суддів Васьковського О.В., Кібенко О.Р., Пєскова В.Г., Рогач Л.І.
20 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 917/65/23
1. Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду (далі - Об'єднана палата), розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПрАТ "Полтавський ГЗК") на рішення Господарського суду Полтавської області від 09.08.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі Капітал Груп" (далі - ТОВ "Максі Капітал Груп") до ПрАТ "Полтавський ГЗК", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Приватне акціонерне товариство "Укренергозбут", 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький шкірзавод", 3) Публічне акціонерне товариство "Херсонський завод карданних валів", 4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Етьєн-Вест", 5) Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Вагонзавод" про стягнення 4 727 597 709, 17 грн, вирішив справу повернути відповідній колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
2. Не можемо погодитися із ухваленим колегією суддів Об'єднаної палати рішенням про повернення справи колегії суддів Верховного Суду для продовження розгляду, виходячи з таких міркувань.
3. Враховуючи, що згідно зі ст.599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 09.02.2026 передав справу №917/65/23 на розгляд Об'єднаної палати для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 08.11.2023 у справі №918/1174/20, щодо неприпинення зобов'язання боржника внаслідок погашення поручителем заборгованості та наявності дійсного права вимоги в аспекті застосування норм статей 512, 514, 599 ЦК.
4. Підставою для здійснення розгляду справи Об'єднаною палатою є сукупність таких умов: 1) наявність висновку щодо застосування норми права, 2) який зроблено у подібних правовідносинах та 3) викладено в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати, 4) і від якого колегія суддів або палата вважає за необхідне відступити.
5. У ст.13 Закону "Про судоустрій і статус суддів" зазначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
6. Згідно з ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
7. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 17.04.2024 у справі №911/1095/22 зазначила, що чинний ГПК оперує поняттям "висновок" у різних значеннях, зокрема таких, як: умовивід суду; висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а також викладений у постанові Верховного Суду висновок по суті позовних вимог, вимог апеляційної або касаційної скарги; складова резолютивної частини судового рішення.
8. З огляду на викладене висновком щодо застосування норми права в подібних правовідносинах є висновок за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд, та зазначенням у резолютивній частині, а також висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, та який має міститися в мотивувальній частині постанови суду касаційної інстанції (пункти 48?51 зазначеної ухвали Великої Палати Верховного Суду).
9. Висновок (правова позиція) ? це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвали Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанови Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц).
10. Колегія суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 17.06.2024 вже передавала цю справу на розгляд Об'єднаної палати для відступу від висновків, викладених у постанові від 08.11.2023 у справі №918/1174/20 про те, що визначальним при встановленні обставин правомірності набуття новим кредитором права вимоги за кредитними договорами забезпеченими порукою є факт сторнування (анулювання) 08.07.2019 банком операції зі списання коштів, тобто, від висновків про застосування Верховним Судом приписів статей 512, 514 ЦК.
11. Об'єднана палата ухвалою від 02.09.2024 прийняла до розгляду справу №917/65/23. При цьому судді, які вважали, що підстави для прийняття справи до розгляду відсутні, висловили свою позицію в окремих думках.
12. Однак, у подальшому Об'єднана палата ухвалою від 21.03.2025 справу повернула відповідній колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду, мотивуючи це так:
"Проаналізувавши зазначене з урахуванням наведеного тлумачення, що таке "висновок щодо застосування норми права", об'єднана палата вбачає, що у справі №918/1174/20 колегія суддів не робила правових висновків щодо застосування статей 512, 514 Цивільного кодексу України, а лише констатувала відсутність підстав стверджувати про припинення зобов'язання внаслідок погашення поручителем заборгованості з огляду на наявні в матеріалах справи докази і встановлені судами обставини.
Відтак у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №918/1174/20 відсутні висновки щодо застосування норм права (статей 512, 514 Цивільного кодексу України), задля відступу від яких справу №917/65/23 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду.
З огляду на наведене об'єднана палата вважає, що наразі немає передбачених процесуальним законом підстав стверджувати, що об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду є "судом встановленим законом" для розгляду справи №917/65/23 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Полтавської області від 09.08.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2024".
13. Судді, які вважали, що підстави для повернення справи колегії суддів відсутні, також висловили свою позицію в окремих думках.
14. Отже, фактично склалася ситуація, за якої п'ятеро із дев'яти суддів Об'єднаної палати вважали, що ця справа не підлягає розгляду Об'єднаною палатою, натомість четверо суддів дійшли протилежної думки з цього питання.
15. Передаючи повторно цю справу на розгляд Об'єднаної палати, колегія суддів зазначила, що Верховний Суд у справі №918/1174/20 не просто описав факти, а здійснив правову кваліфікацію подій, спираючись на конкретні статті ЦК, вибудував класичну структуру правового висновку: від абстрактного тлумачення норми (пункти 79-81) до конкретного правила застосування в цій категорії справ (п.82); Верховний Суд, посилаючись на норми статей 512, 514 ЦК зробив висновки, що немає підстав стверджувати про факт передачі за договором про відступлення недійсних прав вимоги до боржника, а також зробив прямий висновок про відсутність підстав стверджувати про припинення зобов'язання внаслідок погашення поручителем заборгованості з огляду на наявні в матеріалах справи докази і встановлені судами обставини.
16. Тобто по суті у цій справі Об'єднана палата мала вирішити питання щодо можливості прийняття до розгляду справи, яка повторно передана на палату з тих самих мотивів, але вже розширеним складом колегії суддів Касаційного господарського суду (9 суддів).
