Постанова від 19.03.2026 по справі 910/684/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року

м. Київ

Справа № 910/684/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Власова Ю. Л. - головуючого, Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Бутенка А. О.,

представників учасників справи:

позивача-1 - Янчука С. В.,

позивача-2 - Янчука С. В.,

відповідача - Пащенка М. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Антимонопольного комітету України

на рішення Господарського суду міста Києва від 03 липня 2025 року (суддя Бондаренко-Легких Г. П.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гаврилюк О. М., судді: Майданевич А. Г., Ткаченко Б. О.)

у справі № 910/684/25

за позовом: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж-Авто", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "КарпатиАвтоцентр"

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Престиж-Авто" (далі - ТОВ "Престиж-Авто", позивач-1) та Товариство з обмеженою відповідальністю "КарпатиАвтоцентр" (далі - ТОВ "КарпатиАвтоцентр", позивач-2) звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - АМК, відповідач, скаржник) про визнання недійсним рішення Тимчасової адміністративної колегії АМК від 29 жовтня 2024 року № 65-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішення АМК прийнято за неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, з недоведенням обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, а також з невідповідністю висновків, викладених у спірному Рішенні обставинам справи.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

3. ТОВ "Престиж-Авто" і ТОВ "КарпатиАвтоцентр" подали тендерні пропозиції для участі у відкритих торгах на закупівлі за предметами:

- автомобіль марки Chevrolet Aveo FL 1,4 MT (100 к. с.) LTZ, або еквівалент (ДК 021:2015: 34110000-1 ? Легкові автомобілі), що проводилась ДП "Хмельницька державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України", ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2018-05-08-000177-a, (період проведення: 08 травня - 12 червня 2018 року) (далі - Торги № 1);

- транспортні засоби спеціалізованого призначення на базі Volkswagen T6 Kombi 2.0 TDI або еквівалент (ДК 021:2015: 34110000-1 ? Легкові автомобілі), що проводилась Департаментом господарського забезпечення Служби безпеки України, ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2018-03-22-001045-b (період проведення: 22 березня - 19 червня 2018 року) (далі - Торги № 2);

- легковий автомобіль (ДК 021:2015: 34110000-1 ? Легкові автомобілі), що проводилась Управлінням поліції охорони в Хмельницькій області, ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2018-07-27-000319-a (період проведення: 27 липня - 09 вересня 2018 року) (далі - Торги № 3);

- легкові автомобілі марки Hyundai Accent (або еквівалент) (ДК 021:2015: 34110000-1 ? Легкові автомобілі), що проводилась Групою по транспортно-господарському обслуговуванню міськрайрад, ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2018-08- 01-000361-b (період проведення: 01 серпня - 07 вересня 2018 року) (далі - Торги № 4);

- автомобіль (ДК 021:2015: 34110000-1 ? Легкові автомобілі), що проводилась Хмельницькою обласною державною адміністрацією, ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2018-10-25-002599-c (період проведення: 25 жовтня - 07 грудня 2018 року) (далі - Торги № 5);

- легковий автомобіль типу "мікроавтобус пасажирський" - Volkswagen (ДК 021:2015: 34110000-1 ? Легкові автомобілі), що проводилась Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2018-10-31-000294-c (лот 2) (період проведення: 31 жовтня - 29 листопада 2018 року) (далі - Торги № 6);

- автомобілі (ДК 021:2015: 34110000-1 ? Легкові автомобілі), що проводилась ДП "Маріупольський морський торговельний порт", ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2018-11-05-000433-c (період проведення: 05 листопада - 17 грудня 2018 року) (далі - Торги № 7);

- автомобіль Volkswagen Polo sedan 1,6 л.; MPI 90 к. с.; бензин; комплектація Life (ДК 021:2015: 34110000-1 ? Легкові автомобілі), що проводилась Управлінням поліції охорони у Вінницькій області, ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2018-12-04-001251-c (період проведення: 04 грудня 2018 року - 10 січня 2019 року) (далі - Торги № 8);

- легковий автомобіль Volkswagen T6 Combi LR CITY 2.0 I TDI 140PS 6G к. с., дизпаливо (ДК 021:2015: 34110000-1 ? Легкові автомобілі), що проводилась Комунальним закладом "Вінницька обласна комплексна дитячоюнацька спортивна школа", ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2019-02-04-001730-b (період проведення: 04 лютого - 01 березня 2019 року) (далі - Торги № 9);

- мототранспортні вантажні засоби (автомобіль вантажний) (ДК 021:2015: 34130000-7 ? Мототранспортні вантажні засоби), що проводилась Регіональним офісом водних ресурсів у Хмельницькій області, ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2019-04-15-002307-a (період проведення: 15 квітня - 20 травня 2019 року) (далі - Торги № 10);

- автомобіль Volkswagen Amarok RANCHO (ДК 021:2015: 34130000-7 ? Мототранспортні вантажні засоби), що проводилась Черкаською дослідною станцією біоресурсів Національної академії аграрних наук України, ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2019-05-06-000542-a (період проведення: 06 - 23 травня 2019 року) (далі - Торги № 11).

4. Розпорядженням адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення АМК від 11 червня 2021 року розпочато розгляд антимонопольної справи № 72/42-21 щодо ТОВ "Престиж-Авто" і ТОВ "КарпатиАвтоцентр".

5. 29 жовтня 2024 року Тимчасовою адміністративною колегією АМК за результатами розгляду справи № 72/42-21 прийнято Рішення АМК, яким дії ТОВ "КарпатиАвтоцентр" та ТОВ "Престиж-Авто" визнано порушеннями пункту 1 статті 50, пункту 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210-III).

6. АМК, зокрема, вважає, що ТОВ "КарпатиАвтоцентр" та ТОВ "Престиж-Авто" узгодили свою поведінку з метою усунення змагання під час підготовки й участі в зазначених вище Торгах № 1-11.

7. На порушників накладено штрафи: на ТОВ "КарпатиАвтоцентр" накладено штраф у сумі 6 083 598,00 грн, на ТОВ "Престиж-Авто" накладено штраф у сумі 5 865 966,00 грн.

8. Позивачі не погодилися з висновками, викладеними у Рішенні АМК, і звернулися до суду з позовом у порядку статті 59 Закону № 2210-III.

9. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішення АМК прийнято за неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, з недоведенням обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, а також з невідповідністю висновків, викладених у Рішенні АМК обставинам справи, а саме:

- аргумент АМК про те, що обидва позивачі є дистриб'юторами ТОВ "Порше Україна" можна розглядати виключно як непрямий доказ пов'язаності позивачів між собою відносинами контролю;

- твердження АМК про наявність в обох позивачів трудових відносин з однією і тією ж особою є недостовірним. Той факт, що ОСОБА_1 (який водночас є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Престиж-Авто" і ТОВ "КарпатиАвтоцентр", про що відомо з відкритих публічних відомостей щодо позивачів) в різні періоди був радником генеральних директорів ТОВ "Престиж-Авто" і ТОВ "КарпатиАвтоцентр" доводить лише пов'язаність позивачів між собою відносинами контролю; господарські відносини між позивачами не мають жодного відношення до Торгів № 1-11 та не свідчать про відсутність конкуренції між позивачами;

- реалізація позивачами автомобілів за межами території дії відповідних дистриб'юторських договорів, тобто за межами Хмельницької, Чернівецької та Черкаської областей, не є порушенням чинного законодавства України;

- єдиним реальним доказом, яким АМК обґрунтовує спірне Рішення є те, що позивачі пов'язані між собою відносинами контролю, що власне ними і не заперечується. Інших ознак антиконкурентних узгоджених дій ТОВ "Престиж-Авто" і ТОВ "КарпатиАвтоцентр" АМК не було встановлено;

- незважаючи на пов'язаність позивачів спільним контролем, ТОВ "Престиж-Авто" і ТОВ "КарпатиАвтоцентр" є самостійними, незалежними один від одного господарюючими суб'єктами, які до того ж є конкурентами на одному ринку товарів і послуг;

