Справа № 489/9389/25
Провадження № 2-о/489/39/26
Іменем України
23 березня 2026 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі
головуючого судді Микульшиної Г.А.,
із секретарем Бородіною В.Ю.,
за участі:
заявника ОСОБА_1 , її представника адвоката Сидоренко Т.В.,
свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Денисенка П.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, заінтересована особа: Миколаївська міська рада,
встановив:
В листопаді 2025 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Сидоренко Т.В. із використанням системи «Електронний суд» звернулась до суду із завою про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини.
Свої вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді частки у праві власності на нерухоме майно. У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини заявник до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері не зверталась, але на час смерті останньої постійно проживала разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином ОСОБА_1 вважає, що вона прийняла спадщину, яка відкрилась після смерті ї матері, в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України. В жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Другої миколаївської державної нотаріальної контори з питання оформлення своїх спадкових прав за заповітом після смерті матері, однак згідно роз'яснення нотаріуса від 20.10.2025 їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки нотаріусу не надано відомостей про проживання заявника разом зі спадкодавцем станом на час відкриття спадщини. При цьому заявник ОСОБА_1 наголошує на тому, що станом на час відкриття спадщини вона проживала разом з матір'ю, протягом тривалого часу до її смерті доглядала за нею, оскільки вона мала поганий стан здоров'я, інших спадкоємців окрім неї після смерті матері немає, мати ОСОБА_5 залишила заповіт на випадок своєї смерті, згідно якого заповідала належне їй майно саме заявниці. Встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем станом на момент відкриття спадщини необхідно заявнику для оформлення її спадкових прав.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 звернулась із даною заявою до суду.
Відповідно до ухвали Інгульського районного суду м. Миколаєва від 26.11.2025 відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження та призначено її до розгляду; витребувано у Другої миколаївської державної нотаріальної контори копію матеріалів спадкової справи, заведену після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ;в судове засідання викликано свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
28.11.2025 на адресу суду від представника заінтересованої особи надійшли письмові пояснення у справі, згідно яких вона вказують на те, що до матеріалів справи не долучено достатньо доказів на підтвердження того, що заявник ОСОБА_1 проживала зі спадкодавцем однією сім'єю більше як п'ять років до відкриття спадщини. Не зважаючи на те, що в обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилалась на інші положення діючого законодавства, зокрема на спільне проживання разом зі спадкодавцем (її матір'ю) станом на час відкриття спадщини.
17.12.2025 Інгульським районним судом було постановлено ухвалу, відповідно до якої витребувано у Другої миколаївської державної нотаріальної контори витяг із Спадкового реєстру стосовно заведення/незаведння спадкової справи після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (у разі заведення - надати її копію); та витяг із Спадкового реєстру стосовно залишення або не залишення нею заповіту на випадок своєї смерті.
Витребувані відомості надійшли на адресу суду 06.01.2026.
Заявник ОСОБА_1 та її представник адвокат Сидоренко Т.В. в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали в повному обсязі.
Представник заінтересованої особи Миколаївської міської ради в судове засідання не з'явився, повідомлений судом про розгляд справи належним чином.
Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що є сусідкою заявниці за адресою: АДРЕСА_2 , проживає на третьому поверсі в будинку заявниці. Неодноразово була у неї в гостях, знайома з сім'єю заявниці та її матір'ю, підтвердила факт їх сумісного проживання у квартирі заявниці за адресою: АДРЕСА_1 та на час смерті ОСОБА_5 . Пояснила, що до 2018 року бачила, що ОСОБА_5 навіть спускалася сама до під'їзду та сиділа на лавочці, потім з віком це ставало складніше, тому заявниця забирала матері до себе з осені до весни, а влітку ОСОБА_1 с проживала разом із матір'ю за адресою реєстрації ОСОБА_5 .
Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснили, що були сусідами матері заявниці - ОСОБА_5 по АДРЕСА_3 та знають і заявницю і її матір більше 20 років. Підтвердили, що більше 5 останніх років з осені до весни ОСОБА_1 забирала матір ОСОБА_5 до себе на проживання щоб піклуватися про неї через її похилий вік та хвороби, бо остання не могла сама себе забезпечувати (купляти продукти, готувати їжу через стан здоров'я), а влітку ОСОБА_1 проживала разом із матір'ю за адресою реєстрації ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 померла у квартирі заявниці, ОСОБА_3 була на її похованні, яке організувала заявниця.
Аналогічні покази суду дав двоюрідний брат заявниці - ОСОБА_6 , який був племінником ОСОБА_5 .
Суд, вислухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є донькою ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 8).
11.10.1978 ОСОБА_8 уклала шлюб з ОСОБА_9 , після чого змінила прізвище на « ОСОБА_10 » (а.с. 6). В подальшому 10.11.1983 шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 було розірвано (а.с. 7).
07.08.1982 ОСОБА_7 уклала шлюб з ОСОБА_11 , після чого змінила прізвище на « ОСОБА_12 », що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища (а.с. 9). Враховуючи викладене, судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_5 .
14.11.2006 ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Першої миколаївської державної нотаріальної контори Полонкою Ю.С., відповідно до якого заповідала ОСОБА_1 належні їй 4/25 частин домоволодіння з відповідною частиною господарських та побутових споруд та будівель, що знаходяться в АДРЕСА_3 (а.с. 10).
Згідно декларації № 0001-Е53А-ТТА0 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, ОСОБА_5 проживає за адресою: АДРЕСА_3 ; довірена особа пацієнта - ОСОБА_13 (а.с. 11).
У відповідності до повідомлення Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради від 28.01.2026 ОСОБА_1 перебувала на обліку в Управлінні соціальних виплат і компенсацій Центрального району Департаменту праці та соціального захисту населення ММР як непрацююча особа, яка доглядає за інвалідом І групи, а також за особою, яка досягла 80-річного віку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 64). Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 28.05.2013, ОСОБА_1 та її мати ОСОБА_5 постійно проживали разом за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 64-65).
У відповідності до висновку ЛКК № 140 від 17.05.2013 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2., потребує постійного стороннього догляду, не здатна до самообслуговування (а.с. 66).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла (а.с. 4). Згідно повідомлення КНП ММР «Миколаївська ритуальна служба» від 11.10.2024 поховання ОСОБА_5 здійснювала її донька - ОСОБА_1 .
В жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщин після смерті її матері, проте згідно роз'яснення від 20.10.2025 їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті матері, оскільки відсутні належні документи, які підтверджують її фактичне проживання на час смерті разом зі спадкодавцем.
При цьому згідно витягів із Спадкового реєстру спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не заводилася, проте остання залишила заповіт на випадок своєї смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У відповідності до положень ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ст. 1222 ЦК України).
З досліджених судом документів встановлено, що із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулась її донька ОСОБА_1 , інші особи із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса не звертались.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї
Відповідно до положень ч.ч. 2, 4 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення зі спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 21 березня 2019 року в цивільній справі №461/4689/15-ц та від 12 серпня 2019 року у справі №521/16365/15, який відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховується судом при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин.
У відповідності до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, в разі, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця не є доказом того, що він не проживав із спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо передбачені частиною третьою статті 1268 ЦК України обставини підтверджуються іншими належними і допустимими доказами. Аналогічного висновку дійшов ВС у своїй постанові від 04 липня 2018 року по цивільній справі № 404/2163/16-ц.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими доказами, показаннями свідків.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, надавши оцінку наданим доказам у їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_5 станом на час відкриття спадщини, про що свідчить реальність сімейних відносин між ними, підтверджена дослідженими судом письмовими доказами та показами свідків, а саме пов'язаність спільним місцем проживання, побутом та наявністю взаємних прав і обов'язків.
Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 315 ЦПК України, суд -
вирішив:
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом зі спадкодавцем - матір'ю ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Судові витрати залишити за заявником ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;
заінтересована особа: Миколаївська міська рада, ЄДРПОУ 26565573, адреса: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.
Повний текст рішення складено 23.03.2026.
Суддя Г.А. Микульшина