Справа № 645/705/26
Провадження № 2/645/1489/26
09 березня 2026 року Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді Ульяніч І.В., при секретарі - Циганок В.М.,
учасники справи: представник позивача, відповідач ОСОБА_1 - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач ТОВ «Коллект центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 4994021 від 28.07.2021 у розмірі 33351,13 грн., за кредитним договором №75975423 від 25.07.2021 року у розмірі 24525,90 грн., суму сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 16 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 28.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 4994021. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 4900 грн., строком на 30 днів, зі сплатою відсотків 1293,60 грн., які нараховуються за ставкою 0.88% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Також, 25.07.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 75975423. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 7200 грн., строком на 30 днів, зі сплатою відсотків 1.99%, яка нараховується за кожен день користування позикою. Зазначені кредитні договори укладені в електронній формі.
29.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал» було укладено договір № 29-11-102, відповідно до якого ТОВ "Мілоан" відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4994021. 10.01.2023 року між ТОВ «Вердікт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердікт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4994021. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №4994021. 27.01.2022 року було укладено договір № 27/01/2022, відповідно до якого ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" відступило на користь ТОВ «Вердікт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75975423. 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердікт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75975423. Таким чином, ТОВ «Коллект центр» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 75975423. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем кредитних зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за договором вказану у позові, а також судові витрати.
Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 03.02.2026 року відкрито провадження по справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
09.02.2026 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов Відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та заперечує проти них у повному обсязі. В обгрунтування чого зазначив, що позовною вимогою про стягнення заборгованості за договором №4994021 від 28.07.2021 року позивач звернувся до суду 30.01.2026 року, чим пропустив строк позовної давності, встановленої ст. 257 ЦК України. Оскільки з моменту виникнення права вимоги минуло понад три роки, позивачем пропущено строк позовної давності. Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Щодо необґрунтованості нарахувань та розміру відсотків сума заборгованості у розмірі 57 877,03 грн. є значно завищеною та не підтвердженою належними розрахунками. Позивач не надав чіткого розмежування суми основного боргу, відсотків та штрафних санкцій. Крім того, нарахування надмірних відсотків та пені суперечить вимогам п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо обмежень у період дії воєнного стану. Щодо правомірності вимог позивач не надав належних та допустимих доказів наявності у нього права вимоги (договору відступлення права вимоги/факторингу), що свідчить про недоведеність статусу позивача, як кредитора.
12.02.2026 року, 13.02.2026 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення відповідача, відповідно до яких ОСОБА_1 зазначає, що у зв'язку із долученням позивачем до матеріалів справи додаткових документів (договори факторингу, реєстри, платіжні доручення), він вважає за необхідне надати наступні пояснення: жоден із наданих Позивачем документів не спростовує факт спливу позовної давності. Наданий Позивачем Графік платежів (документ №3) підтверджує, що строк виконання зобов'язань настав ще у 2021 році. ОСОБА_1 не здійснював жодних платежів на користь будь-якого з кредиторів у період з 28.07.2021 по сьогоднішній день. Жодних дій, які б свідчили про визнання боргу (ст. 264 ЦК України), відповідачем не вчинялося. Долучене позивачем платіжне доручення №308250005 від 03.12.2021 свідчить лише про розрахунки між юридичними особами (ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Мілоан») і жодним чином не стосується дій відповідача та не перериває строк позовної давності. Відповідно до Розрахунку заборгованості станом на 10.01.2023 року у графі «Сума погашень боржником» за весь період по всім складовим боргу (тіло, відсотки, комісія) зазначено «0.00». Аналогічно, у розрахунку за договором №75975423 у графі «Погашення суми кредиту» також вказано «0,00». Це офіційне підтвердження від самого позивача того, що відповідач не здійснював жодних оплат, які могли б перервати перебіг строку позовної давності (згідно зі ст. 264 ЦК України). Визначення моменту виникнення права вимоги: Згідно з «Графіком платежів» за договором №4994021, кінцевою датою повернення коштів було 27.08.2021. За договором №75975423 - 24.08.2021. Таким чином, трирічний строк позовної давності за вказаними зобов'язаннями сплив у серпні 2024 року. Позовну заяву Позивачем подано лише у січні 2026 року, тобто з пропуском строку позовної давності більш ніж на рік. Позивач, надавши ці документи, фактично визнав, що борг не визнавався відповідачем з 2021 року, а право на звернення до суду було втрачено внаслідок спливу строків, встановлених ст. 257 ЦК України.
