05.03.2026 м.Дніпро Справа № 18/208-10
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Джепи Ю.А. (доповідач)
суддів: Мартинюка С.В., Фещенко Ю.В.
за участю секретаря судового засідання: Рибалки Г.Д.,
представники сторін не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2025 у справі № 18/208-10 (суддя Татарчук В.О.), повний текст ухвали складено 18.12.2025,
за скаргою фізичної особи-підприємця Керена Леоніда Володимировича, на дії державного виконавця Жовтоводсько-П'ятихатського відділу державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Устимчук О.С.
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроспецбудінвест» (Дніпропетровська обл., м. Кам'янське)
до фізичної особи-підприємця Керена Леоніда Володимировича (Дніпропетровська обл., м. Жовті Води)
про стягнення 120 112,35 грн
1. Короткий зміст скарги і ухвали суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2010 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський м'ясокомбінат" до Приватного підприємця Керена Леоніда Володимировича про стягнення 120 112,35 грн.
Стягнуто з приватного підприємця Керена Леоніда Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський м'ясокомбінат» заборгованість у розмірі 120 112,35 грн та судові витрати у розмірі 1 201,12 грн державного мита і 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
01.11.2010 на виконання рішення суду видано наказ.
26.11.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області від Фізичної особи-підприємця Керена Леоніда Володимировича надійшла скарга на дії державного виконавця Жовтоводсько-П'ятихатського відділу державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Устимчук О.С., в якій просить:
- визнати неправомірними дії державного виконавця Жовтоводсько-П'ятихатського відділу державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Устимчук Олесі Сергіївни щодо відмови у знятті арешту з майна Керена Леоніда Володимировича, який був накладений в рамках примусового виконання судового рішення в рамках виконавчого провадження №25038220;
- зобов'язати зняти арешт з усього нерухомого майна Керена Леоніда Володимировича, ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладений в рамках примусового виконання судового рішення №18/208 від 01.11.2010 в рамках виконавчого провадження №25038220.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2025 у справі №18/208-10 відмовлено в задоволенні скарги Фізичної особи-підприємця Керена Леоніда Володимировича на дії державного виконавця Жовтоводсько-П'ятихатського відділу державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Устимчук О.С.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції Керен Леонід Володимирович оскаржує її в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду і просить:
1. Скасувати оскаржувану ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2025 у справі № 18/208-10 щодо відмови у задоволенні скарги Керена Леоніда Володимировича на дії державного виконавця Жовтоводсько-П'ятихатського ВДВС Устимчук Олесі Сергіївни щодо відмови у знятті арешту з майна;
2. Зобов'язати зняти арешт з усього нерухомого майна Керена Леоніда Володимировича, ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладений в рамках примусового виконання судового рішення № 18/208-10 від 01.11.2010 в рамках виконавчого провадження № 25038220.
В обґрунтування апеляційної скарги Керен Л.В. зазначає, що суд не врахував факт завершення виконавчого провадження № 25038220 ще у 2012 році шляхом повернення виконавчого документа стягувачу, що відповідно до законодавства, чинного на той момент, зумовлювало обов'язок державного виконавця зняти арешт з майна боржника.
Попри це, арешт нерухомого майна залишається чинним до теперішнього часу за відсутності відкритого виконавчого провадження, без повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання та без будь-яких дій правонаступника стягувача щодо поновлення строків чи примусового виконання рішення.
Апелянт наголошує, що така ситуація є безпідставним і непропорційним втручанням у його право власності, що суперечить нормам національного законодавства, Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також зазначається, що суд першої інстанції не врахував відсутність заперечень з боку виконавця та стягувача, не застосував правові висновки Верховного Суду у подібних справах і не перевірив доцільність подальшого існування арешту, чим не забезпечив ефективного захисту права власності. У зв'язку з цим апелянт просить скасувати ухвалу суду та прийняти нове рішення про задоволення скарги і зняття арешту з майна.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.
В межах встановлених судом процесуальних строків державним виконавцем та позивачем не було надано відзивів на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2010 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський м'ясокомбінат" до Приватного підприємця Керена Леоніда Володимировича про стягнення 120 112,35 грн - задоволено повністю.
Стягнуто з Приватного підприємця Керена Леоніда Володимировича ( АДРЕСА_1 , р/р НОМЕР_1 у філії Жовтоводсько-П'ятихатського відділення № 7787 ВАТ "Ощадбанк", МФО 306135, інн 2191809156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський м'ясокомбінат" (51900, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Дніпропетровська, 2, р/р НОМЕР_2 в ВАТ "Хоум кредит банк", МФО 307123) заборгованість у розмірі 120 112,35 грн (сто двадцять тисяч сто дванадцять грн. 35 коп.) та судові витрати у розмірі 1 201,12 грн (одна тисяча двісті одна грн. 12 коп.) державного мита та 236,00 грн (двісті тридцять шість грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Господарським судом Дніпропетровської області 01.11.2010 видано наказ у справі №18/208-10 про стягнення з Приватного підприємця Керена Леоніда Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський м'ясокомбінат" заборгованості у розмірі 120 112,35 грн та судові витрати у розмірі 1 201,12 грн державного мита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до листа Жовтоводсько-П'ятихатського відділу державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №120040 від 18.11.2025, Жовтоводським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 11.03.2011 було відкрито виконавче провадження №25038220 з виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2010 у справі №18/208-10.
