Постанова від 02.02.2026 по справі 904/2656/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2026 року м.Дніпро Справа № 904/2656/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Дарміна М.О., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімія-Спецтехніка» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2024 (суддя Новікова Р.Г.)

у справі № 904/2656/24

за позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімія-Спецтехніка»

про стягнення заборгованості

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімія-Спецтехніка»

до Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод»

про визнання недійсною угоди, застосування наслідків недійсності правочину та стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний завод» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімія-Спецтехніка» про стягнення суми боргу в розмірі 4 456 353, 28 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімія-Спецтехніка» подало до суду зустрічну позовну заяву, згідно якої, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить визнати недійсною угоди №798/2019 від 02.05.2019, укладену між сторонами та застосувати наслідки недійсності правочину, стягнувши з відповідача за зустрічною позовною заявою грошові кошти у розмірі 367 324,00 грн, сплачені на виконання угоди.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.12.2024 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімія-Спецтехніка» на користь Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» суму боргу в розмірі 4 456 353, 28 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 66 845, 30 грн. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімія-Спецтехніка» подано апеляційну скаргу, згідно якої апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2024 у справі № 904/2656/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні первісного позову в повному обсязі, а зустрічний позов відповідача задовольнити.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що оскаржуване рішення прийняте за неповного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- щодо не досягнення згоди з усіх істотних умов Угоди. Враховуючи правову природу Угоди (відносини суборенди) між Сторонами не було погоджено ряд істотних умов, які є характерними для відповідних правовідносин. Свідченням цього є той факт, що в порушення ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» між Сторонами в Угоді не було погоджено: 1) об'єкт оренди, тобто не зрозуміло яка саме частина Земельної ділянки знаходиться в користуванні та які саме її характеристики ?; 2) кадастровий номер відносно частини Земельної ділянки, що розташована під Цехом; 3) конкретний строк дії Угоди; 4) розмір орендної плати (розмір компенсаційного платежу) або формула стосовно порядку його розрахунку (нарахування, тощо). Таким чином, у зв'язку з не погодженням між Сторонами в Угоді важливих істотних умов для даного виду відносин, то існують всі законні передумови для визнання даного правочину неукладеним;

- щодо заборони Позивачу укладати договори суборенди Земельної ділянки. Позивач не мав право укладати Угоду без будь-якого погодження з Дніпровською міською радою, як з орендодавцем Земельної ділянки, оскільки за своєю природою правовідносини Сторін за Угодою є фактично відносинами суборенди за якими Відповідач користується частиною Земельної ділянки та сплачує Позивачу за це компенсацію з орендних платежів;

- щодо непогодження Сторонами в Угоді розміру компенсаційного платежу. Зі змісту Угоди взагалі не зрозуміло, у який конкретний спосіб повинна нараховуватися компенсація (тобто обчислення витрат з орендної плати) ? Відповідні обставини свідчать про те, що в Угоді відсутній чіткий та зрозумілий розмір компенсаційного платежу або формула стосовно порядку його розрахунку (нарахування, тощо);

- судом не надано належної оцінки доводам Відповідача щодо наявності в Угоді ознак недійсного правочину, що є підставою для відповідних правових наслідків, пов'язаних з недійсністю правочину;

- щодо відсутності в матеріалах Справи доказів оплати Позивачем орендних платежів стосовно Земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:08:617:0019). Позивач на виконання вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України не надав Суду жодного доказу, який би доводив вказані обставини. Суд в Рішенні не вказує які конкретно докази свідчать про здійснення Позивачем відповідних щомісячних орендних платежів за користування Земельною ділянкою;

- щодо автоматичного припинення дії Договору оренди на земельну ділянку, яка розташована під Цехом. Суд в оскаржуваному Рішенні жодним чином не спростував доводи Відповідача, відносно того, що відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України (в редакції, які діяли на момент придбання Відповідачем Цеху): «До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача)». Аналогічні положення наведені ч. 1 та ч. 2 ст. 120 ЗК України та ч. 3 ст.7 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, які діяли на момент придбання Відповідачем Цеху).

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

03.02.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

В судовому засіданні 02.02.2026 брав участь представник ПрАТ «Дніпровський металургійний завод». Представник ТОВ «Хімія-Спецтехніка» будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час судового засідання, не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не проінформував.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Так, апеляційне провадження у даній справі здійснюється на підставі ТОВ «Хімія-Спецтехніка» апеляційної скарги, в межах її доводів та вимог, що відповідає приписам ч. 1 ст. 269 ГПК України.

Жодних доповнень протягом визначеного ГПК України процесуального строку не подавалося.

Слід зауважити, що у справі вже відбулося судове засідання 31.07.2025, на якому були присутні представники сторін, надали свої пояснення по суті заявленої апеляційної скарги, висловили свої вимоги та заперечення.

В свою чергу, ТОВ «Хімія-Спецтехніка», як учасник судового процесу, не був позбавлений права забезпечити участь у судовому засіданні 03.02.2026 будь-якого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді, в тому числі в режимі відеоконференції.

Аналогічна за змістом позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17.

Варто наголосити на тому, що визначення пріоритету на користь неучасті в судовому засіданні у випадку невизнання судом обов'язкової явки представника, не тягне за собою неможливість здійснення розгляду справи, тобто відсутність уповноваженого представника в судовому засіданні не є безумовною підставою для відкладення судового засідання.

До того ж, обставин, що ускладнювали б вирішення відповідного спору за наявними матеріалами судом не встановлено.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з огляду на те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, зважаючи на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для ухвалення судового рішення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника апелянта.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Представник позивача в судовому засіданні 03.02.2026 заперечив проти апеляційної скарги в повному обсязі, зокрема, з підстав, наведених у відзиві, наполягав на необхідності залишення її без задоволення, а оскаржуваного рішення - без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Дніпровською міською радою (далі - орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Дніпрококс» (далі - орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки від 09.12.2002 (далі - договір оренди від 09.12.2002), посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу 09.12.2002 та зареєстрований в реєстрі за №3668.

Також між Дніпровською міською радою (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством «Євраз Дніпровський металургійний завод» (правонаступник Відкритого акціонерного товариства «Дніпрококс» та Публічного акціонерного товариства «Євраз-ДМЗ ім. Петровського») (орендар) була укладена додаткова угода від 18.12.2017 до договору оренди від 09.12.2002 (далі - додаткова угода від 18.12.2017), посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу 18.12.2017 та зареєстрована в реєстрі за №806.

В подальшому відбулась зміна найменування орендаря з Приватне акціонерне товариство «Євраз Дніпровський металургійний завод» на Приватне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний завод».

Відповідно до пункту 1.1 договору оренди від 09.12.2002 орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку площею 39,1230 га, розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Коксохімічна, 1, для фактичного розміщення заводу.

Згідно з пунктом 1.4 договору оренди від 09.12.2002 (в редакції додаткової угоди від 18.12.2017) категорія землі: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Код КВЦНЗ - 11.02. Функціональне використання (вид використання): фактичне розміщення заводу. Кадастровий номер земельної ділянки: 1210100000:08:617:0019.

Пунктом 2.1 договору оренди від 09.12.2002 було передбачено, що земельна ділянка передається до 07.08.2017. Після закінчення терміну договору його дія закінчується.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди від 18.12.2017 договір оренди земельної ділянки від 09.12.2002 був поновлений на 15 років, починаючи з 08.08.2017.

Пунктами 3.1 - 3.5 договору оренди від 09.12.2002 (в редакції додаткової угоди від 18.12.2017) орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Розмір орендної плати встановлюється рішенням Дніпровської міської ради відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору (крім випадків зміни коду класифікації видів цільового призначення земель або їх функціонального використання). Зазначені зміни відображаються лише у Витягу із технічної і документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, грошова оцінка, яких проведена, що є невід'ємними додатками цього договору.

Орендна плата вноситься у такі строки: за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця.

Орендна плата вноситься орендарем незалежно від результатів його діяльності на рахунок орендодавця у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, який попередньо у письмовій формі уточнюється орендарем щорічно на початку бюджетного року.

Платіжне доручення або квитанція мають містити в кодовому рядку інформацію про дату та номер державної реєстрації права оренди землі та строк, за який здійснюється платіж.

Зміна платіжних реквізитів може здійснюватися орендодавцем в односторонньому порядку і не потребує внесення змін до цього договору.

