Справа№ 953/13019/25
н/п 1-кп/953/520/26
"23" березня 2026 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурорів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5
потерпілого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження № 62025050010008933 від 28.02.2025, № 12025221130001466 від 28.09.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Руська Лозова, Дергачівського району, Харківської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, військовозобов'язаного, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на посаді навідника розвідувального взводу 1-го стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «молодший сержант», який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 22.10.2024 вироком Київського районного суду м. Харкова за ст.ст. 27 ч. 5 - 358 ч. 1, 358 ч. 4 КК України до штрафу у дохід держави в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривен;
- 13.10.2025 вироком Дергачівського районного суду Харківської області за ст. 185 ч. 4 КК України до 5 років позбавлення волі, з застосуванням приписів ст.ст. 75, 76 КК України, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, встановленням іспитового строку на 3 роки та покладенням відповідних обов'язків,
- 10.12.2025 вироком Шевченківського районного суду м. Харкова за ст. ст.185 ч. 4, 289 ч.ч. 2, 3 КК України, до 8 років позбавлення волі без конфіскації майна,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 289, ч. 5 ст. 407 КК України, -
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 188 від 01.07.2023 молодшого сержанта ОСОБА_5 зараховано на усі види забезпечень, а також призначено на посаду навідника розвідувального взводу 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучі військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, молодший сержант ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, а згідно ст. 14 Статуту - із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
За ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями тощо.
Стаття 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначає відповідальність солдата (матроса) у мирний і воєнний час за точне та вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стан, збереження виданого йому майна, стаття 128 Статуту, зокрема, покладає на солдата обов'язок сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), бути готовим до виконання завдань за призначенням, додержуватися військової дисципліни, мати охайний зовнішній вигляд, додержуватися правил особистої та колективної гігієни, виконувати розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
За приписами ст. ст. 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Проте, молодший сержант ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, встановлені зазначеними нормами законодавства, що визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України, їх взаємовідносини та регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, свідомо допустив їх порушення та вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.
Так, ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на посаді навідника розвідувального взводу 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «молодший сержант», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем, що проходить військову службу на посаді навідника розвідувального взводу 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «молодший сержант», незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені надавати такі дозволи (накази), самовільно залишив місце служби.
Молодший сержант ОСОБА_5 21.09.2023 самовільно залишив пункт постійної дислокації НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 та проводити час на власний розсуд поза межами місця несення служби, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та, не вживаючи жодних заходів для з'явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління, за наявності реальної можливості для цього, до 03.10.2025.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Крім цього, у період часу з 01.07.2025 по 01.09.2025, точної дати та часу встановити не представилось можливим, ОСОБА_5 , перебуваючи на території гаражного кооперативу «Север-3», що розташований за адресою: м. Харків, вул. Колосиста, 58, шляхом зламу замку вхідних воріт проник до гаражного боксу № НОМЕР_3 , де побачив автомобіль Hyundai Accent, д.н.з. НОМЕР_4 , червоного кольору, 2009 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 , який знаходиться у власності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом, діючи умисно, протиправно, повною мірою усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, перебуваючи в середині гаражного боксу незаконно заволодів автомобілем Hyundai Accent, д.н.з. НОМЕР_4 , червоного кольору, 2009 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 .
Відповідно до висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи №17090 від 19.11.2025 вартість вказаного автомобіля Hyundai Accent, д.н.з. НОМЕР_4 , червоного кольору, 2009 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 складає - 214108,52 грн.
У подальшому ОСОБА_5 розпорядився автомобілем Hyundai Accent, д.н.з. НОМЕР_4 , червоного кольору, 2009 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 на власний розсуд, шляхом продажу раніше невідомому ОСОБА_7 , тим самим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 214108,52 грн.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вартість якого становить від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, поєднаному із проникненням у приміщення.
Крім цього, 26.09.2025 приблизно о 11 год 40 хв, ОСОБА_5 , перебуваючи поблизу адреси: м. Харків, вул. Валентинівська, 13А, побачив автомобіль Хонда Аккорд чорного кольору д.н.з. НОМЕР_6 VIN: НОМЕР_7 , який знаходиться в користуванні ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом, діючи умисно, протиправно, повною мірою усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, упевнивши ОСОБА_9 допомогти йому у транспортуванні даного транспортного засобу начебто належного йому, підійшов до автомобіля Хонда Аккорд чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_6 , та без запуску двигуна внутрішнього згоряння, прикріпив тросом, чим встановив контроль над вказаним транспортним засобом, автомобіль Хонда Аккорд чорного кольору д.н.з. НОМЕР_6 до автомобіля евакуатора ІВЕКО дейлі д.н.з. НОМЕР_8 , який використав для подальшого переміщення автомобіля Хонда Аккорд чорного кольору д.н.з. НОМЕР_6 . У подальшому ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , який не був обізнаним про злочинний умисел та характер дій ОСОБА_5 , доставили на евакуаторі автомобіль Хонда Аккорд чорного кольору д.н.з. НОМЕР_6 до гаражного кооперативу «Нейтрон» в районі П'ятихаток по вулиці Транспортній в м. Харкові.
