19 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/217/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кондратова І. Д.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
на рішення Господарського суду Одеської області
у складі судді Мусієнко О. О.
від 13.11.2025 та
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Таран С. В. - головуючий, Богатир К. В., Поліщук Л. В.
від 16.02.2026
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Високопільського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) "БАРВІНОК"
про стягнення 31 241,76 грн,
У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Високопільського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) "БАРВІНОК" про стягнення 31 241,76 грн, з яких: 9 829,36 грн основний борг, 11 417,51 грн пеня, 1 629,84 грн 3% річних та 8 365,05 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов'язань за договором постачання природного газу № 20-1181/21-БО-Т від 17.11.2021 в частині повної та своєчасної оплати вартості природного газу, поставленого у грудні 2021 року та у лютому-березні 2022 року.
13 листопада 2025 року Господарський суд Одеської області ухвалив рішення у справі № 916/217/25, яким у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на те, що в межах даної справи заявлена до стягнення основна заборгованість за зобов'язаннями березня 2022 року, тобто за період, коли Високопільський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) "БАРВІНОК" фактично знаходився під тимчасовою окупацією, що є загальновідомим фактом, у зв'язку з чим в силу приписів статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у відповідний період існувала заборона передачі природного газу відповідачу, що виключає можливість стягнення з останнього основного боргу разом з компенсаційними нарахуваннями та штрафними санкціями.
16 лютого 2026 року Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою скасував рішення Господарського суду Одеської області від 13.11.2025 у справі № 916/217/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Високопільського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) "БАРВІНОК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 904,22 грн 3% річних, 9 077,32 грн пені та 5 749,67 грн інфляційних втрат; позов в цій частині задовольнив; в частині розподілу судових витрат змінив, в решті рішення залишив без змін, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:
"Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Високопільського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) "БАРВІНОК" задовольнити частково.
Стягнути з Високопільського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) "БАРВІНОК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 904,22 грн 3% річних, 9077,32 грн пені, 5749,67 грн інфляційних втрат та 1219,68 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.
У задоволенні решти позову відмовити.".
Суд апеляційної інстанції встановив, що Високопільський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) "БАРВІНОК" несвоєчасно, але повністю розрахувався за природний газ, поставлений у грудні 2021 року та у лютому 2022 року, а також взагалі не розрахувався за природний газ, поставлений у березні 2022 року, отже у зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язань з оплати вартості природного газу, поставленого на підставі договору № 20-1181/21-БО-Т від 17.11.2021 у грудні 2021 року та у лютому 2022 року, правомірно нараховано 3% річних у загальній сумі 904,22 грн (0,05 грн за 16.02.2022 та 904,17 грн за період з 16.04.2022 по 27.12.2022), інфляційні втрати у сумі 5749,67 грн (за період з травня по листопад 2022 року) та пеню у загальній сумі 9 077,32 грн (0,32 грн за 16.02.2022 та 9 077,00 грн за період з 16.04.2022 по 15.10.2022). Стосовно зобов'язань з оплати вартості природного газу, поставленого на підставі договору № 20-1181/21-БО-Т від 17.11.2021 у березні 2022 року, Південно-західний апеляційний господарський суд, врахувавши висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23, погодився з висновком Господарського суду Одеської області щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Високопільського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) "БАРВІНОК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 9 829,36 грн основного боргу за зобов'язаннями березня 2022 року, оскільки позивач не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання природного газу відповідачу на тимчасово окуповану територію у березні 2022 року, відповідно не мав права нараховувати 2 615,38 грн інфляційних втрат (за період з червня по жовтень 2024 року), 725,62 грн 3% річних (за період з 17.05.2022 по 31.10.2024) та 2 340,19 грн пені (за період з 17.05.2022 по 16.11.2022) на вказану суму основного боргу.
06 березня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, зокрема, просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 13.11.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду (у прохальній частині касаційної скарги помилково зазначено Східного апеляційного господарського суду) від 16.02.2026 у справі № 916/217/25 в частині відмови у стягненні 9 829,36 грн основного боргу, 2 340,19 грн пені, 725,62 грн 3% річних, 2 615,38 грн інфляційних втрат; прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" щодо стягнення 9 829,36 грн основного боргу, 2 340,19 грн пені, 725,62 грн 3% річних, 2 615,38 грн інфляційних втрат, у стягненні яких було відмовлено судом, - задовольнити.
Перевіривши касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.
Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Справи, на які поширюється дія пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, є малозначними в силу властивостей притаманних їм, виходячи з ціни пред?явленого позову та його предмета (постанова об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20).
Згідно з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.
Отже відповідно до пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справа № 916/217/25 є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 х 3 028,00 грн = 302 800,00 грн).