Орендар має уточнювати платіжні реквізити орендодавця перед внесенням кожного чергового платежу.

Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати не дозволяється.

Розмір орендної плати переглядається щорічно у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Дніпровською міською радою відповідно до вимог Податкового кодексу України, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки комунальної власності;

- в інших випадках, передбачених законом.

Зміна розміру орендної плати відображається у розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, грошова оцінка яких проведена та не потребує внесення змія та доповнень до цього договору.

Згідно з пунктом 9.4 договору оренди від 09.12.2002 (в редакції додаткової угоди від 18.12.2017) передача в суборенду земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:08:617:0019) забороняється.

У 2019році Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області листом від 20.02.2019 №11-01-01256 повідомило ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» про те, що об'єкт державної власності єдиний майновий комплекс - цех ректифікації колишнього структурного підрозділу Дніпропетровського коксохімічного заводу ім. Калініна, що знаходиться на балансі ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» та розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Коксохімічна, 1, був приватизований ТОВ «Хімія-Спецтехніка» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом 26.12.2018 і зареєстрованого в реєстрі за №2362, та акту приймання-передання від 20.02.2019. Інформація надавалась до відома та врахування в подальшій роботі щодо обліку об'єкта на балансі підприємства.

В подальшому Приватним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний завод» (далі - сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімія-Спецтехніка» (далі - сторона 2) була підписана угода №798/2019 від 02.05.2019 (далі - угода №798/2019 від 02.05.2019).

У преамбулі угоди №798/2019 від 02.05.2019 сторони вказали, що:

- 26.12.2018 між стороною 2 (покупець) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (продавець) укладений договір купівлі-продажу єдиний майновий комплекс - цех ректифікації колишнього структурного підрозділу Дніпропетровського коксохімічного заводу ім. Калініна, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Коксохімічна, 1 (далі - об'єкт нерухомості);

- 04.03.2019 до сторони 2 відповідно до умов договору купівлі перейшло право власності на об'єкт нерухомості, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з Витягом про реєстрацію права власності за індексним номером 158817345 від 07.03.2019, номер запису про право власності 30603861;

- об'єкт нерухомості, який на праві власності належить стороні 2, розташований на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:08:617:0019 за адресою: м. Дніпро, вул. Коксохімічна, буд.1, загальною площею 39,123 га; цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості; функціональне використання - для розміщення заводу, якою користується сторона 1 на підставі договору оренди землі від 09.12.2022;

- фактична площа земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:08:617:0019, занятої об'єктом нерухомості становить 2,1728 га.

Пунктом 1 угоди №798/2019 від 02.05.2019 передбачено, що сторона 2 зобов'язується компенсувати стороні 1 витрати з орендної плати за частину земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:08:617:0019, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Коксохімічна, буд.1, загальною площею 2,1728 га, на якій фактично розташований об'єкт нерухомості, до моменту оформлення стороною 2 права користування вказаною земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 2 угоди №798/2019 від 02.05.2019 обчислення витрат з орендної плати здійснюється згідно розміру орендної плати, встановленого рішенням Дніпровської міської ради відповідно до вимог Податкового кодексу України з урахуванням діючої нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:08:617:0019 та коефіцієнтів індексації.

Згідно з пунктом 3 угоди №798/2019 від 02.05.2019 орендна плата компенсується стороною 2 на підставі виставлених стороною 1 рахунків щомісячно протягом 10 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Рахунки надсилаються стороною 1 на адресу сторони 2, зазначену в цій угоді.

У пункті 7 угоди №798/2019 від 02.05.2019 вказано, що сторона 2 зобов'язується вчинити заходи щодо оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт нерухомості.

Пунктом 9 угоди №798/2019 від 02.05.2019 передбачено, що згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України сторони домовились, що умови цієї угоди поширюються на зобов'язання сторін, які виникли з 04.03.2019.

Відповідно до пункту 11 угоди №798/2019 від 02.05.2019 ця угода вважається укладеною з моменту її підписання і діє до моменту оформлення стороною 2 права користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт нерухомості загальною площею 2,1728 га.

Згідно з наданими поясненнями представника ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» частка витрат зі сплати орендної плати, що мала компенсуватись ТОВ «Хімія-Спецтехніка» на підставі угоди №798/2019 від 02.05.2019, розраховувалась пропорційно площі земельної ділянки 2,1728 га та становила щомісячно:

- 94 107 грн 80 коп. протягом 2019 - 2021 років, з огляду на такі показники: площа земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:08:617:0019 - 39,123 га; нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням індексації - 884 079 832 грн 91 коп.; розмір (ставка) орендної плати - 2,30%; річна сума орендної плати за земельну ділянку площею 39,123 га - 20 333 836 грн 16 коп.; площа земельної ділянки під об'єктом нерухомості - 2,1728 га; річна сума орендної плати за земельну ділянку площею 2,1728 га - 1 129 293 грн 75 коп.;

- 110 320 грн 57 коп. протягом 2022 року, з огляду на такі показники: площа земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:08:617:0019 - 39,123 га; нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням індексації - 1 036 387 831 грн 50 коп.; розмір (ставка) орендної плати - 2,30%; річна сума орендної плати за земельну ділянку площею 39,123 га - 23836920 грн 12 коп.; площа земельної ділянки під об'єктом нерухомості - 2,1728 га; річна сума орендної плати за земельну ділянку площею 2,1728 га - 1 323 846 грн 84 коп.;

- 71 708 грн 37 коп. протягом 2023 року, з огляду на такі показники: площа земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:08:617:0019 - 39,123 га; нормативна грошова оцінка земельної ділянки (з урахуванням індексації) - 1 191 846 006 грн 23 коп.; розмір (ставка) орендної плати - 1,30%; річна сума орендної плати за земельну ділянку площею 39,123 га - 15493998 грн 08 коп.; площа земельної ділянки під об'єктом нерухомості - 2,1728 га; річна сума орендної плати за земельну ділянку площею 2,1728 га - 860 500 грн 45 коп.;

- 75 365 грн 50 коп. протягом 2024 року, з огляду на такі показники: площа земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:08:617:0019 - 39,123 га; нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням індексації - 1 252 630 152 грн 64 коп.; розмір (ставка) орендної плати - 1,30%; річна сума орендної плати за земельну ділянку площею 39,123 га - 16284191 грн 98 коп.; площа земельної ділянки під об'єктом нерухомості - 2,1728 га; річна сума орендної плати за земельну ділянку площею 2,1728 га - 904 385 грн 07 коп.

При цьому ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» посилалось на рішення Дніпровської міської ради від 21.02.2018 №8/30 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №13/27 «Про ставки земельного податку, розмірів орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста», від 13.07.2022 №3/24 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №13/27 «Про ставки земельного податку, розмірів орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста» та вказувало, що розмір орендної плати для земель промисловості (КВЦПЗ 11.02) з 01.03.2018 становив 2,3% від нормативної грошової оцінки, а з 01.01.2023 - 1,3% від нормативної грошової оцінки.

Згідно з відкритими даними, оприлюдненими Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання статті 289 Податкового кодексу України (https://land.gov.ua/derzhgeokadastr-povidomlyaye-pro-indeksacziyu-normatyvnoyi-groshovoyi-oczinky-zemel-za-2023-rik/), коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становив: 2018рік - 1,0; 2019рік - 1,0; 2020рік - 1,0; 2021рік - 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення); 2022рік - 1,15; 2023рік - 1,051.

Згідно з матеріалами справи ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» виставляв на адресу ТОВ «Хімія-Спецтехніка» рахунки - фактури із сумами щомісячних платежів:

- в розмірі 94 107 грн 80 коп. за березень 2019 року - січень 2022 року (рахунки-фактури №ДМЗ00000320 від 06.05.2019, №ДМЗ00000408 від 31.05.2019, №ДМЗ00000425 від 30.06.2019, №ДМЗ00000571 від 31.07.2019, №ДМЗ00000644 від 31.08.2019, №ДМЗ00000675 від 30.09.2019, №ДМЗ00000802 від 31.10.2019, №ДМЗ00000859 від 30.11.2019, №ДМЗ00000017 від 31.12.2019, №ДМЗ00000076 від 31.01.2020, №ДМЗ00000141 від 29.02.2020, №ДМЗ00000271 від 31.03.2020, №ДМЗ00000322 від 30.04.2020, №ДМЗ00000353 від 31.05.2020, №ДМЗ00000451 від 30.06.2020, №ДМЗ00000523 від 31.07.2020, №ДМЗ00000602 від 31.08.2020, №ДМЗ00000692 від 30.09.2020, №ДМЗ00000701 від 31.10.2020, №ДМЗ00000779 від 30.11.2020, №ДМЗ00000863 від 31.12.2020, №ДМЗ00000074 від 31.01.2021, №ДМЗ00000089 від 28.02.2021, №ДМЗ00000193 від 31.03.2021, №ДМЗ00000258 від 30.04.2021, №ДМЗ00000341 від 31.05.2021, №ДМЗ00000407 від 30.06.2021, №ДМЗ00000481 від 31.07.2021, №ДМЗ00000508 від 31.08.2021, №ДМЗ00000616 від 30.09.2021, №ДМЗ00000679 від 31.10.2021, №ДМЗ00000755 від 30.11.2021, №ДМЗ00000773 від 31.12.2021, №ДМЗ00000007 від 31.01.2022);

- в розмірі 110 320 грн 57 коп. за лютий 2022 року - грудень 2022 року (рахунки-фактури №ДМЗ00000332 від 28.02.2022, №ДМЗ00000333 від 31.03.2022, №ДМЗ00000334 від 29.04.2022, №ДМЗ00000335 від 31.05.2022, №ДМЗ00000336 від 30.06.2022, №ДМЗ00000440 від 31.07.2022, №ДМЗ00000507 від 31.08.2022, №ДМЗ00000568 від 30.09.2022, №ДМЗ00000619 від 31.10.2022, №ДМЗ00000654 від 30.11.2022, №ДМЗ00000758 від 31.12.2022);

- в розмірі 71 708 грн 37 коп. за січень - грудень 2023 року (рахунки-фактури №ДМЗ00000083 від 31.01.2023, №ДМЗ00000084 від 28.02.2023, №ДМЗ00000214 від 31.03.2023, №ДМЗ00000232 від 30.04.2023, №ДМЗ0000307 від 31.05.2023, №ДМЗ0000375 від 30.06.2023, №ДМЗ0000510 від 31.07.2023, №ДМЗ000524 від 31.08.2023, №ДМЗ0002315від 30.09.2023, №ДМЗ0000673 від 31.10.2023, №ДМЗ0000775 від 30.11.2023, №ДМЗ0000845 від 31.12.2023);

- в розмірі 75 365 грн 50 коп. за січень - квітень 2024 року (рахунки-фактури №ДМЗ0000024 від 31.01.2024, №ДМЗ0000135 від 29.02.2024, №ДМЗ0000224 від 31.03.2024, №ДМЗ0000296 від 30.04.2024).

Платіжними дорученнями №877 від 29.05.2019 на суму 179 108 грн 40 коп., №893 від 09.07.2019 на суму 94 107 грн, №952 від 13.08.2019 на суму 94 108 грн 60 грн ТОВ «Хімія-Спецтехніка» перерахувало на користь ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» суму 367324 грн з посиланням на рахунки-фактури для компенсації витрат з оренди земельної ділянки за березень - червень 2019 року.

В матеріалах справи наявна підписана сторонами угода про залік зустрічних однорідних вимог від 02.11.2021.

Відповідно до пункту 2 угоди про залік зустрічних однорідних вимог від 02.11.2021 станом на 01.11.2021 сторона 2 (ТОВ «Хімія-Спецтехніка») має перед стороною 1 (ПрАТ «Дніпровський металургійний завод») непогашене грошове зобов'язання за угодою №798/2019 від 02.05.2019 в розмірі 2 540 910 грн 60 коп. відповідно до рахунків-фактур №ДМЗ00000571 від 31.07.2019, №ДМЗ00000644 від 31.08.2019, №ДМЗ00000675 від 30.09.2019, №ДМЗ00000802 від 31.10.2019, №ДМЗ00000859 від 30.11.2019, №ДМЗ00000017 від 31.12.2019, №ДМЗ00000076 від 31.01.2020, №ДМЗ00000141 від 29.02.2020, №ДМЗ00000271 від 31.03.2020, №ДМЗ00000322 від 30.04.2020, №ДМЗ00000353 від 31.05.2020, №ДМЗ00000451 від 30.06.2020, №ДМЗ00000523 від 31.07.2020, №ДМЗ00000602 від 31.08.2020, №ДМЗ00000692 від 30.09.2020, №ДМЗ00000701 від 31.10.2020, №ДМЗ00000779 від 30.11.2020, №ДМЗ00000863 від 31.12.2020, №ДМЗ00000074 від 31.01.2021, №ДМЗ00000089 від 28.02.2021, №ДМЗ00000193 від 31.03.2021, №ДМЗ00000258 від 30.04.2021, №ДМЗ00000341 від 31.05.2021, №ДМЗ00000407 від 30.06.2021, №ДМЗ00000481 від 31.07.2021, №ДМЗ00000508 від 31.08.2021, №ДМЗ00000616 від 30.09.2021.

Згідно з пунктом 5 угоди про залік зустрічних однорідних вимог від 02.11.2021 керуючись статтею 601 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги на суму 852 690 грн. З моменту підписання цієї угоди сторони вважатимуть, що зобов'язання сторони 2 припинено частково, заборгованість сторони 2 становить 1 688 220 грн 60 коп.

З огляду на проведений сторонами залік зустрічних однорідних вимог, за розрахунками ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» розмір невиконаного ТОВ «Хімія-Спецтехніка» зобов'язання з компенсації витрат з орендної плати за квітень 2020 року становить 88 388 грн. Також залишились невиконаними в повному обсязі ТОВ «Хімія-Спецтехніка» зобов'язання з компенсації витрат з орендної плати за травень 2020 року - квітень 2024 року. Загальний розмір заборгованості з компенсації витрат з орендної плати за квітень 2020 року - квітень 2024 року дорівнює 4 456 353 грн 28 коп.

Відповідно до матеріалів справи рахунки-фактури направлялись на адресу ТОВ «Хімія-Спецтехніка» засобами поштового зв'язку та отримані товариством. ТОВ «Хімія-Спецтехніка» не оспорювало отримання направлених ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» рахунків за спірний період.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 17.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімія-Спецтехніка» є власником об'єкта нерухомого майна - цех ректифікації, розташованого за адресою - м. Дніпро, вул. Коксохімічна, буд.1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1706286312101). Опис об'єкта: будівля майстерні літ. 2В-1 з прибудовами площею 189,1 кв.м, будівля насосної літ. 2Е-1 площею 75,2 кв.м, покгауз погрузки літ 2Ж-1 площею 138,4 кв.м, червоний куток літ. 2Б-1 з тамбуром площею 46,8 кв.м, будівля А літ. 2А-1 з прибудовами та навісом площею 1 484,8 кв.м, будівля контори літ. 2Г-2 з прибудовами площею 162,8 кв.м, будівля пропарщиків літ. 2З-1 площею 45,4 кв.м, туалет літ. 21 площею 10,2 кв.м, градирня літ. 2Є-1, сховища №9-36, 38, 41-44.

На адресу ТОВ «Хімія-Спецтехніка» також направлялись ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» претензія №107/362 від 21.06.2023 з вимогою про сплату суми боргу в розмірі 3 636 719 грн 92 коп. та претензія №193 від 14.03.2024 з вимогою про сплату суми боргу в розмірі 4 289 409 грн 51 коп., отримані ТОВ «Хімія-Спецтехніка».

Суд першої інстанції зазначив, що обставини, на які посилається ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з ТОВ «Хімія-Спецтехніка» суми боргу в розмірі 4 456 353 грн 28 коп., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем, тому суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» та необхідність їх задоволення. Водночас господарський суд не знайшов підстав для задоволення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімія-Спецтехніка» до Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» про визнання недійсною угоди №798/2019 від 02.05.2019, укладеної між сторонами, та застосування наслідків недійсності правочину (угоди №798/2019 від 02.05.2019) та стягнення грошових коштів у розмірі 367 324 грн, сплачених на виконання угоди.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Приватне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний завод» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімія-Спецтехніка» з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 4 456 353 грн 28 коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на порушення відповідачем зобов'язань з компенсації витрат позивача з орендної плати на підставі угоди №798/2019 від 02.05.2019.

Позивач вказав, що між Відкритим акціонерним товариством «Дніпрококс» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Євраз-ДМЗ ім. Петровського», тип та найменування якого змінено на Приватне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний завод») та Дніпропетровською міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки від 09.02.2002 (в редакції додаткової угоди від 18.12.2017) зі строком дії до 08.08.2032. На підставі договору оренди позивачу була передана у строкове платне користування земельна ділянка загальною площею 39,123 га, кадастровий номер 1210100000:08:617:0019, розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Коксохімічна, 1, для розміщення заводу.

Позивач зазначив, що у межах орендованої земельної ділянки був розташований об'єкт державної власності - єдиний майновий комплекс - цех ректифікації колишнього структурного підрозділу Дніпропетровського коксохімічного заводу ім. Калініна, який знаходився на балансі Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» та розташований за адресою м. Дніпро, вул. Коксохімічна, буд. 1.

Позивач пояснив, що листом №11-01-01256 від 20.02.2019 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області повідомило товариство про те, що цех ректифікації приватизований ТОВ «Хімія-Спецтехніка» відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 26.12.2018 приватним нотаріусом і зареєстрованого в реєстрі за №2362 та акту приймання-передання від 20.02.2019.

Позивач вказав, що між сторонами була укладена угода №798/2019 від 02.05.2019, на підставі якої ТОВ «Хімія-Спецтехніка» зобов'язується компенсувати ПрАТ «ДМЗ» витрати з орендної плати за частину земельної ділянки загальною площею 2,1728 га (цех ректифікації) кадастровий номер 1210100000:08:617:0019, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Коксохімічна, буд. 1. Угода діє до моменту оформлення ТОВ «Хімія -Спецтехніка» права користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт нерухомості, загальною площею 2,1728 га.

Позивач повідомив, що платіжними дорученнями №877 від 29.05.2019 на суму 179 108 грн 40 коп., №893 від 09.07.2019 на суму 94 107 грн, №952 від 13.08.2019 на суму 94 108 грн 60 коп. відповідач компенсував витрати позивача з орендної плати за землю на загальну суму 367324 грн за березень - червень 2019 року.

Позивач також послався на укладену між сторонами угоду про залік від 02.11.2021 та зазначив про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 852 690 грн за зобов'язаннями, що виникли на підставі угоди №798/2019 від 02.05.2019 згідно з рахунками-фактурами №ДМЗ00000571 від 31.07.2019, №ДМЗ00000644 від 31.08.2019, №ДМЗ00000675 від 30.09.2019, №ДМЗ00000802 від 31.10.2019, №ДМЗ00000859 від 30.11.2019, №ДМЗ00000017 від 31.12.2019, №ДМЗ00000076 від 31.01.2020, №ДМЗ00000141 від 29.02.2020, №ДМЗ00000271 від 31.03.2020, №ДМЗ00000322 від 30.04.2020.

Позивач зазначив, що на момент звернення до суду з позовом відповідач є власником об'єкту нерухомості (цех ректифікації) та не оформив право користування земельною ділянкою. При цьому ПрАТ «ДМЗ» продовжує щомісячно сплачувати орендну плату за землю згідно з договором оренди земельної ділянки від 09.12.2002. Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за угодою №798/2019 від 02.05.2019 існує сума боргу в розмірі 4456353 грн 28 коп. за квітень 2020 року - квітень 2024 року.

На адресу суду 31.07.2024 надійшов сформований в системі «Електронний суд» відзив відповідача (ТОВ «Хімія -Спецтехніка») про незгоду із заявленими позовними вимогами.

Відповідач вказав, що йому дійсно належить цех ректифікації і відповідне нерухоме майно дійсно розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:08:617:0019, розташованій за адресою: м. Дніпро, вул. Коксохімічна, буд. 1.

Відповідач стверджував, що позивач почав здійснювати перешкоди у доступі до майна ТОВ «Хімія - Спецтехніка» та наполягав на наданні частини земельної ділянки в суборенду відповідачу з компенсацією позивачу частини орендних платежів до моменту переоформлення з Дніпровською міською радою орендних правовідносин на земельну ділянку з виділенням окремої її частини для відповідача під належне йому нерухоме майно. З огляду на це, відповідач погодився на укладання угоди №798/2019 від 02.05.2019 та здійснював частину платежів.

На думку відповідача, правовідносини сторін за угодою №798/2019 від 02.05.2019 є фактично відносинами суборенди. Адже відповідач користується частиною земельної ділянки та сплачує позивачу за це компенсацію з орендних платежів. Водночас пунктом 9.4 договору оренди земельної ділянки від 09.02.2002 (в редакції додаткової угоди від 18.12.2017) заборонена передача орендарем земельної ділянки в суборенду. Відповідач перестав сплачувати кошти за угодою №798/2019 від 02.05.2019 після того, як дізнався про існування заборони передавати земельну ділянку в суборенду.

Відповідач наполягав на відсутності в нього обов'язку сплачувати будь-які грошові кошти на користь позивача, оскільки вимоги ґрунтуються на угоді №798/2019 від 02.05.2019, укладеної без згоди Дніпровської міської ради та прямої заборони на вчинення відповідних дій.

Відповідач послався на статтю 15 Закону України «Про оренду землі» та вказав про відсутність узгодження сторонами істотних умов для відносин суборенди - об'єкт оренди (яка саме частина земельної ділянки знаходиться в користуванні та які саме її характеристики); кадастровий номер частини земельної ділянки, на якій розташований цех ректифікації; конкретний строк дії угоди; розмір орендної плати (розмір компенсаційного платежу) або формула стосовно порядку його розрахунку (нарахування, тощо). Тому існують передумови для визнання даного правочину неукладеним.

Відповідач зазначив про недоведеність позивачем розміру площі земельної ділянки на якій розташований цех ректифікації. Також позивач не надав рішення Дніпровської міської ради про встановлення розміру орендної плати стосовно земельної ділянки. Позивач не вказав норм податкового законодавства, які він застосовував при здійсненні розрахунків відповідних компенсаційних платежів. Позивач не надав належних доказів, які б підтверджували діючу нормативну грошову оцінку земельної ділянки (станом на кожен розрахунковий період) та коефіцієнти її індексації, що застосовувались позивачем в даному випадку. Надані позивачем податкові декларації з плати за землю та платіжні документи не містять будь-якої інформації стосовно оплати ним орендних платежів стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:08:617:0019. Тому ці документи не можуть свідчити про оплату позивачем відповідних орендних платежів за користування земельною ділянкою.

Відповідач вказав, що позивач не повинен був здійснювати оплату будь-яких орендних платежів стосовно частини земельної ділянки, на якій розташований належний відповідачу цех. Адже договір оренди у відповідній частині був припинений через придбання відповідачем нерухомого майна. Внаслідок купівлі цеху ректифікації відповідач автоматично отримав право оренди частини земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:08:617:0019, яке належало позивачу за договором оренди цієї землі під відповідними будівлями. Перехід права користування позбавляє попереднього власника обов'язку сплати орендних платежів. Це свідчить про відсутність зобов'язання відповідача компенсувати орендну плату.

Пославшись на статтю 90 Господарського процесуального кодексу України, відповідач просив позивача надати відповіді на питання.

Відповідач повідомив, що орієнтовний розрахунок судових витрат відповідача на правничу допомогу у зв'язку з розглядом даної справи дорівнює 45 000 грн. Докази вчинення відповідних дій будуть надані суду в строки, які передбачені ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На адресу суду 31.07.2024 надійшов сформований в системі «Електронний суд» зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімія-Спецтехніка» до Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» про визнання недійсною угоди №798/2019 від 02.05.2019, укладеної між сторонами.

ТОВ «Хімія-Спецтехніка» стверджувало про недійсність угоди №798/2019 від 02.05.2019, оскільки:

- угода (правочин стосовно оплати за користування відповідачем земельною ділянкою під цехом) була укладена без отримання будь-якої згоди Дніпровської міської ради, що свідчить про порушення ч. 1 ст. 774 Цивільного кодексу України;

- на виконання ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» між сторонами в угоді не були погоджені істотні умови відповідного правочину;

- позивач не мав права на укладення угоди, оскільки після придбання відповідачем цеху право оренди земельної ділянки під ним у позивача було припинене автоматично, як наслідок, він не мав права на отримання будь-яких компенсацій від відповідача.

На адресу суду 23.09.2024 надійшов сформований в системі «Електронний суд» відзив на зустрічний позов про незгоду із заявленими зустрічними позовними вимогами.