Відповідно до висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи №15023 від 15.10.2025 вартість вказаного автомобіля Хонда Аккорд чорного кольору д.н.з. НОМЕР_6 складає 114108,23грн.
У подальшому ОСОБА_5 розпорядився автомобілем Хонда Аккорд чорного кольору д.н.з. НОМЕР_6 на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 114108,23 грн.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом.
Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою винуватість в обсязі пред'явленого йому обвинувачення, щиро розкаявся у скоєному, погодився з кваліфікацією вчиненого діяння та підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті.
Показання ОСОБА_5 , є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Беручи до уваги послідовність показань обвинуваченого про обставини вчинення кримінального правопорушення, суд вважає ці показання достовірними.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 , винним себе у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, його показання відповідають змісту обвинувачення, суд за згодою обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце, спосіб, форму вини і спрямованість умислу, мотив кримінального правопорушення, його наслідки, обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого, визнає їх доказаними у судовому засіданні і вважає за можливе не досліджувати у повному обсязі докази стосовно цих фактичних обставин кримінального провадження відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинувачуваного, вивченням даних, які характеризують особу обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.
Перед встановленням такого порядку дослідження доказів суд з'ясував, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів у частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин їм роз'яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.
Сукупність наведених і оцінених судом доказів переконує суд у тому, що ОСОБА_5 , вчинив кримінальні правопорушення.
Суд, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до вимог ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, вважає вину ОСОБА_5 , у вчиненні ним кримінальних правопорушень встановленою та доведеною у повному обсязі, та кваліфікує його дії:
за епізодом, який скоєно 21.09.2023 - за ч. 5 ст. 407 КК України, тобто заволодіння самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану;
за епізодом стосовно потерпілого ОСОБА_6 - за ч. 2 ст. 289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, вартість якого становить від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, поєднаному із проникненням у приміщення;
за епізодом стосовно потерпілого ОСОБА_8 - за ч. 1 ст. 289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що він є громадянином України, уродженець с. Руська Лозова Дергачівського району Харківської області, має середню освіту, не одружений, на час вчинення інкримінованих злочинів був військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , за місцем несення військової служби характеризується з задовільної сторони, має задовільний стан здоров'я, на диспансерному обліку в ОНД та МПНД не перебуває, раніше не одноразово судимий, востаннє 10.12.2025 вироком Шевченківського районного суду м. Харкова за ст. ст.185 ч. 4, 289 ч.ч. 2, 3 КК України до 8 років позбавлення волі без конфіскації майна.
Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України - рецидив злочинів (п. 1 ст. 67 КК України).
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд керується положеннями ст. 50, 65 КК України та призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним та достатнім для виправлення засудженим та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до класифікації кримінального правопорушення, визначеної ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 289 КК України відноситься нетяжкого злочину; за ч. 2 ст. 289 та ч. 5 ст. 407 КК України - до тяжкого злочину.
Суд також не вбачає підстав щодо призначення ОСОБА_5 ,. більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, із застосуванням положень ст. 69 КК України, чи призначення покарання із застосуванням ст. 69-1 КК України, оскільки за відсутності обставин, що пом'якшують покарання, підстави до застосування вказаних норм відсутні, та, на думку суду, таке покарання не буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, достатності покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а також характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, яке найтяжче відноситься до тяжкого злочину, розмір заподіяної шкоди, яка не відшкодована. Суд також враховує дані про особу обвинуваченого: є осудною особою, сімейний стан - не одружений, на утриманні малолітні особи та похилого віку - відсутні; не є інвалідом; на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває; неодноразово раніше судимий за вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень, при цьому через незначний проміжок часу після останнього засудження за вчинення кримінального правопорушення та повного відбуття призначеної вироком суду кримінального покарання, повторно вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення, на час вчинення цих злочинів був військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1
Крім цього, всі ці ризику вчинення ним інших кримінальних правопорушень, продовження злочинної поведінки та не досягнення визначеної приписами КК України мети кримінального покарання, унеможливлює застосування щодо ОСОБА_5 приписів ст.ст. 75, 76 КК України.
При призначенні покарання, у відповідності до санкції ч. 2 ст. 289 КК України передбачено альтернативне застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна засудженого.
Приписами ч. 1 ст. 59 КК України, передбачено, що покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
Згідно до ч. 2 ст. 59 КК України, конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Оскільки вказане покарання у виді конфіскації майна санкції ч. 2 ст. 289 КК України встановлене як додаткове факультативне покарання, суд приходить до висновку про можливість не застосовувати його відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , враховуючи обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу ОСОБА_5 , його матеріальний стан.
Суд вважає, що таке покарання відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Обвинувачений ОСОБА_5 вироком Шевченківського районного суду м. Харкова від 10.12.2025 засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст.185 ч. 4, 289 ч.ч. 2, 3 КК України до 8 років позбавлення волі без конфіскації майна.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_5 до постановлення вироку Шевченківського районного суду м. Харкова від 10.12.2025, вчинив вказані кримінальні правопорушення, суд вважає за необхідне остаточне покарання підсудному ОСОБА_5 призначити, у відповідності до приписів ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання за цим вироком, та покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Харкова від 10.12.2025.