12.03.2011 зареєстровано обтяження №10927509 на невизначене майно, нерухоме майно, що належить боржнику.
24.09.2012 державним виконавцем було повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", який був чинний станом на 24.09.2012.
При цьому, арешт нерухомого майна, накладний в рамках ВП №25038220, державним виконавцем знятий не був.
5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, а також оцінивши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні з огляду на таке.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2010 у справі №18/208-10 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський м'ясокомбінат» та видано наказ від 01.11.2010 про примусове виконання зазначеного рішення.
На підставі вказаного наказу 11.03.2011 державним виконавцем Жовтоводського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження №25038220, у межах якого 12.03.2011 накладено арешт на майно боржника.
24.09.2012 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.
Розглядаючи скаргу боржника на дії державного виконавця щодо відмови у знятті арешту, суд першої інстанції правильно виходив із правового регулювання, встановленого Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV та Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII.
Так, відповідно до статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (у редакції, чинній на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа), виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема, у разі відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, при цьому повернення виконавчого документа не позбавляє стягувача права повторно пред'явити його до виконання у межах встановлених законом строків.
Водночас статтями 49, 50 зазначеного Закону було визначено, що арешт, накладений на майно боржника, підлягає зняттю у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Аналогічне правове регулювання міститься у чинному Законі України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII.
Зокрема, частиною першою статті 37 Закону №1404-VIII передбачено підстави повернення виконавчого документа стягувачу, а частиною третьою цієї статті встановлено вичерпний перелік випадків, коли у разі такого повернення арешт з майна боржника підлягає зняттю.
Частиною першою статті 40 Закону №1404-VIII визначено, що арешт знімається у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду, який його видав.
Отже, системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко розмежував правові наслідки:
закінчення виконавчого провадження;
повернення виконавчого документа до суду;
повернення виконавчого документа стягувачу.
При цьому обов'язок державного виконавця щодо зняття арешту з майна боржника прямо передбачений лише у двох випадках: у разі закінчення виконавчого провадження або у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу, який його видав.
Повернення ж виконавчого документа стягувачу, зокрема на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону №606-XIV чи пункту 2 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII, не є закінченням виконавчого провадження та не тягне обов'язку державного виконавця щодо зняття арешту, за винятком випадків, прямо передбачених частиною третьою статті 37 Закону №1404-VIII.
Зазначений висновок повністю відповідає актуальній правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 14.05.2025 у справі №2/1522/11652/11, у якій наголошено, що:
законодавець визначив виключний перелік підстав для зняття арешту;
повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту;
таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження та не позбавляє стягувача права повторного звернення до виконання.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що виконавчий документ повернуто стягувачу, а не суду; виконавче провадження не завершене; рішення суду не виконано; відсутні докази погашення заборгованості боржником; виконавчий документ не визнано таким, що не підлягає виконанню відповідно до процесуального закону, тому арешт майна боржника залишається чинним заходом забезпечення виконання судового рішення.
Доводи скаржника про порушення його права власності суд першої інстанції обґрунтовано відхилив, оскільки відповідно до статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року втручання у право власності є допустимим, якщо воно здійснюється на підставі закону, переслідує легітимну мету та є пропорційним.
У даному випадку арешт накладено на підставі закону з метою забезпечення виконання судового рішення, яке боржником не виконано, що свідчить про відсутність непропорційного втручання у його права.
Також суд першої інстанції правомірно відхилив посилання скаржника на практику Верховного Суду щодо недопустимості тривалого існування арешту за відсутності виконавчого провадження, зазначивши, що наведені правові висновки застосовуються у випадках, коли заборгованість фактично погашена і відсутні претензії стягувача, тоді як у даній справі доказів виконання рішення суду не надано.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані дії державного виконавця щодо незняття арешту вчинені відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», у межах наданих повноважень.
6. Висновки апеляційного господарського суду за результатами перегляду рішення суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального Кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 Господарського процесуального Кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний господарський суд, здійснивши апеляційний перегляд справи у межах доводів апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про відсутність порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області - такою, що підлягає залишенню без змін.
7. Щодо розподілу судових витрат.
Враховуючи, що судовий збір не справляється за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, прийняту за результатом розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби у відповідності до п. 19 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», розподіл судового збору за результатами апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали не здійснюється.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 271, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2025 у справі №18/208-10 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2025 у справі № 18/208-10 -залишити без змін.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повну постанову складено та підписано 23.03.2026 (у зв'язку з навчанням у НШСУ суддів - членів колегії з 16.03.2026 до 20.03.2026).
Головуючий суддя Ю.А. Джепа
Судді: Ю.В. Фещенко
С.В. Мартинюк