкненими вогнями фар, що повністю відповідає вимогам п. 9.8 ПДР України інспектор не надав жодних належних та допустимих доказів зворотного, неправильна кваліфікація, навіть у разі відсутності світла кваліфікація має наставати за ст. 125 КУпАП (інші порушення), яка передбачає лише попередження, а не за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Окрім того була порушена процедура: під час складання постанови позивачу не було надано можливість ознайомитися з доказами на місці, не роз'яснено права за ст. 268 КУпАП та не надано право на професійну правничу допомогу, не надано паперову копію постанови.
Позивач не погодився із постановою та оскаржив її до суду.
Невідповідність кваліфікації адміністративного правопорушення зазначеного в постанові, застосованій статті ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Просить визнати постанову серії ЕНА №6544361 від 21 січня 2026 року про адміністративне правопорушення протиправною, скасувати її та стягнути судовий збір з відповідача.
Ухвалою суду від 27.01.2026 року було відкрито провадження у справі.
На адресу суду 28.01.2026 від представника Департаменту патрульної поліції надійшов відзив, відповідно до якого заперечують проти позовних вимог повністю та просять позовну заяву залишити без задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП відповідальність передбачена за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Відповідно до п. 9.8 ПДР України під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене: на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, надав заяву, відповідно до якої просить справу розглядати у його відсутність.
Представник відповідача Департаменту патрульної поліції (в особі Управління патрульної поліції в Полтавській області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи, повідомлений у встановленому законом порядку. Позов не визнають повністю, просять відмовити у його задоволенні повністю, про, що зазначили у відзиві.
Враховуючи, що розгляд справи відбувається у відсутності сторін, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши надані письмові докази, встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до постанови, серії ЕНА 06544361 від 21.01.2026 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП - порушення водіями т/з правил проїзду перехресть, що надана позивачем скріншот з дії (а.с. 5).
Поряд з цим відповідачем до відзиву на позовну заяву надана копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №8544361, відповідно до якої ОСОБА_1 21.01.2026 року 15:17 на а/д Київ-Харків-Довжанський 207 км водій керував ТЗ без ввімкнення ближнього світла фар поза населеним пунктом, чим порушив п. 9.8 ПДР - поза населеними пунктами повинні бути ввімкненні денні ходові вогні, або ближнє світло фар, чим порушив п. 9.8 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП (а.с. 34).
Отже існують певні розбіжності щодо номеру постанови.
Згідно вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Позивач заперечує правомірність накладення адміністративного стягнення, заперечує наявність в його діях правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.122 КУпАП.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Отже, диспозиція даної статті не містить такого формулювання як керування транспортним засобом поза населеним пунктом без увімкнення ближнього світла фар, однак, у постанові зроблено посилання на п. 9.8 Правил дорожнього руху України.
В розділі 9 (Попереджувальні знаки), з пункту 9.8 Правил дорожнього руху України слідує, що під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене: а) у колоні; б) на маршрутних транспортних засобах, що рухаються по смузі, позначеній дорожнім знаком 5,8 назустріч загальному потоку транспортних засобів; в) на автобусах (мікроавтобусах), що здійснюють перевезення організованих груп дітей; г) на великовагових, великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів; ґ) на транспортному засобі, що буксирує; д) у тунелях.
На всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
Денні ходові вогні - це зовнішні світлові прилади і з точки зору ПДР України вони є попереджувальним сигналом. Вимоги до його ввімкнення містяться в розділі 9 ПДР України «Попереджувальні сигнали», в той час, як вимоги щодо користування зовнішніми світловими приладами передбачено у розділі 19 ПДР України «Користування зовнішніми" освітлювальними приладами».
Отже, користування зовнішніми освітлювальними приладами регулюється розділом 19 ПДР України, а користування попереджувальними сигналами розділом 9 ПДР України.
Позивач за змістом позовної заяви вважає, що відповідальність за дане правопорушення передбачена іншою статтею КУпАП, а не ч. 2 ст. 122 КУпАП, якою встановлено відповідальність за порушення користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.
Пункт 9.8 ПДР України знаходиться у Розділі 9. Попереджувальні сигнали. Стаття 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, а не передбачає відповідальності за керування транспортним засобом без користування денними ходовими вогнями або режимом ближнього світла фар.
Водночас, стаття 125 КУпАП встановлює, що інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, - тягнуть за собою попередження.
За таких обставин, враховуючи вказані законодавчі положення, суд приходить до висновку, що за порушення пункту 9.8 Правил дорожнього руху (не ввімкнення за межами населеного на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.) настає відповідальність передбачена ст. 125 КУпАП, а тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Крім цього, ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог ПДР, за що передбачена відповідальність Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідач не дослідив усіх передбачених нормою матеріального права юридичних (доказових) фактів, наявність чи відсутність яких впливає на остаточний результат справи, порушив правила оцінки доказів.
Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України», в п. 48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України», в п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.
Доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху, відео. Однак, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналогічна правова позиція підтримана постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.
Враховуючи вищевикладене, те, що відповідачем будь-яких інших доказів, крім самої оскаржуваної постанови, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП не надано, позивач заперечує щодо його вчинення, а тому, суд вважає, що виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України, враховуючи, що при винесенні постанови в справі про адміністративне правопорушення інспектором патрульної поліції допущено порушення прав позивача, та не надано відповідачем належних та допустимих доказів правомірності постанови, тому, з цих підстав, суд вважає, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 КУпАП є протиправною та підлягає скасуванню, позовні вимоги до задоволення, що буде відповідати повному та належному захисту прав позивача, який здійснений, відповідно до імперативних приписів ст. 286 КАС України.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 9, 241-246, 286, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Департамента патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Полтавській області про скасування постанови серії ЕНА № 06544361 від 21.01.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 06544361 від 21 січня 2026 року визнати протиправною та скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути з Департамента патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , сплачений судовий збір в розмірі 665,60 грн.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Бондарь