Крім того, підсудний ОСОБА_5 вироком Київського райсуду м. Харкова від 22.10.2024 був засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених за ст.ст. 27 ч. 5 - 358 ч. 1, 358 ч. 4 КК України до штрафу у дохід держави в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривен, яке на теперішній час ОСОБА_5 не відбуто.
При цьому, підсудний ОСОБА_5 до повного відбуття покарання за вироками Київського райсуду м. Харкова від 22.10.2024 вчинив нові вищезазначені кримінальні правопорушення, що є підставою для застосування при постановленні у відношенні підсудного ОСОБА_5 нового вироку, приписів ст. 71 КК України.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім.
Ці приписи кримінального закону є імперативними і підлягають обов'язковому виконанню.
Між тим, приписами ч. 3 ст. 72 КК України передбачено, що основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно. При цьому, це не виключає необхідності застосування приписів ст.ст. 70, 71 КК України.
Вироком Шевченківського районного суду м. Харкова від 10.12.2025 встановлено, що вирок Київського райсуду м. Харкова від 22.10.2024 у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривен виконувати самостійно.
При таких обставинах, суд вважає за необхідне відносно ОСОБА_5 застосувати приписи ст. 71 КК України, а саме: до покарання, призначеного новим вироком, шляхом застосування принципу одночасного застосування покарань без складання і самостійного їх виконання, повністю приєднати не відбуте покарання за вироком Київського райсуду м. Харкова від 22.10.2024 у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривен, яке відповідно до приписів ч. 3 ст. 72 КК України, підлягає виконанню самостійно.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не обирався. На підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від 22.01.2026 ОСОБА_5 тимчасово залишено в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» для розгляду даного кримінального провадження.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_5 обчислювати з дня ухвалення вироку тобто з 23.03.2026.
При вирішенні заявленого потерпілим ОСОБА_6 цивільного позову, суд виходить із такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Як передбачено ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до положень ч. 5 зазначеної норми цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовано, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно зі ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
За змістом ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному об'ємі особою, що заподіяла його.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.
Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_6 на суму 214 108,00 грн, який повністю визнав обвинувачений ОСОБА_5 , підлягає задоволенню.
Питання щодо витрат, пов'язаних із проведенням експертиз по кримінальному провадженню, суд вирішує на підставі ст. 124 КПК України.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Керуючись ст. ст. 129, 349, 369, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 289 ч.ч. 1,2, ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 289 КК України у виді 4 років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 289 КК України у виді 6 років позбавлення волі без конфіскації майна;
- за ч. 5 ст. 407 КК України у виді 6 років 1 місяця позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання більш суворого покарання менш суворим, призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 1 (один) місяць.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарання, призначеного за даним вироком, та покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Харкова від 10.12.2025, призначити остаточне покарання ОСОБА_5 у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років 3 (три) місяці без конфіскації майна.
У відповідності до приписів ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до новопризначеного покарання ОСОБА_5 , шляхом застосування принципу одночасного застосування покарань без складання і самостійного їх виконання, повністю приєднати не відбуте покарання за вироком Київського районного суду м. Харкова від 22.10.2024 у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривен, остаточно ОСОБА_5 визначити до відбуття покарання у виді 8 (вісім) років 3 (три) місяці позбавлення волі без конфіскації майна, а також покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривен, який відповідно до приписів ч. 3 ст. 72 КК України, виконувати самостійно.
Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з 23.03.2026.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати за проведення: судової транспортної-товарознавчої експертизи № 15023 від 15.10.2025 в розмірі 6361,20 грн, судової транспортної-товарознавчої експертизи № 17090 від 19.11.2025 в розмірі 4240,80 грн, всього 10 602,00 грн.
Речові докази:
- автомобіль Хонда Аккорд чорного кольору VIN: НОМЕР_7 , який належить ТОВ «Автокредит плюс» юридична адреса: 49126, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, пр. Праці, б.2 Т, код ЄДРПОУ 34410930, переданого на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_8 , - залишити у розпорядженні ОСОБА_8 ;
- одну одиницю штанів чоловічих з камуфляжним візерунком та одну футболку з камуфляжним візерунком, передати Збройним Силам України;
- компакт диск DVD-R 4,7 GB із відеозаписом з камери відеонагляду гаражного коопертативу «Нейтрон» в районі Пятихаток по вул. Транспортній в м. Харкові 26.09.2025, залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221130001502 від 04.10.2025.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова 08.10.2025 по справі № 953/10601/25 (провадження № 1-кс/953/6764/25).
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди завданої кримінальним правопорушенням задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_9 ) на користь ОСОБА_6 на відшкодування майнової шкоди суму у розмірі 214 108,00 (двісті чотирнадцять тисяч сто вісім, 00) грн.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Копія вироку підлягає негайному врученню прокурору та обвинуваченому. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, подавши відповідну заяву.
Суддя ОСОБА_1