- АМК не врахував, що позивачі кредитуються різними банківськими установами, під час реєстрації та участі в Торгах № 1-11 позивачі використовували різні ІР-адреси, реєстрація та участь в Торгах № 1-11 здійснювалася позивачами через різні авторизовані майданчики, формування та подання тендерних пропозицій та участь у Торгах № 1-11 від імені кожного з позивачів здійснювалися різними особами, жоден працівник одночасно не перебував у трудових відносинах із обома позивачами в період проведення Торгів № 1-11, кожен з позивачів мав різного постачальника інтернет-послуг в період проведення Торгів № 1-11.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

10. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03 липня 2025 року у справі № 910/684/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2025 року, позов ТОВ "Престиж-Авто" та ТОВ "КарпатиАвтоцентр" задоволено в повному обсязі; визнано недійсним Рішення АМК за результатами розгляду матеріалів антимонопольної справи № 72/42-21 про порушення ТОВ "КарпатиАвтоцентр" і ТОВ "Престиж-Авто" законодавства про захист економічної конкуренції та подання з попередніми висновками Першого відділу досліджень та розслідувань Південно-західного міжобласного територіального відділення АМК від 03 липня 2024 року № 72-03/156-п.

11. Місцевий господарський суд виснував, що АМК у спірному Рішенні належним чином не з'ясував наявність спільних економічних інтересів саме учасників під час участі в Торгах № 1-11, не дослідив можливості впливу учасників на господарську діяльність один одного, механізмів та способів такого впливу, а висновки АМК зводяться та пояснюються наявними відносинами контролю між ТОВ "Престиж-Авто" та ТОВ "КарпатиАвтоцентр" через одного кінцевого бенефіціарного власника, що сама по собі, як обставина, яка існувала задовго до початку Торгів № 1-11, не доводить факту узгодженості дій позивачів саме при поданні пропозицій. Таким чином, суд дійшов висновку, що АМК зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи, неповно з'ясовано і не доведено обставини, які мають значення для справи, і які визнано встановленими, що є визначеними статтею 59 Закону № 2210-III підставами для визнання недійсним Рішення АМК.

12. Суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, зазначив, що попри наявність відносин контролю між позивачами, у розумінні статті 1 Закону № 2210-III сам по собі корпоративний контроль не може підтверджувати обставин, які б свідчили про наявність попередньої змови (антиконкурентної поведінки) та про спрямованість дій ТОВ "Престиж-Авто" і ТОВ "КарпатиАвтоцентр" на усунення конкуренції під час проведення відповідних торгів та спотворення їх результатів.

13. Також апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що перебування суб'єктів господарювання (позивачів) у фінансових та господарських відносинах один з одним саме по собі не суперечить приписам чинного законодавства України та не є свідченням узгодженості дій між ними під час підготовки та участі безпосередньо в Торгах № 1-11. При цьому суд виснував, що АМК у спірному Рішенні не були належним чином досліджені та проаналізовані підстави виникнення фінансових відносин між учасниками торгів, у тому числі і вплив таких відносин на результати торгів, що виключає можливість встановити узгодженість дій на цій підставі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. АМК звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03 липня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2025 року у справі № 910/684/25, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

15. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

16. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 січня 2026 року для розгляду касаційної скарги у справі № 910/684/25 визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Малашенкова Т. М.

17. Верховний Суд ухвалою від 26 січня 2026 року відкрив касаційне провадження у справі № 910/684/25 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

18. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не були враховані висновки, викладені у постановах Верховного Суду:

- від 08 липня 2021 року у справі № 915/1889/19, від 15 липня 2021 року у справі № 916/2586/20, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 27 січня 2022 року у справі № 910/16243/20, від 26 травня 2022 року у справі № 910/20099/20, від 23 березня 2021 року та від 20 квітня 2023 року у справі № 910/4542/20, від 11 червня 2020 року у справі № 910/10212/19, від 22 жовтня 2019 року у справі № 910/2988/18, від 05 серпня 2019 року у справі № 922/2513/18, від 07 листопада 2019 року у справі № 914/1696/18 щодо обов'язку суду оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, також судом не враховано, що обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. При цьому з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності (статті 74, 76, 77, 78, 79, 86 ГПК України);