17.02.2026 року на адресу суду надійшла Відповідь на відзив, відповідно до якої представник позивача зазначає, що у розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. Таким чином, сторонами погоджено, строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від Кредитора, ні від Позичальника. Сторони Договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду, в тому числі на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості. Таким чином, заборгованість за відсотками нараховано відповідно до умов укладеного договору, погоджених сторонами. Отже, після закінчення строку кредитування з урахуванням пролонгацій, відповідачу правомірно нараховано відсотки відповідно до п.4.2, в якості процентів передбачених ч.2 ст.625 ЦК України.
В судовому засіданні представник позивача Синиченко Д.В. позовні вимоги підтримала, просила задовольнити, надавши пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, просив про розгляд справи за його відсутності.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, судом не здійснювалося.
Суд, вислухавши представника позивача, з'ясувавши позицію відповідача, дослідивши надані докази у їх сукупності, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 28.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 4994021. Відповідно до п. 1.1. ДоговоруКредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.
Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 4900.00 грн.
Згідно п. 1.3. Договору кредит надається строком на 30 днів з 28.07.2021 року (строк кредитування).
Відповідно до п. 1.4. Договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 27.08.2021 року.
Відповідно до п.1.5.1 Договору комісія за надання кредиту: 343.00 грн., яка нараховується за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 1293.60 грн., які нараховуються за ставкою 0.88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до п. 2.3.1.2 Договору Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Відповідно до п. 4.2 Договору у разі прострочення Позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 Договору. Обов'язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог Кредитодавця.
Відповідно до п. 6.1. Договору кредиту це договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та доступний зокрема через сайт Кредитодавця таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Згідно п. 6.2. Договору кредиту розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією Кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Кредитодавця, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Кредитодавця направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими позичальником Кредитодавцем.
Відповідно до п. 6.3. Договору кредиту приймаючи пропозицію Кредитодавця про укладання цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) (копії додаються) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Кредитодавцем, що розміщені на сайті Кредитодавця та є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п. 6.4. Договору кредиту укладення Кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки.
Відповідно до п. 6.5. Договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення Анкети - заяви на кредит №4994021 від 28.07.2021 року про надання (отримання) кредиту у розмірі 4900 грн., строком на 30 днів, комісія за надання кредиту 343,00 грн., процент за користування кредитом 1293,60 грн., нараховуються за ставкою 0,88% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку кредитування.
Підписанням договору та паспорту споживчого кредиту (електронним підписом одноразовим ідентифікатором W62531, дата: 28.07.2021 року на номер телефону НОМЕР_1 ) відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
Факт видачі кредитних коштів підтверджено даними довідки про ідентифікацію відповідача та платіжне квитанцією №…637630739669363762 від 28.07.2021 про перерахунок позичальнику 4900,00 грн. на рахунок відповідача на номер картки НОМЕР_2 .
25.07.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 75975423. Відповідно до п. 1. Договору Позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі - «Строк Позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.
Відповідно до п.2.1 Договору, сума позики 7200 грн. Строком на 30 днів (п.2.2 Договору). Процентна ставка 1,99 %. Дата надання позики 25.07.2021 року, дата повернення позики 24.08.2021 року. (п.2.3 Договору).
Відповідно до п. 5.2 Договору позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documentslicense/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об'єм зобов'язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення Позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.
Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором BICYfuojC7.
Факт видачі кредитних коштів 25.07.2021 року, підтверджено довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес», про успішне перерахування ОСОБА_2 суми 7200 грн. на виконання платіжної інструкції, наданої ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів».
Таким чином, позивачем доведено факт перерахування відповідачеві кредитних коштів у розмірі 7200,00 грн. за договором позики №75975423 від 25.07.2021.
Згідно п. 6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», з яким відповідачем було укладено Договір позики, передбачено нарахування відсотків, у разі неповернення/повернення не в повному обсязі позики та процентів, починаючи з першого дня такого понадстрокового користування позикою, але не більше ніж на 90 днів.
На підтвердження набуття права вимоги позивачем надані Договір факторингу № 29-11-102 від 29.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал», відповідно до якого право вимоги за Кредитним договором №4994021 перейшло ТОВ «Вердикт Капітал»; Договір факторингу №27/01/2022 від 27.01.2022 року, укладений між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал», відповідно до якого право вимоги за Кредитним договором №75975423 перейшло ТОВ «Вердикт Капітал» та Договір про відступлення прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року, укладений між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр», відповідно до якого право грошової вимоги за Кредитними договорами №75975423 та № 4994021 перейшло до ТОВ «Коллект центр».
Перехід прав вимоги підтверджується наявним в матеріалах справи підписаним між сторонами актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором Факторингу №29-11-102 від 29.11.2021 р., Реєстр Боржників до Договору Факторингу №29-11-102 від 29.11.2021 р., актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором Факторингу №27/01/2022 від 27.01.2022 р., Реєстр Боржників до Договору Факторингу №27/01/2022 від 27.01.2022 р., Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором №10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023 р., Реєстром Боржників до Договору №10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023 року.
Судом встановлено, що договори кредиту/позики укладались в електронній формі шляхом підписання електронним підписом, тому до нього застосовуються особливості укладання кредитних договорів в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно розрахунку, що наданий позивачем, заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором №4994021 від 28.07.2021 року станом на 10.01.2023 року становить 33351,13 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 4423,00 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 28585,13 грн., заборгованість за комісією у розмірі 343,00 грн.
При цьому згідно з Витягом з додатку №3 до Договору Факторингу №29-11-102 від 29.11.2021 р., ТОВ «Мілоан» (первісний кредитор), з яким ОСОБА_1 укладав кредитний договір, заборгованість за кредитом становить 14111,08 грн., та складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4423 грн.; заборгованість за відсотками 9345.08 грн., заборгованість по комісії становить 343.00 грн. на дату закінчення кредитного договору, з урахування 60 днів пролангації, згідно п. 4.2 договору, до 09.11.2021 року.
Згідно розрахунку, що наданий позивачем, заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором №75975423 від 25.07.2021 року станом на 08.01.2026 року становить 24525,90 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 7200,00 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 17194,14 грн., заборгованість за 3% річних у розмірі 16.56 грн. та інфляційні збитки у розмірі 115.20 грн..
При цьому, згідно з Витягом з реєстру боржників №1 до Договору Факторингу №27/01/2022 від 27.01.2023 р., та розрахунку заборгованості ТОВ «1 Безпечна агенція необхідних кредитів», з яким ОСОБА_1 укладав кредитний договір, загальна заборгованість за кредитом становить 24394,14 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7200 грн.; заборгованість за відсотками 17194,14 грн., погашені відсотки - 1038,78 грн. Відсотки розраховані до 21.12.2021 року.
В той же час, дослідивши умови договору та розрахунок заборгованості, суд приходить до висновку, що заборгованість за відсотками становить 9907.02 грн., з урахування 90 днів пролангації, тобто всього за 120 днів, згідно п. 6.5 договору, та часткової оплати відсотків та мала бути розрахована до 24.11.2021 року та становить 9907.02 грн. (10945.80 грн. нараховані відсотки - 1038.78 грн. сплачені відсотки).
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ст. ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
Згідно п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно з частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 викладена правова позиція, згідно якої право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частини 2 статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України.
Відтак, ТОВ «Коллект центр» мало право на стягнення відсотків за кредитним договором №4994021 за користування кредитними коштами за 30 днів (строк дії договору) та додаткові 60 днів прологації договору, що відповідає умовам договору за період з 28.07.2021 по 09.11.2021року у розмірі 9371,86 грн. та тіло кредиту 4423 грн.
