29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"23" березня 2026 р. Справа № 924/1216/25
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Грамчука І.В., розглянувши матеріали
за позовом Наркевицької селищної ради, Хмельницького району, Хмельницької області
до товариства з обмеженою відповідальністю "Трансєвропейська компанія", м.Київ
про стягнення 135148,15 грн
Представники сторін:
від позивача: Чорна Г.Б. (в режимі відеоконференції)
від відповідача : не з'явився
встановив: Наркевицька селищна рада звернулась до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з відповідача 135148,15 грн
Ухвалою від 12.12.2025 позовну заяву Наркевицької селищної ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Трансєвропейська компанія" про стягнення 135148,15 грн, залишено без руху, надавши позивачу строк у десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме: надання доказів надіслання копії позовної заяви з додатками відповідачу.
Ухвалою суду від 16.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 12:30 год. "15" січня 2026 року.
Ухвалою від 15.01.2026 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 924/1216/25 на 30 днів. Відкладено підготовче засідання у справі на 12:30 год. 11 лютого 2026р.
Ухвалою суду від 11.02.2026 відкладено підготовче засідання у справі на 12:30 год. 11 березня 2026 р.
Ухвалою суду від 11.03.2026 закрито підготовче провадження у справі №924/1216/25. Призначено справу № 924/1216/25 до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні на 09:30 год. "23" березня 2026 р.
У судовому засіданні 23 березня 2026 року представник позивача підтримала вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягала на їх задоволенні.
Відповідач про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином та у встановленому законом порядку, проте явку свого уповноваженого представника у призначені засідання не забезпечив, заяв по суті спору не подав, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направив.
Положеннями частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Беручи до уваги те, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами без участі представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив:
28 листопада 2024 року за результатами проведення публічної процедури закупівлі UА-2024-11-22-000444-а-а1 між Наркевицькою селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансєвропейська компанія» було укладено договір поставки № 192, за умовами якого останнє зобов'язалось поставити позивачу товар, а саме: пелети паливні з деревини хвойних порід, група 1,6 мм, ДСТУ-8358, 1000 кг за кодом Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015-09110000-3- тверде паливо, а Рада - прийняти й оплатити цей товар.
Зазначений правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками. Відповідно до пунктів 2.1. та 6.3. договору його ціна визначена з урахуванням всіх витрат, податків та зборів постачальника та становить 213600,00 грн без ПДВ. Місце поставки - селище міського типу Наркевичі, вул. Польового Максима,8, смт. Наркевичі, вул.Польового Максима,6. Передача товару Раді здійснюється за видатковою накладною, у якій сторони зазначають найменування Товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, ціну товару та його загальну вартість. Датою отримання товару за відповідною видатковою накладною є дата, проставлена у такій видатковій накладній представником замовника в день фактичної поставки товару.
Строк поставки товарів по 31 грудня 2024 року.
За пунктами 3.1., 3.2. вказаного правочину замовник має можливість сплачувати вартість поставки частинами або за всю партію поставки відповідно до підписаних видаткових накладних. Оплата товару здійснюється шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок, зазначений у реквізитах постачальника в договорі, на підставі видаткових накладних протягом 10-ти робочих днів.
Пунктом 5.3.1. договору визначений обов'язок Товариства забезпечити поставку обумовленого товару в терміни, встановлені цим правочином.
Відповідно до пункту 8.5. вказаного правочину, у разі недопоставки Товариством товару, останній зобов'язаний сплатити на користь Ради штраф у розмірі 50% від вартості недопоставленого товару, за умов, що товар не був допоставлений протягом 20-ти днів з моменту часткової поставки.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2024 року, але до повного виконання сторонами зобов'язань. 3акінчення строку дії цього договору не звільняє сторін від відповідальності за порушення, що мали місце під час його дії (пункти 4.1. та 4.3. вказаного правочину).
У специфікації до договору сторони погодили найменування, кількість, ціну, строки й умови поставки товару, а саме: пелети паливні з деревини хвойних порід, група 1,6 мм, ДСТУ 8358, у кількості 30 тонн, загальною вартістю 213600,00 грн без ПДВ.
Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки від 28.11.2024 року здійснило часткову поставку обумовленого товару в кількості 10 тонн на загальну суму 71200,00 грн , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної від 23 грудня 2024 року № РН-0000070 на вищевказану суму. Цей товар був оплачений Радою у визначеному договором порядку за платіжною інструкцією від 23 грудня 2024 року № 154408.
Згідно платіжної інструкції № 154411 вiд 25 грудня 2024 року та видаткової накладної № PH-0000071 від 23 грудня 2024 р. позивач сплатив відповідачу 142 400,00 грн. без ПДВ за 20 тонн палетів паливних з деревини хвойних порід.
Відповідачем поставлено Позивачу 10 тонн товару на суму 71 200,00 грн без ПДВ, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 20/12-2 від 20 грудня 2024 року.
23.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансєвропейська компанія» (Зберігач) та Наркевицькою селищною радою (Замовник) було укладено договір відповідального зберігання №1, за умовами, предметом договору є збереження: пелети паливні з деревини хвойних порід, група 1,6 мм, ДСТУ 8358, 1000 кг - 20 тонн, загальною вартістю 142400,00 грн (п.1.1 договору).
Зберігач гарантує якість та надійність зберігання майна, що постачається, згідно актам прийому-передачі майна від 23.12.2024 на відповідальне зберігання за договором відповідальноо зберігання №1 від 23.12.2024р.
