ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.03.2026Справа № 910/297/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЛІЛЬ" (61124, Харківська область, м. Харків, вул. Орлова Олександра, 9, ідентифікаційний код 33818784)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРО-НОВА ЛОГІСТИК" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5, ідентифікаційний код 44665728)
про стягнення 533 988, 31 грн,
Представники сторін: не викликались
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЛІЛЬ" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРО-НОВА ЛОГІСТИК" про стягнення 533 988, 31 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 3103-0125 від 31.03.2025 року в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, у зв'язку з чим у відповідача утворився борг у сумі 484 802, 88 грн, а також обов'язок сплатити на користь позивача 3% річних у розмірі 3 696, 00 грн., інфляційні витрати у розмірі 7 302, 11 грн. та пеню у розмірі 38 187, 32 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/297/26, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників учасників справи, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Вказана ухвала була доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРО-НОВА ЛОГІСТИК" 19.01.2026 о 13:00 год. Дата отримання судом інформації про доставку документа в кабінет ЕС сторони: 19.01.2026 о 13:51, що підтверджується відповідним повідомленням про доставлення процесуального документа.
Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив.
31.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЛІЛЬ" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРО-НОВА ЛОГІСТИК" (далі - покупець) укладено договір поставки №3103-0125 (далі - договір), за умовами пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця борошно пшеничне (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар.
Загальна кількість, асортимент та ціна товару, який підлягає поставці за цим договором визначаються за угодою сторін і вказуються у рахунку, видатковій накладній на партію товару (пункт 1.2. договору).
Згідно з пунктом 3.1. договору загальна ціна договору складається із сум, зазначених у видаткових накладних на кожну партію товару.
Відповідно до пункту 3.2. договору загальна сума (загальна вартість (ціна) цього договору не обмежується і визначається на підставі фактично поставлених партій товару згідно з документами, погодженими сторонами відповідно до п. 1.2. цього договору.
Пунктом 3.3. договору погоджено, що зобов'язання покупця по оплаті товару вважається виконаним з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в повному обсязі.
За умовами пункту 3.4. договору оплата товару, який підлягає поставці, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 14 календарних днів після відвантаження товару покупцю.
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даним договором сторони несуть відповідальність відповідно до вимог чинного законодавства України (пункт 5.1. договору).
Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що в разі порушення покупцем терміну оплати товару покупець зобов'язаний на вимогу постачальника сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вартості поставленої, але не оплаченої партії товару за кожен день протермінування. Нарахування пені припиняється з моменту повної оплати поставленої партії товару. В разі протермінування оплати за поставлений товар, постачальник має право зупинити відвантаження наступної партії товару до моменту повної оплати заборгованості за поставлений товар.
Даний договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2025 року.
На виконання умов даного договору позивачем було здійснено поставку товару, зокрема на суму 691 494, 81 грн за видатковими накладними: №2209-24 від 22.09.2025 на суму 354 089, 90 грн, №110-27 від 01.10.2025 на суму 336 979, 91 грн, №110-30 від 01.10.2025 на суму 425,00 грн та відповідними товарно-транспортними накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначеного товару.
Позаяк відповідач, свої зобов'язання за договором поставки від 31.03.2025 №3103-0125 з оплати поставленого товару виконав лише частково, що підтверджується банківськими виписками за 01.10.2025 та 05.12.2025, виникла заборгованість у розмірі 485 227, 88 грн. При цьому, частина коштів, перерахованих 01.10.2025 - в сумі 151 733, 07 грн була зарахована позивачем в рахунок оплати попередньої поставки, що не заперечувалося відповідачем під час розгляду справи.
Позивач звертався до відповідача з вимогою про виконання зобов'язань за договором №155 від 18.12.2025, у якій просив підписати акт звіряння взаєморозрахунків та сплатити заборгованість.
Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді і задоволення, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Пунктом 3.4 договору сторони погодили, що оплата товару, який підлягає поставці, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 14 календарних днів після відвантаження товару покупцю.
Отже, з урахуванням дат поставки товару за видатковими накладними: №2209-24 від 22.09.2025 на суму 354 089, 90 грн, №110-27 від 01.10.2025 на суму 336 979, 91 грн, №110-30 від 01.10.2025 на суму 425,00 грн та змісту пункту 3.4 договору, строки оплати товару становили до 06.10.2025 та, відповідно, до 15.10.2025 включно.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач зобов'язання зі своєчасної оплати отриманої продукції за договором поставки належним чином не здійснив, допустивши прострочення оплати. Разом з цим, відповідачем не надано жодних заперечень щодо зарахування позивачем частини платежу в сумі 348 000, 00 грн, здійсненого 01.10.2025, в рахунок оплати за попередньою поставкою.
Тоді як, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відтак, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати за поставлену продукцію підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 354 089, 90 грн.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені.
Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що в разі порушення покупцем терміну оплати товару покупець зобов'язаний на вимогу постачальника сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вартості поставленої, але не оплаченої партії товару за кожен день протермінування. Нарахування пені припиняється з моменту повної оплати поставленої партії товару. В разі протермінування оплати за поставлений товар, постачальник має право зупинити відвантаження наступної партії товару до моменту повної оплати заборгованості за поставлений товар.
Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати за поставлений товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 38 187, 32 грн
Окрім цього, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 7 302, 11 грн та 3% річних в сумі 3 696, 00 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його часткову обґрунтованість, оскільки позивачем не було враховано, що день сплати товару не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.
За результатами розрахунку пені у визначений період, суд встановив, що обґрунтованою сумою є 38 187,47 грн, що є більшою за суму, заявлену позивачем.
Відтак, виходячи з приписів ч. 2 ст. 237 ГПК України, якою встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, належною до стягнення у межах заявленого періоду є пеня у розмірі, заявленому позивачем.
В той же час за результатами перевірки наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог в цій частині, за розрахунком суду 3% річних в сумі 3 695, 56 грн та інфляційні втрати в сумі 4 251, 10 грн, оскільки позивачем помилково включено останній день, у який зобов'язання мало бути виконано.
Суд зазначає, що розрахунок інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання відображається, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не нараховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, від 11.07.2024 у справі № 910/5349/22.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростували позовні вимоги, або свідчили про відсутність у нього обов'язку щодо сплати заборгованості, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на положення Закону України "Про судовий збір", оскільки позивач звернувся до суду з позовом в електронній формі через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору за подання позивачем до Господарського суду міста Києва вказаної позовної заяви має визначатись з урахуванням наведених приписів.
Однак, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір без урахування коефіцієнту 0,8.
Враховуючи викладене, суд звертає увагу позивача, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст. 129, 231, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРО-НОВА ЛОГІСТИК" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5, ідентифікаційний код 44665728) на корить Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЛІЛЬ" (61124, Харківська область, м. Харків, вул. Орлова Олександра, 9, ідентифікаційний код 33818784) основний борг в сумі 484 802 грн 88 коп., пеню у розмірі 38 187 грн 32 коп., 3% річних у розмірі 3 695 грн 56 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 251 грн 10 коп., та витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 371 грн 24 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст складено 23.03.2026
Суддя Л.Г. Пукшин