За кредитним договором №75975423 за користування кредитними коштами за 30 днів (строк дії договору + 90 днів пролонгації), що відповідає умовам договору, а саме за період з 25.07.2021 по 24.11.2021 року у розмірі 9907,02 грн. та тіло кредиту 7200 гривень.
Щодо тверджень відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК).
При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон набрав законної сили з 02 квітня 2020 року.
У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). 02.04.2020 момент набрання законом чинності.
Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22).
Крім того, в період з 17.03.2022 року по 04.09.2025 року діяв п. 19 Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України - у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Враховуючи, що з 12.03.2020 року з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 257 ЦПК України, продовжуються на строк дії такого карантину (02.04.2020 закон набрав чинності), тому строк позовної давності позивачем не пропущений.
Таким чином позов подано у межах строку позовної давності, передбаченого законодавством України, у зв'язку з чим підстави для застосування наслідків спливу позовної давності відсутні.
З огляду на те, що ОСОБА_1 взятих на себе кредитних зобов'язань в строки, передбачені кредитними договороми, не виконав, суд знаходить позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме стягує з відповідача заборгованість за кредитним Договором № 4994021 від 28.07.2021 року у розмірі 13794,86 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4423,00 грн. та процентів у розмірі 9371,86 грн., та заборгованості за кредитним Договором № 75975423 від 25.07.2021 року у розмірі 17238,78 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7200,00 грн., процентів у розмірі 9907,02 грн., інфляційні збитки у розмірі 115,20 та 3% річних у розмірі 16,56 грн., які були розраховані згідно ст. 625 ЦК України з 27.01.2022 року до 23.02.2022 року.
Щодо стягнення комісії у розмірі 343,00 грн., суд зазначає наступне.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі №172/410/21 та визначив, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до умов пункту 1.5.1 укладеного між сторонами у справі договору кредиту встановлена комісія у розмірі 343 грн. за надання кредиту, що не є окремою послугою у межах договору кредиту, а обов'язком кредитодавця згідно договору кредиту, та фактично є платою за отримання кредиту.
Тому суд відмовляє у стягнення з відповідача комісії, оскільки вимога щодо стягнення комісії є нікчемною і підстави для стягнення з відповідача комісії у розмірі 343.00 грн. відсутні.
Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16000 грн., суд зазначає наступне.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язані зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою: 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд при визначенні суми відшкодування витрат повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд, дослідивши надані, в підтвердження отриманої професійної правничої допомоги, докази, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, враховуючи характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг (який складається в основному із підготовки, складання та подання позовної заяви), складність справи, враховує те, що справа про стягнення заборгованості є малозначною справою, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру, доходить до висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь позивача до 5 000 грн.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем було заявлено майнові вимоги на загальну суму 57877,03 грн. Судом задоволені позовні вимоги частково на загальну суму 31033,64 грн..
Згідно ст. 141 ЦПК України - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, оскільки вимоги позивача задоволено частково, пропорційно до задоволених вимог з відповідача на користь позивача відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню 1420 грн. 25 коп. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви обраховані пропорційно задоволенню позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 82, 247, 259, 263-265, ЦПК України, суд,-
В И Р I Ш И В :
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним Договором № 4994021 від 28.07.2021 року у розмірі 13794 (тринадцять тисяч сімсот дев'яносто чотири) гривень 86 копійок, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4423,00 грн. та процентів у розмірі 9371,86 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним Договором № 75975423 від 25.07.2021 року у розмірі 17238 (сімнадцять тисяч двісті тридцять вісім) гривень 78 копійок, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7200,00 грн., процентів у розмірі 9907,02 грн., інфляційні збитки у розмірі 115,20 та 3% річних у розмірі 16,56 грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у розмірі 1427,58 гривень, витрати на правову допомогу в розмірі 5000 гривень.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо позивача: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306 Код ЄДРПОУ: 44276926 Тел. +38(044) 374-01-51 E-mail: info@collect-center.com.ua Компанія зареєстрована в електронному суді;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , засоби зв'язку: НОМЕР_1 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2
Повний текст судового рішення складено 23.03.2026 року.
Головуючий - суддя: І.В.Ульяніч