18 березня 2026 року
м. Київ
справа № 333/6898/13
провадження № 61-3312ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянувши касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення судового контролю та надання звіту про виконання судового рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю та надання звіту про виконання судового рішення в порядку статті 453-2 ЦПК України, в якій просив встановити контроль за виконанням судового рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форум» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Заява мотивована тим, що рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2015 року позов ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форум» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Визнано незаконним наказ голови правління ПАТ «Банк Форум» № 1026-к від 09 серпня 2013 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 за пунктом 6 статті 36 КЗпП України та поновлено його на роботі на посаді керуючого відділенням № 1700 «Запорізька дирекція ПАТ «Банк Форум». Рішення в цій частині допущено до негайного виконання. Стягнуто з ПАТ «Банк Форум» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 серпня 2013 року у загальній сумі 159 765,72 грн. Стягнуто з ПАТ «Банк Форум» на користь ОСОБА_1 та в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн. Вказані суми повинні бути виплачені на підприємстві з урахуванням податків та інших обов'язкових платежів. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2020 року замінено відповідача (боржника) ПАТ «Банк Форум» на відповідача (боржника) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у виконавчому провадженні з виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2015 року. Постановою Запорізького апеляційного суду від 11 серпня 2020 року вказану ухвалу скасовано і в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 11 серпня 2020 року.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2025 року відмовлено в задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2015 року у справі № 333/6898/13-ц в частині стягнення з ПАТ «Банк Форум» на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 12 серпня 2013 року в загальній сумі 159 765,72 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди - суму в розмірі 5 000,00 грн шляхом стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 заробітної плату за час вимушеного прогулу за період з 12 серпня 2013 року в загальній сумі 159 765,72 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди - суму в розмірі 5 000,00 грн. Постановою Запорізького апеляційного суду від 08 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2025 року скасовано. Ухвалено нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2015 року у справі № 333/6898/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форум» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, затримки виконання рішення суду та моральної шкоди задоволено. Змінено спосіб та порядок виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2015 року у справі № 333/6898/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форум» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 присуджені за рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2015 року у справі № 333/6898/13-ц, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 серпня 2013 року в загальній сумі 159 765,72 грн та моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2025 року відмовлено Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 08 липня 2025 року.
14 жовтня 2025 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Микитин С. С. було винесено постанову, якою відкрито виконавче провадження № 79339612 з виконання виконавчого листа в справі № 333/6898/13, виданого 15 серпня 2025 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення боргу з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 у розмірі 164 765,72 грн.
Заявник, посилаючись на тривале невиконання Фондом гарантування вкладів фізичних осіб судового рішення, яке набрало законної сили, просить встановити контроль за виконанням рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2015 року у цивільній справі № 333/6898/13, змінено порядок та спосіб якого постановою Запорізького апеляційного суду від 08 липня 2025 року, зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у встановлений судом термін подати звіт про виконання судового рішення, попередити Фонд про наслідки ненадання цього звіту, у разі ненадання звіту застосувати штраф відповідно до чинного законодавства.
Комунарський районний суд міста Запоріжжя ухвалою від 29 січня 2026 року заяву ОСОБА_1 задовольнив.
Встановив контроль за виконанням рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2015 року у цивільній справі № 333/6898/13-ц, з урахуванням ухвали постанови Запорізького апеляційного суду від 08 липня 2025 року про зміну способу та порядку виконання рішення суду.
Зобов'язав Фонд гарантування вкладів фізичних осіб протягом двох місяців з дня отримання копії даної ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2015 року у цивільній справі № 333/6898/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форум» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, з урахуванням постанови Запорізького апеляційного суду від 08 липня 2025 року про зміну способу та порядку виконання рішення суду.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав апеляційну скаргу.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 04 березня 2026 року апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2026 року повернув особі, що її подала.
13 березня 2026 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, через систему «Електронний суд», подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2026 року в указаній справі.
Перевіривши доводи касаційної скарги, оскаржуване судове рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі з огляду на наступне.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Вказане правило застосовується судом касаційної інстанції і при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
Відповідно до пункту 42 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до пункту 43 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо прийняття або відмови у прийнятті звіту боржника про виконання судового рішення.
Розгляд заяви про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення визначений статтею 453-2 ЦПК України.
Відповідно до частини шостої статті 453-2 ЦПК України визначено, що ухвала суду про задоволення заяви та зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 453-4 цього Кодексу.
Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, зокрема, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (пункт 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 (провадження № 61-19138сво18) зроблено висновок, що «право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення».
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України). Цей припис згідно з позицією Конституційного Суду України слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду (абзац п'ятий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010).
Отже, ухвала суду першої інстанції про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення не входить до визначеного у частині першій статті 353 ЦПК України переліку ухвал, які можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду, а заперечення на неї включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 453-4 цього Кодексу.
Процесуальний закон встановив чіткий порядок, згідно з яким боржник може подати заперечення проти ухвали суду про задоволення заяви стягувача стосовно зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення разом із апеляційною скаргою на ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту боржника.
Крім того, Конституція України гарантує право на апеляційний перегляд справи (пункт 8 частини другої статті 129), а не право на окреме апеляційне оскарження всіх ухвал суду всупереч визначеному процесуальним законом порядку.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги з огляду на те, що ухвала суду першої інстанції про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення.
Ураховуючи викладене, підстави вважати, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, відсутні.
Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення вбачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосування судом апеляційної інстанції частини п'ятої статті 357 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, наслідки розгляду такої скарги не мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
У касаційній скарзі міститься клопотання, у якому заявник просить Верховний Суд вирішити питання стосовно внесення до Конституційного Суду України конституційного подання щодо відповідності пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України (конституційності) норми частини шостої статті 453-2 ЦПК України.
Розглядаючи вказане клопотання, Верховний Суд виходить з такого.
Підстави і порядок звернення до Конституційного Суду України визначені Законом України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII (далі - Закон № 2136-VIII).
Статтею 50 Закону № 2136-VIII передбачено, що формами звернення до Конституційного Суду України є конституційне подання, конституційне звернення, конституційна скарга.
Конституційним поданням є подане до Конституційного Суду України письмове клопотання щодо офіційного тлумачення Конституції України (пункт 2 частини першої статті 51 Закону № 2136-VIII).
Статтею 52 Закону № 2136-VIII визначено суб'єктів права на конституційне подання. Такими є: Президент України, щонайменше сорок п'ять народних депутатів України, Верховний Суд, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 46 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» Пленум Верховного Суду приймає рішення про звернення до Конституційного Суду України з питань конституційності законів та інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України.
Оцінивши доводи клопотання, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для ініціювання перед Пленумом Верховного Суду щодо прийняття рішення про звернення до Конституційного Суду України із конституційним поданням, а тому клопотання заявника про внесення до Конституційного Суду України конституційного подання не підлягає задоволенню.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про звернення до Конституційного Суду України із конституційним поданням відмовити.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення судового контролю та надання звіту про виконання судового рішення.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко