Ухвала
19 березня 2026 року
м. Київ
справа № 679/654/25
провадження № 61-3576ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 05 листопада 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 лютого 2026 року (повне судове рішення складено 16 лютого 2026 року) в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з ОСОБА_2 , на підставі частини 2 статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання за рішенням суду: у справі № 679/925/17 - 45 411,73 грн інфляційних витрат за період з липня 2021 року до лютого 2025 року; 8 691,42 грн трьох процентів річних за період з 01 серпня 2021 року до 25 березня 2025 року за неналежне виконання грошового зобов'язання (аліменти, що підлягають поверненню відповідно до судового рішення у справі № 676/925/17 з урахуванням судового рішення у справі № 679/1122/21); у справі № 679/1009/22 - 56 053,38 грн інфляційних витрат за період часу з жовтня 2021 року до лютого 2025 року; 10 551,95 грн трьох процентів річних за період часу з 01 жовтня 2021 року до 25 березня 2025 року за неналежне виконання грошового зобов'язання (стягнуті за рішенням суду в порядку регресу кошти, сплачені ним в погашення позики з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних).
Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 05 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати та три проценти річних за невиконання грошового зобов'язання за рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28 березня 2023 у справі № 679/1009/22 у загальному розмірі 19 095,84 грн. В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 09 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 05 листопада 2025 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення коштів за невиконання рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 19 березня 2018 року у справі № 679/925/17 змінено, викладено мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 05 листопада 2025 року в частині часткового задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних за невиконання рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28 березня 2023 року у справі № 679/1009/22 змінено, збільшено розмір трьох процентів річних до 3 135,73 грн, відповідно загальну суму до стягнення (інфляційні втрати та три проценти річних) збільшено до 19 802,16 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Здійснено розподіл судових витрат.
Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2026 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/134880117) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 05 листопада 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 лютого 2026 року.
18 березня 2026 року ОСОБА_1 через Електронний суд подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 05 листопада 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 лютого 2026 року (повне судове рішення складено 16 лютого 2026 року).
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Таким чином, ціна позову у цій справі становить 120 708,48 грн і не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що ВерховнийСуд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Вказівка в резолютивній частині постанови апеляційного суду про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене рішення ухвалене у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Таким чином, оскаржені судові рішення ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 05 листопада 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 лютого 2026 року (повне судове рішення складено 16 лютого 2026 року) в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков