18 березня 2026 року
м. Київ
справа № 369/14266/24
провадження № 61-16583св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кван Кепітал»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи:
касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Остапенко Євген Сергійович, на постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В.А.,Кафідової О. В., Оніщука М. І., ухвалену за результатами апеляційного переглядурішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 червня 2025 року у складі судді Фінагеєвої І. О.;
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кван Кепітал» на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 вересня 2025 року у складі судді Фінагеєвої І. О. та ухвалену за результатами її апеляційного перегляду постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В.А., Кафідової О. В., Оніщука М. І.;
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кван Кепітал» на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2026 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В.А., Кафідової О. В., Оніщука М. І.,
Описова частина
Історія справи
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кван Кепітал» (далі - ТОВ «Кван Кепітал», Товариство) про захист прав споживачів.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 31 березня 2021 року між нею та ТОВ «Кван Кепітал» було укладено договір купівлі продажу майнових прав № 3/19.
Відповідно до умов договору ТОВ «Кван Кепітал» (продавець) продає, а ОСОБА_1 (покупець) купує майнові права на квартиру в об'єкті будівництва, які після набуття покупцем їх у власність реалізуються шляхом набуття права власності на квартиру після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію за умови проведення 100 % розрахунків за договором підписання акта приймання-передачі та оформлення самостійно покупцем відповідних документів, що встановлюють право власності.
Акт приймання-передачі квартири підписується сторонами після прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкту будівництва у строк 14 календарних днів з моменту отримання покупцем відповідного повідомлення.
В договорі був встановлений орієнтований строк прийняття в експлуатацію об'єкту будівництва - 2-й квартал 2021 року (пункт 2.5 Договору).
Позивачка вважає, що оскільки ТОВ «Кван Кепітал» не виконало свої зобов'язання за вказаним договором, вона має право на нарахування та стягнення з нього пені відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Уточнивши 23 січня 2025 року позовні вимоги, ОСОБА_1 стягнути з відповідача на її користь 5 179 421,94 грн пені.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 червня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за договором купівлі-продажу майнових прав № 3/19 від 31 березня 2021 року відповідач не брав на себе зобов'язань виконати певні роботи чи надати певні послуги позивачці, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для притягнення ТОВ «Кван Кепітал», яке виступає продавцем майнових прав у спірних правовідносинах, до цивільної відповідальності, передбаченої частиною п'ятоюстатті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», за порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг).
Також суд прийняв до уваги, що термін прийняття об'єкта будівництва до експлуатації в договорі купівлі-продажу майнових прав на квартиру конкретною датою не визначено, а вказана лише орієнтовна дата.
17 червня 2025 року ТОВ «Кван Кепітал» звернулося до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення. Повідомило, що при розгляді справи Адвокатське бюро «СУЧКОВА ТА ПАРТНЕРИ» (далі - АБ«СУЧКОВА ТА ПАРТНЕРИ», Бюро) надавало Товариствуправову допомогу на підставі Договору № 02/01 про надання правової допомоги від 02 січня 2024 року. Відзив на позовну заяву містив попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, що складались з витрат на професійну правничу допомогу в сумі 90000,00 грн. Сторона відповідача в порядку частини восьмоїстатті 141 ЦПК України у відзиві та промові для дебатів зробилаписьмову заяву, що докази щодо розміру витрат, які Товариство сплатило або має намір сплатити у зв'язку з розглядом справи, будуть подані до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Аналогічна заява здійснена під час дебатів.
17 червня 2025 року між АБ «СУЧКОВА ТА ПАРТНЕРИ» та ТОВ «Кван Кепітал» складено Акт приймання-передачі виконаних робіт до Договору про надання правової допомоги № 02/01 від 02 січня 2024 року, за яким Товариству надано правову допомогу на суму 80 000,00 гривень.
Крім того, заявник просив поновити йому пропущений процесуальний строк на подання доказів понесення витрат на правову допомогу, зазначивши, що сторони не були на проголошенні вступної та резолютивної частини рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 червня 2025 року, яке було надіслано в підсистему «Електронний суд» 11 червня 2025 року. З 13 червня 2025 року по 16 червня 2025 року представник ТОВ «Кван Кепітал»- адвокат Сучкова Т.Є. перебувала у відрядженні в м. Львові, у зв'язку із чим строк на подання заяви на ухвалення додаткового рішення та подання доказів понесення витрат на правову допомогу пропущено з поважних причин.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 вересня 2025 року узадоволенні заяви ТОВ«Кван Кепітал» у частині поновлення процесуального строку на подання доказів понесення витрат на правову допомогу у цивільній справі № 369/14266/24 відмовлено. Заяву ТОВ «Кван Кепітал» про ухвалення додаткового рішення у вказаній цивільній справі залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області було ухвалено 09 червня 2025 року, а з даною заявою про ухвалення додаткового рішення та щодо подання доказів понесення витрат на правову допомогу ТОВ «Кван Кепітал» звернулося лише 17 червня 2025 року, у зв'язку із чим пропустило встановлений частиною восьмою статті 141 ЦПК України строк для подання доказів на підтвердження понесених витрат.