У відповідності до договору відповідального зберігання №1 від 23.12.2024, Зберігач гарантує якість та надійність зберігання майна, що постачається, згідно актам прийому-передачі майна та специфікаціям до Договору № 192 від 28.11.2024. При прийманні, а також виявленні виробничих дефектів у майні при його прийманні на склад Зберігача, останній разом з представниками Замовника повинен скласти про це акт. Якщо акт не буде складено на протязі трьох днів з моменту прийому майна на склад Зберігача, то вважається, що майно було прийнято без пошкоджень. Майно зберігається Зберігачем на термін необхідний Замовнику, та повертається після одержання повідомлення від Замовника про бажання забрати своє майно з помешкання Зберігача та підписання Актів повернення майна з відповідального зберігання. (п.п. 2.1, 2.2, 2.3 договору).
Пунктом 3.1. Договору зберігання сторонами погоджено, що у разі втрати майна, крім випадків, викликаних непереборною силою Зберігач відшкодовує Замовнику вартість цього майна згідно ціни, вказаної в Актах прийому-передачі майна на відповідальне збереження.
Відповідно до пункту 4.1. Договору зберігання Відповідач зобов'язався повернути майно після одержання повідомлення від Замовника (Позивача) про бажання забрати своє майно та підписання Актів повернення майна з відповідального зберігання.
Пунктом 5.1. Договору зберігання встановлено термін дії даного Договору, а саме: до 31 січня 2025 року.
20 тонн палетів паливних з деревини хвойних порід на суму 142 400,00 передано на відповідальне зберігання Відповідачу, що підтверджується актом прийому-передачі майна № 1 від 23 грудня 2024 року, видатковою накладною №РН-0000071 від 23.12.2024, платіжною інструкцією №154411 від 25.12.2024 на суму 142400,00 грн.
В січні 2025 року Відповідач поставив Позивачу лише 10 тонн товару на суму 71 200,00 грн. без ПДВ, що підтверджено товарно-транспортною накладною № 14/01-2 від 14 січня 2025 року.
Пунктом 5.1 договору зберігання встановлено термін дії даного Договору, а саме: до 31 січня 2025 року.
Однак, у порушення умов вказаного правочину, обумовлений товар в кількості 10 тонн на суму 71200,00 грн у визначений строк Товариство не поставило. Докази зворотнього в матеріалах справи відсутні й відповідачем до суду подані не були.
У зв'язку з цим Рада направила Товариству вимогу від 03 грудня 2025 року № 766, у якій вимагала повернути замовнику товар в кількості 10 тонн на загальну суму 71200,00 грн Копія вказаної вимоги з доказами її направлення на адресу відповідача засобами поштового зв'язку наявна в матеріалах справи. Однак, ця вимога була залишена відповідачем без відповіді та виконання.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 651 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується і відповідачем не спростовано факту поставки обумовленого договором товару в кількості 30 тонн на загальну суму 213600,00 грн. Сторонами узгоджено у відповідності до договору відповідального зберігання №1 від 23.12.2024р. 20 тонн загальною вартість 142400,00 грн. пелет паливних з деревини хвойних порід.
Відповідач повернув 10 тонн товару на суму 71200,00 грн без ПДВ, що підтверджено товарно-транспортною накладною № 14/01 - 2 від 14.01.2025р.
Докази повернення товару (по договору відповідального зберігання№1 від 23.12.2024р.) у кількості 10 тонн на суму 71200,00 грн. у матеріалах справи відсутні й відповідачем до суду подані не були.
У відповідності до ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.
Згідно ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
У відповіданості до п.1 ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Згідно ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.
Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частин 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Як убачається з матеріалів справи, позивач просить суд стягнути 23140,00 грн штрафних санкцій, 35600,00 грн. штрафу 50 відсотків від вартості недопоставленого товару згідно договору поставки №192 від 28.11.2024 р., проте між сторонами укладено договір відповідального зберігання №1 від 23.12.2024р. на підставі якого передано відповідачу на відповідальне зберігання майно (пелети паливні з деревини хвойних порід, група 1,6 мм, ДСТУ 8358, 1000 кг) у кількості 20 тонн на суму 142400,00 грн. (термін дії договору до 31.01.2025р.).
Відповідач поставив позивачу лише 10 тонн товару на суму 71200,00 грн. без ПДВ, що підтверджено товарно-транспортною накладною №14/01-2 від 14.01.2025р.
Заборгованість склала передача по договору відповідального зберігання 10 тонн товару на суму 71200,00 грн. без ПДВ.
Враховуючи викладене, у стягненні 23140,00 грн. штрафних санкцій, 35600,00 грн штрафу 50 відсотків від вартості недопоставленого товару по договору поставки №192 від 28.11.2024 необхідно відмовити, оскільки правова природа зберігання була по договору відповідального зберігання №1 від 23.12.2024, у якому відсутні положення про відповідальність за несвоєчасне повернення товару.
Крім того, позивачем нараховано 5208,15 грн інфляційного збільшення за період з 15.01.2025 по 05.12.2025.
Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір Дія положень статті 625 ЦК України поширюється на усі грошові правовідносини, якими є зобов'язання виражене у грошових одиницях.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанова ВП ВС від 04.02.2020 №912/1120/16)
Оскільки по договору відповідальністю зберігання №1 від 23.12.2024р. передбачено повернення після одержання повідомлення від замовника про бажання забрати своє майно з помешкання зберігача (п.2.3 договору), у стягненні 5208,15 грн інфляційного збільшення необхідно відмовити.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансєвропейська компанія" (04123, місто Київ, вулиця Світлицького, будинок 35, офіс 27/5; ідентифікаційний код 44107468) на користь Наркевицької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області (31260, Хмельницька область, Хмельницький район, смт. Наркевичі, вулиця Незалежності, будинок 2; ідентифікаційний код 04403444) 71200,00 грн (сімдесят одну тисячу двісті гривень 00 коп.) основного боргу та 1595,24 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто п'ять гривень 24 коп.) судового збору.
В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Грамчук