Відповідач за зустрічним позовом (ПрАТ «Дніпровський металургійний завод») вказав, що за своєю правовою природою угода №798/2019 від 02.05.2019 не є договором суборенди земельної ділянки та не потребує погодження з Дніпровською міською радою. Угода не містить ознак договору суборенди (передача в користування, строковість, платність, мета - здійснення господарської діяльності). Тому на правовідносини сторін не розповсюджується дія норм Закону України «Про оренду землі.

Відповідач за зустрічним позовом зазначив, що укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера. Договір купівлі-продажу єдиного майнового комплексу - цех ректифікації колишнього структурного підрозділу Дніпропетровського коксохімічного заводу ім. Калініна, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Коксохімічна, 1 від 26.12.2018 не містить розміру та кадастрового номеру земельної ділянки, на якій розташований об'єкт нерухомості. Придбавши нерухоме майно, позивач за зустрічним позовом (ТОВ «Хімія-Спецтехніка») фактично почав користуватися частиною земельної ділянки, яка знаходилася в оренді у відповідача за зустрічним позовом (ПрАТ «Дніпровський металургійний завод») і який сплачував за неї орендну плату.

Відповідач за зустрічним позовом вказав на те, що позивач за зустрічним позовом (ТОВ «Хімія-Спецтехніка») не надав суду документів, які б підтверджували право оренди на земельну ділянку під цехом ректифікації, так і не надав доказів сплати земельного податку чи орендної плати за земельну ділянку, якою користується. Підписавши угоду на компенсацію витрат зі сплаті орендної плати за земельну ділянку, позивач за зустрічним позовом фактично надав згоду на відшкодування відповідачу за зустрічним позовом витрат з орендної плати за землю до оформлення ТОВ «Хімія-Спецтехніка» права користування земельною ділянкою, на якій розташований цех ректифікації на себе. Це відповідає принципу розумності та справедливості, тому відсутні передбачені ст. 215 Цивільного кодексу України підстави для визнання угоди недійсною.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети (такий правовий висновок міститься в п. 7.3 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За загальними положеннями про недійсність правочину, визначеними статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України.

Згідно ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність дефекту суб'єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі.

Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою до іншої сторони чи сторін правочину; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення того, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19).

Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 27.07.2021 у справі № 910/9177/20, від 21.09.2021 у справі №910/2920/20 (910/14219/20).

Верховний Суд також зазначає, що, звертаючись із позовом про визнання недійсним правочину, позивач згідно з вимогами статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства суд не має підстав для задоволення відповідного позову.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 18.05.2023 у справі № 910/7975/21 та постановах Верховного Суду від 08.04.2025 у справі № 910/9128/23, від 14.01.2025 у справі № 925/1459/23, від 01.10.2024 у справі №910/20103/23, від 15.10.2024 у справі № 917/531/19, від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.04.2025 у справі № 910/9128/23, від 14.01.2025 у справі № 925/1459/23, від 01.10.2024 у справі № 910/20103/23, від 15.10.2024 у справі № 917/531/19, від 20.02.2024 у справі № 903/1037/22, від 19.03.2024 у справі № 910/4293/22.

Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.04.2025 у справі № 910/9128/23, від 14.01.2025 у справі № 925/1459/23, від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22 від 18.05.2023 у справі № 906/743/21, від 03.08.2023 у справі № 909/654/19, від 19.10.2022 у справі № 912/278/21, від 02.02.2022 у справі № 917/373/20 (917/1878/20).

При цьому невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 01.10.2024 у справі № 910/20103/23, від 15.10.2024 у справі № 917/531/19.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.04.2025 у справі № 910/9128/23, від 14.01.2025 у справі № 925/1459/23, від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 20.02.2024 у справі № 903/1037/22, від 19.03.2024 у справі № 910/4293/22.

Згідно із частиною 1 статті 235 Цивільного кодексу України удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який вони насправді вчинили.

Тлумачення змісту статті 235 ЦК України свідчить, що удаваним є правочин, що вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Тобто сторони з учиненням удаваного правочину навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце. Сторони вчиняють два правочини: один удаваний, що покликаний «маскувати» волю осіб; другий - прихований, від якого вони очікують правових наслідків.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 522/14890/16-ц.

Верховний Суд у постановах від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20 та від 03.11.2021 у справі № 918/1226/20 зазначив, що за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації є два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Отже, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин. Тобто у такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою приховує реальний правочин. За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Правова конструкція статті 235 Цивільного кодексу України передбачає, що сторона, звертаючись до суду із відповідним позовом, в якому заявляє вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; для приховання якого саме правочину вчинено спірний правочин; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином; настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

Такі висновки застосування норм матеріального права викладено в постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 346/2238/15, а також постановах Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №742/1913/15, від 21.08.2019 у справі № 303/292/17, від 30.03.2020 у справі № 524/3188/17, від 17.08.2021 у справі № 904/4885/20, від 11.04.2023 у справі № 916/508/22, від 04.03.2025 у справі № 916/4116/23.

Колегія суддів також зазначає, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому, оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їхніх дій, так і певних правових наслідків, дійсним намірам сторін спору при укладенні оспорюваних договорів, встановити фактичні правовідносин, які склалися між сторонами, і застосувати до цих правовідносин відповідні норми матеріального права.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 01.07.2021 у справі №917/549/20, від 03.11.2020 у справі № 920/611/19, від 01.10.2020 у справі № 910/21935/17, від 19.08.2020 у справі № 915/1302/19.

Водночас невикористання при вчиненні певного правочину термінів, які визначають притаманні такому виду правочинів поняття, із закріпленням їх натомість у завуальований спосіб, а також викладення у різних документах взаємопов'язаних між собою прав і обов'язків сторін, що в сукупності складають зміст відповідних правовідносин, можуть бути засобами, які використовуються задля приховання суті правочину, укладення якого мають на меті сторони, шляхом оформлення "про людське око" (напоказ) іншого правочину.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України є удаваним.

З'ясувавши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має встановити, який саме правочин вчинено сторонами та вирішити спір із застосуванням норм, які регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 522/14890/16-ц; постановах Верховного Суду від 27.01.2026 у справі №904/4875/24, від 04.03.2025 у справі № 916/4116/23, від 26.06.2019 у справі № 910/12454/17, від 15.06.2018 у справі № 916/933/17.

Тобто відсутність у правочині чіткого викладення усіх істотних умов, необхідних для договорів оренди, про яку зазначає суд апеляційної інстанції, не є достатньою підставою для висновку про відсутність між сторонами фактичних орендних правовідносин, адже неналежне оформлення відповідних відносин саме є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі земельних ділянок в користування.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 04.03.2025 у справі №916/4116/23, від 16.01.2024 у справі № 918/86/22.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 №161-XIV (із змінами та доповненнями) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За статтею 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина перша). За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови (частина друга).

Отже, договір оренди землі укладається саме на платній основі та для отримання можливості користуватися земельною ділянкою з використанням її корисних властивостей.

Так, користування земельною ділянкою - це право фізичної або юридичної особи використовувати земельну ділянку для певних цілей відповідно до її цільового призначення та законодавства. Це може бути, наприклад, право обробляти землю, будувати на ній, отримувати врожай або іншу вигоду від користування.

При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 913/420/19.

Статтею 8 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 №161-XIV (із змінами та доповненнями) передбачено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. В оспорюваній угоді №798/2019 від 02.05.2019 відсутні ознаки договору суборенди - передача в користування, строковість, платність, мета - здійснення господарської діяльності.

Як встановлено судом, за угодою №798/2019 від 02.05.2019 ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» не є орендодавцем та не передає за плату земельну ділянку або її частину в користування ТОВ «Хімія-Спецтехніка» на певний строк.

Згідно зі змістом угоди ТОВ «Хімія-Спецтехніка» зобов'язалось компенсувати ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» витрати з орендної плати за частину земельної ділянки загальною площею 2,1728 га (на якій розташований цех ректифікації, що належить ТОВ «Хімія-Спецтехніка») до моменту оформлення ТОВ «Хімія-Спецтехніка» права користування цією земельною ділянкою.

Заборона передавати в суборенду земельну ділянку, встановлена в пункті 9.4 договору оренди від 09.12.2002, також не стосується відносин сторін за угодою №798/2019 від 02.05.2019 з компенсації витрат ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» зі сплати орендної плати за земельну ділянку, на якій розташований цех ректифікації, що належить ТОВ «Хімія-Спецтехніка».

