23 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/8582/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Національного банку України
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Алєєвої І.В.
від 08.12.2025 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Євсіков О.О. - головуючий, Алданова С.О., Корсак В.А.
від 18.02.2026
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікосервіс"
до Національного банку України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестенергоконсалт"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Національного банку України: Акціонерне товариство "Прозорро. Продажі"
про визнання недійсними протоколів електронного аукціону та стягнення 1 281 630,00 грн,
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі № 910/8582/25 позов задоволено повністю. Визнано недійсними протоколи електронного аукціону № BSE001-UA-20240705-51629 від 20.08.2024, № BSE001-UA-20240705-51629 від 17.09.2024. Присуджено до стягнення з Національного банку України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікосервіс" 640 815,00 грн гарантійного внеску та 10 112,18 грн витрат зі сплати судового збору. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестенергоконсалт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікосервіс" 640 815,00 грн гарантійного внеску та 10 112,18 грн витрат зі сплати судового збору.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікосервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про ухвалення судового рішення у справі, в якій просило стягнути з Національного банку України 10 112,18 грн судового збору та 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестенергоконсалт" 10 112,18 грн судового збору та 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 у справі № 910/8582/25 заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікосервіс" задоволена частково. Присуджено до стягнення з Національного банку України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікосервіс" витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестенергоконсалт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікосервіс" витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн. У задоволенні решти заяви відмовлено.
Постановою від 18.02.2026 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 у справі № 910/8582/25.
03 березня 2026 року Національний банк України звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 у справі № 910/8582/25.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Національного банку України, Судом встановлено, що її слід залишити без руху з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.
Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
В своїй касаційній скарзі Національний банк України зазначає, що підставою касаційного оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 у справі № 910/8582/25 є наявність виключних випадків, передбачених пунктами 3 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з посиланням на пункт 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу.
В обґрунтування наявності виключного випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Національний банк України зауважує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 2, 13, 74, 86, частин 3, 4 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв'язку із положеннями статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", у подібних правовідносинах.
Наведені вище доводи визнаються Судом належним обґрунтуванням наявності виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, для відкриття касаційного провадження.
Водночас, за приписами пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених, зокрема, частиною 3 статті 310 цього Кодексу.
Згідно із частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або
4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
У касаційній скарзі Національний банк України посилається на пункт 1 частини 3 310 Господарського процесуального кодексу України.
Поряд із цим у разі визначення підставою касаційного оскарження наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, із посиланням на пункт 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено які саме зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Саме тільки загальне посилання скаржника на те, що суд не дослідив (чи дослідив не у повному обсязі) докази, без зазначення які конкретно докази не були досліджені, не може вважатися належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України сукупно з пунктом 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу.
Натомість в касаційній скарзі Національного банку України чітко не зазначено які саме зібрані у справі докази судом не досліджені (чи досліджені не у повному обсязі).
Наведене є порушенням вимог, встановлених статтею 290 Господарського процесуального кодексу України, щодо належного обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до приписів частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом 2 частини 1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.
З огляду на викладене, касаційна скарга Національного банку України залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України із наданням скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків шляхом зазначення які саме зібрані у справі докази не досліджені судом.
Керуючись статтями 174, 234, 287, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Національного банку України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 у справі № 910/8582/25 залишити без руху.
2. Надати Національному банку України строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Верховного Суду Н. М. Губенко