17. Чинний ГПК не містить заборони повторної передачі справи на Об'єднану палату колегією суддів. Встановлена у ч.6 ст.303 ГПК заборона на повторну передачу справи стосується виключно повноважень Великої Палати. Цей підхід підтверджується також практикою самої Об'єднаної палати, яка раніше вже приймала справи до розгляду після їх повернення (зокрема, справа №911/19/19).
18. Втім, передача справи з тих самих мотивів по суті є незгодою з вже ухваленим процесуальним рішенням Об'єднаної палати про "неприйнятність" справи і за загальним правилом така передача є недопустимою.
19. Однак, у цій справі є низка чинників, які дозволяли Об'єднаній палаті зробити виключення із загального правила і дійти висновку про відповідність цієї справи критеріям прийнятності.
20. Так, ця справа вже приймалася до розгляду Об'єднаною палатою (співвідношення голосів 4 - "за" і 2 - "проти") і розглядалася тривалий час. Після цього справа була повернута на розгляд колегії з мотивуванням про відсутність правового висновку, але знову ж таки голоси у палаті розділилися майже нарівно (5 проти 4).
21. Ухвала від 09.02.2026 про повторне передання цієї справи на розгляд Об'єднаної палати, із наведенням відповідного мотивування, постановлена колегією у розширеному складі з дев'яти суддів (семеро із яких погодилися з постановленою ухвалою).
22. Отже, за результатами розгляду справи (по суті) протягом більш як двох років 10 суддів (Багай Н.О., Бакуліна С.В., Баранець О.М., Васьковський О.В., Губенко Н.М., Кібенко О.Р., Кондратова І.Д., Пєсков В.Г., Рогач Л.І., Студенець В.І.) Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважали, що у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №918/1174/20 наявний правовий висновок, відступ від якого мотивували дві колегії, тоді як 6 суддів (Бенедисюк І.М., Вронська Г.О., Дроботова Т.Б., Малашенкова Т.М., Случ О.В., Чумак Ю.Я.) того ж суду вважали що висновок відсутній.
23. У більшості судових систем колегіальні рішення дійсно приймаються більшістю голосів. Проте у питанні допуску справи до розгляду у вищих інстанціях деякі країни використовують механізм, що захищає право на розгляд навіть за умови, що лише частина суддів (меншість від кількості колегії) вважає справу такою, що підпадає під відповідні критерії. Правило меншості доволі часто використовується саме на стадії вирішення прийнятності справи.
24. Найбільш відомим є "правило чотирьох" у Верховному Суді США. Суть правила полягає у тому, що для того щоб Верховний Суд США прийняв справу до розгляду достатньо голосів 4 із 9 суддів. Це правило не закріплене у Конституції чи законі, а є внутрішньою традицією суду (з 1925 року). Його мета - запобігти ситуації, коли стабільна більшість суддів блокує розгляд справ, що мають значення для меншин чи порушують нові правові питання. Вже при розгляді справи по суті застосовується загальне правило щодо більшості голосів для ухвалення рішення.
25. Певною мірою схожі правила існують і в інших Верховних Судах, а також в Європейському суді з прав людини, Міжнародному кримінальному суді, що відображає важливість думки кожного судді, повагу до колег навіть за умови незгоди з певною правовою позицією чи аргументацією.
26. Отже верховні суди різних країн все частіше відходять від "суворої більшості" на стадії вирішення питання прийнятності. Це пояснюється тим, що помилка у вигляді не розгляду важливої справи є значно небезпечнішою для правової системи, ніж помилка у вигляді витрати часу на розгляд справи без достатніх для того підстав.
27. Необхідно також враховувати, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч.1 ст.2 ГПК).
28. Касаційне провадження у цій справі було відкрите 20.02.2024.
29. Тобто, з моменту відкриття касаційного провадження у цій справі минуло вже два роки, тоді як ст.306 ГПК встановлює строк розгляду шістдесят днів. Навіть при застосуванні підходу щодо розумності строку розгляду, який може перевищувати стандартний строк визначений ГПК, багаторазова передача справи не сприяє дотриманню принципу розумності строків розгляду справи (п.10 ч.3 ст.2 ГПК) і процесуальної економії. Повторне повернення справи колегії суддів призведе до подальшого збільшення строку її розгляду, оскілки розширена колегія, яка передала справу, не вбачала можливості здійснити перегляд цієї справи без відступу від позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №918/1174/20.
30. За таких, по суті виключних обставин, саме Об'єднана палата є судом, "встановленим законом", для розгляду цієї справи, оскільки її вирішення є неможливим без вирішення питання про відступ від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №918/1174/20. Крім того, повторне повернення цієї справи розширеній колегії призведе до подальших затримок у розгляді цієї справи, що не сприятиме виконанню завдань господарського судочинства і призведе до порушення права учасників справи на своєчасний її розгляд, передбаченого ст.129 Конституції України, ст.2 ГПК та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
31. Враховуючи наведене вище та те, що доводи, викладені в ухвалі Верховного Суду від 09.02.2026 у справі №917/65/23 щодо необхідності передачі цієї справи на розгляд Об'єднаної палати, не є вочевидь неприйнятними, вважаємо, що справа №917/65/23 підлягала прийняттю до розгляду Об'єднаною палатою.
Окрему думку складено відповідно до ч.3 ст.34 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О. Васьковський
Суддя О. Кібенко
Суддя В. Пєсков
Суддя Л. Рогач