Оскільки угода №798/2019 від 02.05.2019 не є договором суборенди, на неї не розповсюджуються вимоги статті 15 Закону України «Про оренду землі» щодо істотних умов договору оренди землі.

Як зазначалось раніше, в пункті 11 угоди №798/2019 від 02.05.2019 вказано, що ця угода вважається укладеною з моменту її підписання і діє до моменту оформлення стороною 2 права користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт нерухомості загальною площею 2,1728 га.

В пунктах 1, 3 угоди №798/2019 від 02.05.2019 сторони узгодили обов'язок ТОВ «Хімія-Спецтехніка» зобов'язується компенсувати витрати ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» з орендної плати за частину земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:08:617:0019, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Коксохімічна, буд.1, загальною площею 2,1728га, на якій фактично розташований об'єкт нерухомості, до моменту оформлення стороною 2 права користування вказаною земельною ділянкою. Обчислення витрат з орендної плати здійснюється згідно розміру орендної плати, встановленого рішенням Дніпровської міської ради відповідно до вимог Податкового кодексу України з урахуванням діючої нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:08:617:0019 та коефіцієнтів індексації.

ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» у рахунках-фактурах визначало розмір щомісячних платежів з компенсації витрат зі сплати орендної плати пропорційно займаній площі земельної ділянки, які ТОВ «Хімія-Спецтехніка» не оспорювало та узгоджувало, перераховуючи платіжними дорученнями №877 від 29.05.2019, №893 від 09.07.2019, №952 від 13.08.2019 кошти та здійснюючи зарахування зустрічних однорідних вимог, з метою виконання своїх зобов'язань за угодою №798/2019 від 02.05.2019.

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України (в редакції на момент придбання ТОВ «Хімія-Спецтехніка» цеху ректифікації) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків та об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Частиною 6 статті 26 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 №2269-VIII (в редакції станом на березень 2019року) передбачено, що приватизація окремо стоячої будівлі, розташованої на земельній ділянці, яка перебуває в оренді або постійному користуванні третьої особи, є підставою для дострокового припинення договору оренди з такою третьою особою (припинення її права постійного користування) в частині земельної ділянки, необхідної для обслуговування і використання приватизованого об'єкта за призначенням. Власник такої земельної ділянки зобов'язаний укласти договір оренди з покупцем об'єкта приватизації, що є окремо стоячою будівлею, відповідно до Земельного кодексу України, у тримісячний строк з моменту реєстрації покупцем права власності на об'єкт приватизації.

В матеріалах справи відсутні докази укладення ТОВ «Хімія-Спецтехніка» з Дніпровською міською радою договору оренди земельної ділянки, необхідної для обслуговування і використання приватизованого об'єкта (цеху ректифікації) за призначенням.

Також відсутні докази перерахування ТОВ «Хімія-Спецтехніка» платежів до місцевого бюджету за користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування і використання цеху ректифікації за призначенням.

В угоді №798/2019 від 02.05.2019 ТОВ «Хімія-Спецтехніка» погодило розмір площі земельної ділянки, на якій розташований цех ректифікації. Доказів іншого розміру площі земельної ділянки ТОВ «Хімія-Спецтехніка» до суду не надано.

В свою чергу, в матеріалах справи наявні докази оплати ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» до місцевого бюджету щомісячних орендних платежів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:08:617:0019.

І хоча Угода №798/2019 від 02.05.2019 не передбачена діючим законодавством, але як слушно зазначив господарський суд, не суперечить йому і відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Підписавши угоду №798/2019 від 02.05.2019, ТОВ «Хімія-Спецтехніка» надало згоду відшкодувати ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» витрати зі сплати орендної платі за землю до оформлення ТОВ «Хімія-Спецтехніка» права користування земельною ділянкою, на якій розташований цех ректифікації. Це відповідає принципу розумності та справедливості.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімія-Спецтехніка» до Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» про визнання недійсною угоди №798/2019 від 02.05.2019, укладеної між сторонами, та застосування наслідків недійсності правочину (угоди №798/2019 від 02.05.2019) та стягнення грошових коштів у розмірі 367 324 грн, сплачених на виконання угоди.

Натомість ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк виконання ТОВ «Хімія-Спецтехніка» зобов'язань за угодою №798/2019 від 02.05.2019 зі сплати компенсації витрат ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» з орендної плати в розмірі 4 456 353 грн 28 коп. є таким, що настав.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 598 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

ТОВ «Хімія-Спецтехніка» не були виконані грошові зобов'язання, доказів припинення відповідних зобов'язань перед ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» у будь-який інший передбачений законом спосіб, ТОВ «Хімія-Спецтехніка» до матеріалів справи не надано.

Положеннями статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як передбачено ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обставини, на які посилається ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з ТОВ «Хімія-Спецтехніка» суми боргу в розмірі 4 456 353 грн 28 коп., підтверджені матеріалами справи та не спростовані Відповідачем за первісним позовом, а тому суд мотивовано виснував про правомірність позовних вимог ПрАТ «Дніпровський металургійний завод».

Щодо твердження скаржника про недосягнення згоди з усіх істотних умов Угоди, то апеляційний суд не може погодитися з їх обґрунтованістю виходячи з наступного.

Як вже було зазначено, між ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» та ТОВ «Хімія-Спецтехніка» була укладена угода № 798/2019 від 02.05.2019 (надалі по тексту - Угода) за якою ТОВ «Хімія-Спецтехніка» зобов'язується компенсувати ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» витрати з орендної плати за частину земельної ділянки (цех ректифікації) кадастровий номер 1210100000:08:617:0019, яка розташована за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Коксохімічна, б.1, загальною площею 2,1728 га.

Зазначена Угода діє до моменту оформлення ТОВ «Хімія-Спецтехніка» права користування земельною ділянкою, на якій розташований цех ректифікації площею загальною площею 2,1728 га.

Відповідно до п. 2 Угоди № 798/2019 від 02.05.2019, обчислення витрат з орендної плати здійснюється згідно розміру орендної плати встановленого рішенням Дніпровської міської ради відповідно до вимог Податкового Кодексу України, з урахуванням діючої нормативної грошової оцінки земельної ділянки (цех ректифікації) кадастровий номер 1210100000:08:617:0019 та коефіцієнтів індексації.

На підставі зазначеної Угоди між сторонами виникли правовідносин у розумінні ст.ст. 11, 509 ЦК України, відповідно до яких існує невиконане Відповідачем зобов'язання щодо компенсації витрат сплачених ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» з орендної плати за землю.

Підписавши Угоду Відповідач взяв на себе зобов'язання компенсувати ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» витрати з орендної плати за частину земельної ділянки (цех ректифікації) кадастровий номер 1210100000:08:617:0019, яка розташована за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Коксохімічна, б.1, загальною площею 2,1728 га до моменту оформлення ТОВ «Хімія-Спецтехніка» права користування земельною ділянкою, на якій розташований цех ректифікації, який на праві власності належить Відповідачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами ч.ч. 1-3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Предметом Угоди № 798/2019 від 02.05.2019 є те, що ТОВ «Хімія-Спецтехніка» взяла на себе зобов'язання компенсувати ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» витрати з орендної плати за частину земельної ділянки (цех ректифікації) кадастровий номер 1210100000:08:617:0019, яка розташована за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Коксохімічна, б.1 загальною площею 2,1728 га до моменту оформлення ТОВ «Хімія-Спецтехніка» права користування земельною ділянкою, на якій розташований Об'єкт нерухомості загальною площею 2,1728 га.

Відповідно до п. 2 Угоди № 798/2019 від 02.05.2019, обчислення витрат з орендної плати здійснюється згідно розміру орендної плати встановленого рішенням Дніпровської міської ради відповідно до вимог Податкового Кодексу України, з урахуванням діючої нормативної грошової оцінки земельної ділянки (цех ректифікації) кадастровий номер 1210100000:08:617:0019 та коефіцієнтів індексації.

Зазначена Угода діє до моменту оформлення ТОВ «Хімія-Спецтехніка» права користування земельною ділянкою, на якій розташований цех ректифікації площею загальною площею 2,1728 га.

Отже, сторони підписавши Угоду № 798/2019 від 02.05.2019 погодили предмет, ціну (порядок обчислення) та строк її дії, що відповідає приписам ч. 1 ст. 638 ЦК України, ч.ч. 1-3 ст. 180 ГК України.