Дослідивши подані докази, якими ТОВ «Кван Кепітал» обґрунтовує поважність причин пропуску процесуального строку на подання відповідних доказів, суд першої інстанції дійшоввисновку, що доказів, які б підтверджували перебування представника відповідача у відрядженні (квитки, акти виконаних робіт, докази перебування в готелі, звіт про витрати під час відрядження тощо), суду надано не було, а відтак і поважність пропуску процесуального строку на подання доказів Товариством не доведено.
Не погодившись з рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 червня 2025 року, ОСОБА_1 в особі адвоката Остапенка Є. С. оскаржила його в апеляційному порядку.
Не погодившись з ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 вересня 2025 року, ТОВ «Кван Кепітал» оскаржило її в апеляційному порядку.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року апеляційну скаргу адвоката Остапенка Є. С., який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , залишено без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 червня 2025 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що договором купівлі-продажу майнових прав №3/19 від 31 березня 2021 року не визначено обов'язок саме ТОВ «Кван Кепітал» збудувати та здати об'єкт будівництва в експлуатацію. Пунктом 2.5. договору купівлі-продажу майнових прав зазначено про орієнтований строк прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Разом з тим, саме по собі зазначення у вказаному договорі орієнтовного строку прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію не ідентифікує його як договір про виконання робіт або надання послуг.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року апеляційну скаргу ТОВ «Кван Кепітал» залишено без задоволення, а ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 вересня 2025 рокузалишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що доказів перебування у відрядженні у м.Львів представника ТОВ «Кван Кепітал»- адвоката Сучкової Т. Є. суду не надано, як і не надано інших доказів на підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку, визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України
15 грудня 2025 року ТОВ «Кван Кепітал» подало до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем при апеляційному перегляді справи, в розмірі 70 000,00 грн.
Представник позивачки ОСОБА_1. подав заперечення, в яких, зокрема, посилається на те, що заявлений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу є несправедливим та неспівмірним із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних ним робіт.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від16 січня 2026 року заяву ТОВ «Кван Кепітал» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кван Кепітал» витрати на правничу допомогу в розмірі 14 000,00 грн.
В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Додаткова постанова мотивована тим, що в рамках надання правничої допомоги адвокат Сучкова Т. Є. подала відзив на апеляційну скаргу позивачки та брала участь в двох судових засіданнях 20 листопада 2025 року та 11 грудня 2025 року. Надання правничої допомоги підтверджується матеріалами справи. Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду вважала, що заявлений ТОВ «Кван Кепітал» до стягнення розмір витрат на правничу допомогу не відповідає складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних ним робіт, у зв'язку із чим, враховуючи вимоги співмірності та розумності, з позивачки на користь відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 14 000,00 грн.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
30 грудня 2025 року ТОВ «Кван Кепітал» через систему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргоюна ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 вересня 2025 року та ухвалену за результатами її апеляційного переглядупостанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року. Просила вказані судові рішення скасувати і передати справу в частині розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанційз порушенням норм цивільного процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, які мають значення для справи та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
28 січня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, сформованою адвокатом Остапенком Є. С. в системі «Електронний суд», у якій просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року, ухвалену за результатами апеляційного переглядурішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 червня 2025 року, і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова ухвалена апеляційним судомз порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, які мають значення для справи та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
16 лютого 2026 року ТОВ «Кван Кепітал» через систему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2026 року, у якій просить скасувати вказане судове рішення в частині відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 56 000 грн та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кван Кепітал»витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 70 000 грн.
Касаційна скарга мотивована тим, що додаткова постанова ухвалена апеляційним судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, які мають значення для справи та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу позивачки представник відповідача ТОВ «Кван Кепітал» Сучкова Т. Є. просить суд касаційної інстанції вказану скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року залишити без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Кван Кепітал» на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року, витребувано матеріали цивільної справи.
Ухвалою Верховного суду від 12 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Остапенко Є. С., на постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року, ухвалену за результатами апеляційного переглядурішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 червня 2025 року.
19 лютого 2026 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного суду від 23 лютого 2026 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Кван Кепітал» на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2026 року.
Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Встановлено, що 31 березня 2021 року між ТОВ «Кван Кепітал» (продавець), та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 3/19 (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1. статті 1 Договору продавець продає, а покупець купує майнові права на квартиру в об'єкті будівництва, які після набуття покупцем їх у власність реалізуються шляхом набуття права власності на квартиру після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію за умови проведення 100 % розрахунків за договором підписання акта приймання-передачі та оформлення самостійно покупцем відповідних документів, що встановлюють право власності.