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
У контексті викладеного необхідно враховувати, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Отже Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
В касаційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" зазначено, що підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 13.11.2025 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2026 у справі № 916/217/25 є наявність виключних випадків, передбачених:
- пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України: неправильне тлумачення статей 3, 13, 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (у редакції Закону від 31.11.2021 № 1618-ІХ) та не застосування статті 58 Конституції України, статті 5 Цивільного кодексу України за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у відповідній редакції у подібних правовідносинах, а саме: постачання на окуповану територію газу у період з 24.02.2022 до 20.03.2022, коли на законодавчому рівні не існувало економічних обмежень щодо заборони транспортувати/постачати товар саме на цю окуповану територію; обмеження щодо заборони транспортувати/постачати товар діяли відносно окупованих АР Крим та міста Севастополя, тобто на території, зазначені у пунктах 1-3 частини 1 статті 3 Закону від 31.11.2021 № 1618-ІХ;
- пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України: не з'ясування судами попередніх інстанцій того чи дійсно територія відповідача в період з 01.03.2022 по 09.03.2022 знаходилась під тимчасовою окупацією; яка територія на законодавчому рівні визначалася як окупована; місце переходу права власності на газ (окупована/неокупована територія); механізм зупинення постачання газу (технічна можливість реалізації такого механізму); хто безпосередньо здійснює транспортування газу і як це може вплинути на долю вирішення цієї справи.
Як на підставу для допуску малозначної справи до касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" посилається на наявність випадків, передбачених підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та зауважує, що "у даному випадку на розгляд Верховного Суду Позивач звертається з наступним правовими питаннями: чи можна було поставляти на окуповану територію товари (у даному випадку, газ) у період з 24.02.2022 до 20.03.2022р., коли не існувало саме Закону України, який забороняв би постачання газу на окуповані території Луганської області, Донецької області, Запорізької області та Херсонської області. Тобто, у даному випадку мова йде саме про наявність Закону України, а не про наявність рішень чи постанов КМУ чи РНБО. Так, дійсно у справі №916/217/25 постачання природного газу Відповідачу здійснювалося також у період тимчасової окупації Високопільської селищної територіальної громади, яка розпочалася 10.03.2022. Водночас у період з 10.03.2022 по 20.03.2022 не існувало Закону України, який би прямо забороняв транспортування, переміщення чи постачання товарів на тимчасово окуповану територію смт Високопілля, що входить до складу Високопільської селищної територіальної громади. Так, Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (у редакції Закону від 31.11.2021 №1618-ІХ), який діяв у період 24.02.2022 по 20.03.2022, забороняв постачати товари тільки до окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Натомість Закон України № 2138-ІХ від 15.03.2022 "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України" (набрав чинності 20.03.2022) встановлено заборону постачання (транспортування) товару на окуповані території Луганської області, Донецької області, Запорізької області та Херсонської області. Така ситуація стосується широкого кола осіб, адже на момент виникнення спірних правовідносин Позивач у період з 24.02.2022 по 20.03.2022 поставив газ широкому колу споживачів, що знаходилися в Луганській області, Донецькі області, Запорізькій області та Херсонській області, які були окупованими, але саме на рівні Закону не існувало заборон поставляти газ (товари) до цих окупованих територій. Постановою від 03.10.2025 Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 908/1162/23 розглядалось питання відносин постачання товарів протягом листопада-грудня 2022р. на окуповану територію. Звертаємо увагу, протягом листопада-грудня 2022р. вже діяла ч.1 ст. 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" в редакції Закону України № 2138-IX "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України" від 15 березня 2022 року (діє з 20.03.2022) з послідуючими змінами. Так, у п. 7.22 постанови від 03.10.2025 № 908/1162/23 Об'єднана палата Верховного Суду бере до уваги, що з 07.05.2022 ані пункт 7 частини першої статті 1 1, ані пункт 1 частини третьої статті 3 Закону не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У п. 7.25 постанови від 03.10.2025 № 908/1162/23 Об'єднана палата Верховного Суду вказує, що однак у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України") правовий статус тимчасово окупованої території російською федерацією в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася. В той же час, Об'єднана палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2025 №908/1162/23 не надала відповідь на правове питання: чи існувала заборона постачання товарів (газу) на окуповані території в період з 24.02.2022 по 20.03.2022, коли на законодавчому рівні не існувало заборони постачати газ на окуповані території, що знаходилися в Луганській області, Донецькі області, Запорізькій області та Херсонській області. Але попри відсутність судової практики Верховного Суду щодо відносин, які склалися щодо постачання газу на окуповані території за період з 24.02.2022 по 20.03.2022, суди попередніх інстанції при винесенні рішень як помилково беруть за основу постанову від 03.10.2025 № 908/1162/23 Об'єднаної палати Верховного Суду, так її і не застосовують як нерелевантну судову практику.".
З урахуванням викладеного, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" вважає, що касаційна скарга у справі № 916/217/25 та її розгляд судом касаційної інстанції має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо постачання газу на окуповану територію до внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (до 20.03.2022), має значний суспільний інтерес (стосується широкого кола осіб) та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, адже її вирішення буде впливати на інші аналогічні та потенційні спори, тощо.
Розглянувши викладені скаржником доводи щодо наявності випадків, передбачених підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
При цьому, фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 10.01.2024 у справі № 905/1840/21 зазначала, що у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
Також в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів:
- кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності;
- якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.
Такі критерії, серед іншого, можливо використовувати для визначення чи має справа фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже останнє є оціночним поняттям.
Крім того, для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему та стосуються питання права, вирішення якого необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати певні ознаки, зокрема, немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права; встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому.
Поряд із цим, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" не містить належних доводів, які б свідчили про те, що справа № 916/217/25 містить виключну правову проблему, а касаційна скарга стосується питання права, вирішення якого необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики; не містить доказів якісного та кількісного виміру наявності питання фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики та належні обґрунтування, які би дозволили дійти висновку, що при перегляді оскаржуваних судових рішень у цій справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як такі, що мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; в касаційній скарзі відсутнє посилання на наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному у подібних правовідносинах.
Зі змісту касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" вбачається, що скаржник вважає, що об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надала відповідь на правове питання: чи існувала заборона постачання товарів (газу) на окуповані території в період з 24.02.2022 по 20.03.2022, коли на законодавчому рівні не існувало заборони постачати газ на окуповані території, що знаходилися в Луганській області, Донецькі області, Запорізькій області та Херсонській області, тощо.
Суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника, що у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23, Верховний Суд зазначив, що суб'єкт господарювання в період з лютого до серпня 2022 року не мав права передавати товари (лініями електропередач електроенергію) на тимчасово окуповану територію, а отже, не може претендувати на оплату такої послуги. Ухвалою від 27.03.2024 справу № 908/1162/23 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у зв'язку з необхідністю відступу від висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визнала, що висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23, є обґрунтованим, а підстав для відступу немає.
Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на справи № 913/132/25, № 913/56/25, № 913/200/25, № 913/107/25, № 922/3736/24, Судом до уваги не беруться, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" не обґрунтовує подібності правовідносин у них як між собою, так і зі справою № 916/217/25. Більше того, справи № 913/132/25, № 913/56/25, № 913/200/25 не переглядалися Верховним Судом, а у справі № 913/107/25 Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження, що свідчить про відсутність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному у подібних правовідносинах. Водночас справа № 922/3736/24 наразі перебуває у провадженні Верховного Суду; ухвалою від 20.10.2025 касаційне провадження у цій справі зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судових рішень у справі № 916/5633/23 у зв'язку із необхідністю відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.02.2025 у справі № 910/19641/23, щодо застосування частини 5 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.2 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641. Однак предметом спору у справі № 922/3736/24 є вимога про стягнення суми переплати за куплену електричну енергію, в той час як відповідно до оновлених сертифікованих даних комерційного обліку за певний період відпуск електричної енергії не здійснювався (відповідні показники встановлені на рівні "0").
Також, за загальним правилом, виняткове значення та/або суспільний інтерес певної справи у судочинстві означає, що справа має настільки важливі правові, суспільні чи процесуальні наслідки, що вона заслуговує на розгляд вищою інстанцією, або вимагає особливої уваги до дотримання прав сторін, як у випадку порушення права на справедливий суд. Це ключовий критерій для допуску до касаційного перегляду, що виходить за рамки простого застосування права. Отже особа, яка подає касаційну скаргу, має ґрунтовно довести наявність відповідних обставин у своїй касаційній скарзі. Проте власне твердження скаржника про те, що справа має виняткове значення для нього та становить значний суспільний інтерес без відповідного обґрунтування, не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", наведені в обґрунтування випадку, передбаченого пунктом "в" частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є загальними, абстрактними та декларативними і, за висновком Суду, не містять переконливих аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес та виняткове значення справи № 916/217/25 для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
У пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що касаційному оскарженню підлягають рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову до п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише коли скаржником буде доведено наявність передбаченого/передбачених у цій нормі випадку/випадків, що залежить виключно від обставин конкретної справи, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Pelevin v. Ukraine", право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ashingdane v. the United Kingdom").
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням того, що касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 916/217/25 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Одеської області від 13.11.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2026 згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 916/217/25 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Одеської області від 13.11.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Н. М. Губенко
Судді Г. О. Вронська
І. Д. Кондратова