- від 21 вересня 2021 року у справі № 904/5842/20 та від 02 червня 2022 року у справі № 910/267/20 щодо того, що сама по собі відповідальність дій суб'єктів господарювання цивільному, господарському законодавству не може автоматично свідчити про дотримання ними норм та вимог антимонопольного законодавства;

- від 21 вересня 2021 року у справі № 904/5842/20, у якій Верховний Суд окремо зазначає про помилковість висновку суду апеляційної інстанції у правовідносинах у справі № 904/5842/20 про те, що наявність між суб'єктами господарювання відносин правомірного корпоративного контролю є обставиною, яка виключає наявність між ними антиконкурентних узгоджених дій, зокрема, спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів. Суд неодноразово звертав увагу, що сама по собі відповідність дій суб'єктів господарювання цивільному, господарському законодавству не може автоматично свідчити про дотримання ними норм та вимог антимонопольного законодавства, яка надавала їм можливість обмінюватися інформацією та координувати свою діяльність.

Доводи інших учасників справи

19. У спільному відзиві ТОВ "Престиж-Авто" і ТОВ "КарпатиАвтоцентр" просять суд касаційну скаргу АМК залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

20. Так, позивачі зазначають, що господарські відносини між ними не мають жодного відношення до торгів та не свідчать про відсутність конкуренції. На переконання позивачів, укладення та виконання між ними договорів поворотної фінансової допомоги свідчить лише про пов'язаність ТОВ "Престиж-Авто" і ТОВ "КарпатиАвтоцентр" відносинами контролю через одного бенефіціарного власника. Також ТОВ "Престиж-Авто" і ТОВ "КарпатиАвтоцентр" зазначають, що вони є конкурентами на ринку товарів і послуг.

21. Позивачі також зазначають, що АМК під час прийняття спірного Рішення не було враховано той факт, що ТОВ "Престиж-Авто" і ТОВ "КарпатиАвтоцентр" кредитуються різними банківськими установами, що, на думку позивачів, доводить реальну їхню самостійність в своїй господарській діяльності, незважаючи на пов'язаність спільним контролем в особі одного бенефіціарного власника.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

22. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

23. Нормами частини другої статті 300 ГПК України встановлені межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

24. Предметом судового розгляду у цій справі є встановлення наявності чи відсутності визначених статтею 59 Закону № 2210-III підстав для визнання недійсним Рішення АМК.

25. Суд першої інстанції за результатами розгляду справи виснував, що АМК зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, не довів обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими, що є визначеними статтею 59 Закону № 2210-III підставами для визнання недійсним Рішення АМК.

26. Суд апеляційної інстанції в свою чергу виснував, що АМК не наведено обставин та не надано доказів, які з більшою вірогідністю доводять наявність змови між учасниками Торгів № 1-11. Суд зазначив, що такими доказами, зокрема, можуть бути: використання посадовими особами однієї ІР-адреси, або отримання послуг доступу до мережі Інтернет від одного провайдера, схожість рис та характеристик документів тендерної документації, наявність спільних працівників, спільне місцезнаходження товариств тощо. Апеляційний суд зазначив, що АМК не з'ясовано наявність спільних економічних інтересів саме учасників під час участі в Торгах № 1-11 та не досліджено можливості впливу учасників на господарську діяльність один одного, механізмів та способів такого впливу, а всі висновки АМК зводяться та пояснюються наявними відносинами контролю між позивачем-1 та позивачем-2 через одного кінцевого бенефіціарного власника і оскільки ця обставина існувала задовго до початку Торгів № 1-11, то вона не доводить факту узгодженості дій позивачів саме при поданні пропозицій.