Згідно із пунктом 1.2. статті 1 Договору квартира, майнові права на яку придбає покупець, має будівельний номер 19, розташована в секції ІІІ, знаходиться на 4-му поверсі, орієнтована загальна площа квартири 77,07 кв.м, орієнтовна житлова площа - 30,33 кв. м, кількість кімнат - 2.
Відповідно до пункту 1.7. статті 1 Договору акт приймання-передачі квартири підписується сторонами після прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкту будівництва у строк 14 календарних днів з моменту отримання покупцем повідомлення відповідно до пункту 2.5 договору та за умови повної оплати покупцем ціни майнових прав на квартиру зазначеної у цьому договорі.
Орієнтований строк прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію - 2-й квартал 2021 року. Про фактичний термін введення Об'єкту в експлуатацію продавець повідомляє покупця засобами мобільного зв'язку або письмово, рекомендованим листом з повідомленням про вручення (пункт 2.5 статті 2 Договору).
Номер квартири та адреса будинку будуть остаточно визначені після введення Об'єкта будівництва в експлуатацію, проведення технічної інвентаризації та присвоєння поштової адреси у порядку, встановленому законодавством України. Будівельний номер квартири може бути змінений (пункт 2.6 статті 2 Договору).
Відповідно до пунктів 3.2., 3.5. статті 3 Договору сторони дійшли згоди, що орієнтовна загальна ціна майнових прав на квартиру становить 32 475,02 доларів США, що станом на дату укладення договору є еквівалентом 905 572,50 грн., а також погодили кінцевий термін оплати платежу (включно) - 05 квітня 2021 року у розмірі 905 572,50 грн.
На виконання умов вказаного договору ОСОБА_1 сплатила на користь ТОВ «Кван Кепітал» грошові кошти у розмірі 905 572,50 грн, що підтверджується квитанцією про оплату № 83640577 від 31 березня 2021 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо стягнення пені, нарахованої відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України року кожна особа має право
в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У частині першій статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право
на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина першої статті 638 ЦК України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положення частини першої статті 509 ЦК України визначають, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України).
Стаття 611 ЦК України передбачає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина перша статті 549 ЦК України).
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (абзац перший частини другої статті 551 ЦК України).
Звертаючись до суду із цим позовом, позивачка посилалася на порушення відповідачем строку введення будинку в експлуатацію, яке було заплановано на 2-й квартал 2021 року, а тому вважала, що має право на стягнення з нього пені на підставі частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Верховний Суд зауважує, що приписи статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлюють права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг).
Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги. Поряд з цим, продавець - це суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації (пункт 18 частини першої статті 1 зазначеного закону).
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Робота - це діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 21 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).
У зобов'язаннях по виконанню робіт на одного з контрагентів покладається обов'язок виконати роботу, яка б завершувалась досягненням певного матеріального результату, а у зобов'язаннях про надання послуг діяльність контрагента спрямована на вчинення юридичних і фактичних дій, які безпосередньо не породжують матеріальних наслідків або зовсім не повинні завершуватися матеріальними наслідками, тобто споживання послуги має місце в процесі її надання, на відміну від роботи, споживання результатів якої зазвичай не збігається з часом її виконання.
Відповідно до частини першої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до частини першої статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Відповідно до статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.
За змістом пункту 1.1. статті 1 Договору купівлі-продажу майнових прав № 3/19 від 31 березня 2021 року відповідач продає, а позивачка купує майнові права на квартиру. Пунктом 1.7. статті 1, статтею 5 Договору передбачено, зокрема,порядок передачі визначеного у договорі купівлі-продажу майна.
Зазначене цілком відповідає характерним ознакам договору купівлі-продажу. Отже спірний договір купівлі-продажу майнових прав № 3/19 від 31 березня 2021 року не є договором підряду чи договором про надання послуг.
Сторони погодилися з такими умовами договору, заперечень щодо їх формулювань не висловлювали, в судовому порядку, у тому числі в межах справи, що переглядається у касаційному порядку, не заявляли про недійсність умов зазначеного вище договору купівлі-продажу.
Отже, зміст договору купівлі-продажу майнових прав № 3/19 від 31 березня 2021 рокудозволяє дійти висновку про те, що між сторонами не виникло правовідносин з надання послуг або виконання робіт, предметом договору були майнові права на квартиру.
При таких обставинах відсутні правові підстави для стягнення з продавця за договором купівлі-продажу майнових прав пені, передбаченої частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», з огляду на те, що така пеня підлягає нарахуванню у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) виконавцями робіт і надавачами послуг, а не продавцями товарів.
Враховуючи те, що за договором купівлі-продажу майнових прав № 3/19 від 31 березня 2021 рокувідповідач не брав на себе зобов'язань виконати певні роботи чи надати певні послуги позивачу, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ТОВ «Кван Кепітал», яке виступає продавцем майнових прав у спірних правовідносинах, до відповідальності, передбаченої частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», за порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг).