Відповідно до статті 3 ЦК України свобода договору є однією із засад цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, принцип свободи договору відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Дана угода не передбачена законом, проте відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, суд першої інстанції надав належну оцінку як істотним умовам Угоди, так і її правовій природі.

При цьому є неспроможними й аргументи апелянта про те, що у зв'язку з не погодженням між Сторонами в Угоді важливих істотних умов для даного виду відносин, то існують всі законні передумови для визнання даного правочину неукладеним, адже у постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила: «Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Водночас не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Фактичне виконання усіма сторонами спірного договору виключає кваліфікацію цього договору як неукладеного.

Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 922/189/18, від 18.02.2022 у справі № 918/450/20.

Таким чином, договір не може вважатися неукладеним після його повного чи часткового виконання.

Зокрема, обставини перерахування ТОВ «Хімія-Спецтехніка» платіжними дорученнями №877 від 29.05.2019 на суму 179 108 грн 40 коп., №893 від 09.07.2019 на суму 94 107 грн, №952 від 13.08.2019 на суму 94 108 грн 60 грн на користь ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» грошових коштів в розмірі 367 324 грн з посиланням на рахунки-фактури для компенсації витрат з оренди земельної ділянки за березень - червень 2019 року та укладення угоди про залік зустрічних однорідних вимог від 02.11.2021, якою сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги на суму 852 690 грн, фактично засвідчено часткове виконання договору, що дає можливість суду зробити висновок про більшу вірогідність існування між сторонами договірних відносин, а ніж про їх відсутність, про що свідчать вчинення сторонами юридично значимих дій, їх підстави та наслідки.

Колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги що «судом не надано належної оцінки доводам відповідача, що Позивач не мав права укладати Угоду без будь-якого погодження з Дніпровською міською радою, як орендодавцем земельної ділянки оскільки за своєю природою правовідносини сторін за угодою є фактично відносинами суборенди» з посиланням на умови п. 9.4 договору оренди від 09.12.2000 (в редакції додаткової угоди від 18.12.2017), згідно з яким передача в суборенду земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:08:617:0019) забороняється.

Так, підписавши Угоду Відповідач взяв на себе зобов'язання компенсувати ПрАТ «ДМЗ» витрати з орендної плати за частину земельної ділянки (цех ректифікації) кадастровий номер 1210100000:08:617:0019, яка розташована за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Коксохімічна, б.1 загальною площею 2,1728 га до моменту оформлення ТОВ «Хімія-Спецтехніка» права користування земельною ділянкою, на якій розташований цех ректифікації, який на праві власності належить Відповідачу.

Матеріали справи не містять доказів передання Позивачем на користь Відповідача земельної ділянки під об'єктом нерухомості який належить Відповідачу за плату на певний строк.

Як мотивовано зазначив суд першої інстанції, проаналізувавши ст.ст. 8, 13 Закону України «Про оренду землі», в оспорюваній Угоді №798/2019 від 02.05.2019 відсутні ознаки договору суборенди - передача в користування, строковість, платність, мета - здійснення господарської діяльності. За угодою №798/2019 від 02.05.2019 ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» не є орендодавцем та не передає за плату земельну ділянку або її частину в користування ТОВ «Хімія-Спецтехніка» на певний строк, а тому посилання Відповідача на ч. 1 ст. 227 ЦК України є необґрунтованим, оскільки укладання Угоди не потребує дозволу Дніпровської міської ради.

З приводу твердження скаржника про непогодження Сторонами в Угоді розміру компенсаційного платежу, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 Угоди № 798/2019 від 02.05.2019, обчислення витрат з орендної плати здійснюється згідно розміру орендної плати встановленого рішенням Дніпровської міської ради відповідно до вимог Податкового Кодексу України, з урахуванням діючої нормативної грошової оцінки земельної ділянки (цех ректифікації) кадастровий номер 1210100000:08:617:0019 та коефіцієнтів індексації.

Порядок визначення розміру орендної плати за землю проводиться відповідно до статті 288 ПК України.

Пунктом 288.5 ст. 288 ПК України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п. 3.1 Договору оренди землі розмір орендної плати встановлюється рішенням Дніпровської ради відповідно до вимог податкового законодавства.

Рішенням Дніпровської міської ради від 21.02.2018 №8/30 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 № 13/27 «Про ставки земельного податку, розмірів орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста» внесено зміни щодо розміру орендної плати, яке набуло чинності з 01.03.2018 та згідно якого розмір орендної плати для земель промисловості (КВЦПЗ 11.02) становив 2,3% від нормативної грошової оцінки.

Рішенням Дніпровської міської ради від 13.07.2022 № 3/24 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 № 13/27 «Про ставки земельного податку, розмірів орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста» внесено зміни щодо розміру орендної плати, яке набуло чинності з 01.01.2023 та згідно якого розмір орендної плати для земель промисловості (КВЦПЗ 11.02) становить 1,3% від нормативної грошової оцінки.

Для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (пункт 289.1. статті 289 Кодексу), яка щороку індексується на величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з відкритими даними, оприлюдненими Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання статті 289 Податкового кодексу України (https://land.gov.ua/derzhgeokadastr-povidomlyaye-pro-indeksacziyu-normatyvnoyi-groshovoyi-oczinky-zemel-za-2023-rik/), коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становив: 2018рік - 1,0; 2019рік - 1,0; 2020рік 1,0; 2021рік - 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення); 2022рік - 1,15; 2023рік - 1,051.

Позивачем за первісним позовом у тексті позовної заяви наведений розрахунок розміру орендної плати (з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями), яка підлягала компенсації відповідно до встановленого рішенням Дніпровської міської ради розміру орендної плати з урахуванням діючої нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:08:617:0019 (витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки долучені до позовної заяви) та коефіцієнтів індексації, та в подальшому надано до суду більш розгорнутий розрахунок розміру орендної плати (з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями), яка підлягала компенсації відповідно до умов п. 2 Угоди № 798/2019 від 19.05.2019.

Також судом встановлено, що ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» у рахунках-фактурах визначало розмір щомісячних платежів з компенсації витрат зі сплати орендної плати пропорційно займаній площі земельної ділянки, які ТОВ «Хімія-Спецтехніка» не оспорювало та з якими фактично погодилося, вчинивши конклюдентні дії, а саме перераховувавши платіжними дорученнями №877 від 29.05.2019, №893 від 09.07.2019, №952 від 13.08.2019 кошти та здійснивши зарахування зустрічних однорідних вимог, з метою виконання своїх зобов'язань за угодою №798/2019 від 02.05.2019.

В свою чергу, ТОВ «Хімія-Спецтехніка» також не оспорювало отримання направлених ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» рахунків за спірний період, а відтак розрахунок розміру орендної плати виконаний у відповідності з умовами п. 2 Угоди № 798/2019 від 02.05.2019 та є правильним.

Повноваження представника Позивача за первісним позовом на підписання Додатку 1 підтверджуються наявною у матеріалах справи довіреністю № 47 від 21.12.2023.

Щодо площі земельної ділянки під об'єктом нерухомості, який належить на праві власності Відповідачу за первісним позовом, то варто акцентувати увагу на такому.

У преамбулі Угоди №798/2019 від 02.05.2019 сторони зазначили, що:

- об'єкт нерухомості, який на праві власності належить стороні 2, розташований на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:08:617:0019 за адресою: м. Дніпро, вул. Коксохімічна, буд. 1, загальною площею 39,123 га;

- цільове призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості;

- функціональне використання - для розміщення заводу, якою користується сторона 1 на підставі договору оренди землі від 09.12.2022;

- фактична площа земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:08:617:0019, занятої об'єктом нерухомості становить 2,1728 га.

Пунктом 1 угоди №798/2019 від 02.05.2019 передбачено, що сторона 2 зобов'язується компенсувати стороні 1 витрати з орендної плати за частину земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:08:617:0019, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Коксохімічна, буд.1, загальною площею 2,1728 га, на якій фактично розташований об'єкт нерухомості, до моменту оформлення стороною 2 права користування вказаною земельною ділянкою.

Враховуючи зазначене, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що в угоді №798/2019 від 02.05.2019 ТОВ «Хімія-Спецтехніка» погодило розмір площі земельної ділянки, на якій розташований цех ректифікації.

Доказів іншого розміру площі займаної земельної ділянки суду не надано.

В аспекті наведеного є й необґрунтованими твердження апелянта про те, що «судом не надано належної оцінки доводам Відповідача щодо наявності в Угоді ознак недійсного правочину, що є підставою для відповідних правових наслідків, пов'язаних з недійсністю правочину».

Суперечність правочину актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином імперативного припису законодавства чи укладення певного правочину всупереч змісту чи суті правовідносин сторін; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду від 02.02.2022 у справі №916/918/21.

Оспорювана Угода взагалі не містить ознак договору суборенди (передача в користування, строковість, платність, мета - здійснення господарської діяльності).

Отже, суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення належно оцінив предмет, умови, права та обов'язки сторін Угоди № 798/2019 від 02.05.2019 та з'ясував фактичний характер спірних правовідносин, тобто виконав покладені на нього процесуальним кодексом завдання господарського судочинства.

Посилання в апеляційній скарзі на відсутність в матеріалах справи доказів оплати Позивачем за первісним позовом орендних платежів стосовно Земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:08:617:0019) судом визнаються необґрунтованими зважаючи на наступне.

В пунктах 1, 2 угоди №798/2019 від 02.05.2019 сторони узгодили обов'язок ТОВ «Хімія-Спецтехніка» компенсувати витрати ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» з орендної плати за частину земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:08:617:0019, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Коксохімічна, буд.1, загальною площею 2,1728 га, на якій фактично розташований об'єкт нерухомості, до моменту оформлення Відповідачем права користування вказаною земельною ділянкою. Обчислення витрат з орендної плати здійснюється згідно розміру орендної плати, встановленого рішенням Дніпровської міської ради відповідно до вимог Податкового кодексу України з урахуванням діючої нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:08:617:0019 та коефіцієнтів індексації.

Згідно з пунктом 3 угоди №798/2019 від 02.05.2019 орендна плата компенсується ТОВ «Хімія-Спецтехніка» на підставі виставлених ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» рахунків щомісячно протягом 10 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця, які надсилаються на адресу ТОВ «Хімія Спецтехніка», зазначену в цій угоді.

Як вже було зазначено, ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» у рахунках-фактурах визначало розмір щомісячних платежів з компенсації витрат зі сплати орендної плати пропорційно займаній площі земельної ділянки, які ТОВ «Хімія-Спецтехніка» не оспорювало та з якими фактично погодилося, вчинивши конклюдентні дії, а саме перераховувавши платіжними дорученнями №877 від 29.05.2019, №893 від 09.07.2019, №952 від 13.08.2019 кошти та здійснивши зарахування зустрічних однорідних вимог, з метою виконання своїх зобов'язань за угодою №798/2019 від 02.05.2019.

Відповідно до матеріалів справи рахунки фактури направлялись на адресу ТОВ «Хімія-Спецтехніка» засобами поштового зв'язку та отримані товариством. ТОВ «Хімія-Спецтехніка» не оспорювало отримання направлених ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» рахунків за спірний період.

В свою чергу, умовами угоди №798/2019 від 02.05.2019 не передбачено надання ТОВ «Хімія-Спецтехніка» доказів оплати Позивачем орендних платежів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:08:617:0019.

Позивачем за первісним позовом також надано суду платіжні доручення щодо оплати орендної плати за землю за період січень 2020 квітень 2024, щодо всіх земельних ділянок які перебувають в оренді у ПрАТ «ДМЗ».

Крім того, в матеріалах справи наявні податкові декларації з плати за землю за період з 2020 по 2024 роки.

Суд звертає увагу, що дійсно, долучені до первісної позовної заяви копії податкових декларацій з плати за землю (том 1 арк. 194-243) не містять сторінок 2, 4 декларацій.

Як пояснив представник Позивача за первісним позовом, вказане сталося з технічних причин, зокрема Позивачем виготовлено односторонню копію податкових декларацій з плати за землю, в той час як оригінал надруковано з обох сторін аркуша.

Разом з тим, в матеріали справи долучено діючий Договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:08:617:0019 та платіжні доручення щодо оплати орендної плати за землю за період січень 2020 квітень 2024, щодо всіх земельних ділянок які перебувають в оренді у ПрАТ «ДМЗ».

За вказаних обставин, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення дотримано принцип оцінки доказів, згідно з яким на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду справи судом проаналізовано та надано оцінку доказам наявним в матеріалах справи в їх сукупності, у взаємозв'язку, та як наслідок встановлено, що «в матеріалах справи наявні докази оплати ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» до місцевого бюджету щомісячних орендних платежів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:08:617:0019».

Строк виконання ТОВ «Хімія-Спецтехніка» зобов'язань за угодою №798/2019 від 02.05.2019 зі сплати компенсації витрат ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» з орендної плати в розмірі 4 456 353 грн 28 коп. є таким, що настав, а тому колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про правомірність позовних вимог Позивача за первісним позовом та відмову в задоволенні зустрічного позову Відповідача.

Скаржник також вказує на автоматичне припинення дії Договору оренди на земельну ділянку, яка розташована під Цехом.

Так, ст. 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків та об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Згідно з ч.ч. 1, 2, 6 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти, крім об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Враховуючи вищезазначені приписи законодавства, ТОВ «Хімія-Спецтехніка», придбавши нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, яка знаходиться в оренді у ПрАТ «Дніпровський металургійний завод», набув права на оформлення оренди частини земельної ділянки, під ним та яке необхідне для його обслуговування.

Проте, як свідчать наявні у справі докази (Угода, декларації, витяги з реєстрів), на одній земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомості, які належать на праві власності декільком особам; відповідно, кожна особа має право лише на частину земельної ділянки. Оскільки цех ректифікації, було придбано Відповідачем в процесі приватизації державного майна, до спірних судом застосовано ч. 6 ст. 26 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 №2269-VIII (в редакції станом на березень 2019 року), якою передбачено, що приватизація окремо стоячої будівлі, розташованої на земельній ділянці, яка перебуває в оренді або постійному користуванні третьої особи, є підставою для дострокового припинення договору оренди з такою третьою особою (припинення її права постійного користування) в частині земельної ділянки, необхідної для обслуговування і використання приватизованого об'єкта за призначенням. Власник такої земельної ділянки зобов'язаний укласти договір оренди з покупцем об'єкта приватизації, що є окремо стоячою будівлею, відповідно до Земельного кодексу України, у тримісячний строк з моменту реєстрації покупцем права власності на об'єкт приватизації.

Слід зазначити, що право на оренду земельною ділянки виникає, зокрема, відповідно до ст.ст. 123, 125 ЗК України на підставі документації із землеустрою, відповідного рішення органу місцевого самоврядування, укладення договору оренди і його державної реєстрації, проте, Позивач за первісним позовом не надав суду документів, які б підтверджували право оренди на земельну ділянку під цехом ректифікації.

Натомість в матеріалах справи наявний діючий Договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:08:617:0019, яка розташована за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Коксохімічна, 1, загальною площею 39,123 га, цільове призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; функціональне використання - для розміщення заводу, діючий до 08.08.2032 року відповідно до додаткової угоди від 18.12.2017.

Вищезазначене у сукупності спростовує аргументи апелянта щодо автоматичного припинення договору оренди в частині, на якій розташований об'єкт нерухомості.

Посилання Відповідача в апеляційній скарзі на правові позиції Верховного суду, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 15.01.2019 у справі № 908/27/18, від 23.10.2023 у справі № 804/7861/16, від 16.06.2020 у справі № 689/26/17 (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без зазначення подібності правовідносин) є необґрунтованим, оскільки таке посилання не стосується спірних правовідносин, що виникли між сторонами, зокрема, набуття права на оренду частини земельної ділянки, так як на одній земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомості, які належать на праві власності як Позивачу так і Відповідачу, і це право виникло у ТОВ «Хімія-Спецтехніка» після набуття у власність цеху ректифікації в процесі приватизації державного майна.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, та приписами законодавства, які їх регулюють, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і встановив обставини, що мають суттєве значення для справи, надав їм належну правову оцінку.

Порушень або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, апеляційним судом не виявлено.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ними в апеляційній скарзі, свого підтвердження не знайшли, не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим відхиляються як необґрунтовані, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2024.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на її заявника.

Керуючись статтями 129, 236, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімія-Спецтехніка» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2024 у справі № 904/2656/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2024 у справі №904/2656/24 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімія-Спецтехніка».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 23.03.2026

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя М.О. Дармін

Суддя А.Є. Чередко