27. Не погоджуючись із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, скаржник стверджує, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права без урахування висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

28. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

29. Також Верховний Суд наголошує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, він виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

30. Верховний Суд позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

31. Також Верховний Суд виходить з того, що втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень (у цій справі - АМК) виходить за межі завдань господарського судочинства. Суд перевіряє лише те, щоб дискреційні повноваження (як можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох альтернативних варіантів управлінських рішень, кожен із яких є законним) не використовувалися органом свавільно. Тобто, дискреційні повноваження АМК мають узгоджуватися з конституційним принципом верховенства права та такими його елементами, як юридична визначеність та заборона свавілля.

32. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Стосовно підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України

33. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

34. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд першої чи апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

35. Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

36. На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

37. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

38. Водночас колегія суддів зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

39. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

40. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

41. Стверджуючи про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду:

- від 08 липня 2021 року у справі № 915/1889/19, від 15 липня 2021 року у справі № 916/2586/20, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 27 січня 2022 року у справі № 910/16243/20, від 26 травня 2022 року у справі № 910/20099/20, від 23 березня 2021 року та від 20 квітня 2023 року у справі № 910/4542/20, від 11 червня 2020 року у справі № 910/10212/19, від 22 жовтня 2019 року у справі № 910/2988/18, від 05 серпня 2019 року у справі № 922/2513/18, від 07 листопада 2019 року у справі № 914/1696/18 щодо обов'язку суду оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, також судом не враховано, що обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. При цьому з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності (статті 74, 76, 77, 78, 79, 86 ГПК України);

- від 21 вересня 2021 року у справі № 904/5842/20 та від 02 червня 2022 року у справі № 910/267/20 щодо того, шо сама по собі відповідальність дій суб'єктів господарювання цивільному, господарському законодавству не може автоматично свідчити про дотримання ними норм та вимог антимонопольного законодавства;

- від 21 вересня 2021 року у справі № 904/5842/20, у якій Верховний Суд окремо зазначає про помилковість висновку суду апеляційної інстанції у правовідносинах у справі № 904/5842/20 про те, що наявність між суб'єктами господарювання відносин правомірного корпоративного контролю є обставиною, яка виключає наявність між ними антиконкурентних узгоджених дій, зокрема, спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів. Суд неодноразово звертав увагу, що сама по собі відповідність дій суб'єктів господарювання цивільному, господарському законодавству не може автоматично свідчити про дотримання ними норм та вимог антимонопольного законодавства, яка надавала їм можливість обмінюватися інформацією та координувати свою діяльність.

42. Щодо цих доводів АМК Верховний Суд зазначає таке.

43. Задовольняючи позов про визнання недійсним Рішення АМК, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що попри наявність відносин контролю між ТОВ "КарпатиАвтоцентр" та ТОВ "Престиж-Авто" у розумінні статті 1 Закону № 2210-III, сам по собі корпоративний контроль не може підтверджувати обставин, які б свідчили про наявність попередньої змови (антиконкурентної поведінки) та про спрямованість дій товариств на усунення конкуренції під час проведення відповідних торгів та спотворення їх результатів.

44. Колегія суддів Верховного Суду вважає вказаний висновок необґрунтованим з огляду на таке.

45. Відповідно до приписів Закону № 2210-ІІІ:

- економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (абзац другий статті 1);

- суб'єкт господарювання - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб'єктів господарювання, пов'язаних відносинами контролю. Суб'єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності. Господарською діяльністю не вважається діяльність фізичної особи з придбання товарів народного споживання для кінцевого споживання (абзац п'ятнадцятий статті 1);

- узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання; особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій (абзац перший частини першої і частина друга статті 5);

- антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина перша статті 6);

- антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини другої статті 6);

- доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі (частина перша статті 41);

- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50);

- порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51);

- за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону № 2210-ІІІ;

- за порушення, передбачені, зокрема пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом (пункт 1 частини другої статті 52).

46. За приписами статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (далі - Закон № 3659-XII) основним завданням названого АМК є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

47. Водночас згідно з пунктами 1 - 5 частини першої статті 7 Закону № 3659-XII у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції АМК має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

48. Частиною першою статті 59 Закону № 2210-ІІІ встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

49. У розгляді справ про оскарження рішень АМК щодо визнання дій суб'єктів господарювання антиконкурентними узгодженими для кваліфікації цих дій не є обов'язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб'єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.