Такі висновки відповідають правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 369/10606/17 та від 15 червня 2022 року у справі № 711/1032/21, з якими Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду погодився у постанові від 25 березня 2024 року у справі № 759/9026/21 та не знайшов підстав для відступу від них.
Щодо оскарження ухвалиКиєво-Святошинського районного суду Київської області від 10 вересня 2025 року та постанови Київського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).
Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України визначено, що одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідності до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону № 5076-VI, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У відповідності до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої, восьмої статті 83 ЦПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно з частинами першою, третьою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).
Як випливає зі статті 126, частини восьмої статті 141 ЦПК України, у разі неподання доказів понесення судових витрат протягом визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України п'ятиденного строку заява про розподіл судових витрат підлягає залишенню судом без розгляду, якщо причини пропуску цього строку не є поважними.
Як вбачається із матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву від 30 жовтня 2024 року представник ТОВ «Кван Кепітал» адвокат Сучкова Т. Є.навела попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 червня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
17 червня 2025 року представник ТОВ «Кван Кепітал» адвокат Сучкова Т. Є. подала заяву про долучення доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу та про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення із ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в сумі 80 000,00 грн. Також порушила питання про поновлення процесуального строку звернення із такою заявою, посилаючись на поважність причин його пропуску. На обґрунтування поважності причин пропуску строку на звернення із вказаною заявою зазначила, що сторони не були присутні на проголошенні вступної та резолютивної частини рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 червня 2025 року, яку було надіслано в підсистему електронний суд 11 червня 2025 року, а з 13 червня 2025 року до 16 червня 2025 року адвокат Сучкова Т. Є. перебувала у відрядженні в м. Львові.
Встановивши, що стороною відповідача було пропущено строк на подання доказів понесення витрат на правову допомогу, а причини його пропуску не є поважними, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Кван Кепітал» у частині поновлення пропущеного процесуального строку та про залишення без розгляду заяви ТОВ «Кван Кепітал» в частині ухвалення додаткового рішення у справі.
При цьому, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, встановив, щодоказів, які б підтверджували перебування представника відповідача у відрядженні (квитки, акти виконаних робіт, докази перебування в готелі, звіт про витрати під час відрядження тощо), суду надано не було, а відтак і поважність пропуску процесуального строку на подання доказів представником відповідача доведено не було.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
Крім того, слід зазначити, що тимчасова відсутність представника не позбавляє юридичну особу можливості звернутися за професійною правничою допомогою до іншого адвоката.
Щодо оскарження додатковоїпостановиКиївського апеляційного суду від 16 січня 2026 року
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 ТОВ «Кван Кепітал» просило відшкодувати їй понесені судові витрати та в порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України заявило про те, що докази щодо розміру витрат на правничу допомогу будуть подані до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Постановами Київського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ «Кван Кепітал»залишено без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 червня 2025 року та ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 вересня 2025 року залишено без змін.
15 грудня 2025 року ТОВ «Кван Кепітал» подало до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, в розмірі 70 000,00 грн.
На підтвердження витрат на правничу допомогу відповідачем надано копію ордера на надання ТОВ «Кван Кепітал» правничої допомоги серії АІ № 2009274 від 24 вересня 2025 року, договір № 02/01 про надання правничої допомоги від 02 січня 2024 року, укладений між ТОВ «Кван Кепітал» та Адвокатським бюро «Сучкова та Партнери», додаткову угоду № 01/09 від 01 вересня 2025 року до договору № 02/01 про надання правничої допомоги від 02 січня 2024 року, акт виконаних робіт від 15 грудня 2025 року, відповідно до якого вартість витрат на правничу допомогу ТОВ «Кван Кепітал» в суді апеляційної інстанції склала 70 000,00 грн.
Представник ОСОБА_1 адвокат Остапенко Є. С. 29 грудня 2025 року подав до апеляційного суду заперечення, в яких, зокрема, посилався на те, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є несправедливим та неспівмірним із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних ним робіт.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Встановивши, що відповідачем при апеляційному перегляді справи понесені витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджено належними та допустимими доказами, врахувавши заперечення сторони позивача, прийнявши до уваги вимоги співмірності та розумності,суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кван Кепітал» витрат на правничу допомогу в розмірі 14 000,00 грн, вірно зазначивши, що заявлений ТОВ «Кван Кепітал» до стягнення розмір витрат на правничу допомогу не відповідає складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних ним робіт.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кван Кепітал» залишити без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 вересня 2025 року, ухвалену за результатами її апеляційного перегляду постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2026 року залишити без змін.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Остапенко Євген Сергійович, залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року, ухвалену за результатами апеляційного перегляду рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 червня 2025 року,залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов