19 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/2204/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області - Шелепко В.В.,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" - ліквідатор арбітражний керуючий Родь А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2025 (колегія суддів у складі: Чередко А.Є. - головуючий, Іванов О.Г., Верхогляд Т.А.)
та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2025 (суддя Примак С.А.) в частині відхилення кредиторських вимог Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області
у справі №904/2204/24
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортева Агрісаєнс Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара"
про банкрутство,
Хід розгляду справи та стислий зміст заяви
1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 відкрито провадження у справі №904/2204/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" (далі - ТОВ "Агріколь-Самара"). Введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна ТОВ "Агріколь-Самара" призначено арбітражного керуючого Родь Андрія Олександровича.
2. 05.12.2024 постановою господарського суду припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "Агріколь-Самара", припинено повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Родь А.О., визнано ТОВ "Агріколь-Самара" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, ліквідатором ТОВ "Агріколь-Самара" призначено арбітражного керуючого Родь А.О.
3. У березні 2025 року Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, податковий орган) подало до господарського суду заяву (далі - Заява) з грошовими вимогами до боржника на суму у розмірі 874436,08 грн та судовий збір у розмірі 4844,80 грн.
4. Грошові вимоги ґрунтуються на тому, що станом на час звернення до господарського суду в інтегрованих картках платника податків боржника обліковується податковий борг на загальну суму 874436,08 грн, з яких: основний платіж - 448303,86 грн, штрафні санкції - 20376,74 грн, пеня - 405755,48 грн, а саме:
- податковий борг з податку на додану вартість, який виник унаслідок несплати платником податків узгоджених грошових зобов'язань, у розмірі 159046,73 грн (пеня);
- податковий борг з єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 % (Вербківська ТГ), у розмірі 194923,17 грн (основний платіж - 107814,65 грн, пеня - 87108,52 грн);
- податковий борг з єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 % (Юріївська ТГ), у розмірі 509906,18 грн (основний платіж - 329929,21 грн, штрафні санкції - 20376,74 грн, пеня - 159600,23 грн);
- заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 10560,00 грн (основний платіж).
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
5. 20.02.2024 боржник подав до податкового органу податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи, в яких самостійно визначив податкові зобов'язання щодо земельних ділянок, які перебували у його власності або користуванні.
6. Разом з тим, у зв'язку з невиконанням боржником умов мирової угоди у справі №904/9875/21 приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження №72877257, у межах якого право оренди значної кількості земельних ділянок, зареєстрованих за боржником, було реалізовано на електронних торгах у системі "Прозорро.Продажі".
7. За результатами проведених аукціонів право оренди 133 земельних ділянок перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив-РЗ" (далі - ТОВ "Актив-РЗ").
8. Відповідно до інформаційної довідки №386166233 від 09.07.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за боржником було зареєстровано право на шість земельних ділянок (1 у власності + 5 в оренді), тоді як у податкових деклараціях боржника було зазначено 139 земельних ділянок.
9. Як зазначив ліквідатор, податкові зобов'язання щодо земельних ділянок, право оренди яких перейшло до нового орендаря, за третій та четвертий квартали 2024 року були задекларовані та сплачені саме новим користувачем - ТОВ "Актив-РЗ".
10. У поясненнях ТОВ "Актив-РЗ", поданих 19.06.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області також зазначено, що за результатом аукціонів, проведених у виконавчому провадженні №72877257 право оренди земельних ділянок було придбано ТОВ "Актив-РЗ", відповідні податки за земельними ділянками були сплачені ТОВ "Актив-РЗ" як новим орендарем, тому грошові вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області до ТОВ "Агріколь-Самара" з єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка товаровиробництва за попередній податковий рік дорівнює або перевищує 75%, по Вербківській ТГ та по Юріївській ТГ за 3-й та 4-й квартал не підлягають задоволенню.
Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
11. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2025 грошові вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області визнано частково. Господарський суд першої інстанції визнав грошові вимоги податкового органу у таких розмірах: 4844,80 грн - судовий збір (перша черга реєстру вимог кредиторів); 10560,00 грн - заборгованість зі сплати єдиного внеску (друга черга); 56991,42 грн - вимоги щодо сплати податків (третя черга); 426132,22 грн - неустойка (шоста черга). У решті заявлених вимог відмовлено.
12. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2025 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2025 залишено без змін.
13. Господарські суди виходили з того, що частина податкових вимог була заявлена щодо земельних ділянок, право оренди яких до відкриття провадження у справі про банкрутство перейшло до іншої особи, а відповідні податкові зобов'язання за спірний період були сплачені новим орендарем.
14. На думку господарських судів, визнання податкових вимог у повному обсязі призвело б до подвійного стягнення податкових платежів за одні й ті самі земельні ділянки, що суперечить принципам справедливості та порушує права інших кредиторів боржника.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
15. Податковий орган (далі - скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2025, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2025 в частині відхилених грошових вимог та ухвалити нове рішення в цій частині, яким грошові вимоги податкового органу визнати в повному обсязі.
16. Касаційну скаргу подано з підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
17. Так, скаржник вказує, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування п. 50.1 ст. 50, п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у подібних правовідносинах.
18. Скаржник зазначає, що заявлені грошові вимоги виникли на підставі податкових декларацій, у яких боржник самостійно визначив податкові зобов'язання.
19. Посилаючись на положення п. 56.11 ст. 56 ПК України, скаржник наголошує, що грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, є узгодженим і не підлягає оскарженню.
20. Крім того, на думку скаржника, боржник мав можливість подати уточнюючі податкові декларації відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі виявлення помилок у раніше поданій звітності, однак не скористався таким правом.
21. З огляду на це податковий орган вважає, що самостійно задекларовані податкові зобов'язання підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у повному обсязі.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
22. Ліквідатор ТОВ "Агріколь-Самара" арбітражний керуючий Родь О.А. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення господарських судів попередніх інстанцій - без змін.
23. Ліквідатор зазначає, що визнання заявлених податковим органом грошових вимог у повному обсязі призвело б до задвоєння податкових зобов'язань, оскільки податок за відповідний період щодо тих самих земельних ділянок уже сплачено їх новим орендарем.
24. Крім того, у відзиві зазначено, що повторне стягнення таких сум з боржника, який перебуває у процедурі банкрутства, призвело б до безпідставного збільшення вимог податкового органу у реєстрі вимог кредиторів, що порушує права інших кредиторів та принцип справедливого розподілу ліквідаційної маси.
25. Також ліквідатор не погоджується з доводами скаржника щодо застосування п. 56.11 ст. 56 ПК України, зазначаючи, що у справах про банкрутство питання визнання та погашення податкового боргу регулюються спеціальними нормами КУзПБ, що прямо передбачено з п. 1.3 ПК України.
26. На підтвердження цього у відзиві наведено правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких у процедурі банкрутства господарський суд зобов'язаний перевіряти обґрунтованість заявлених кредиторських вимог незалежно від того, чи виникли вони на підставі самостійно задекларованих платником податків податкових зобов'язань.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
27. Керуючись вимогами ст.ст. 14, 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги.
28. Предметом касаційного оскарження є судові рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій щодо грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство у частині відхилених грошових вимог.
29. За визначенням, наведеним у ст. 1 КУзПБ, грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
30. Поняття кредитора у справі про банкрутство розкрито у ст. 1 КУзПБ, згідно з якою кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
31. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема ст.ст. 45, 46, 47 КУзПБ.
32. Під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд має з'ясувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).
33. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником; надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).
34. Заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги.
35. Верховний Суд неодноразово зазначав, що під час розгляду заявлених до боржника грошових вимог господарський суд перевіряє їх відповідність законодавству, досліджує надані докази та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє вимоги кредитора повністю або частково. Такий підхід викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16.
36. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).
37. ПК України дає визначення грошового зобов'язання, яке є спеціальним для цілей податкового законодавства, а саме - грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
38. Підпункт 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначає податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
39. Податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
40. При цьому відповідно до п. 56.11 ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
41. У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку (п. 50.1 ст. 50 ПК України).
42. На думку скаржника, відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування п. 50.1 ст. 50 та п. 56.11 ст. 56 ПК України при розгляді господарським судом заявлених контролюючим органом грошових вимог до боржника у справі про банкрутство.