50. Отже, для визнання органом АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб'єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки та участі у торгах, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури торгів.

51. Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами). Узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу. Змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст статей 1, 5, 6 Закону № 2210-ІІІ змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов'язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.

52. Близька за змістом правова позиція висловлена у низці постанов Верховного Суду, у тому числі в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 924/381/17, від 12 червня 2018 року у справі № 922/5616/15, від 18 жовтня 2018 року у справі № 916/3214/17, від 18 грудня 2018 року у справі № 922/5617/15, від 05 березня 2020 року у справі № 924/552/19, від 11 червня 2020 року у справі № 910/10212/19, від 22 жовтня 2019 року у справі № 910/2988/18, від 05 серпня 2018 року у справі № 922/2513/18, від 07 листопада 2019 року у справі № 914/1696/18, від 02 липня 2020 року у справі № 927/741/19 і підстави для відступу від неї відсутні.

53. Верховним Судом неодноразово наголошувалося на тому, що господарським судам першої та апеляційної інстанцій під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгодженні дії, які стосуються спотворення результатів торгів та накладення штрафу, належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням у порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у справі у їх сукупності.

54. Закон № 2210-ІІІ не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від "спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції". Цілком зрозуміло, що така "домовленість" навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв'язок, у відповідності до статті 86 ГПК України. Зазначена правова позиція Верховного Суду є сталою та послідовною. Про необхідність врахування наведеної правової позиції у застосуванні приписів статті 86 ГПК України зазначалося у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 07 листопада 2019 року у справі № 914/1696/18, від 13 серпня 2019 року у справі № 916/2670/18, від 05 серпня 2019 року у справі № 922/2513/18, від 04 лютого 2021 року у справі № 910/17126/19, від 23 березня 2021 року у справі № 910/4542/20.

55. Суди попередніх інстанцій встановили, що Торги № 1-11 проводились у наступні періоди:

Торги № 1 - 08 травня - 12 червня 2018 року;

Торги № 2 - 22 березня - 19 червня 2018 року;

Торги № 3 - 27 липня - 09 вересня 2018 року;

Торги № 4 - 01 серпня - 07 вересня 2018 року;

Торги № 5 - 25 жовтня - 07 грудня 2018 року;

Торги № 6 - 31 жовтня - 29 листопада 2018 року;

Торги № 7 - 05 листопада - 17 грудня 2018 року;

Торги № 8 - 04 грудня 2018 року - 10 січня 2019 року;

Торги № 9 - 04 лютого - 01 березня 2019 року;

Торги № 10 - 15 квітня - 20 травня 2019 року;

Торги № 11 - 06 - 23 травня 2019 року.

56. АМК у спірному Рішенні зазначає, що кінцевим бенефіціарним власником як ТОВ "Престиж-Авто" так і ТОВ "КарпатиАвтоцентр" є ОСОБА_1 , що також підтверджується самими позивачами у позові.

57. При цьому учасниками ТОВ "Престиж-Авто" і ТОВ "КарпатиАвтоцентр" у період проведення Торгів № 1-11 були одні й ті ж самі компанії:

- Фордон Аутомотів Лімітед (Кіпр) з частою 90 % (2 713 500,00 грн) у статутному капіталі позивача-2 та з часткою 90 % (4 974 750,00 грн) у статутному капіталі позивача-1;

- ТОВ "Фордон Есет Менеджмент" з часткою 10 % (301 500,00 грн) у статутному капіталі позивача-2 та з часткою 10 % (552 750,00 грн) у статутному капіталі позивача-1.

58. Також суди встановили, що у Рішенні АМК зазначено про те, що ТОВ "Престиж-Авто" і ТОВ "КарпатиАвтоцентр" у складі тендерних пропозицій завантажували протоколи загальних зборів учасників, членами яких були директори: компанії Фордон Аутомотів Лімітед (Кіпр) - Гіоргос Дему та ТОВ "Фордон Есет Менеджмент" - Качан К.Ю., що підтверджується протоколами загальних зборів позивача-1 від 01 серпня 2018 року № 01-08/2018ПА та позивача-2 від 22 листопада 2018 року № 22-11/2018 КА.

59. Встановивши наведені вище обставини, зокрема, щодо наявності одного і того ж бенефіціарного власника позивачів, суди дійшли висновку, що ОСОБА_1, підписуючи Статути ТОВ "Престиж-Авто" так і ТОВ "КарпатиАвтоцентр", виступав лише як представник компанії Фордон Аутомотів Лімітед (Кіпр) за довіреністю, а тому це свідчить про пов'язаність позивачів лише відносинами контролю.

60. Разом з тим колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою те, що у Торгах № 1-11 приймали участь дві юридичні особи, пов'язані відносинами контролю (група суб'єктів господарювання), діяльність яких фактично координується однією особою, а тому не надали належної оцінки наявності конкуренції та змагальності між такими особами під час участі у Торгах № 1-11 з урахуванням встановлених АМК та судами обставин. Факт пов'язаності суб'єктів господарювання, які брали участь у торгах, підтверджує обставину можливості цих суб'єктів обмінюватися інформацією та координувати свою діяльність. Судами не було досліджено та надано оцінки доказам, які свідчать про те, що встановлені у справі обставини впливають на можливість змагальності ТОВ "Престиж-Авто" і ТОВ "КарпатиАвтоцентр" між собою та їх самостійну діяльність, узгодження своїх дій, що може свідчити про відсутність конкуренції між ними. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 904/5842/20, зокрема, на неврахування висновків якої посилається скаржник.

61. При цьому суди не з'ясували з якою метою вказана група суб'єктів господарювання, пов'язана відносинами контролю, яка згідно з абзацом п'ятнадцятим статті 1 Закону № 2210-III вважається одним суб'єктом господарювання, подавала дві конкурсні пропозиції для участі у зазначених Торгах № 1-11.

62. Також колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували наведених скаржником правових висновків Верховного Суду щодо застосування статті 86 ГПК України і оцінили кожний доказ окремо, не здійснивши належної оцінки всіх встановлених обставин справи, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, в їх взаємозв'язку.

63. Суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що змагання при проведенні торгів забезпечується таємністю інформації, а змагальність учасників процедури закупівлі з огляду на приписи статей 1, 5, 6 Закону № 2210-ІІІ передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов'язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів окремо, без обміну інформацією. У цьому випадку негативним наслідком є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами).

64. Водночас у цьому випадку не можна стверджувати про забезпечення таємності інформації під час участі в торгах, коли бенефіціарним власником двох учасників торгів є одна і та ж особа, і коли ці юридичні особи діють в інтересах однієї особи - її власника.

65. При цьому колегія суддів зазначає, що Закон № 2210-III не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від "спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції". Цілком зрозуміло, що така "домовленість" навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв'язок, у відповідності до статті 86 ГПК України.

66. Верховний Суд відзначає, що стаття 86 ГПК України, як норма процесуального права, має загальний характер для усіх справ. Обов'язком суду при розгляді справи є саме дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності, безпосередності дослідження наявних у справі доказів, наданих сторонами. Тобто, з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих і наявних у справі доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Саме чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

67. При цьому Верховний Суд наголошує на необхідності застосування стандартів доказування та зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

68. Разом з тим, рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на тому, що АМК у спірному Рішенні зробив висновки, що не відповідають обставинам справи, неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, не довів обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими, що є визначеними статтею 59 Закону № 2210-III підставами для визнання недійсним Рішення АМК.

69. Суди попередніх інстанцій, зазначаючи, що АМК не встановлено та не доведено обставину використання коштів отриманої безвідсоткової поворотної фінансової допомоги учасниками Торгів № 1-11 в якості гарантійного внеску, що могло б створити додаткові умови для обміну інформацією ТОВ "Престиж-Авто" і ТОВ "КарпатиАвтоцентр" (обізнаність позивачів про подальшому участь один одного у торгах тощо), помилково не врахували вказані докази у їх сукупності з тим, що бенефіціарним власником позивача-1 і позивача-2 є одна і та ж особа, і що ці дві юридичні особи діють в інтересах цієї однієї особи. Таким чином суди попередніх інстанцій не дотрималися, зокрема, вимог статті 86 ГПК України без урахування висновків Верховного Суду, на які посилається скаржник. Так, суди не зазначили, яким саме чином спростовується сукупність співпадінь і узгоджень, та з яких міркувань і обґрунтувань суди виходили здійснюючи свій висновок з огляду на принципи вірогідності і взаємного зв'язку відповідних доказів у їх сукупності.

70. Згідно з частиною четвертою статті 238 ГПК України в мотивувальній частині рішення суду зазначається серед іншого, висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів.

71. В порушення наведених вище приписів законодавства, суди попередніх інстанцій припустились порушень норм процесуального права, дійшовши необґрунтованих висновків про визнання недійсним Рішення АМК.

72. Колегією суддів враховується висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28 січня 2020 року у справі № 910/6507/19 зокрема: "що кожна зі справ за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями. Доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині".

73. Водночас, як зазначалося вище, змістом оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанції підтверджуються доводи скаржника про те, що судами здійснено оцінку лише кожного доказу окремо, при цьому одночасно з цим не здійснено належної оцінки всіх встановлених обставин справи, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, в їх взаємозв'язку і вірогідності.

74. Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованими посилання скаржника на неврахування судами того, що сама по собі відповідність дій суб'єктів господарювання цивільному, господарському законодавству не може автоматично свідчити про дотримання ними норм та вимог антимонопольного законодавства.

75. Судами не досліджені та не перевірені покладені в основу Рішення АМК висновки в аспекті того, чи є у цьому випадку встановлені обставини пов'язаності суб'єктів господарювання, які брали участь у торгах і наявність між ними господарських відносин та інші встановлені у Рішенні АМК обставини в сукупності підтвердженням тієї обставини, яка надавала їм можливість обмінюватися інформацією та координувати свою діяльність.

76. При цьому суд касаційної інстанції згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

77. Порушення судами попередніх інстанцій вимог статей 86 та 236 ГПК України щодо обґрунтованості судового рішення, оскільки оскаржувані судові рішення прийняті за неповного і не всебічного дослідження обставин справи, та межі розгляду справи судом касаційної інстанції, що імперативно визначені статтею 300 ГПК України, унеможливлюють ухвалення остаточного рішення у цій справі.

78. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги щодо порушення норм процесуального права (стаття 86 ГПК України) без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08 липня 2021 року у справі № 915/1889/19, від 15 липня 2021 року у справі № 916/2586/20, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 27 січня 2022 року у справі № 910/16243/20, від 26 травня 2022 року у справі № 910/20099/20, від 23 березня 2021 року та від 20 квітня 2023 року у справі № 910/4542/20, від 11 червня 2020 року у справі № 910/10212/19, від 22 жовтня 2019 року у справі № 910/2988/18, від 05 серпня 2019 року у справі № 922/2513/18, від 07 листопада 2019 року у справі № 914/1696/18 знайшли своє підтвердження.

79. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, отримала своє підтвердження після відкриття касаційного провадження.

80. Верховний Суд бере до уваги та вважає неприйнятними доводи, викладені у відзиві позивачів на касаційну скаргу з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.

81. З огляду на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

82. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

83. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

84. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права підтвердилися, а тому оскаржувані судові рішення у цій справі слід скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

85. Під час нового розгляду судам слід звернути увагу на викладене у цій постанові, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.

Судові витрати

86. Верховний Суд розподіл судового збору не здійснює відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, оскільки такий розподіл має бути здійснений за результатами нового розгляду.

Керуючись статтями 236, 237, 238, 300, 301, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03 липня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2025 року у справі № 910/684/25 скасувати.

3. Справу № 910/684/25 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Л. Власов

Судді І. В. Булгакова

Т. М. Малашенкова