43. Проте такі доводи не враховують особливостей розгляду грошових вимог контролюючого органу у справі про банкрутство. Верховний Суд уже сформував підхід, за яким податковий орган, як і інші кредитори, подає вимоги до боржника разом із документами, що їх підтверджують, а господарський суд у межах справи про банкрутство зобов'язаний розглянути такі вимоги, заперечення проти них та перевірити наявність підстав для включення відповідної вимоги до реєстру вимог кредиторів. Такий висновок викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №904/1693/19 та в постанові палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №904/5743/20.
44. Така перевірка не є оскарженням самостійно визначеного платником податків грошового зобов'язання у значенні п. 56.11 ст. 56 ПК України, а є здійсненням господарським судом повноважень щодо встановлення того, чи підтверджена заявлена контролюючим органом вимога як дійсне, належне саме боржнику та непогашене грошове зобов'язання у заявленому обсязі.
45. Отже, сам по собі факт самостійного визначення боржником податкового зобов'язання у податковій декларації, так само як і неподання ним уточнюючого розрахунку відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України, не зумовлює автоматичного визнання відповідної вимоги у справі про банкрутство без перевірки того, чи існує на момент розгляду заяви кредитора непогашене грошове зобов'язання саме боржника у заявленому обсязі.
46. Верховний Суд звертає увагу, що у касаційній скарзі податковий орган фактично пов'язує наявність у боржника податкового боргу виключно з обставиною самостійного визначення платником податків відповідних податкових зобов'язань у податкових деклараціях, посилаючись на приписи п. 56.11 ст. 56 ПК України, відповідно до яких грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню.
47. Водночас такий довід не враховує особливостей розгляду грошових вимог кредиторів у процедурі банкрутства. За змістом ст.ст. 45, 47 КУзПБ господарський суд у справі про банкрутство здійснює перевірку наявності дійсного та непогашеного грошового зобов'язання боржника.
48. При цьому саме по собі самостійне визначення боржником податкового зобов'язання у податковій декларації та неподання ним уточнюючого розрахунку відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України, а також положення п. 56.11 ст. 56 ПК України щодо узгодженості самостійно визначеного податкового зобов'язання не виключають обов'язку господарського суду перевірити, чи існує на момент розгляду заяви кредитора непогашений податковий обов'язок боржника.
49. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що після подання боржником 20.02.2024 податкових декларацій, право оренди 133 земельних ділянок, зазначених у цих деклараціях, до відкриття провадження у справі про банкрутство перейшло до ТОВ "Актив-РЗ" за результатами електронних торгів у межах виконавчого провадження, а податкові зобов'язання за такими земельними ділянками за 3-й і 4-й квартали 2024 року були задекларовані та сплачені саме новим орендарем.
50. За таких обставин господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що визнання у повному обсязі заявлених податковим органом вимог з єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників щодо тих самих земельних ділянок за той самий період призвело б до подвійного стягнення одного й того самого податкового зобов'язання.
51. Верховний Суд зазначає, що процедура банкрутства спрямована на справедливе та пропорційне задоволення вимог кредиторів. Тому включення до реєстру вимог кредиторів сум, які фактично вже були сплачені іншою особою за той самий об'єкт оподаткування та той самий податковий період, суперечило б меті цієї процедури та призвело б до безпідставного збільшення розміру вимог податкового органу, що могло б порушити права інших кредиторів.
52. У зв'язку з викладеним, Верховний Суд погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій, що у процедурі банкрутства підлягає перевірці наявність реального та непогашеного податкового зобов'язання боржника.
53. Доводи скаржника про те, що самостійне визначення боржником податкового зобов'язання та неподання ним уточнюючих декларацій автоматично зумовлюють визнання відповідних грошових вимог у повному обсязі, не спростовують висновку господарських судів попередніх інстанцій про те, що у відхиленій частині заявлена вимога не підтверджена як непогашене грошове зобов'язання саме боржника, оскільки відповідні податкові нарахування стосуються земельних ділянок, право користування якими до відкриття провадження у справі про банкрутство перейшло до іншої особи, а податковий обов'язок за спірний період був виконаний новим орендарем.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
54. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
55. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень господарських судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині, - без змін.
Судові витрати
56. Понесені скаржником у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2025 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2025 в частині відхилення кредиторських вимог Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області у справі №904/2204/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Картере
Судді С. Жуков
В. Пєсков